Постанова

від 18.09.2018 по справі 317/909/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/909/17 Головуючий у 1-й інстанції: Громова І.Б.

Провадження № 22-ц/778/2073/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого Полякова О.З.

Суддів Крилової О.В.

Воробйової І.А.

При секретарі Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Запорізька районна рада Запорізької області, Запорізька районна адміністрація Запорізької області, Державне підприємство Запорізьке лісомисливське господарство , Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства, ОСК Орбіта кран про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Запорізька районна рада Запорізької області, Запорізька районна адміністрація Запорізької області, Державне підприємство Запорізьке лісомисливське господарство , Запорізьке обласне управління лісового та мисливського господарства, ОСК Орбіта кран про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди. Який згодом уточнила.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є членом ОСК Орбіта -Кран , на території якого їй належить земельна ділянка НОМЕР_1. ОСОБА_4 також є власником земельної ділянки НОМЕР_2 в ОСК Орбіта - Кран . Площа земельної ділянки ОСОБА_4 складає 0,0881 га на якій розташований будинок. Вказана земельна ділянка знаходиться біля кварталу НОМЕР_3 Лісгоспу Запорізького району. Зазначає, що фактично відповідач володіє земельною ділянкою у зазначеному вище садовому кооперативі, площа якої складає 0,25-0,30 га.

У 2015 року він самовільно захопив землі Запорізького лісгоспу Запорізького району, де не санкціоновано вирубав ліс на 10 сотках та в кварталі НОМЕР_3 поставив бетонний паркан з колючим дротом, збудував туалет, встановив хвіртку з замком, вирив траншею - капітальну гідроспоруду. Біля хвіртки відповідач поставив будку, до якої прив'язаний собака, таким чином перекрив їй прохід та іншим громадянам до лісу та до затоки. Оскільки, вона є інвалідом та не має можливості обходити цілий квартал в садівничому кооперативі, щоб пройти до лісу, вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою та намагалась його переконати добровільно звільнити захоплені землі, оскільки це створює перешкоди в користуванні їй та іншим громадянам. Однак відповідач в добровільному порядку відмовився це зробити.

Враховуючи вищевикладене просила суд зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_3 земельною ділянкою в кварталі НОМЕР_3 ДП Запорізьке лісомисливське господарство , розташовану в Запорізькій області Запорізькому районі шляхом демонтажу не санкціоновано встановленої хвіртки та колючого дроту на самовільно захопленій земельній ділянці, закопуванням траншеї та звільнення території від встановленої будки із собакою; стягнути з ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду, ухвалити нове про задоволення позову.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і

обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів

апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до

висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалами справи, Запорізькому Енергомеханічному заводу м. Запоріжжя на підставі рішення народних депутатів Запорізького району Запорізької області була виділена в безстрокове безоплатне користування земельна ділянка загальною площею 3,8 га, що розташована на землях Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, для організації колективного саду, що підтверджується Державним актом на право користування землею НОМЕР_4.(а.с.34,35)

В ході розгляду справи було встановлено, що зазначена земельна ділянка загальною площею 3,8 га, що розташована на землях Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області знаходиться в безоплатному безстроковому користуванні ОСК Орбіта - Кран , який є правонаступником СТ Орбіта . (а.с.39)

ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0625 га, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСК Орбіта Кран . (а.с.76).

ОСОБА_4 також на праві власності належить земельна ділянка площею 0,0881 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, що підтверджується державним актом серії НОМЕР_5 (а.с.4).

Відповідно до ст. 90 ЗК України власник земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі, споруджувати будівлі і інше.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними обов'язками членів кооперативу є: додержання статуту кооперативу, виконання рішень органів управління кооперативом та органів контролю за діяльністю кооперативу, виконання своїх зобов'язань перед кооперативом, сплата визначених статутом кооперативу внесків.

Згідно із статтею 15 цього Закону вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, до компетенції яких належить, зокрема, затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; затвердження рішення правління або голови про прийняття нових членів та припинення членства.

Відповідно до ст. 24 ЗУ "Про об'єднання громадян" громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Правова природа взаємовідносин і правовий режим земельних ділянок у садівничих товариствах є таким, що саме товариству належить право розпорядження земельними ділянками, що закріплено і в ч. 6 ст. 35 ЗК України, а саме використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.

Відповідно до ч.1 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо)

Згідно ч. 3 ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок, зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків, тощо)

Згідно ст. 104 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розташовані на території ОСК Орбіта - Кран .

Згідно розділу 3 Статуту ОСК Орбіта - Кран , членами кооперативу є власники садових ділянок, права і обов'язки яких перед Кооперативом однакові, незалежно від форми володіння землею.

Відповідно до Статуту ОСК Орбіта-Кран кооператори використовують землю, що знаходиться в постійному користуванні кооперативу та земельні ділянки, що приватизовані кооператорами.

В ході розгляду справи було встановлено, що і ОСОБА_3, і ОСОБА_4 є членами ОСК Орбіта - Кран та власниками своїх земельних ділянок.

