Постанова

від 19.09.2018 по справі 910/8772/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8772/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018

(головуючий - Дідиченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Мальченко А.О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017

(суддя Ковтун С. А.)

у справі № 910/8772/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛЦ-3"

про стягнення 64 079,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" про стягнення 64 079,18 грн, з яких: 53 200,00 грн боргу, 6 698,83 грн пені, 813,30 грн 3% річних, 3367,05 грн інфляційних (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №2/01 про надання транспортних послуг в частині їх оплати.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 21.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автокат" (виконавець) було укладено договір № 2/01 на надання транспортних послуг (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом згідно з специфікацією та товарно-транспортними накладними, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги передбачену договором плату.

Відповідно до п. 2.3 договору завантаження та розвантаження в пункті призначення здійснюється вантажовідправником або вантажоодержувачем самостійно, якщо інше не передбачено окремою домовленістю сторін.

2.3. 23.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" на виконання договору завантажило на складі, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 37, на автомобілі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" 8 000 гігієнічних наборів (200 палет), що підтверджується товарно-транспортними накладними: № 1 від 23.02.2017, № 2 від 23.02.2017, № 3 від 23.02.2017, № 4 від 23.02.2017, № 5 від 23.02.2017, № 6 від 23.02.2017, № 7 від 23.02.2017.

Відповідно до вказаних товарно-транспортних накладних, позивач зобов'язався доставити вантаж у м. Бахмут, вул. Корсунського, 73, вантажоодержувачу - Міжнародній організації з міграції, представництво в Україні.

2.4. Позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав транспорті послуги замовнику по маршруту м. Дніпро - м. Бахмут, що підтверджується підписом одержувача на зазначених вище товарно-транспортних накладних без будь-яких зауважень щодо наданих послуг.

18.03.2017 позивач надіслав на адресу відповідача разом з супровідним листом №639 від 24.02.2017 документи для оплати послуг, що підтверджується описом до цінного листа та фіскальним чеком, а саме: рахунок на оплату № 200 від 24 лютого 2017 року на суму 53 200,00 грн; акт наданих послуг № 192 від 24 лютого 2017 року на суму 53 200,00 грн та товарно-транспортні накладні.

2.5. 08.04.2017 відповідач направив позивачу підписаний екземпляр акта надання послуг № 192 від 24.02.2017 щодо транспортно-експедиційних послуг м. Дніпро - м. Бахмут з урахуванням зауважень щодо пошкодження вантажу в дорозі відповідно до акта ушкодження товару та упаковки від 23.02.2017.

2.5. Рахунок, виставлений позивачем, відповідач не оплатив, що і стало підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі №910/8772/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" 53 200,00 грн боргу, 100,00 грн пені, 813,30 грн 3% річних, 3367,05 грн інфляційних, 12 000,00 грн витрат на послуги адвоката, 1600,00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

3.2. Рішення суду мотивовано таким.

3.2.1. Обставини пошкодження товару під час їх перевезення, які зафіксовані у актах від 23.02.2017 та від 27.02.2017, підтверджуються наданими як відповідачем, так і третьою особою документами на придбання пакувальних коробок та предметів, засобів гігієни з метою забезпечення виконання зобов'язань перед Міжнародною організацією з міграції, представництво в Україні. Незважаючи на те, що позивач за договором зобов'язався доставити вантаж Міжнародній організації з міграції, представництво в Україні, не пізніше 18.00 год. 24 лютого 2017 року, фактично товар отримано даною організацією 27.02.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛЦ-3", про що свідчить видаткова накладна № 1.

3.2.2. Дані обставини (не забезпечення позивачем вручення вантажу повноважному представнику Міжнародній організації з міграції, представництво в Україні, понесення відповідачем та третьою особою витрат) дають суду підстави вважати, що позивачем не було забезпечено збереження всього вантажу з моменту прийняття та до моменту видачі.

3.2.3. Водночас, застосовуючи принцип добросовісності, розумності та справедливості, суд виходить з того, що пошкоджений товар у відсотковому та кількісному відношенні до товару, що був перевезений у належному стані (всього перевезено 8000 коробок) не становить тієї величини, яка би давала можливість дійти висновку про звільнення відповідача від виконання обов'язку щодо оплати вартості перевезення. Таким чином, не забезпечення позивачем збереження частини вантажу з моменту його прийняття та до моменту видачі може бути підставою для покладення на нього збитків за порушення обов'язку, однак, в даному випадку, не надає відповідачу право відмовитись від виконання зобов'язання.

