Постанова

від 19.09.2018 по справі 826/15530/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Справа № 826/15530/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Митяй А.О.,

представника відповідача Борозни М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Групп на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

ДВ Групп

до Головного управління Державної фіскальної служби

в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ДВ Групп (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.09.2017 р. №№ 2362615147, 2352615147, 2372615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано наявності судової справи № 826/2103/17, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 р. у справі № 363/2364/17 не спростовує товарності спірних операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наполягає на фіктивності господарських операцій позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю ДВ Групп (код ЄДРПОУ 38375057) (далі - ТОВ ДВ Групп ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ГУ ДФС в м. Києві).

Між ТОВ Укрторгпостач Компані (виконавець) в особі директора ОСОБА_4., який діє на підставі статуту, з однієї сторони, і ТОВ ДВ Групп (замовник) в особі директора Больбана Д.М., який діє на підставі статуту, укладено договір поставки від 20.11.2015 р. № 20/11-2015.

Предметом договору є поставка витратних матеріалів, офісної техніки.

На підтвердження здійснення операцій за вказаним договором позивачем надані видаткові накладні та акт виконаних робіт, на підставі яких було виписано податкові накладні.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДВ Групп з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з TOB Телдері-Трейд (код 39814544), TOB Глад (код 32593341), TOB Глад Офіс Лайф (код 39662793), TOB Бестрейд (код 38442057), TOB Укрторгпостач Компані (код 39846644) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р., за результатами якої складено акт від 17.08.2017 р. № 131/26-15-14-07-02-10/38375057.

У вказаному акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:

1) пп. 134.1.1, п. 134.1, ст. 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 920 311,00 грн., а саме: за 2015 рік на суму 918 778,00 грн., за 2016 рік на суму 1 533,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2016 рік на суму 247 596,00 грн.;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198; п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 473 297,00 грн., У т.ч. по періодах: за грудень 2016 року на суму 473 297,00 грн.

При цьому, зазначеним актом перевірки в актом перевірки від 17.08.2017 №131/26-15-14-07-02-10/38375057 встановлено, що TOB ДВ Групп мало взаємовідносини з TOB Глад (код 32593341), TOB Глад Офіс Лайф (код 39662793) та TOB Укрторгпостач Компані (код 39846644) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. і по взаємовідносинах TOB ДВ Групп з TOB Глад (код 32593341), TOB Глад Офіс Лайф (код 39662793) порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства ревізорами-інспекторами не виявлено.

Позивачем було подано до ГУ ДФС у м. Києві заперечення на вказаний акт перевірки, за результатами розгляду яких відповідачем висновки, викладені в акті перевірки від 17.08.2017 р. № 131/26-15-14-07-02-10/38375057, залишено без змін, а заперечення без задоволення.

12.09.2017 р. на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) № 2362615147, яким ТОВ ДВ Групп збільшено суму об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 247 596,00 грн.;

2) № 2352615147, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 920 694,00 грн., з яких 920 311,00 грн. за податковими зобов'язаннями та 383,00 грн. за штрафними санкціями;

3) № 2372615147, згідно якого TOB ДВ Групп повинно зменшити суму від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 473 297,00 грн.

21.09.2017 р. TOB ДВ Групп звернулось до ДФС України зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення, в якій просило їх скасувати, але рішенням Державної фіскальної служби України від 16.11.2017 р. у задоволенні вказаної зазначеної скарги було відмовлено.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.09.2017 р. №№ 2362615147, 2352615147, 2372615147 протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ Укрторгпостач Компані вчинені без наміру здійснення господарської діяльності та є безтоварними.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У п.п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.1, 138.2, 138.4 - 138.6 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для формування суб'єктом господарювання показників податкової звітності, які в наступному враховуються ним при обчисленні об'єкта оподаткування, є реальність здійснення господарських операцій, за якими ним були понесені такі витрати, що підтверджується відповідною первинною документацією.

При цьому, слід враховувати, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.05.2018 р. по справі 826/11377/14, від 27.02.2018 р. по справі № 813/1974/17).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що операції позивача з ТОВ Укрторгпостач Компані , по яким сформовані спірні податкові зобов'язання, мали місце у листопаді 2015 року - 2016 році.

Обставини, встановлені вироком Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 р. по справі № 363/2364/17, який набрав законної сили 01.08.2017 р., охоплюють період, починаючи з 19.06.2015 р. без зазначення кінцевої дати.

При цьому, вказаним вироком встановлено факт реєстрації ОСОБА_4 ТОВ Укрторгпостач Компані на своє ім'я без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, а також спричинення державі великої матеріальної шкоди у вигляді штучного формування податкового кредиту з ПДВ у адресу, зокрема ТОВ ДВ Групп (код ЄДРПОУ 38375057).

Разом з тим, договір поставки від 20.11.2015 р. № 20/11-2015, на підставі якого вчинені спірні операції, та додаткову угоду до нього від 24.11.2015 р. від імені ТОВ Укрторгпостач Компані підписано саме зазначеною особою як директором, цією ж особою підписані й первинні документи, складені за операціями з позивачем.

Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності позивача, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з позивачем у даній справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт реалізації товарів.

При цьому, доводи позивача про те, що вирок Вишгородського районного суду Київської області від 29.06.2017 р. у справі № 363/2364/17 не спростовує товарності спірних операцій, які підтверджуються відповідними первинними документами, апеляційний суд до уваги не приймає як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Крім того, апеляційний суд у сукупності із зазначеним також приймає до уваги й те, що у контрагента позивача - ТОВ Укрторгпостач Компані на момент документування спірних операцій у вказаного товариства не було фактичної можливості їх вчинення через відсутність трудових ресурсів, транспортних засобів, матеріально-технічних і технологічних можливостей здійснення послуг із зберігання, транспортування товару, відсутність факту реального одержання (купівлі, імпорту) відповідного ідентифікованого товару, відсутність фактів подальшої реалізації придбаних товарів по ланцюгу постачання, що відповідачем за допомогою інформаційних баз ДФС України стосовно контрагента TOB Укрторгпостач Компані .

Також судова колегія відзначає й факт перерахування у 2015-2016 роках ТОВ Укрторгпостач Компані суми 8 964 964 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік - 648 000 грн., 2016 рік -8 316 964 грн., згідно платіжних доручень, договорів та карток бухгалтерського обліку.

Разом з тим, операція з надання безповоротної фінансової допомоги відповідає визначенню витрат, оскільки призводить до зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів, а саме грошових коштів і відображається у складі витрат поточного періоду та враховується при розрахунку фінансового результату до оподаткування в інших витратах, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування.

Таким чином, ТОВ ДВ Групп суму 8 964 964 грн. повинно віднести до складу Інших витрат , що враховується при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 8 964 964 грн., у тому числі по періодах: 2015 рік - 648 000 грн., 2016 рік - 8 316 964 грн.

Наведене порушення вплинуло на визначення показника Фінансовий результат до оподаткування декларації з податку на прибуток підприємств за 2015-2016 роках та на визначення суми податкового кредиту з ПДВ декларації з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 р. по 31.012.2016 р.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано наявності судової справи № 826/2103/17, взагалі ніяким чином не підтверджують товарності спірних операцій.

При цьому, колегія суддів відзначає, що у вказаній справі, на яку посилається апелянт, відповідно до відомостей в ЄДРСР, станом на 19.09.2018 р. містяться ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про відкриття провадження та закінчення підготовчого провадження.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Групп підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ДВ Групп - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 19 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: