Постанова

від 17.09.2018 по справі 910/21894/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа№ 910/21894/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання Шмиговська А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела

на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2018 р.

у справі №910/21894/16 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство Київенерго

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела про стягнення заборгованості за договором № 03134/4-02 від 24.09.2003 р. у розмірі 240606,43 грн., 53084,79 грн. інфляційної складової боргу, 6944,37 грн. трьох відсотків річних, 8415,83 грн. пені та 12030,32 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг з водопостачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, в зв'язку з чим у відповідача за кодом 2-77 за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р. утворилась заборгованість у розмірі 64485,93 грн. та за кодом 2-50077 за період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р. в розмірі 176120,50 грн. За неналежне виконання зобов'язань позивачем також нараховані 53084,79 грн. інфляційної складової боргу, 6944,37 грн. трьох відсотків річних, 8415,83 грн. пені та 12030,32 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2018 р. залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Київенерго .

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2018 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела на користь ПрАТ Акціонерна компанія Київводоканал 240606,43 грн. основного боргу, 50084,79 грн. інфляційних втрат, 6944,37 грн. 3% річних, 8415,83 грн. пені, 12030,32 грн. штрафу та 4816,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вказане рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується зобов'язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг. Відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання. Тому судом першої інстанції, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2018 р. скасувати та прийняти нове, яким позов ПАТ АК Київводоканал до ОСББ Джерела залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним в матеріалам справи платіжним дорученням, які підтверджують сплату відповідачем послуг наданих позивачем згідно умов договору, а також вважає, що судом не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, що підтверджують відсутність у відповідача у спірний період на балансі теплових бойлерів. Представником відповідача було долучено до матеріалів справи додаткові пояснення, заперечення на додаткові пояснення позивача, а також документи на вимогу суду.

Представники позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін. Вважають, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Позивачем долучено до матеріалів справи відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Судова кореспонденція направлялась на адресу сторін та третьої особи, яка зазначена у всіх документах, поданих ними протягом розгляду справи у суді, а також в апеляційній скарзі.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 273 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника третьої особи, оскільки відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду по даній справі явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

24.09.2003 р. між ВАТ Акціонерна компанія Київводоканал , правонаступником якого є ПрАТ Акціонерна компанія Київводоканал (постачальник) та ОСББ Джерела (абонент) було укладено договір №03134/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 (далі - Правила користування).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість послуг з водопостачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, в зв'язку з чим у відповідача за кодом 2-77 за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р. утворилась заборгованість у розмірі 64485,93 грн. та за кодом 2-50077 за період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р. в розмірі 176120,50 грн.

Приписами ч. 1 ст. 67 ГК України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.1. договору, постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає чинним стандартам, та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент, в свою чергу, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг Абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з Правилами користування.

Згідно п. 3.4. договору, абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Згідно п. 2.3. договору, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком № 1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міських бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.5. договору).

Позивач обґрунтовує свої вимоги актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, які підтверджують факт надання послуг та їх об'єми.

Як вбачається з матеріалів справи, в суму заборгованості позивачем включена заборгованість за холодну воду та стоки за кодом 2-77 за період з січня по вересень 2016 року та заборгованість за воду, що іде на підігрів та стоки за кодом № 2-50077 за період з листопада 2013 по вересень 2016 року.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається, зокрема, на відсутність в нього договірних відносин з позивачем щодо постачання питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води. Також зазначає, що позивачем не враховано всіх здійснених відповідачем оплат.

Окрім цього, докази здійснених відповідачем за визначений період оплат підтверджуються платіжними дорученнями №731 від 25.11.2016 р. на суму 15000, 00 грн., №735 від 01.12.2016 р. на суму 15000, 00 грн., №759 від 28.12.2016 р. на суму 72384,61 грн. призначення платежу по коду 2-77 за воду та каналізацію за 2016 р. , які містяться в матеріалах справи (а.с. 175, 176, 177).

