Постанова

від 16.01.2019 по справі 921/294/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа №921/294/18

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді: Матущака О.І.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

ОСОБА_1,

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес , с. Токи Підволочиського району, Тернопільська область

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2018 (суддя Охотницька Н.В.), повний текст складено - 20.09.2018

у справі за позовом: Приватного підприємства Скіф-Ол , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес , с. Токи Підволочиського району, Тернопільська область

про стягнення 196 915,00 грн основного боргу, 25 373,92 грн пені, 4 829,89 грн 3 % річних та 15 393,25 грн інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Скіф-Ол (позивач) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агробізнес (відповідач) стягнення 196 915,00 грн основного боргу, посилаючись на невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті вартості поставленого товару згідно договору №18/08-17 від 18.08.2017, а також 25 373,92 грн пені, 4 829,89 грн 3% річних та 15 393,25 грн інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання обов'язку по оплаті вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2018 вищезазначений позов задоволено частково. Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором №18/08-17 від 18.08.2017, однак після звернення позивача з даним позовом частково оплатив вартість поставленого товару, внаслідок чого загальна сума заборгованості зменшилась з 196 915,00 грн до 80 000,00 грн. Суд, враховуючи здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості розмірі 116 915,00 грн після звернення позивача з позовом, дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. У зв'язку з наявністю обґрунтованої заборгованості відповідача в розмірі 80 000,00 грн судом стягнуто цю суму та нараховано 25 373,92 грн пені, 4 829,89 грн 3% річних та 15 393,25 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить змінити рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2018 у справі №921/294/18 в частині стягнення пені в розмірі 25 373,92 грн, оскільки суд першої інстанції не врахував, що така нарахована позивачем поза межами нарахування штрафних санкцій, які встановлені ст. 232 ГК України, та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню у розмірі 18 123,84 грн.

Відповідно до узагальнених доводів апеляційної скарги підставою для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Позивач не скористався правом на подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі згідно зі ч. 1 ст. 263 ГПК України. Однак подав заяву №30 від 21.12.2018, в якій зазначає, що апеляційну скаргу з додатками товариство не отримувало, а отже, порушено ст.ст.258, 259 ГПК України. Крім цього, просить забезпечити виконання апелянтом своїх обов'язків та надати ПП Скіф-Ол апеляційну скаргу та продовжити строк для надання заперечень на апеляційну скаргу з моменту надання позивачу апеляційної скарги.

Розглянувши вищезазначену заяву, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 258, ст. 259 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються: докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Як підтверджується матеріалами справи, апелянтом до апеляційної скарги додано квитанцію про здійснення поштового відправлення з описом вкладення, згідно якого апеляційна скарга надіслана ПП Скіф-Ол за адресою: 02121 м. Київ. вул. Горлівська, буд. 200.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що скаржником порушено вимоги ст.ст. 258, 259 ГПК України.

Окрім цього необхідно зазначити, що у суду відсутні повноваження зобов'язувати апелянта надсилати копію апеляційної скарги з додатками позивачу, враховуючи те, що до матеріалів апеляційної скарги додано докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

При цьому колегія суддів звертає увагу позивача на те, що в силу ст.42 ГПК України учасники процесу мають право ознайомлюватись з матеріалами справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищезазначеної заяви позивача.

В судове засідання 16.01.2019 представники сторін не з'явились, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Розглянувши наявні в справі докази, давши оцінку доводам апелянта, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ТОВ Агробізнес без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2018 у справі №921/294/18 - без змін, з огляду на наступне.

За встановленими судом першої інстанції та неоспорених обставин, 18.08.2017 між ПП Скіф-Ол (продавець) та ТОВ Агробізнес (покупець) було укладено договір поставки №18/08-17, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця оливи, мастила та технічні рідини виробництва концерну ADDINOL Lube oil GmbH (Німеччина), надалі товар , а покупець прийняти й оплатити в порядку та на умовах визначних цим договором.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не оспорюється, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №18/08-17 від 18.08.2017, в нього виникла заборгованість в розмірі 196 915,00 грн. Водночас після звернення позивача з позовом до суду відповідачем була здійснена часткова оплата вартості поставленого товару в розмірі 116 915,00 грн, внаслідок чого загальна сума основної заборгованості зменшилась до 80 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що в апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення пені, оскільки вважає, що така підлягає стягненню в меншому розмірі, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції в частині наявності чи відсутності підстав для стягнення пені в розмірі 18 123,84 грн, а не 25 373,92 грн, як стягнуто судом першої інстанції.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193, 265 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. договору сторони передбачили, що у разі порушення терміну оплати вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню з розрахунку облікової ставки НБУ, що діла на момент такого прострочення.

Судами встановлено, що згідно рахунку фактури № 1298 від 28.08.2017 за період з 29.09.2017 по 25.03.2018 на суму боргу 130 902,00 грн розмір нарахованої відповідачу пені становить 9 283, 28 грн та за період з 26.03.2018 по 23.07.2018 на суму боргу 80 902,00 грн розмір нарахованої пені становить 4 533,84 грн; згідно рахунків фактур № 1372 від 11.09.2017, № 1453 від 26.09.2017, №1584 від 11.10.2017 та № 1755 від 13.11.2017 за період з 14.12.2017 по 23.07.2018 на суму боргу 116 013,00 грн розмір нарахованої відповідачу пені становить 11 556,80 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку про те, що загальна сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, яка підлягає стягненню складає 25 373, 92 грн.

Доводи апеляційної скарги про невраховання судом першої інстанції того, що пеня нарахована позивачем поза межами нарахування штрафних санкцій, які встановлені ст. 232 ГК України, та повинна становити 18 123,84 грн, а не 25 373, 92 грн є безпідставними, оскільки не відповідають встановленим обставинам у справі та узгоджуються з вимогами ст. 232 ГК України.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2018 у справі №921/294/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Агробізнес без задоволення.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на відповідача.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо або через Західний апеляційний господарський суд до Верховного Суду (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.01.2018.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1