Рішення

від 03.09.2018 по справі 445/2027/16-ц

ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 445/2027/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Сивак В. М.

з участю секретаря Захарчук Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золочеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватного підприємства Геопроект-М , про зобов'язання вчинити дії та скасування рішення, позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення та усунення перешкод у здійсненні дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, який являється правонаступником позивача звернувся до суду із вимогою (з урахуванням уточнень) визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 11 квітня 2017 року на земельну ділянку площею 0,0805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Ясенівці Золочівського району Львівської області, яка належала спадкодавцеві на праві власності згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів №4 від 10 лютого 1994 року та запису в земельно-кадастровій і по господарській книгах ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області; усунути перешкоди у здійсненні відповідно до п.1 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0805 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Ясенівці шляхом визнання незаконною відмову ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області погодити межі земельної ділянки, визначені відповідно до розробленого Приватним Підприємством Геопроект-М плану встановлення меж земельної ділянки, та зобов'язання погодити межі земельної ділянки. Визнати недійсним рішення №545 від 24 липня 2015 року ХХХУІІІ сесії УІ демократичного скликання ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд гр.ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_4. З метою запобігання вчиненню дій, що порушують мої права на землю або створюють небезпеку порушення такого права, зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 утриматися від вчинення будь-яких дій щодо користування належною мені земельною ділянкою площею 0,0805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Ясенівці Золочівського району Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_6 набула на підставі рішення ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району №4 від 10 лютого 1994 року, однак не зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 сільською радою Золочівського району їй було відмовлено у підписанні Акту встановлення і узгодження меж земельної ділянки у складі документації із землеустрою.

Саме відмова сільської ради і створила перешкоди ОСОБА_6 у реєстрації права власності на земельну ділянку.

Оскаржуване Рішення №545 від 24 липня 2015 року не відповідає даним погосподарського обліку та земельно-кадастрової документації ОСОБА_2 сільської ради, суперечить рішенню виконкому ОСОБА_2 сільської ради від 10.02.1994 року №4 Про передачу безплатно у власність земельних ділянок громадянам та відповідно порушує права позивача на успадковану земельну ділянку, площею 0,0805 га.

Представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала суду пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечила, просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Представник ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд без участі повноважного представника.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 звернулася до суду із вимогою прийняти її позов до спільного розгляду із позовом ОСОБА_1 Просить визнати недійсним рішення №545 від 24 липня 2015 року №ХХХУІІІ сесії УІ демократичного скликання ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр.ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_4П. ; усунути перешкоди у здійсненні процедури державної реєстрації земельної ділянки та речових прав на земельну ділянку площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вул.Львівська, 60 в с.Ясенівці шляхом зобов'язання ОСОБА_2 сільську раду Золочівського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04374111) погодити межі земельної ділянки відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5, розробленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що присадибні ділянки ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є суміжними. ОСОБА_5 являється власником житлового будинку, який розташований на земельній ділянці площею 0,14 га. Право власності до ОСОБА_5 на зазначену земельну ділянку перейшло до неї у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_10, якому земельна ділянка, площею 0,14 га була надана на підставі Рішення ОСОБА_2 ради народних депутатів №4 від 10 лютого 1994 року.

На підставі зазначеного рішення було виготовлено документацію із землеустрою, яку відповідач відмовляється погодити.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги просили задоволити.

Третя особа з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги просили задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представники в судове засідання не з'явилися про час та місце розгля справи повідомлялися належним чином.

Третя особа без самостійних вимог на предмет мпори ПП ГЕОПРОЕКТ-М в судове засідання не з'явилися про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд дослідивши наявні у матеріалах справи, надавши їм належну правову оцінку, прийшов до наступних висновків.

У зв'язку із смертю позивача ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія І-СГ №448705, до участі у справі було залучено правонаступника ОСОБА_1

Згідно відповіді приватного нотаріуса Золочівського районного нотаріального округу ОСОБА_11 вих. №460/95/2017/02-14 від 27 липня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,0805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з тих підстав, що на цю земельну ділянку не видавався державний акт на право власності.

Відповідно до ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельну ділянку, зокрема, на підставі прийняття спадщини.

Згідно п.1 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Стаття 392 ЦК України визначає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 30 ЗК України (в редакції закону від 5 травня 1993 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як зазначено в роз'ясненнях, які містяться у Постанові Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 р. № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (п.25), при розгляді позовів, які виникають з земельних правовідносин, сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд, зокрема: документи про надання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості).

Як вбачається із Протоколу засідання виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів від 15 квітня 1980 року, на засіданні вирішено на заяву ОСОБА_6 виділити площу під будову хати в селі Ясенівцях згідно плану забудови.

Рішенням виконавчого комітету Золочівської районної ради народних депутатів Львівської області №114 від 24.04.1980 року №114 вирішено надати дозвіл на індивідуальне будівництво житлових будинків в перспективних селах району, зокрема в с.Ясенівці, ОСОБА_6

Відповідно до Рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів Золочівського району Львівської області №4 від 10 лютого 1994 року було передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,08 га. та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,34 га.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів №26 від 3 квітня 1995 року вирішено вилучити у ОСОБА_3 земельну ділянку із земель для обслуговування житлового будинку шириною 4 метри від межі Дячук по ширині города у ОСОБА_3 за її письмовою заявою. Передати у користування ОСОБА_6 дану земельну ділянку для заїзду до власної забудови.

Площі земельних ділянок, наданих підставі відповідного рішення гр.ОСОБА_6 відповідають записам, внесеним до Земельно-кадастрової книги ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району, яка містить відомості від січня 1997 року.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1990 року (державні акти, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів). Дію цієї статті зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок . Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Рішенням ХХХУІІІ сесії УІ демократичного скликання ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області №544 від 24 липня 2015 року вирішено надати дозвіл ОСОБА_6 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться в її користуванні, орієнтовною площею 0,08 га по вул.Львівська, 60а в селі Ясенівці Золочівського району Львівської області.

Як вбачається із Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр.ОСОБА_6, який є частиною землевпорядної документації, такий не підписаний землевпорядником сільської ради та сільським головою.

Згідно Відповіді №59 від 11.03.2016 року ОСОБА_2 сільської ради сільська рада не може погодити кадастровий план та акт встановлення і узгодження меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Ясенівці по вул.Львівська, 60а, оскільки на плані не вказаний землекористувач (ОСОБА_4, ОСОБА_3Е.), який фактично являється суміжним землекористувачем та не узгоджено межі із вищезгаданим землекористувачем.

Отже, зважаючи на те, що право власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку посвідчено належними документами, які згідно законодавства, що діяло на момент виникнення відповідних правовідносин, вважалися правовстановлюючими, а також на те, що рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого була передана спірна земельна ділянка ОСОБА_6 не скасоване, не визнане недійсним, суд приходить до висновку, що вимога позивача, який являється правонаступником за законом після смерті власника земельної ділянки, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом підлягає до задоволення.

Поза тим, суд приймає до уваги той факт, що позивач являється правонаступником іншого майна ОСОБА_6, у тому числі житлового будинку, який на спірній земельній ділянці розташований, що підтверджує законність переходу також права власності на земельну ділянку, на якій він розташований.

З приводу створення відповідачем ОСОБА_2 сільською радою Золочівського району перешкод у виготовленні земельної документації шляхом непідписання Акту погодження меж земельної ділянки, то суд вважає таку відмову неправомірною, оскільки мотиви, такої відмови не підтверджуються жодними доказами. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ще не являються власниками суміжної земельної ділянки, а судячи із рішення ОСОБА_2 сільської ради №545, лише мають намір реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки. Тому, відмова органу місцевого самоврядування погодити межі земельної ділянки із зазначених мотивів є незаконною та створює перешкоди позивачу реалізувати свої законні права та інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним у даному випадку є порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з прийняттям відповідного акта органом місцевого самоврядування.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Пунктом 34 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії.

Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи №6-92цс15 від 27.05.2015 р. сформулював правову позицію, згідно з якою роз'яснив, що передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 33 Постанови Пленуму № 5 від 07.02.2014 р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав роз'яснив, що застосовуючи положення ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. У п.33 вказаної Постанови зазначено, що позов підлягає задоволенню в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача.

Отже, зважаючи на те, що позивач не надав належних та достатніх доказів того, що рішення ХХХУІІІ сесії УІ демократичного скликання ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області №545 від 24 липня 2015 року про надання гр.ОСОБА_3 та ОСОБА_4, жителям села Ясенівці дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо становлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул.Львівська, 62 в с.Ясенівці орієнтовною площею 0,18 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд порушує його законні права та інтереси, суд приходить до висновку, що у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Що стосується позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, то суд приходить до висновку, що такі підлягають лише до часткового задоволення, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Як вбачається із змісту вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5, такі стосуються земельної ділянки, площею 0,14 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на вул.Львівська, 60 в с.Ясенівці Золочівського району Львівської області. Натомість предметом спору, який розглядається в межах даної справи є інша земельна ділянка, а саме: земельна ділянка, площею 0,0805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул.Львівській, 60а в селі Ясенівці Золочівського району Львівської області. Оскільки, вимоги третьої особи ОСОБА_5 не стосуються предмету спору, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 258, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 22, 23 ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року, п.3 Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №15-92 Про приватизацію земельних ділянок , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задоволити частково.

Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 11 квітня 2017 року на земельну ділянку площею 0,0805 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Ясенівці Золочівського району Львівської області, яка належала спадкодавцеві на праві власності згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 сільської ради народних депутатів №4 від 10 лютого 1994 року та запису в земельно-кадастровій і по господарській книгах ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області.

Усунути, ОСОБА_1, перешкоди у здійсненні відповідно до п.1 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0805 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в селі Ясенівці шляхом визнання незаконною відмову ОСОБА_2 сільської ради Золочівського району Львівської області погодити межі земельної ділянки, визначені відповідно до розробленого Приватним Підприємством Геопроект-М плану встановлення меж земельної ділянки та зобов'язання погодити межі земельної ділянки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, визначені ухвалою суду від 30.03.2017 року. Заходи забезпечення зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 30-денного строку з дня проголошення рішення, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області в 30- денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_12