В розшифровках позивача, по коду абонента 2-77 (а.с. 181) відображено, що кошти у розмірі 40000,00 грн., надійшли на рахунок ПАТ АК Київодоканал .

Судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку платіжним дорученням, які містяться в матеріалах справи, які підтверджують факт оплати ОСББ Джерела стоків гарячої води за період з грудня 2013 року по вересень 2016 року у повному обсязі.

По стокам гарячої води ПАТ АК Київводоканал нараховано відповідачу за період з 01.12.2013 р. по 30.09.2016 р. - 148176,13 грн.

В розрахунку зазначено, що сплачено ОСББ Джерела 132597,17 грн., заборгованість станом на 30.09.2016 р. становить 15578, 96 грн.

Однак, господарським судом при винесенні рішення не враховано, що станом на день подання позову до суду наявна заборгованість була частково сплачена ОСББ Джерела , що підтверджується платіжним дорученнями, що наявні в матеріалах справи з призначеннями платежу абон 2-50077 за приймання стічних вод за 2016 р. .

В розшифровках позивача, по коду абонента 2-50077 (а.с. 180) відображено, що кошти у розмірі 25429, 00 грн., надійшли на рахунок ПАТ АК Київодоканал .

Позивач в розрахунку до позовної заяви по коду 2-50077 невідокремлює суму послуг за постачання холодної води, яка йде на підігрів. Зі змісту позовних вимог є незрозумілим найменування послуг, у зв'язку з наданням яких у відповідача утворилася заборгованість. В клопотанні позивача №1039/12 від 03.10.2017 р. про залучення до справи третьої особи ПАТ Київенерго зазначено, що дана особа необхідна для підтвердження отримання ОСББ Джерела послуг з постачання гарячої води за період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р., однак умовами договору не передбачено відповідні нарахування.

Як вбачається з листа ПАТ АК Київводоканал від 15.11.2016 р. №13076/8/8/02, позивач визнає, що нарахування по коду 2-50077 стосується саме нарахувань за холодну воду, яка йде на підігрів, що не передбачено умовами договору.

Крім того, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини щодо наявності або відсутності у ОСББ Джерела у спірний період на балансі бойлера в складі індивідуального теплового пункту.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що на підтвердження відсутності на балансі ОСББ Джерела вбудованого бойлеру відповідачем надано копію договору, укладеного між ПАТ Київенерго та ОСББ Джерела датований 05.10.2017 р., тоді як позовний період у даній справі заявлений по вересень 2016 включно.

Відсутність на балансі ОСББ Джерела бойлера в складі індивідуального теплового пункту підтверджують такі матеріали справи, а саме:

- Додаток №3 схема межи поділу теплової мережі (а.с. 211);

- Акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 212);

- Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №250/1 від 28.12.2002 р. (а.с. 213 - 214);

- Акт про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 250 від 14.11.2002 р.;

- Наказ господарського суду м. Києва від 26.07.2010 р. №3/342-30/308 про зобов'язання АТ Київміськбуд ввести в експлуатацію індивідуальний тепловий пункт (а.с. 187);

- Постанова Вищого господарського суду України від 04.04.2011 р. у справі №3/342-30/308 (а.с. 190 - 192);

- Рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2010 р. у справі №3/342-30/308 (а.с. 193 - 200).

Як вбачається з актів про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта № 250 від 14.11.2002 р. та № 250/1 28.12.2002 р., зареєстрованих Управлінням Держархбудконтролю міста Києва, житловий будинок по вул. Вишняківській, 13 у місті Києві прийнято в експлуатацію, однак, відомостей про введення в експлуатацію індивідуального теплового пункту вказані акти не містять.

Додатком №4 до договору №1310522, Актом розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, підписаного між постачальником СВП Енергозбут Київенерго, споживачем ОСББ Джерела , та АТ ХК Київміськбуд , визначено межі поділу балансів належності, індивідуальний тепловий пункт (далі по тексту - ІТП) знаходиться на балансі АТ ХК Київмісьбуд (а.с. 212).

Додаток №3, схема межі поділу теплової мережі, відповідно до якої ІТП знаходиться на балансі ХК Київміськбуд , а отже поза межею відповідальності споживача ОСББ Джерела (а.с. 211).

АТ ХК Київміськбуд тепломережу від ТК-116/11-1 до ІТП будинку на вул. Вишняківській, 13 передано у володіння та користування ПАТ Київенерго відповідно до Авізо від 23.09.2003 р. №126.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2010 р. у справі №3/342- 30 /308 за позовом ОСББ Джерела до Акціонерного товариства холдингової компанії Київміськбуд , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київська міська рада, Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго про зобов'язання вчинити дії, зобов'язано АТ ХК Київміськбуд ввести в експлуатацію індивідуальний тепловий пункт, який обслуговує житловий будинок за адресою: 02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2011 р. (а.с. 190 - 200) та видано наказ господарського суду м. Києва (а.с. 187).

Зазначені вище документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують факт відсутності на балансі ОСББ Джерела ІТП.

Договір укладений з ПАТ Київенерго 05.10.2017 р. №0220077 Про співпрацю під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання води і розмежування відповідальності укладений на нових умовах. В даному договорі Додаток №1 передбачено розмежування - схема балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін. За схемою бойлер у складі ІТП, віднесено до відповідальності ОСББ Джерела , оскільки 27.09.2017 р. вказаний бойлер у складі ІТП прийнято ОСББ Джерела на баланс, та складено Акт введення в експлуатацію (Акт №08/10- 16 -190).

ОСББ Джерела , на підтвердження відсутності на балансі вбудованого бойлеру в складі ІТП у спірний період, надано договір укладений між ПАТ Київенерго та ОСББ Джерела від 05.10.2017 р. Вказаний договір та додаток №1 розмежовує балансову належність та експлуатаційну відповідальність сторін, за яким з 05.10.2017 р. бойлер у складі ІТП віднесено до відповідальності відповідача. Зазначені вище документи підтверджують прийняття на баланс ОСББ Джерела ІТП лише 27 вересня 2017 р. та спростовують твердження позивача про наявність на балансі у відповідача ІТП у спірний період, за який стягується заборгованість.

Судові рішення додатково підтверджують факт відсутності на балансі ОСББ бойлера в складі індивідуального теплового пункту у спірний період.

Суд першої інстанції в рішенні посилається на пояснення третьої особи ПАТ Київенерго , яке зазначило, що за питну воду, яка використовується для приготування гарячої води, відповідач за спірний період повинен сплачувати ПАТ АК Київводоканал , а не ПАТ Київенерго .

Однак, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Отже, виходячи з положень п. 3.13 Правил №190, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому для виготовлення гарячої води з огляду на відсутність на балансі ОСББ Джерела бойлера та котельні.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів перебування на балансі ОСББ вбудованих бойлерів, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Суд першої інстанції в рішенні зазначає, що матеріалами справи належним чином підтверджуються надання позивачем у спірний період послуг з водопостачання та водовідведення за обліковими кодами №2-77 та 2-50077 та існування заборгованості у відповідача у заявлений період згідно договору послуги у загальному розмірі 240606,43 грн.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що позивач обґрунтовує надані послуги, які підтверджуються актами про зняття показань з приладів обліку, погодженими та підписаними відповідачем, дебетово-інформаційними повідомленнями та їх реєстрами, що підтверджують виставлення рахунків до банківської установи відповідача.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження обсягів наданих послуг з постачання холодної води, яка йде на підігрів та стоків за спірний період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р., акти зняття показників не є первинними документами, оскільки відповідно до умов п. 2.3. договору, первинними документи, які б підтверджували факт надання вказаних послуг є акти приймання-передачі послуг. Позивачем не надано зазначених актів.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі послуг (а.с. 188), які складені ПАТ АК Київводоканал за кодом 2-77. Вказане свідчить, що для підтвердження надання послуг, між сторонами мають бути складені саме акти приймання-передачі послуг.

Щодо доказів надання ОСББ Джерела послуг з водопостачання та водовідведення слід зазначити, що в матеріалах справи наявні акти про зняття показників з лічильників, всі акти про зняття показників з приладу обліку підписані представником ОСББ Джерела , в яких зазначено номер приладу обліку та адреса де знаходиться вбудований бойлер.

Відповідно до 5.13. Правил користування № 190, споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.

Отже, показники з приладів обліку знімались з представником ОСББ Джерела відповідно до п. 2.4 договору, в якому зазначено, що абонент забезпечує безперешкодний доступ представника Постачальника до водомірних приладів обліку. У разі відсутності доступу до приладів обліку, нарахування за відповідний розрахунковий період можуть бути проведені за пропускною здатністю труби.

Крім того, акти зняття показників не підписані головою правління ОСББ Джерела , на них відсутня печатка ОСББ (а.с. 48 - 60).

В судовому засіданні відповідач пояснив, що підписи невідомих ОСББ осіб, які містяться в зазначених актах, не мають відношення до ОСББ; у відповідача відсутня служба консьєржів. Акти підписані неуповноваженими особами. В матеріалах справи відсутні довіреності на уповноваження зазначених осіб для підписання актів.

Зазначений в актах зняття показників лічильників лічильник за №9846732 CosmosWPD-50 не знаходиться на комерційному обліку в ПАТ Київводоканал .

Лист ОСББ, про взяття на комерційний облік лічильника з ХВП датований 17.04.2003 р. (а.с. 51) стосується іншого лічильника СТ - 65 №00122.

Лист ОСББ про взяття на комерційний облік лічильника з ХВП датований 14.05.2006 р. (а.с. 130) стосується також інших лічильників за Серійними номерами СТ - 65x01 №05053533 та №9482796-03.

Отже, дані листи не можуть бути доказами знаходження лічильника у позивача на комерційному обліку, за яким здійснювався облік наданих послуг з води на підігрів, а Акти зняття показників лічильників не підписані повноважним представником ОСББ Джерела .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію

У відповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, (далі - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені в письмовій чи електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Положення № 88).

Будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для вирішення судових справ лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний бухгалтерський документ повинен мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, у разі якщо первинний документ підписаний не керівником підприємства, керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право надавати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів й іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій із видачі особливо дефіцитних цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено (п. 2.13 Наказу № 88 Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку

Також слід звернути увагу на те, що до матеріалів справи додано неналежні докази Актів опломбування лічильників, оскільки дані Актів не стосуються лічильника за Актами зняття показників, складені одноособово позивачем та, відповідно, не містять підпису повноважного представника ОСББ Джерела .

У відповідності до ст. 92 ЦК України, ОСББ Джерела є юридичною особою, що набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником та підписантом, яка може представляти інтереси юридичної особи без довіреності, зазначено ОСОБА_4 Яка за її твердженням не підписувала акти зняття показників.

Надані ПрАТ АК Київводоканал розшифровки рахунків абонентів за спірний період не є належними і допустимими доказами з огляду на умови договору, оскільки з них неможливо встановити такі обсяги. Окрім того, розшифровки є вартісним показником, без підпису не є первинним та обліковим документом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2017 р. було призначено судово-економічну експертизу по даній справі. На вирішення експертизи було поставлено питання: 1. Якими є обсяг і вартість наданих послуг ПАТ АК Київводоканал і спожитих ОСББ Джерела послуг з постачання питної для потреб холодного водопостачання та стічних вод за період з 01.01.2016 р. по 30.09.2016 р.? 2. Якими є обсяг і вартість наданих послуг ПАТ АК Київводоканал і спожитих ОСББ Джерела послуг з водовідведення гарячої води за період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р.

Експертом на адресу суду було надіслано повідомлення про неможливість надання висновку судово-економічної експертизи, з підстав ненадання необхідних для проведення експертизи первинних документів. (а.с. 255). Вказана обставина додатково підтверджує відсутність первинних документів у позивача, які б підтверджували обставини на які посилається ПАТ АК Київводоканал .

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 12030,32 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення штрафу посилаючись на п. 4.1. договору, положення якого передбачає, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент (відповідач) сплачує штраф у розмірі 5% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 3.6 договору, щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Умовами п. 3.4 договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Проте, позивачем не надано доказів відмови відповідача від оплати наданих послуг, а матеріали справи таких доказів не містять.

Судом першої інстанції не було надано належної оцінки позовним вимогам про стягнення штрафу нарахованого підставі на п.4.1 договору .

З аналізу пункту 4.1. договору № 03134/4-02 від 24.09.2003 р. вбачається, що штраф повинен нараховуватись на суму платіжної вимоги (рахунку), яку абонент відмовився сплатити та не повинен нараховуватись на всю суму заборгованості в цілому або на залишок частково сплачених рахунків від яких відповідач не відмовлявся.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

В ході розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, позивачем долучено до матеріалів справи уточнений розрахунок позовних вимог. В судовому засіданні позивач пояснив, що ним були зараховані всі оплати проведені відповідачем згідно платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

Згідно уточненого розрахунку позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача по коду 2-77 - 834,98 грн. основного боргу, 2374,05 грн. інфляційних втрат, 778,03 грн. 3% річних та 4977,36 грн. пені, по коду 2-50077 - 176955,48 грн. основного боргу, 53084,79 грн. інфляційних втрат, 6944,37 грн. 3% річних та 8415,83 грн. пені.

В судовому засіданні, представник відповідача щодо уточненого розрахунку по коду 2-77 не заперечувала, а по коду 2-50077 заперечувала з підстав відсутності на балансі ОСББ теплових пунктів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по коду 2-50077, колегія суддів зазначає, що як встановлено вище стоки за вказаним кодом були оплачені відповідачем у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо сум заборгованості за постачання води та штрафних санкцій, то колегія суддів зазначає, що правові підстави для стягнення такої заборгованості відсутні, оскільки умовами договору не передбачена послуга з постачання питної води для виготовлення гарячої, а також матеріали справи не містять належних доказів перебування бойлерів на балансі ОСББ. Відтак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 р. було зобов'язано позивача та третю особу до дня слухання справи надати суду докази щодо особи, яка є балансоутримувачем теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 13, або тих кому його було передано в управління, повне господарське відання, користування, концесію в період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р. Також зобов'язано відповідача до дня слухання справи надати суду докази щодо того, чи є ОСББ балансоутримувачем теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Вишняківська, 13.

На виконання зазначеної ухвали суду позивачем було долучено до матеріалів справи запит до ПАТ Київенерго щодо балансової належності теплового пункту в період з 01.11.2013 р. по 30.09.2016 р. Відповідачем на виконання зазначеної ухвали, були надані документи, які вже наявні в матеріалах справи. В судовому засіданні 17.09.2018 р. представники позивача та відповідача пояснили, що інші докази, ніж ті, що вже наявні в матеріалах справи, у них відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по коду 2-77, то матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем на суму 834,98 грн., тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню на суму 834,98 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не у повному обсязі провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Частиною 1 ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.2. договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок з урахуванням суми основної заборгованості, встановленої судом, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4977,36 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок з урахуванням суми основної заборгованості, встановленої судом, приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 2374,05 грн. інфляційних втрат та 778,03 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 2 ч. 1 ст. 277, ст. 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2018 р. у справі №910/21894/16 скасувати частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, ідентифікаційний код 26314428) на користь Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 98 коп. основного боргу, 778 (сімсот сімдесят вісім) грн. 03 коп. 3% річних, 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) 05 коп. інфляційних втрат, 4977 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 36 коп. пені та 134 (сто тридцять чотири) грн. 46 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Джерела (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, 13, ідентифікаційний код 26314428) 7022 (сім тисяч двадцять дві) грн. 65 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті позовних вимог відмовити.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №910/21894/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, що передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови суду складено 20.09.2018 р.