Рішення

від 11.09.2018 по справі 910/8770/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018Справа № 910/8770/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Фармація

до Управління охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 178839,30 грн.

Представники:

від позивача: Богуцька О.М., Смородінов О.В.

від відповідача: Козляєва О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Фармація звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 178839,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем у зв'язку з відпуском лікарських засобів відповідно до умов договору № 9 від 29.03.2017, зважаючи на це позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 145446,70 грн., пеню у розмірі 23314,27 грн., 3% річних у розмірі 2399,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7678,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2018 суд ухвалив: позовну заяву Комунального підприємства Фармація залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів направлення відповідачу копії позовної заяви від 03.07.2018 №1261/04/07-02; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

18.07.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, у позовній заяві позивач просив здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження, однак, зважаючи на категорію та складність спору, суд відмовив у задоволенні даного клопотання та прийшов до висновку про здійснення розгляду справи № 910/8770/18 у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.08.2018.

31.07.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач зазначає про відсутність бюджетного фінансування на покриття заборгованості, а також вказує, що розпочаті організаційно-правові заходи, пов'язані з ліквідацією відповідача, у зв'язку з чим відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв'язку з припиненням з 01.08.2018 діяльності відповідача.

15.08.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначає, що відповідач не є таким, що припинений станом на дату розгляду спору, а затримка бюджетного фінансування не може бути тією обставиною, в залежність від якої ставиться виконання відповідачем своїх зобов'язань, що виникли за договором.

У підготовче засідання 21.08.2018 з'явилися представники сторін.

У підготовчому засіданні 21.08.2018 судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 11.09.2018.

У судове засідання 11.09.2018 з'явились представник позивача, який підтримав позов, та представник відповідача, який проти позову заперечив.

У судовому засіданні 11.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 між Комунальним підприємством Фармація (далі - позивач) та Управлінням охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач) було укладено договір № 9 про відшкодування витрат, понесених у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи частково відшкодовується (далі - Договір).

За умовами п. 1.1. Договору відповідач відшкодовує позивачу витрати, понесені останнім у зв'язку з відпуском лікарських засобів, вартість яких повністю чи часткового відшкодовується згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.11.2016р. № 863 Про запровадження відшкодування вартості лікарських засобів .

Згідно з п. 1.2. договору відпуск лікарських засобів, що підлягають відшкодуванню, буде здійснюватись за рецептами виписаними лікарями закладів охорони здоров'я підпорядкованих відповідачу, за місцем надання медичної допомоги пацієнту на рецептурних бланках форми №1 в аптечних закладах за адресами зазначеними у Додатку №1.

У п. 2.1.1. договору визначено, що відповідач в п'ятиденний термін після отримання звіту про відпущені лікарські засоби, вартість яких підлягає повному або частковому відшкодуванню (далі - Звіт) згідно форми встановленої у додатку до Порядку відшкодування вартості лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2017 року № 152 "Про забезпечення доступності лікарських засобів", відшкодовує витрати позивачеві, понесені у зв'язку з відпуском лікарських засобів.

Позивач зобов'язався забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2.1 Договору) та подавати відповідачу Звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1 -го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця ( п. 2.2.7 Договору).

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1., відповідно до поданих Звітів.

Відшкодування зазначеної в Звіті суми здійснюється відповідачем протягом 5 днів з моменту надання позивачем такого Звіту при наявності фінансування (п. 3.2 договору).

Судом встановлено, що позивачем було відпущено ліки за відповідним переліком, за наслідками чого було складено Звіти на загальну суму 145446,70 грн., а саме: у період з 16 по 30 листопада 2017 року: по КНП "КДЦ" Солом'янського району м. Києва на суму 12010,09 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №1" Солом'янського району м. Києва на суму 48791,19 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №2" Солом'янського району м. Києва на суму 71702,09 грн, звіти подано позивачем відповідачу 06.12.2017р. супровідним листом № 19/11Р від 05.12.2017р. про що свідчить відмітка останнього про отримання; у період з 01 по 17 грудня 2017 року: по КНП "КДЦ" Солом'янського району м. Києва на суму 3605,82 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №1" Солом'янського району м. Києва на суму 6224,46 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №2" Солом'янського району м. Києва на суму 2557,93 грн. Звіти подано позивачем відповідачу 20.12.2017р. супровідним листом № 08/12Р від 20.12.2017 про що свідчить відмітка останнього про отримання; у період з 18 по 25 грудня 2017 року: по КНП "КДЦ" Солом'янського району м. Києва на суму 137,34 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №1" Солом'янського району м. Києва на суму 92,86 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №2" Солом'янського району м. Києва на суму 324,92 грн, звіти подано позивачем відповідачу 26.12.2017р. супровідним листом № 15/12Р від 26.12.2017 про що свідчить відмітка останнього про отримання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не відшкодував витрати, понесені позивачем у зв'язку з відпуском лікарських засобів відповідно до умов договору № 9 від 29.03.2017, зважаючи на це позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 145446,70 грн., пеню у розмірі 23314,27 грн., 3% річних у розмірі 2399,65 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7678,68 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо доводів відповідача про необхідність закриття провадження у даній справі, суд зазначає наступне.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва .

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Крім того, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ст. 105 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.05.2018 №38-к вирішено ліквідувати з 01.08.2018 в складі структурних підрозділів зі статусом юридичної особи публічного права Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Управління охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

На виконання розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 11.05.2018 №38-к "Про внесення змін до структури Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" відповідачем розпочато організаційно-правові заходи, пов'язані з ліквідацією Управління охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема у встановленому порядку 21.05.2018 подано документи, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації".

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань станом на дату розгляду справи у єдиному державному реєстрі містяться відомості, що відповідач перебуває у стані припинення, за рішенням засновників з 21.05.2018.

Тобто, Управління охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної

адміністрації станом на дату подання позову та дату розгляду справи судом не є таким, що припинилося, оскільки реєстраційну дію про припинення юридичної особи не проведено.

За наведених обставин, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі з підстав припинення відповідача.

Як встановлено судом, позивачем було відпущено ліки за відповідним переліком, за наслідками чого було складено Звіти на загальну суму 145446,70 грн., а саме: у період з 16 по 30 листопада 2017 року: по КНП "КДЦ" Солом'янського району м. Києва на суму 12010,09 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №1" Солом'янського району м. Києва на суму 48791,19 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №2" Солом'янського району м. Києва на суму 71702,09 грн, звіти подано позивачем відповідачу 06.12.2017р. супровідним листом № 19/11Р від 05.12.2017р. про що свідчить відмітка останнього про отримання; у період з 01 по 17 грудня 2017 року: по КНП "КДЦ" Солом'янського району м. Києва на суму 3605,82 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №1" Солом'янського району м. Києва на суму 6224,46 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №2" Солом'янського району м. Києва на суму 2557,93 грн. Звіти подано позивачем відповідачу 20.12.2017р. супровідним листом № 08/12Р від 20.12.2017 про що свідчить відмітка останнього про отримання; у період з 18 по 25 грудня 2017 року: по КНП "КДЦ" Солом'янського району м. Києва на суму 137,34 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №1" Солом'янського району м. Києва на суму 92,86 грн; по КНП "Центр ПМС допомоги №2" Солом'янського району м. Києва на суму 324,92 грн, звіти подано позивачем відповідачу 26.12.2017р. супровідним листом № 15/12Р від 26.12.2017 про що свідчить відмітка останнього про отримання.

Позивач зобов'язався забезпечувати відпуск лікарських засобів, що підлягають повному або частковому відшкодуванню, за рецептами лікарів закладів охорони здоров'я зазначених у пункті 1.2 цього договору (п. 2.2.1 Договору) та подавати відповідачу Звіт двічі на місяць, а саме 15 числа поточного місяця (або першого робочого дня 15 числа якщо 15 число припадає на вихідний) та 1 -го робочого дня наступного місяця, а в грудні - додатково до 24 числа звітного місяця ( п. 2.2.7 Договору).

Відповідно до п. 3.1. договору відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім в зв'язку з реалізацією лікарських засобів, передбачених п. 1.1., відповідно до поданих Звітів.

Відшкодування зазначеної в Звіті суми здійснюється відповідачем протягом 5 днів з моменту надання позивачем такого Звіту при наявності фінансування (п. 3.2 договору).

З огляду на наведене, станом на дату звернення до суду з позовом строк здійснення відповідачем оплати за Договором є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем не надано доказів сплати коштів за Договором, в тому числі в заявленій позивачем сумі, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов'язку зі сплати заявленої в позові заборгованості - 145446,70 грн., у зв'язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі, з огляду на що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 7678,68 грн. інфляційних втрат та 2399,65 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на заявлені періоди нарахування по кожному Звіту з урахуванням строків оплати за Договором, перевіривши розрахунок позивача щодо 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він є обґрунтованим, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 2399,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 7678,68 грн. підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23314,27 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.4.2. Договору, у випадку порушення відповідачем своїх зобов'язань, що не викликані обставинами, передбаченими розділом 5 цього Договору, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати по кожному Звіту, з урахуванням строку оплати, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю, у розмірі 23314,27 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 41; ідентифікаційний код: 37485459) на користь Комунального підприємства Фармація (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, 38-Б; ідентифікаційний код: 05415852) основний борг у розмірі 145446 (сто сорок п'ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 70 коп., пеню у розмірі 23314 (двадцять три тисячі триста чотирнадцять) грн. 27 коп., 3% річних у розмірі 2399 (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 65 коп., інфляційні втрати у розмірі 7678 (сім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 2682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 59 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 19.09.2018

Суддя Ю.В. Картавцева