Постанова

від 19.09.2018 по справі 803/1713/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року

Київ

справа №803/1713/17

адміністративне провадження №К/9901/54388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 (суддя - Костюкевич С.Ф.)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 (судді - Заверуха О.Б., Багрій В.М., Ніколін В.В.)

у справі №803/1713/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Буд Вест Груп

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інтер Буд Вест Груп (далі-Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області (далі- ДФС) від 11.09.2017.

Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДФС дійшла помилкового висновку про те, що господарські операції позивача з фізичними особами - покупцями не мали реального характеру. Відтак відповідач не мав підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо збільшення Товариству суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних товариств та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, позов задоволено:

- визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 11.09.2017 №0008751401 та №0008741401;

- стягнуто на користь позивача судові витрати в розмірі 15 491, 65 грн.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову невірно оцінивши при цьому докази, що містяться у матеріалах справи та обставини справи.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової документальної виїзної перевірки Товариства з питань податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 контролюючим органом складено акт від 23.08.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства, що призвело до заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

На цій підставі відповідачем 11.09.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0008751401, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 926 110 грн.;

-№0008741401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 316 106 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС мотивує тим, що надані Товариством під час перевірки документи бухгалтерського обліку не підтверджують факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та фізичними особами, а відтак, отримані Товариством грошові кошти є безповоротною фінансовою допомогою, яку Товариство повинно було включити до складу інших доходів.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми права, що регламентують спірні правовідносини, зокрема, положення статей 14, 44, 135 Податкового Кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство здійснює, крім іншого, оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний) та роздрібну торгівлю залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Протягом 2015-2016 років позивач реалізовував будівельні матеріали фізичним особам на підставі публічного договору, отримавши у якості оплати за проданий товар 18 161 483, 13 грн.

Вказана реалізація відбувалась на підставі прийнятого та оприлюдненого Товариством публічного договору щодо роздрібної торгівлі, тобто обов'язку здійснювати продаж товарів, кожному, хто до неї звернеться.

Вказана діяльність позивача та усна форма укладених між Товариством та фізичними особами покупцями правочинів відповідає приписам статей 205, 206, 628, 633 Цивільного Кодексу України та не суперечить положенням статей 174, 178, 179 Господарського Кодексу України.

Під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції позивач надав докази того, що отримані Товариством від фізичних осіб суми є оплатою реалізованого позивачем товару на підставі публічного договору та укладених усних угод.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами обґрунтованість своїх висновків, що отримані Товариством грошові кошти є безповоротною допомогою.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень п.п. 14.1.257 статті 14 Податкового Кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Жодна з ознак безповоротної фінансової допомоги в межах спірних правовідносин відсутня, внаслідок чого склад податкового правопорушення податковим органом не доведений.

Касаційна скарга ДПІ не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова