Постанова

від 17.09.2018 по справі 922/1040/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа № 922/1040/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Сіверін В. І.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Харківської міської ради, м. Харків (вх. № 1671Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2018 по справі № 922/1040/18 (повний текст якого складено 18.07.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Добреля Н.С.)

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до акціонерного товариства "УКРКОМУННДІПРОЕКТ" м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії ВСТАНОВИЛА:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Укркомунндіпроект" про зобов`язання забезпечити виготовлення технічної документації.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року та визначено базову вартість одного квадратного метра земель м. Харкова у сумі 291,18 грн., у зв`язку з чим необхідно внести зміни у договір на право тимчасового користування землею від 19.03.1998 року № 1505. Таким чином, п. 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 року № 1269/13 було зобов`язано всіх землекористувачів, які використовують земельні ділянки по укладеним протягом 1994-19998 років та 1999-2003 років договорам, вчинити певні дії щодо виготовлення технічної документації. У зв`язку з наведеними обставинами позивач просить суд зобов`язати відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2018 у справі № 922/1040/18 в задоволенні позову Харківської міської ради (610003, м. Харків., вул. Конституції,7 код ЄДРПОУ 04059243) до товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомунндніпроект» (61166, м. Харків, проспект Науки, буд.36, код. ЄДРПОУ 03333883) про зобов`язання ТОВ «Укркомунндніпроект» протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі прощею 0,6134 га по вул.. Клочківській, 141-В у м. Харкові та зареєструвати земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Харківська міська рада звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог заявник зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд Харківської області зазначив, що позовні вимоги Харківської міської ради стосовно зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у м. Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами укладено не договір оренди земельної ділянки, а договір на право тимчасового користування землею, та те, що законодавством не передбачено обов'язку виготовлення технічної документації за рахунок землекористувача, з чим не погоджується заявник апеляційної скарги, оскільки спір у даній справі обумовлено не розірванням договору на право тимчасового користування землею, зобов'язанням відповідача укласти договір оренди земельної ділянки, чи зміною його умов (як у позиціях Верховного суду, на які є посилання в оскаржуваному рішенні), а саме необхідністю виконання обов'язкового рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 та припинення порушення вимог чинного законодавства, яке є чинним, в установленому законом порядку не оскаржене, а тому в силу приписів статей 7, 140, 144 Конституції України, статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов'язковим для відповідача, як користувача земельної ділянки, що належить територіальній громаді міста Харкова, а отже обраний позивачем спосіб захисту - зобов'язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у м. Харкові, та вчинення дій щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є ефективним способом захисту.

Стосовно висновків, викладених в постановах Верховного суду Касаційного господарського суду від 06.06.2018 у справі № 922/3737/17 та від 22.05.2018 у справі № 922/3065/17, з приводу того, що неможливо ототожнювати договір оренди землі та договір на право тимчасового користування землею, Харківська міська рада зазначає, що в даному випадку форма договору не має різниці, оскільки обов'язковість внесення відомостей до Державного земельного кадастру передбачена Законом України Про Державний земельний кадастр . Обов'язок щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру не залежить від форми договору та виду користування землею.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, відповідачу встановлено строк до 03.09.2018 для надання відзиву.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2018 призначено справу до розгляду на 17.09.2018.

В судове засідання, призначене на 17.09.2018 представник відповідача не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, що підтверджується витягом з офіційного сайту Укрпошта про відстеження поштових відправлень, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 10.08.1995 № 620 та від 24.12.1997 № 1164 між виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивач) та АТ «УКРКОМУННДІПРОЕКТ» (відповідач) укладено договір на право тимчасового користування землею загальною площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у м. Харкові, зареєстрований виконкомом Харківської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею від 19.03.1998 № 1505.

Згідно з п. 2.1 укладеного між сторонами договору відповідач сплачує щомісячно плату за землю у формі земельного податку.

Відповідно до п. 1.2 договору, земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 10.08.2020 для експлуатації і обслуговування адміністративних виробничих і допоміжних будівель і споруд.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013.

Згідно з п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» встановлено (п.п. 2, 3), що плата за землю на підставі даних «Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013» вводиться в дію з 01.01.2014.

Згідно з п. 2.2 Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, управління Держземагенства у м. Харкові Харківської області (на теперішній час відділ у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості 1 по Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долучити копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 цього рішення Департамент земельних відносин міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

На виконання рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 щодо виготовлення технічної документації із землеустрою, Департаментом земельних відносин листом від 08.10.2013 № 1848/0/225-13 було повідомлено відповідача про необхідність:

- в строк до 01.12.2013 - забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- в строк не пізніше 31.12.2013 - подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові (для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;

- в строк до 01.01.2014 - повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;

- в строк до 01.02.2014 - привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно листа Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 24.07.2017 № 19-20-0.23,08-1284/116-17 відомості про Державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки АТ «УКРКОМУННДІПРОЕКТ» по вул. Клочківській, 341-В - відсутні.

На підставі наведеного позивач вважає, що до договору про право тимчасового користування землею повинні бути внесені зміни щодо розміру орендної плати, який визначається згідно з розрахунком розміру орендної плати виконаного Департаментом земельних відносин на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який надається Управлінням Держземагенства у м. Харкові згідно із ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 «Про затвердження «Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013» .

Враховуючи те, що відповідач до теперішнього часу не забезпечив виготовлення технічної документації із землеустрою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про зобов`язання відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, наведена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Опираючись на дослідження обставин спору, колегія суддів зазначає, що не вбачає порушень прав позивача.

Так, позивач є власником землі, інвентаризацію якої він вимагає здійснити коштом і зусиллями відповідача.

Очевидна, що така вимога не в повній мірі відповідає конституційному принципу власність зобов'язує (ст. 13 Конституції України).

За таких умов виникнення обов'язку відповідача здійснити і профінансувати інвентаризацію землі (виділ земельної ділянки) можливо тільки в порядку виключення, тобто в силу спеціальної норми закону чи обов'язку, який випливає з договору.

Такої норми закону позивач не наводить, а договір сторін не містить такого обов'язку.

При цьому колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на власне рішення, а також положення ст.ст. 22, 67 Закону України Про землеустрій та інших нормативних актів не свідчать про виникнення обов'язку, оскільки припис про витрачання коштів, тобто розпорядження власністю приватного суб'єкта, має випливати тільки з прямої норми закону.

Така норма закону відсутня.

За таких умов колегія суддів не вбачає жодного порушення прав позивача у ситуації, в який він, як власник землі, має понести витрати на її інвентаризацію.

За своєю правовою суттю вимога про перекладення витрат по інвентаризації землі на іншу особу є вимогою про захист інтересу, а не права, оскільки закон такого права у позивача не передбачає. Однак судом захищається не будь-який інтерес, а тільки законній (охоронюваний законом).

Так, у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 р. Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Крім того, КСУ навів у цьому рішенні власну дефініцію охоронюваного інтересу. Охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Для колегії суддів очевидно, що прагнення позивача перекласти свої витрати на інших осіб має економічну доцільність, але не може вважатись охоронюваним інтересом, оскільки таке прагнення порушує принцип рівності сторін цивільних відносин; негативно впливає на цивільний оборот (спотворює принцип власність зобов'язує ) і суперечить принципам належного урядування.

Відповідно до частин 4-5 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши відсутність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про відмову позивачеві у захисті.

За таких умов в задоволенні позову, на думку колегії суддів, слід відмовити.

Крім того, самостійною (окремою) підставою відмови у задоволенні позову, на думку колегії суддів, є невідповідність вимоги характеру правовідносин сторін.

Так, позивач в обґрунтування позову про зобов'язання відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, посилається на рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, яке стосується саме орендних правовідносин.

Проте, як вже було зазначено судом, 12.01.1998 між виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивач) та АТ «УКРКОМУННДІПРОЕКТ» (відповідач) укладено договір на право тимчасового користування землею загальною площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у м. Харкові, зареєстрований виконкомом Харківської міської ради в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею від 19.03.1998 № 1505.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором тимчасового користування землею.

Згідно з п. 2.1 укладеного між сторонами договору відповідач сплачує щомісячно плату за землю у формі земельного податку у розмірі 863,87 грн.

Відповідно до п. 1.2 договору, земельна ділянка надається у тимчасове користування строком до 10.08.2020 для експлуатації і обслуговування адміністративних виробничих і допоміжних будівель і споруд.

Сторонами у п. 3.1 (а) було погоджено, що міськвиконком має право вносити зміни в розділ 2 цього договору щодо розміру і строків внесення плати за землю в разі зміни ставки земельного податку в законодавчому порядку.

