Ухвала

від 19.09.2018 по справі 1540/4721/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4721/18

УХВАЛА

19 вересня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіонального бюро державної реєстрації ОСОБА_2 про зобов'язання скасування реєстраційної дії від 10.04.2012 року № 15561050013001202, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіонального бюро державної реєстрації ОСОБА_2, в якій позивач просить зобов'язати державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Реєстраційне бюро державної реєстрації ОСОБА_2 невідкладно скасувати реєстраційну дію, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по Товариству з обмеженою відповідальністю Грелюб , код ЄДРПОУ 31768763, а саме внесення змін складу або інформації про засновників від 10.04.2012 року № 15561050013001202.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом

Дослідивши наявні в матеріалах позовної заяви докази, суд зазначає про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, з огляду на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.02.2012 року Господарським судом Одеської області за результатами розгляду справи № 34/17-4952-2011 було задоволено позовні вимоги ТОВ Грелюб до ОСОБА_1 Володимирівнита та виключено зі складу учасників ТОВ Грелюб з подальшим внесенням ТОВ Грелюб відповідних змін до установчих документів товариства та подачею їх на державну реєстрацію.

Так, на підставі зазначеного рішення, ТОВ Грелюб було реалізовано вказане рішення суду та виключено ОСОБА_1 зі складу засновників шляхом державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи від 10.04.2012 року № 15561050013001202.

30.05.2017 року, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області по справі № 34/17-4952-2011 її скаргу було задоволено, рішення суду першої інстанції від 17.02.2012 року справі № 34/14-4952-2011 скасовано.

З приводу скасування запису про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ Грелюб , 06.09.2018 року позивач звернувся через уповноваженого представника до Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації з метою скасування запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про виключення ОСОБА_1 зі складу ТОВ Грелюб , тим самим поновивши її корпоративні права у складі ТОВ Грелюб , однак листом від 11.09.2018 року відповідачем відмовлено у задоволенні заяви позивача.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах ОСОБА_3 Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. (пункт 10 частини першої статті 16 ЦК України).

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що між ОСОБА_1В, та учасниками ТОВ Грелюб існує корпоративний спір, який фактично полягає у встановленні судом особи, яка є власником частки у статутному капіталі ТОВ Грелюб .

Підґрунтям і метою пред'явлення позовних вимог у цій справі є скасування реєстраційної дії по ТОВ Грелюб , а саме внесення змін до складу або інформації про засновників від 10.04.2012 року № 15561050013001202, яка, за твердженням позивача, порушує його права на поновлення корпоративних прав у складі ТОВ Грелюб , тобто має місце оспорювання цивільного права особи, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

У даній справі, оскаржуються реєстраційні дії, яким передує невирішений корпоративний спір, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією змін керівника юридичної особи та зміни складу або інформації про засновників, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14, а також ОСОБА_3 Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 396/2550/17 та від 30 травня 2018 року у справі № 907/1215/15.

У справі, що розглядається, спір не обмежується оскарженням рішення, дії чи бездіяльності державного реєстратора, оскільки в його основі лежить корпоративний спір, який з урахуванням особливості справи не може бути вирішений в адміністративному суді, що обмежений при вирішенні таких спорів вимогами процесуального закону.

Розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства не відповідав би принципу ефективного судочинства як важливому елементу верховенства права.

Основна ідея/мета системи адміністративних судів полягає у тому щоб захистити малу людину від великої держави , в особі її багаточисленних суб'єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Саме для цього в адміністративних судах передбачено низку винятків для позивачів (суб`єкта приватного права): встановлено можливість використовувати не адвоката як представника в суді у спорах щодо захисту соціальних прав, малозначних спорах тощо (частина п`ята статті 131-2 Конституції України); визначено незначний розмір судового збору, що рахується, як правило, не від предмету/ціни позову, а у фіксованому розмірі, а саме, 0,4 або 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України Про судовий збір ); закріплено принцип, який лише частково узгоджується з принципом рівності сторін та передбачає покладення на одну із сторін - відповідача (суб`єкта владних повноважень) безумовний обов'язок доводити правомірність своїх дій, певним чином ставлячи позивача (суб`єкта приватного права) у привілейоване становище.

Це повною мірою відповідає конституційному принципу, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Намагання сторін вирішити корпоративний спір, використовуючи систему адміністративних судів, або розгляд адміністративними судами такого спору в порядку КАС України є помилковим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з &?в;…&?я; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?и;…&?о;. З огляду на це не вважаєтьсясудом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Суд роз'яснює позивачу, що даний спір належить розглядати місцевому господарському суду за правилами цивільного судочинства, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України є підставою для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №1570/4721/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіонального бюро державної реєстрації ОСОБА_2 про зобов'язання скасування реєстраційної дії від 10.04.2012 року № 15561050013001202.

Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст. 295, 297 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Суддя О.М. Тарасишина