Рішення

від 18.09.2018 по справі 921/294/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/294/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

при секретарі судового засідання Ранецькій Л.А.

розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Скіф-Ол", вул. Горлівська, 200, м. Київ, 02121

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", 47832, Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, фактична адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 2

про стягнення 196 915,00 грн основного боргу, 25 373,92 грн пені, 4 829,89 грн 3% річних та 15 393, 25 грн інфляційних втрат

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність №27 від 10.08.2018 ;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Встановив:

Приватне підприємство "Скіф-Ол" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення 196 915,00 грн основного боргу, 25 373,92 грн пені, 4 829,89 грн 3% річних та 15 393, 25 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань згідно умов договору поставки №18/08-17 від 18 серпня 2017 року, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.08.2018.

13.08.2018 представник ТОВ "Агробізнес" подав через канцелярію суду письмове клопотання від 13.08.2018 (вх. №15543) про відкладення розгляду справи, у зв'язку із його відрядженням за межі Тернопільської області, а забезпечити явку іншого представника ТОВ "Агробізнес" не має можливості. Крім того, повідомив про часткове погашення відповідачем заборгованості в розмірі 56 915,00 грн. До клопотання долучено копію платіжного доручення №4316 від 01.08.2018 та копію довіреності від 15.12.2017 на представництво інтересів відповідача ОСОБА_3

Відповідно до ухвали суду від 14.08.2018 розгляд справи відкладено на 03.09.2018.

31 серпня 2018 року представником позивача через канцелярію Господарського суду Тернопільської області подано заяву №28 від 30.09.2018р. (вх. №16462), в якій просить у зв'язку із помилкою не брати до уваги при розгляді матеріалів справи посилання на довіреність №171 від 13.09.2017 у переліку додатків № 4, 7 до позовної заяви від 23.07.2018.

В судовому засіданні 03.09.2018 оголошено перерву до 18.09.2018.

12.09.2018 товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" через канцелярію Господарського суду Тернопільської області подано відзив від 03.09.2018 на позовну заяву (вх.№ 17027 від 12.09.2018), відповідно до якого відповідач зазначає, що дійсно їхньою стороною допущено порушення строку розрахунків, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 03.09.2018 становить 80 000,00 грн та не заперечується відповідачем. Також, відповідачем зазначено, що 25.07.2018 оплачено 30 000,00 грн основного боргу, 01.08.2018 - 56 915,00 грн та 03.09.2018 - 30 000,00 грн.

Крім того, відповідачем пред'явлено контррозрахунок пені, відповідно до якого за підрахунками ТОВ "Агробізнес" розмір нарахованої за договором пені повинен складати 18 123,84 грн.

В судове засідання 18.09.2018 прибув представник позивача, який, згідно усисних пояснень, а також письмової заяви (вх.№ 17281 від 18.09.2018) позовні вимоги підтримує та зазначає, що з моменту подання позовної заяви та відкриття провадження у даній справі, відповідачем частково сплачено вартість основного боргу, а саме: 25.07.2018 оплачено 30 000,00 грн, 01.08.2018 - 56 915,00 грн та 03.09.2018 - 30 000,00 грн. Тобто, неоплаченою залишається частина товару на суму 80 000,00 грн.

Відповідач явку повноважного представника у призначене на 18.05.2018 судове засідання не забезпечив, причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення ТОВ "Агробізнес" було повідомлене належним чином.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2017 між приватним підприємством "Скіф-Ол" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (Покупець) було укладено договір поставки №18/08-17, відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність Покупця оливи, мастила та технічні рідини виробництва концерну "ADDINOL Lube oil GmbH" (Німеччина), надалі "Товар", а Покупець прийняти й оплатити в порядку та на умовах визначних цим Договором.

Згідно п. 1.2 договору загальна кількість, вартість та асортимент товару, який є предметом поставки за цим Договором, визначаються у рахунках-фактурах та видаткових накладних до кожної партії окремо, які додаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно р. 2 п. 2.1. п. п. 2.1.7 договору продавець зобов'язується забезпечити відпуск товару разом з необхідними передбаченими законодавством України документами, а саме: рахунок-фактурою, видатковою накладною, паспортом заводу-виробника, сертифікатом відповідності та санітарно - гігієнічним висновком та забезпечити поставку товару в термін узгоджений Сторонами (п. п. 2.1.8). Покупець зобов'язується: своєчасно подавати заявки Продавцю про поставку товару (п. п. 2.2.1.); отримати поставлений Товар (п. п. 2.2.2.) та своєчасно оплатити поставлений Товар згідно п. 3.2. Договору (п. п. 2.2.3.).

Ціна товару, що поставляється та загальна сума встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується у рахунках-фактурах, видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною до даного Договору (п.3.1). Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунка-фактури протягом 30 (тридцяти) банківських днів, після прибуття товару на склад Покупця (п.3.2).

Відповідно до п. 8.5, договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

На виконання умов договору поставки №18/08-17 від 18.08.2017 позивачем був поставлений відповідачу товар - оливи, мастила та технічні рідини виробництва концерну "ADDINOL Lube oil GmbH" на загальну суму 455 673, 00 грн, що підтверджується рахунками-фактурами та видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною №1168 від 29.08.2017 на суму 146 208,00 грн та видатковою накладною №1246 від 13.09.2017 на суму 7 236,00 грн згідно рахунку на оплату №1298 від 28.08.2017 на суму 153 444,00 грн;

- видатковою накладною №1202 від 04.09.2017 на суму 62 058,00 грн згідно рахунку на оплату №1339 від 04.09.2017 на суму 62 058,00 грн;

- видатковою накладною №1206 від 04.09.2017 на суму 53 952,00 грн згідно рахунку на оплату №1340 від 04.09.2017 на суму 53 952,00 грн;

- видатковою накладною №1245 від 13.09.2017 на суму 14 604,00 грн та видатковою накладною № 1222 від 08.039.2017 на суму 21 906,00 грн згідно рахунку на оплату №1365 від 08.09.2017 на суму 36 510,00 грн;

- видатковою накладною №1227 від 11.09.2017 на суму 29 652,00 грн згідно рахунку-фактури №1372 від 11.09.2017 на суму 29 652,00 грн;

- видатковою накладною №1243 від 13.09.2017 на суму 33 696,00 грн згідно рахунку-фактури №1393 від 13.09.2017 на суму 33 696,00 грн;

- видатковою накладною №1307 від 26.09.2017 на суму 33 720,00 грн згідно рахунку-фактури №1453 від 26.09.2017 на суму 33 720,00 грн;

- видатковою накладною №1421 від 12.10.2017 на суму 18 627,00 грн згідно рахунку-фактури №1584 від 11.10.2017на суму 18 627,00 грн;

- видатковою накладною №1695 від 13.11.2017 на суму 34 014,00 грн згідно рахунку-фактури №1755 від 13.11.2017 на суму 34 014,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, прийняв даний товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, зокрема: №158 від 29.08.2017, №165 від 04.09.2017, №167 від 08.09.2017, №168 від 11.09.2017, №171 від 13.09.2017, №180 від 26.09.2017, №188 від 12.10.2017 та №270 від 13.11.2017, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вказаний товар був отриманий відповідальними особами відповідача в повному обсязі, що підтверджується їх підписами в графі про отримання товару, претензій до кількості та якості не було, окрім повернутого товару позивачу згідно видаткової накладної (повернення) №ВП-0000001 від 18.08.2017 на суму 22 542,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" частково оплачено вартість отриманого товару, а саме: в сумі 258 758,00 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, зокрема №057 від 27.03.2018 на суму 50 000,00 грн, №199 від 13.12.2017 на суму 62 058,00 грн, №172 від 04.11.2017 на суму 53 952,00 грн, №004 від 10.01.2017 на суму 36 510, 00 грн, №189 від 29.11.2017 на суму 33 696,00 грн .

Отже, за решту отриманого згідно договору поставки №18/08-17 від 18.08.2017 товару, відповідач не розрахувався та на час звернення із даним позовом до суду його заборгованість перед приватним підприємством "Скіф-Ол" становила 196 915,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем, після звернення позивача з позовом до суду, частково сплачено суму основного боргу в розмірі 116 915,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 4071 від 03.05.2018 на суму 30 000,00 грн, №4316 від 01.08.2018 на суму 56 915,00 грн та № 5238 від 03.09.2018 на суму 30 000,00 грн, копії яких долучені відповідачем до матеріалів справи.

Крім того, часткове погашення заборгованості в зазначеній вище сумі підтверджується і позивачем, про що долучено до матеріалів справи відповідні копії банківських виписок по рахунку ПП "Скіф-Ол", відкритого в ПАТ "ОСОБА_4 Аваль".

Згідно п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 116 915,00 грн сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом в господарський суд, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Як вбачається із матеріалів справи, дану позовну заяву ПП "Скіф-Ол" надіслано до Господарського суду Тернопільської області через підприємство зв'язку - Укрпошта Експрес, що підтверджується розрахунковим документом, оформленим поштою 23.07.2018.

Отже, враховуючи, що днем подання позову є дата 23.07.2018, суд зазначає, що часткова оплата суми боргу, зокрема згідно платіжного доручення № 4071 від 03.05.2018 на суму 30 000,00 грн, яка проведена банком 25.07.2018 (згідно штампу банку) також здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом в суд.

Таким чином, всупереч умов Договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки №18/08-17 від 18.07.2017 в сумі 80 000,00 грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару Покупець сплачує продавцю пеню з розрахунку облікової ставки НБУ, що діла на момент такого прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Згідно представленого позивачем розрахунку, згідно рахунку - фактури № 1298 від 28.08.2017 за період з 29.09.2017 по 25.03.2018 на суму боргу 130 902,00 грн розмір нарахованої відповідачу пені становить 9 283, 28 грн та за період з 26.03.2018 по 23.07.2018 на суму боргу 80 902,00 грн розмір нарахованої пені становить 4 533,84 грн; згідно рахунків - фактур № 1372 від 11.09.2017, № 1453 від 26.09.2017, №1584 від 11.10.2017 та № 1755 від 13.11.2017 за період з 14.12.2017 по 23.07.2018 на суму боргу 116 013,00 грн розмір нарахованої відповідачу пені становить 11 556,80 грн.

Таким чином, загальна сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, за підрахунком позивача, складає 25 373, 92 грн.

Також, згідно представленого позивачем розрахунку розмір нарахованих відповідачу 3 % річних, а також інфляційних нарахувань за період з 29.09.2017 по 25.07.2018 становить 1 915,11 грн 3% річних та 8 875,16 грн інфляційні нарахування; за період з 26.03.2018 по 23.07.2018 становить 797,94 грн 3% річних та 485,41 грн інфляційні нарахування; за період з 14.12.2017 по 23.07.2018 становить 2 116,84 грн 3% річних та 6 032,68 грн інфляційні нарахування.

Отже, загальна сума нарахованих відповідачу 3% річних становить 4 829,89 грн та інфляційних нарахувань 15 393,25 грн.

В той же час, відповідачем пред'явлено контррозрахунок пені, відповідно до якого за підрахунками ТОВ "Агробізнес" розмір нарахованої за договором пені повинен складати 18 123,84 грн.

Розглянувши та перевіривши з допомогою комп'ютерної програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН представлені розрахунки штрафних санкцій, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних, встановивши, що період нарахування пені не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, визначеному приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", беручи до уваги, що сплата боргу мала бути здійснена по кожній партії продукції у відповідності до п.3.2. договору, судом встановлено, що пеня складає 36 605,90 грн, інфляційні втрати - 15 393,25 грн, 3% річних - 4 829,89 грн. Однак, враховуючи, що суд не уповноважений виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру відповідних сум, а тому вважає вимоги позивача про стягнення пені в сумі 25 373,92 грн, інфляційних втрат в сумі 15 393,25 грн та 3% річних в сумі 4 829,89 грн, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч. 2 ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, враховуючи порушення умов договору з боку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 80 000,00 грн, 3% річних в сумі 4 829,89 грн та 15 393, 25 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню. Тоді як, в частині стягнення 116 915,00 грн основного боргу провадження у справі, в порядку п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України, підлягає закриттю.

В силу приписів ч.9 ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки, як вбачається із встановлених судом обставин, саме через його неправомірні дії спір доведено до судового розгляду, а часткове погашення основного боргу відповідачем здійснено після звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (47832, с. Токи Підволочиський район, Тернопільська область (фактична адреса: 31200, Хмельницька область, м. Волочиськ, вул. Музейна, 2) код ЄДРПОУ 30915832 на користь приватного підприємства "Скіф-Ол" (02121, вул. Горлівська, буд. 200, м. Київ, ідентифікаційний код 30466654) - 80 000 (вісімдесят тисяч) грн 00 коп. основного боргу; 25 373 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят три) грн 92 коп. пені; 15 393 (п'ятнадцять тисяч триста дев'яносто три) грн 25 коп. інфляційних нарахувань; 4 829 (чотири тисячі вісімсот двадцять дев'ять) грн 89 коп. 3% річних; 3 637 (три тисячі шістсот тридцять сім) грн 68 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 116 915 (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн, 00 коп. боргу провадження у справі закрити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 20.09.2018.

Суддя Н.В. Охотницька