Земля, яка знаходиться поза межами земельних ділянок власників знаходиться в загальному користуванні членів ОСК "Орбіта-Кран", що передбачено п.9.2 Статуту ОСК Орбіта -Кран

Згідно розділу 4 Статуту ОСК Орбіта - Кран , члени Кооперативу та їх близькі родичі, мають право в тому числі брати участь в діяльності Кооперативу, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи Кооперативу. Тільки члени кооперативу мають право особисто брати участь при розгляді правлінням чи загальними зборами питань щодо його або його родичів діяльності або поведінки. Звертатись до правління або загальних зборів про захист своїх прав в разі їх порушення, оскаржити рішення правління чи загальних збрів в разі незгоди з ним у порядку, передбаченому законом.

Як було з'ясовано в ході допиту свідків та при наданні пояснень учасниками справи в судовому засіданні, ОСОБА_4 збудував бетонний паркан з хвірткою з метою охорони кооперативу, у хвіртку був вмонтований замок, а ключ від замку знаходився у ОСОБА_4, однак кожен із членів кооперативу має вільний доступ до ключа. Вказана хвіртка була зачинена тільки в зимовий період, а в інші пори року - завжди була відчинена.

В ході розгляду справи було встановлено, що водовідвід та паркан були збудовані ОСОБА_4 на підставі рішення загальних зборів членів ОСК Орбіта -Кран , яке ніким не було оскаржено у встановленому законом порядку.

Як було з'ясовано під час розгляду справи збудований ОСОБА_4 водовідвід розташований поза межами володінь ОСК Орбіта -Кран , а паркан, який був зведений відповідачем знаходиться як на території земельної ділянки ОСОБА_4, так і на території ОСК Орбіта -Кран , яке жодних заперечень з приводу цього не висловлювало та ніяким вимог щодо знесення вказаного паркану до ОСОБА_4 не пред'являло.

За змістом норм ч. 1 ст.317, ч. ч. 1, 3 ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог вказувала на ту обставину, що ОСОБА_4 чинить їй перешкоди в користуванні власністю, однак вона не зазначає в чому саме полягає порушення її прав в користуванні загальною власністю, та окремо власністю позивача саме відповідачем та які негативні наслідки наступили внаслідок їх порушення.

Також, ОСОБА_3 не було надано будь-яких доказів, на підтвердження того, що будівництво паркану, будки для собаки створює їй перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Колегія звертає увагу на те, що допитані в судовому засіданні, за клопотанням ОСОБА_3, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пояснили суду, що їм не відомо про те, хто саме збудував водовідвід і паркан, про те що вони збудовані відповідачем їм відомо лише зі слів ОСОБА_3, щодо наявності будки з собакою біля паркану то їм не відомо, хто саме є її власником.

Таким чином, ОСОБА_3 не надала суду будь-якого доказу того, що відповідач ОСОБА_4 створює їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою, а також враховуючи ту обставину, що земельна ділянка на якій збудовано паркан та хвіртка належить ОСК Орбіта-Кран , а не відповідачу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог в частині усунення перешкод користування земельною ділянкою.

Слід зазначити, що Запорізькій Енергомеханічний завод м. Запоріжжя якому на підставі рішення народних депутатів Запорізького району Запорізької області була виділена в безстрокове безоплатне користування земельна ділянка загальною площею 3,8 га, що розташована на землях Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області та ОСК Орбіта - Кран , який є правонаступником СТ Орбіта у користуванні якого на теперішній час знаходиться земельна ділянка з вимогами щодо порушення відповідачем норм земельного законодавства не зверталися.

Окрім цього у відзиві на апеляційну скаргу ДП Запорізьке лісомисливське господарство посилається на те, що 16.05.2018 року, що вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, по відношенню відповідача ОСОБА_4 було складено адміністративну постанову щодо незаконного використання земель державного лісового фонду, однак згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11.09.2018 року вказана постанова скасована.

Колегія також погоджується з висновком суду про безпідставність вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди.

Так, в обґрунтування своїх вимог щодо завдання їй моральної шкоди відповідачем, ОСОБА_3 вказувала на ту обставину, що вона позбавлена можливості вільно проходити до лісу через хвіртку в паркані, який знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4 та повинна підійматись на вулицю вище (вгору), в зв'язку з чим вона отримала пошкодження хребта і змушена була довгий час лікуватись та проходити реабілітацію.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

Згідно із статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Пунктом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальностіобов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Однак на підтвердження наявності причинного зв'язку між своєю хворобою та наявності протиправних діянь ОСОБА_4 та його вини в заподіянні шкоди ОСОБА_3 не надала до суду будь-якого доказу, а надані нею медичні довідки, підтверджують лише наявність захворювання та діагнозу, який їй був встановлений, проте аж ніяк не можуть слугувати підтвердження вини відповідача у заподіянні шкоди ОСОБА_3

Окрім того, ОСОБА_3 зазначала, що вона досить давно має захворювання хребта, у зв'язку з чим їй і була присвоєна ІІ група інвалідності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, ОСОБА_3 не довела суду належними та допустимими доказами свої позовні вимоги щодо створення ОСОБА_4 перешкод у користуванні земельною ділянкою, а також того, що саме через неправомірні дії відповідача їй спричинено моральну шкоду.

З урахуванням наведеного, колегія вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції повноі всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 27 лютого 2018 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: