Рішення

від 17.09.2018 по справі 743/159/18

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/159/18

Провадження № 2/743/135/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року

головуючого - судді за участю учасники справи : Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі: СТАШКІВА В.Б., секретаря судових засідань НЕРУС Н.І., позивачка ОСОБА_16 її представник ОСОБА_3, представник відповідача ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10, представник співвідповідача ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" - СЕЛЮХ А.В., третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції з ДУ "Сумський слідчий ізолятор")

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки, в порядку загального позовного провадження, справу

за позовом ОСОБА_16 доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Північноукраїнська агропромислова компанія" провідшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції позивача та відповідача, їх заяви (клопотання), інші процесуальні дії у справі.

В межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000310 від 04.04.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (справа № 743/707/17), потерпіла ОСОБА_16 подала цивільний позов до ФОП ОСОБА_4 про відшкодування 5 383 грн. 69 коп. матеріальної шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2017 р., зокрема, частково задоволено вказаний цивільний позов та стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ОСОБА_16 5 383 грн. 69 коп. матеріальної шкоди та 70 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 6 лютого 2018 р. скасовано вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2017 р. в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_16 до ФОП ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.

Під час підготовчого провадження в даній цивільній справі, судом до участі по справі в якості співвідповідача залучено ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія".

Під час підготовчого провадження в даній цивільній справі, а саме 13 квітня 2018 р., ОСОБА_16 подала "Доповнення до позовної заяви по цивільному позову у кримінальній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" (а.с. 58-63), в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" солідарно на її користь 5 383 грн. 69 коп. матеріальної шкоди та 500 000 грн. моральної шкоди та понесені витрати на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_16 вказує, що вона являється донькою ОСОБА_15. Зазначає, що ОСОБА_6 виконуючи свої трудові обов'язки перед ФОП ОСОБА_4 та керуючи його трактором, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, а саме за порушення п.п.2.3. б), 2.9 а), 12.3 Правил дорожнього руху, що спричинили смерть ОСОБА_15 за яке був засуджений до реальної міри покарання. З урахуванням вказівок, які викладені в ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 6 лютого 2018 р., враховуючи наявність між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" договору оперативної оренди вказаного трактора, враховуючи приписи ст.ст. 1187, 1172 ЦК України, вважає за необхідне залучити до участі в справі ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", яке поряд з ФОП ОСОБА_4 повинно солідарно відшкодувати їй вказані вище суми матеріальної та моральної шкоди. При цьому, матеріальна шкода в сумі 5 363 грн. 69 коп. підтверджується рахунком-фактурою від 05.04.2017 р., фіскальними чеками №162463 та №1991252 від 05.04.2017 р., квитанцією до прибуткового касового ордера від 05.04.2017 р. та товарним чеком від 07.04.2017 р.. Оцінила розмір моральної шкоди в сумі 500 000 грн., оскільки вона зазнала непоправну втрату та перенесла страждання, пов'язані з смертю батька та його похованням, який був не тільки опорою та надією їй, але і матері та сестрі, яка є інвалідом з дитинства і продовжує нести ці душевні страждання, при тому, що ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_8 не вибачились перед нею, а ОСОБА_9 вибачився перед нею лише під час судового розгляду.

При цьому, враховуючи приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини по її застосуванню, зокрема п. 38 рішення ЄСПЛ у справі "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" згідно якого суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду, з огляду на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 6 лютого 2018 р., якою було скасовано вирок в кримінальному провадженні та призначено новий судовий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства, з вказівкою про залучення до участі в справі ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", з метою остаточного вирішення спору між сторонами, беручи до уваги те, що вказане "Доповнення до позовної заяви по цивільному позову у кримінальній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" в цілому відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, які пред'являються до позовних заяв, суд приходить до висновку, що зазначення позовної заяви, як подала "Доповнення до позовної заяви по цивільному позову у кримінальній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" не може бути підставою для залишення її без руху, без розгляду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_16 та її представник ОСОБА_3 просили задовольнити позовні вимоги, викладені в "Доповненні до позовної заяви по цивільному позову у кримінальній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" від 13 квітня 2018 р., з підстав вказаних в ньому, одночасним стягненням з відповідачів витрат на правову допомогу.

Відповідач ФОП ОСОБА_4 в судові засідання не з'являвся, усі судові повістки повернулись з причин "За закінченням терміну зберігання". В той же час, в усіх судових засіданнях приймав участь його представник ОСОБА_10, який належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, тому вважається ФОП ОСОБА_4 повідомленим належним чином про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні представник ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10 просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 до ФОП ОСОБА_4 відмовити, а позовні вимоги ОСОБА_16 до ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" задовольнити, з урахуванням виваженості, розумності та справедливості.

Суть заперечень представника ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10 наданих в судовому засіданні та викладених у відзиві на позовну заяву від 3 травня 2018 р. (а.с. 77-80) зводиться до того, що:

- між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" існували договірні відносини щодо найму вказаного транспортного засобу, але без екіпажу, так як в Акті приймання-передачі ТЗ йдеться тільки про майно без екіпажу, тобто ОСОБА_6 не був членом екіпажу;

- між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 існували трудові відносини, під час яких останній порушив певні вимоги ПДР та здійснив наїзд на ОСОБА_15, який внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер на місці ДТП, але це відбулось не під час виконання безпосередніх трудових відносин між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а під час дії Договору оперативної оренди з ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", на полях вказаного Товариства, виконуючи розпорядження директора вказаного Товариства ОСОБА_8 витягнути інший трактор, який загруз на іншому полі, тобто перебуваючи у трудових відносинах не з ФОП ОСОБА_4, а з ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія";

- у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. (у справі №6-229цс14) вказано, що якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде;

- відтак не ФОП ОСОБА_4, а саме ТОВ Північноукраїнська агропромислова компанія є належним відповідачем по справі та повинно відповідати за шкоду, оскільки трактор перебував у володінні останнього на підставі договору оренди та ОСОБА_6 виконував доручення директора вказаного Товариства ОСОБА_8.

Не погодившись з позовною заявою ОСОБА_16 та з відзивом на позовну заяву, подану представником ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10, представником ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" ОСОБА_11, у встановленому порядку та у визначені строки, поданий відзив на позовну заяву ОСОБА_16 від 4 травня 2018 р. (а.с. 82-83) та подана відповідь на відзив на позовну заяву, подану представником ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10 від 11 травня 2018 р. (а.с. 88-89), в яких останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 до ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Суть поданих представником ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" ОСОБА_11 заяв по суті справи зводиться до того, що:

- "Доповнення до позовної заяви по цивільному позову у кримінальній справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" не передбачено нормами ЦПК України та КПК України та, по своїй суті не є уточненою позовною заявою, а тому її вимоги не підлягають розгляду судом;

- ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" не є належним відповідачем по справі та не повинно відповідати за шкоду заподіяну працівником ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_6, оскільки в п.п. 7.4 Договору оперативної оренди № 1 від 06.03.2017 р., укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" вказано, що орендодавець зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати збитки Орендарю та/або третім особам, заподіяні екіпажем Орендодавця, в тому числі у зв'язку із (та/або підчас) використання Майна, тобто ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" в договорі врегулювали взаємовідносини між собою, взявши на себе певні права та обов'язки, згідно яких саме ФОП ОСОБА_4, в силу договору та в силу ст. 1172 ЦК України, зобов'язаний відшкодовувати збитки, заподіяні потерпілій особі його працівником, тобто ОСОБА_6, що спростовує доводи представника ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10 щодо того, що ОСОБА_6 не виконував трудові обов'язки по відношенню до ФОП ОСОБА_4.

В судовому засіданні інший представник ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" СЕЛЮХ А.В. також просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 до ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а позовні вимоги ОСОБА_16 до ФОП ОСОБА_4 задовольнити, з урахуванням встановлених обставин та судової практики.

На обґрунтування своє позиції представник ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" СЕЛЮХ А.В. вказав, що по справі встановлено наявність між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" договірних відносин по найму транспортного засобу, в договорі (п.п. 7.4) погоджено, що саме ФОП ОСОБА_4, в силу договору, зобов'язаний відшкодовувати збитки, заподіяні потерпілій особі його працівником, тобто ОСОБА_6, що узгоджується зі ст. 1172 ЦК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6 поклався на розсуд суду, при вирішенні зазначеного позову. При цьому, вказав, що з ФОП ОСОБА_4 він перебував у трудових відносинах, та на транспортному засобі останнього працював на полях, які обробляє ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія". Зазначив, що дійсно 4 квітня 2017 р. він, на прохання ОСОБА_8, як директора вказаного Товариства, попередньо узгодивши це з ФОП ОСОБА_4, згодився допомогти ОСОБА_8 витягнути інший трактор, який застряг на сусідньому полі, за допомогою вказаного вище трактора. Виконавши ці роботи, вони з ОСОБА_13 та ОСОБА_15 вжили спиртні напої. Після чого, вирішили повернутись на місце польовою дорогою. Під час повернення на місце, він, за описаних у вироку обставин, здійснив наїзд на ОСОБА_15, який їхав попереду на мотоциклі. Вказав, що всю оплату з ним проводив ФОП ОСОБА_4, а ОСОБА_8 за вказану допомогу, з ними не розраховувався.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_16 її представника ОСОБА_3, представника відповідача ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10, представника співвідповідача ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" СЕЛЮХА А.В., третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_6, показання свідка ОСОБА_8, дослідивши наявні докази в матеріалах цивільної справи та матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000310 від 04.04.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (справа № 743/707/17), суд приходить до такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

З матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12017270000000310 від 04.04.2017 р. по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (справа № 743/707/17), вбачається та судом безпосередньо встановлено, що:

- власником трактора колісного марки К-701, 1987 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, являється ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_3, виданого Конотопською ІДТН від 06.07.2010 року;

- ОСОБА_4 зареєстрований, як Фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (Серія НОМЕР_4);

- згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ФОП ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) здійснює такі види діяльності: 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві та ремонт і 33.12 - технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення;

- 05.03.2017 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено Трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, який є безстроковим, що укладається на невизначений строк, у відповідності до якого ОСОБА_6 зобов'язувався виконувати роботу тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, час установлюється з 06 год. до 10 год. та з 14 год. до 18 год., крім суботи та неділі;

- 06.03.2017 року між ФОП ОСОБА_4, як Орендодавцем та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", як Орендарем укладено Договір оперативної оренди №1, у відповідності до якого ФОП ОСОБА_4 передає, а ТОВ Північноукраїнська агропромислова компанія , в особі директора ОСОБА_8, приймає в тимчасове платне користування майно, згідно Переліку майна (Додаток № 1 до цього Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору а саме колісний трактор К-701 з дисковою бороною БГР-4,2 Солоха . Майно передається в оренду з екіпажем, який його обслуговує. Екіпаж не припиняє трудових відносин з Орендодавцем (п.п. 1.1), майно передається в оренду з метою його використання Орендарем у своїй господарській діяльності (п.п. 1.3), строк оренди за цим Договором починається з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна і діє до 5 травня 2017 р. (п.п. 1.5), передача Майна Орендодавцем в оренду Орендареві оформляється Актом прийому-передачі в строк не більше 5 робочих днів з моменту укладення цього Договору (п.п. 2.1), орендодавець зобов'язаний передати Майно в оренду Орендодавцеві відповідно до умов цього договору (п.п. 7.1), орендодавець зобов'язаний у повному обсязі відшкодувати збитки Орендарю та/або третім особам, заподіяні екіпажем Орендодавця, в тому числі у зв'язку із (та/або підчас) використання Майна (п.п. 7.4);

- згідно акту передачі-приймання в оренду від 17.03.2017 року, ФОП ОСОБА_4, як Орендодавець передав, а ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", як Орендар, в особі директора ОСОБА_8, прийняв в оплатне тимчасове володіння та користування трактор К-701 з дисковою бороною БГР-4,2 Солоха , який передано в технічно справному та комплектному стані.

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 16 листопада 2017 року, який в цих частинах залишений без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області віл 6 лютого 2018 р.:

- ОСОБА_6 було засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки;

- встановлено, що ОСОБА_6, 4 квітня 2017 року, приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи колісним трактором К-701, д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по ґрунтовій лісовій дорозі від автодороги "Любеч-Неданчичі", неподалік с. Редьківка Ріпкинського району Чернігівської області, на порушення п. п. 2.3 б , 2.9 а , 12.3 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на ОСОБА_15, який внаслідок отриманих тяжких тілесних ушкоджень помер на місці дорожньо-транспортної пригоди.

Рахунком-фактурою від 05.04.2017 р., фіскальними чеками №162463 та №1991252 від 05.04.2017 р., квитанцією до прибуткового касового ордера від 05.04.2017 р. та товарним чеком від 07.04.2017 р. підтверджено витрати на придбання продуктів харчування, напоїв, в т.ч. і спиртних, та витрати на поховання померлого ОСОБА_15, в розмірі 5 363 грн. 69 коп. (1 049 грн. 26 коп. + 421 грн. 72 коп. + 771 грн. 91 коп. + 3 090 грн. + 30 грн. 80 коп. = 5 363 грн. 69 коп.).

Джерела права застосовані (не застосовані) судом.

Згідно ч.ч. 1, 5. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питані, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За загальним правилом, відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст.532 КПК України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вирок суду, що набрав законної сили є обов'язковою для виконання.

У справах Брумареску проти Румунії , Совтрансавто-Холдінг проти України , Пономарьов проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду, який передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Тобто, дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення складом суду в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності.

Виходячи з наведеного, з урахуванням специфіка спірних правовідносин, вирок суду має для даної справи про правові наслідки дій ОСОБА_6 преюдиціальне значення лише в питані, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Всі інші обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень підлягають доказуванню на загальних підставах.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено загальне правило, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових ) обов'язків.

Для покладення на юридичну або фізичну особу відповідальності необхідною є наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправної поведінки працівника, завданої шкоди, причинного зв'язку та вини), так і певних спеціальних умов, лише за наявності яких може бути застосована зазначена стаття. До таких спеціальних умов відносяться: перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з юридичною або фізичною особою - роботодавцем, незалежно від характеру таких відносин: постійні, тимчасові, сезонні тощо та завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків треба розуміти виконання роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого часу. Якщо шкода завдана працівником в робочий час, але діями, які не пов'язані з виконанням трудових (службових) обов'язків, роботодавець відповідальності нести не буде.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. (у справі №6-229цс14) та від 21.09.2016 р. (у справі №6-933цс16).

Статтею 1187 ЦК України регламентовано відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Виходячи з правового аналізу даної норми, можна стверджувати, що суб'єктом відповідальності за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки є особа, яка фактично володіє об'єктом підвищеної небезпеки, на відповідній правовій підставі.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Виходячи з правового аналізу даної норми, можна стверджувати, що законом не ставиться можливість покладення відповідальності за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки шкоду в залежність від наявності вини заподіювача, тобто цивільна відповідальність покладається на заподіювача шкоди незалежно від вини.

Проте, за змістом даної норми, цивільна відповідальність виключається у випадку, якщо особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

В ЦК України відсутнє визначення поняття непереборна сила . В той же час, за розумінням ч. 5 ст. 1187 ЦК України, непереборна сила - це надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності заподіювача шкоди за умови, що останній не міг її передбачити або передбачив, але не міг її відвернути, і, здійснюючи вплив на його діяльність, спричинила настання шкоди.

Наявність умислу потерпілого отримати шкоду від джерела підвищеної небезпеки, за розумінням ч. 5 ст. 1187 ЦК України, означає свідоме бажання потерпілого отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

З правового аналізу ст. 798 ЦК України убачається, що дана норма передбачає два види оренди транспортних засобів:

- найм транспортного засобу без екіпажу /бербоут-чартер/ (ч. 1);

- найм транспортного засобу з екіпажем /тайм-чартер/ (ч. 2).

При цьому, у випадку найму транспортного засобу без екіпажу, саме наймач, згідно ст. 804 ЦК України, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець. Екіпаж транспортного засобу зобов'язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб. Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

З правового аналізу ст. 805 ЦК України убачається, що якщо укладається договір найму транспортного засобу з екіпажем, то поряд з основним зобов'язанням, безпосередньо пов'язаним з наданням транспортного засобу в оренду, у договір включаються зобов'язання по наданню наймачу послуг по управлінню та технічній експлуатації транспортного засобу, які повинні забезпечувати нормальну і безпечну експлуатацію транспортного засобу відповідно до цілей оренди, визначених в договорі; послуги по управлінню та технічній експлуатації транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, покладаються безпосередньо на екіпаж.

Крім того, з правового аналізу ст. 805 ЦК України убачається, що наймодавець, у випадку найму транспортного засобу з екіпажем, несе відповідальність за загальним правилом за шкоду, завдану третім особам у зв'язку з використанням транспортного засобу. Тобто вказана відповідальність знімається з наймача, якщо шкода була завдана не з його вини (не як наслідок виконання розпорядження наймача).

Оцінка суду.

Оцінивши вказані докази в сукупності, проаналізувавши вказані правові норми, суд робить наступні висновки.

Вказаним вироком суду, який має преюдиціальне значення для даної справи, встановлено, що ОСОБА_6 є особою, яка завдала шкоду, в силу закону.

З матеріалів вказаного кримінального провадження не вбачається та судом не встановлено свідоме бажання потерпілого ОСОБА_15 отримати шкоду завдяки джерелу підвищеної небезпеки (колісного трактору К-701, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6), як і не встановлено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили.

За таких обставин, відсутні, передбачені законом (ч. 5 ст. 1187 ЦК України) випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Визначаючи особу, яка відповідає за шкоду, тобто належного відповідача, то суд вважає, що такою особою не є ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", є ФОП ОСОБА_4, виходячи з такого.

Як вже зазначено вище, між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 на момент ДТП існували трудові відносини.

В свою чергу, між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" існував договір найму транспортного засобу, а саме Договір оперативної оренди №1 транспортного засобу - колісного трактору К-701 з дисковою бороною БГР-4,2 Солоха , д.н.з. НОМЕР_1, яким встановлено, що майно передається в оренду з екіпажем, який його обслуговує. При цьому, вказаний Договір передбачав передачу за Актом прийому-передачі саме майна, та в ньому прописано, що він передається в оренду з екіпажем, який його обслуговує, тобто договором не передбачено складання будь-яких Актів прийому-передачі екіпажу.

Виходячи з наведеного, враховуючи приписи ч. 2 ст. 798 та ст. 805 ЦК України, суд приходить до однозначного висновку, що між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" існував договір найму транспортного засобу - колісного трактору К-701 з дисковою бороною БГР-4,2 Солоха , д.н.з. 05848 саме з екіпажем, що спростовує твердження представника ОСОБА_16 - ОСОБА_3 та представника ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_10, що транспортний засіб передавався без екіпажу.

Виходячи з системного правового аналізу ст. 1172 та ст. 805 ЦК України, вивчивши трудовий договір, укладений між ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 та Договір найму транспортного засобу з екіпажем, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", врахувавши правові висновки, які викладено у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.01.2015 р. (у справі №6-229цс14) та від 21.09.2016 р. (у справі №6-933цс16), суд робить однозначний висновок, що оскільки послуги по управлінню та технічній експлуатації транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, покладаються безпосередньо на екіпаж, який перебуває в трудових відносинах з наймодавцем, в даному випадку ФОП ОСОБА_4 та виконує обов'язки тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, то управління ОСОБА_17, як членом екіпажу - трактористом-машиністом, колісним трактором К-701 з дисковою бороною БГР-4,2 Солоха , д.н.з. 05848, переданим у найм з екіпажем підпадає під ознаки "виконання працівником своїх трудових обов'язків".

З пояснень третьої особи ОСОБА_6 та показань свідка ОСОБА_8, які дані безпосередньо в судовому засіданні, при розгляді даної цивільної справи, вбачається, що ОСОБА_8 просив екіпаж транспортного засобу у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_13 витягнути інший трактор, який загруз на іншому полі. Також, з показань свідка та пояснень третьої особи встановлено, що ОСОБА_6 згодився на це, погодивши це з ФОП ОСОБА_4, в телефонному режимі.

Слід зауважити, що ОСОБА_6, як член екіпажу транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, зобов'язаний був відмовитись від виконання розпоряджень наймача, а саме директора ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" ОСОБА_8 по допомозі витягнути загрузлий трактор на іншому полі, якщо вважав, що воно суперечить умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо воно може бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб, що передбачено ч. 2 ст. 805 ЦК України, але цього не зробив.

Вказане, в сукупності з приписами ст. 805 ЦК України та положеннями п.п. 7.2 Договору оперативної оренди № 1 від 6 березня 2017 р., в сукупності з тим, що по справі доведено, що вказана шкода завдана не з вини ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" та з тим, що вказаним вироком суду встановлена вина саме ОСОБА_6, як члену екіпажу у заподіянні вказаної вище шкоди, на думку суду, унеможливлює покладення на ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" обов'язку по відшкодуванню шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тобто суд погоджується з послідовною позицією представників ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія", що вони не є належним відповідачем (співвідповідачем) по справі.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_16 до ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" задоволенню не підлягають.

