Постанова

від 18.09.2018 по справі 820/3730/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

18 вересня 2018 року

справа №820/3730/15

адміністративне провадження №К/9901/6559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЄЯ-14 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у складі судді Бідонька А.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у складі колегії суддів Донець Л.О., Барташ Н.С., Мельникової Л.В. у справі №820/3730/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЄЯ-14 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу та визнання дій неправомірними,

У С Т А Н О В И В :

15 квітня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЄЯ-14" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати неправомірними дії податкового органу по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства, результати якої оформлені актом від 06 січня 2015 року №8/20-30-22-03/39372628, скасувати Наказ цього органу від 23 грудня 2014 року № 2668, визнати протиправними дії податкового органу по внесенню інформації (змін) до підсистеми "Подтаковий аудит" ІС, "Податковий блок" на підставі акту від 06 січня 2015 року №8/20-30-22-03/39372628, зобов'язати податковий орган вилучити з підсистеми "Подтаковий аудит" ІС, "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акту від 06 січня 2015 року №8/20-30-22-03/39372628 та відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані (змінені) на підставі цього акту, з мотивів прямої суперечності висновків акту перевірки складеного за результатами проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства приписам Податкового кодексу України.

14 липня 2015 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, у задоволенні адміністративного позову Товариства про визнання дій незаконними відмовлено.

26 листопада 2015 року Товариством подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на прийняття судами попередніх інстанцій рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 19, 129 Конституції України, підпункт 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України та статті 11,86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати судові рішення.

18 січня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України, після усунення недоліків касаційної скарги викладених в ухвалі цього суду від 26 листопада 2015 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу №820/3730/15 з Харківського окружного адміністративного суду.

14 червня 2016 року справа № 820/3730/15 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

22 січня 2018 року справа №820/3730/15 разом із матеріалами касаційного провадження К/9901/6559/18 передані до Верховного Суду.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) на адресу суду від податкового органу не надходили, що не перешкоджає перегляду судових рішень.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 39372628, перебуває на податковому обліку з 02 вересня 2014 року, є платником податку на додану вартість з 01 жовтня 2014 року.

Відповідачем на виконання телеграми, що надійшла від Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області від 27 листопада 2014 року №23829/7/20-40-20-03-04 Про відпрацювання ризикових платників з переліком ризикових суб'єктів господарювання серед яких визначено позивача, відповідачем зроблений письмовий запит про надання інформації від 04 грудня 2014 року №19471/10/20-30-15-01-28, який розглянутий та виконаний позивачем шляхом надання 12 грудня 2014 року відповіді та копії документів.

23 грудня 2014 року відповідачем прийнято наказ №2668 Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача , копія якого із повідомленням про проведення перевірки отримані позивачем 05 січня 2015 року.

05 січня 2015 року податковим органом на виконання вказаного наказу проведено позапланову документальної невиїзної перевірки Товариства, результати якої викладені в акті перевірки від 06 січня 2015 року №8/20-30-22-03/39372628.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що дії податкового органу направлені на проведення перевірки вчиненні у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, висновуючись на аналізі пункту 78.1 статті 78, пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, оцінили та визнали правомірність направлення податковим органом запиту який містив відомості про можливі порушення позивачем формування загального обліку податкового кредиту (витрат) та податкових зобов'язань (доходів) за період квітень 2014 року під час здійснення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю Імперія 2010 , Товариством з обмеженою відповідальністю К.Ф.С. , Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТА-ІНВЕСТ для надання відомостей та копій документів, а тому й здійснення всіх послідуючих дій направлених на проведення перевірки, її оформлення.

Аналізом судових рішень доведено, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні адміністративного позову Товариства про визнання дій незаконними, при цьому яких саме дій, тобто висновку судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції по суті вимог в порушення пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) судовим рішенням не зазначено.

Вимоги позивача про правомірність (наявність або відсутність) підстав для скасування наказу податкового органу від 23 грудня 2014 року № 2668, встановлення обставин та оцінка дій податкового органу по внесенню інформації (змін) до підсистеми "Подтаковий аудит" ІС, "Податковий блок" на підставі акту від 06 січня 2015 року №8/20-30-22-03/39372628, показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані (змінені) на підставі цього акту, судами попередніх інстанцій не встановлювались.

Суд першої інстанції обмежився недоведеністю позивачем складу порушень щодо внесення до системи інформації на підставі акту перевірки, не реалізувавши при цьому положення статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року), зокрема частини четвертої цієї статті.

Суд зазначає, що Інформаційна система Податковий блок містить декілька підсистем - автоматизованих інформаційних систем (АІС). Дані податкової звітності платника податків переносяться до підсистеми Податкова звітність , а дані перевірки відображаються у підсистемі Податковий аудит .

Судами попередніх інстанцій не встановлено, чи було податковим органом змінені показники податкової звітності самостійно задекларовані платником податків у підсистемі Податкова звітність та у якій з підсистем здійснені такі коригування.

Особливості розгляду даної справі полягають у встановленні обставин можливості настання правових наслідків дій податкового органу, у тому числі з внесення до бази даних інформації про результати перевірки, в межах якої встановлені податкові правопорушення без прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов'язань. Поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось встановлення цих обставин або їх відсутність.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З системного аналізу вказаних норм випливає, що на позивача покладається обов'язок доведення порушення його прав, свобод та інтересів з боку суб'єкта владних повноважень та необхідність їх судового захисту у зв'язку з настанням певних наслідків протиправної поведінки відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен довести законність та обґрунтованість прийнятого рішення, вчинених дій або допущеної бездіяльності.

Судами попередніх інстанцій заявлені позовні вимоги щодо невідповідності показників податкового кредиту та податкових зобов'язань, що задекларовані позивачем в деклараціях з податку на додану вартість, показникам з централізованої бази даних податкової звітності, що має безпосередній вплив на права та інтереси позивача, оскільки така невідповідність може мати для позивача негативні наслідки, зокрема: погіршення його ділової репутації, як належного платника податків, відмова його контрагентів від подальших господарських відносин з позивачем з метою уникнення негативних податкових наслідків для себе від таких операцій, тощо.

Однак, Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів та доводів настання для позивача вищезазначених правових наслідки такого корегування. Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено наявності порушення прав позивача оспорюваними діями суб'єкта владних повноважень з внесення до інформаційної системи висновків акту перевірки та взагалі факту такого внесення.

Відтак, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів.

Суд касаційної інстанції у відповідності до приписів частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, не з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу частково підлягає задоволенню, судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню, справа направленню на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НІКЄЯ-14 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року у справі № 820/3730/15 скасувати.

Справу № 820/3730/15 направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер