Рішення

від 23.03.2017 по справі 188/1124/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/897/17 Справа № 188/1124/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 47

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Баранніка О.П., Посунся Н.Є., при секретарі Самокиші О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (третя особа: Управління Держгеокадастру у Петропавлівському районі Дніпропетровській області) про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_3 та Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з позовом, яким просив на підставі ч.2 ст.407 ЦК України визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 49,9993га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району дніпропетровської області у порядку спадкування після померлого 21.11.2004р. батька ОСОБА_4 В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вказана земельна ділянка перебувала на праві постійного користування у його батька на підставі відповідного державного акту від 21.09.2001р., а тому вказане право згідно ч.2 ст.407 ЦК України як емфітевзис передається у спадкування.

Рішенням Петропавлівського райсуду Дніпропетровської області від 05.10.2016р. позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, визнано за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 49,9993га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області у порядку спадкування після померлого 21.11.2004р. ОСОБА_4 В апеляційній скарзі Заступник прокурора Дніпропетровської області просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові за такими підставами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ч.2 ст.407 ЦК України, ч.2 ст.102-1 ЗК України та посилався на успадкування ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою, яке належало його померлому батькові ОСОБА_4

Вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з яких вбачається наступне.

Згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого 21.09.2001р. Петропавлівською районною радою, земельна ділянка площею 49,9993га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області надана у постійне користування ОСОБА_4 для ведення селянського (фермерського) господарства. Вказаний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №123 (а.с.11). У Державному земельному кадастрі земельна ділянка зареєстрована 13.02.2014р. як земля сільськогосподарського призначення державної власності, що використовується для ведення фермерського господарства (а.с.12).

30.08.2004р. зареєстровано Фермерське Господарство МАРШАЛ , засновниками якого стали ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відповідно з частками учасників 20% та 80% (а.с.15,16,178-180).

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер 21.11.2004р. (а.с.10).

13.03.2014р. державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори після померлого ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом сину ОСОБА_2 та дочці ОСОБА_3 по ? частині на 20% статутного фонду Фермерського господарства МАРШАЛ (а.с.51). Згідно затвердженого 15.11.2016р. Статуту ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА МАРШАЛ його засновниками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (як спадкоємиця ОСОБА_4М.) відповідно з частками 90% та 10%, а членом господарства - ОСОБА_5 (а.с.183-190). Затвердженим 23.11.2016р. Статутом ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА МАРШАЛ його засновниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно з частками кожного по 50% (а.с.192-199).

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувані вимогами ст.407 ЦК України 2003р. та тим, що положення вказаної правової норми застосовуються до спірних відносин як таких, що продовжують існувати після набрання ним чинності

Однак право користування земельною ділянкою у ОСОБА_4 виникло на підставі рішення 14 сесії ХХІІІ скликання Петропавлівської районного ради від 15.06.2001р. про надання її йому для ведення селянського (фермерського) господарства та посвідчено державним актом від 21.09.2001р. На час надання ОСОБА_4 права користування земельної ділянки діяв ЗК України 1991р., яким не передбачалось права громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство на передачу отриманої земельної ділянки сільськогосподарського призначення іншим громадянам у порядку спадкування (ст.ст.39,47,48,50-55 цього Кодексу).

Відповідно до ст.407 ЦК України (чинного з 01.01.2004р.) право користування чужою земельною ділянкою встановлюються договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користування цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. За ч.1-3 ст.102-1 ЗК України (чинної з 20.06.2007р.), зокрема, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникають на підставі договору між власником та особою, яка виявила бажання користування цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що така умова як спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), виникає лише на підставі договору. Між тим, такого договору ОСОБА_4 за життя не укладалось. Посилання ОСОБА_2 на те, що нові положення земельного законодавства застосовуються до відносин, що раніше виникли у ОСОБА_4, безпідставні, оскільки на час надання останньому земельної ділянки у користування діючим законодавством взагалі не передбачалось права на її спадкування. Нові положення законодавства, якими таке право вже було передбачено, хоча і виникли за життя ОСОБА_4, проте не можуть бути застосовані, оскільки не були ним оформлені відповідним договором, у якому б вказана умова спадкування права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) була обумовлена. Тобто, передбачений ЦК України 2003р. договірний порядок набуття права користування земельною ділянкою з умовою її спадкування, ОСОБА_4 за життя фактично не використаний.

Враховуючи зазначені вимоги закону та встановлені обставини, не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 49,9993га на території Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області у порядку спадкування після померлого 21.11.2004р. батька ОСОБА_4 згідно ст.ст.1216,1261 ЦК України.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Відповідно до вимог ч.1,5 ст.88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Дніпропетровської області підлягає стягненню сума 267грн.96коп. на повернення понесених судових витрат (а.с.119).

Керуючись ст.303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою у порядку спадкування.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Прокуратури Дніпропетровської області 267грн.96коп. на повернення судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді: Пономарь З.М. Бараннік О.П. Посунся Н.Є.