Жодною правовою нормою не передбачена можливість несення солідарної відповідальності орендодавця та орендаря за шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, не завдану спільними діями або бездіяльністю.

Відтак, солідарне стягнення з ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Північноукраїнська агропромислова компанія" неможливе.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги доведення, що ОСОБА_6 є особою, яка завдала шкоду, в силу закону, враховуючи те, що на момент заподіяння вказаної вище шкоди ОСОБА_6 перебував в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4, зважаючи на те, що в силу ст.ст. 805, 1172 ЦК України ОСОБА_6 виконував свої трудові обов'язки по управлінню транспортним засобом, переданим у найм з екіпажем, виходячи з того, що відсутні, передбачені законом випадки звільнення особи від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, суд приходить до висновку, що ФОП ОСОБА_4 є відповідальною особою за шкоду, заподіяну його працівником.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд враховує приписи цивільного законодавства та документальне підтвердження понесення ОСОБА_16 5 363 грн. 69 коп. реальних збитків, також враховує відсутність спростувань з боку відповідача щодо вказаної суми, суд приходить до висновку, що з ФОП ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_16 5 363 грн. 69 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, задовольнивши вказані вимоги до вказаного відповідача в повному обсязі.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, проаналізувавши ст.ст. 23, 1167 ЦК України, врахувавши вимоги розумності і справедливості та вищеописані характер і спосіб, за яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_16 ступінь вини відповідача, що ОСОБА_15 на момент подій перебував в стані алкогольного сп'яніння та керував транспортним засобом - мопедом, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань ОСОБА_16 непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої та наслідків, що наступили, той факт, що ОСОБА_16 безповоротно втратила батька, перенесла страждання, пов'язані з його смертю та похованням, і продовжує нести ці душевні страждання, суд знаходить, що розмір відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням належить визначити у розмірі 70 000 грн., які в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути з ФОП ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_16 задовольнивши частково вказані вимоги до вказаного відповідача.

Розподіл судових витрат..

Згідно ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з ФОП ОСОБА_4 в дохід держави 803 грн. 47 коп. судового збору (704 грн. 80 коп. судового збору за вимоги майнового характеру, які задоволені в повному обсязі та 98 грн. 67 коп. судового збору пропорційно задоволеним вимогам майнового характеру).

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а частина 3 даної статті передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час судового розгляду даної цивільної справи, представник ОСОБА_16 - ОСОБА_3:

- просив стягнути солідарно з відповідачів:

1)витрати на правничу допомогу в цивільній справі, не надавши суду докази про сплату позивачкою йому витрат на правничу допомогу адвоката в цивільній справі;

2)витрати на правову допомогу в кримінальному провадженні, які становлять 10 000 грн., згідно квитанції № 1163930 (Серія 001-СПЕ);

- не надав суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як того вимагає ч. 3 ст. 137 ЦПК України;

- надав суду затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10.02.2017 р. № 43 Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару.

Виходячи з наведеного, передчасним є вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу адвоката в цивільній справі.

Враховуючи те, що ст.ст. 118, 124 КПК України зобов'язують обвинуваченого відшкодувати потерпілому витрати на правову допомогу у разі ухвалення обвинувального вироку саме в межах кримінального провадження, в разі ухвалення обвинувального вироку, то витрати на правову допомогу в кримінальному провадженні, які становлять 10 000 грн. не підлягають стягнення з відповідача, в межах розгляду цивільної справи, навіть у випадку скасування вироку суду в апеляційному порядку, з призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-83, 137, 141, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 23, 798, 805, 1166, 1167, 1172, 1187, 1201 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_16 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_16:

- 5 363 грн. 69 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди;

- 70 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_16 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північноукраїнська агропромислова компанія" - відмовити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 судовий збір в дохід держави у розмірі 803 грн. 47 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_16 (місце проживання: АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 РНОКПП не встановлено) . Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (місце знаходження: АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_2). Співвідповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Північноукраїнська агропромислова компанія" (місце знаходження: с. Задеріївка Ріпкинського району Чернігівської області, вул. Петренка, 14, Код ЄДРПОУ 39131153). Третя особа : ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_3 АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_5).

Головуючий В.Б.Сташків

Повне рішення виготовлено та підписано 19 вересня 2018 року