На час укладення спірного договору від 12.01.1998 суспільні відносини щодо тимчасового користування землею регулювалися Земельним кодексом України (у редакції, яка була чинною з 15.05.1992 по 31.12.2001) та Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992.

Статтею 7 Земельного кодексу України 1992 року було передбачено існування права тимчасового користування землею, яке виступало як самостійний вид землекористування.

Отже посилання позивача у позові на те, що спірний договір, укладений з відповідачем, є договором оренди, не відповідають закону.

Крім того, ЗУ "Про оренду землі", який регулював відносини на право тимчасового користування землею на умовах оренди, був прийнятий 06.10.1998, в той час як договір на тимчасове користування земельною ділянкою було укладено сторонами 12.01.1998, що виключає застосування даного Закону до спірних правовідносин.

Отже, на момент укладення договору від 12.01.1998 чинним законодавством було передбачено можливість укладення договору про право тимчасового користування землею.

При цьому Конституційний Суд України в Рішенні у справі про постійне користування земельними ділянками від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що чіткого розмежування випадків, коли земельні ділянки можуть надаватися у користування для ведення селянського (фермерського) господарства, а коли - в оренду, у Земельному кодексі України не здійснено. Наведене свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалася як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв'язку з непереоформленням правового титулу (пункт 5.3 мотивувальної частини Рішення).

25.10.2001 прийнято та введено у дію з 01.01.2002 чинний Земельний кодекс України, а Земельний кодекс України у редакції від 13.03.1992 втратив чинність. На відміну від попереднього, чинний Земельний кодекс України не передбачає можливості набуття та здійснення такого права на землю як право тимчасового довгострокового користування землею, а містить положення про набуття та здійснення права оренди землі.

Водночас пунктом 7 розділу Х "Перехідні положення" чинного Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Отже, оскільки договір на право тимчасового користування землею № 1505 було укладено 12.01.1998 строком до 10.08.2020, то на час введення у дію чинного Земельного кодексу України він не втратив чинності, у зв'язку з чим відповідач зберіг право тимчасового довгострокового користування землею, що виникло на підставі укладеного із Виконавчим комітетом Харківської міської ради договору (постанова Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15).

Крім того, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України і втратив чинність Закон України "Про плату за землю".

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до положень статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, норми статті 288 Податкового кодексу України підлягають застосуванню до земельних правовідносин, заснованих на договорі оренди.

Оскільки договір на право тимчасового користування землею № 1505 було укладено 12.01.1998, тобто до прийняття і введення у дію Закону України "Про оренду землі", є всі підстави вважати, що цей договір не є різновидом договору оренди землі і до нього не можуть застосовуватися як положення Закону України "Про оренду землі", так і положення статті 288 Податкового кодексу України (постанова Верховного Суду України від 15.03.2017 у справі № 910/26993/15).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 22.05.2018 року по справі № 922/3065/17 та від 06.06.2018 року по справі № 922/3737/17.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги відсутність у договорі умов щодо обов'язку відповідача виготовити технічну документацію, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилань позивача на те, що відповідні дії мають здійснюватись за рахунок відповідача.

Крім того, як вже було зазначено колегією суддів вище, відповідач є тимчасовим користувачем земельної ділянки, а не орендарем, в той час, як п. 4 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 зобов`язання із забезпечення виготовлення технічної документації покладено на орендарів земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та те, що договір на право тимчасового користування землею № 1505 було укладено 12.01.1998, тобто до прийняття і введення у дію Закону України "Про оренду землі" та Податкового кодексу України, на які посилається Харківська міська рада, як на підставу виготовлення відповідачем технічної документації, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні положення законодавства не можуть розповсюджуватись на відповідача у спірних правовідносинах, оскільки останній є тимчасовим користувачем, а не орендарем спірної земельної ділянки.

Приймаючи до уваги те, що вимоги позивача про зобов`язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації ґрунтуються саме на положеннях ЗУ "Про оренду землі" та Податкового кодексу України, які не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову Харківської міської ради про зобов`язання відповідача протягом шести місяців з дня набрання рішенням суду законної сили забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,6134 га по вул. Клочківській, 341-В у місті Харкові та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2018 по справі № 922/1040/18 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2018 по справі № 922/1040/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 20.09.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.