3.2.4. Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 53 200,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Відтак, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в цій частині та задовольнив їх.

3.2.5. Проте врахувавши, що мало місце порушення позивачем своїх зобов'язань за договором, суд дійшов висновку про доцільність використання свого права, наданого п. 3 ст. 83 ГПК України, та зменшити розмір нарахованої позивачем пені з 6698,83 грн до 100,00 грн. Тобто суд відмовив в частині стягнення 6598,83 грн.

3.2.6. Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд визнав їх обґрунтованими та стягнув з відповідача 813,30 грн три проценти річних та 3367,05 грн інфляційних втрат за період з 27.03.2017 до 31.07.2017.

3.2.7. Місцевий господарський суд також зазначив, що позивач надав належні докази понесення 12 000,00 грн витрат за послуги адвоката, які суд поклав на відповідача.

3.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/8772/17 змінено у мотивувальній частині та викладено резолютивну частину рішення у такій редакції: "Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" (проспект Перемоги, 148/1, нежиле приміщення 257, м. Київ, 03179, код 39089479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" (проспект Степана Бандери, 6, офіс 808, м. Київ, 04073, код 39120932) 53 200,00 грн. боргу, 6 698,83 грн. пені, 813,30 грн. 3% річних, 3 367,05 грн. інфляційних, 12 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 1 600,00 грн. судового збору". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" 247,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 12 000,00 грн витрат, понесених у зв'язку з оплатою послуг адвоката.

3.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована таким.

3.4.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення основної суми заборгованості за договором у заявленому позивачем розмірі. Водночас суд зазначив, що аналіз норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Статуту автомобільного транспорту УРСР, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні дає підстави дійти висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату незалежно від наявності факту часткового пошкодження товару при перевезенні.

3.4.2. Відповідач в установленому законодавством порядку від зобов'язання в односторонньому порядку не відмовився, умови зобов'язання не змінив.

Натомість, відшкодування збитків під час перевезення є окремою складовою даних правовідносин, що обумовлена іншим предметом доказування та матеріально-правового обґрунтування вимог. Суд першої інстанції, досліджуючи питання наявності чи відсутності збитків в результаті пошкодження вантажу та наявності вини позивача під час перевезення товару, вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позову у даній справі було встановлення факту здійснення позивачем перевезення товару та наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором перевезення. Позовних вимог щодо відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу у даній справі не заявлялось.

Суд дослідив, що стягнення збитків за пошкодження вантажу при перевезенні товару є самостійними вимогами та розглядаються в окремому позовному проваджені у справі №910/2233/18 за позовом ТОВ "Профбезпека" до ТОВ "Автокат" про стягнення завданих збитків за договором транспортних послуг.

3.4.3. Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд відхилив доводи відповідача про те, що перевезення за договором не відбулось через повне пошкодження перевезеного товару.

Суд апеляційної інстанції встановив, що акт наданих послуг № 192 від 24.02.2017 на суму 53 200,00 грн був підписаний відповідачем із зауваженням, що стосується факту пошкодження товару. Застереження щодо вартості перевезення в акті відсутні. Таким чином, підписавши акт наданих послуг № 192 від 24.02.2017, сторонами було погоджено вартість наданих послуг з перевезення. Оскільки направлені позивачем документи відповідачем було отримано 20.03.2017, а тому відповідно до п. 5. договору строк оплати за надані виконавцем послуги настав 23.03.2017.

3.4.4. Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про задоволення позову у цій частині.

3.4.5. Стосовно зменшення місцевим господарським судом розміру пені, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Суд зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проте суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі позовних вимог та встановив вину позивача у пошкодженні товару під час перевезення. Крім того, заявлений до стягнення розмір пені - 6 698,83 грн не можна вважати надмірно великим порівняно із сумою основної заборгованості у розмірі 53 200,00 грн.

З огляду на це апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній станом на момент винесення рішення).

Перевіривши розрахунок пені за період з 27.03.2017 по 22.09.2017, апеляційний господарський суд дійшов висновку про його обґрунтованість та стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 6 698,83 грн.

3.4.6. Апеляційний господарський суд також зазначив, що понесені позивачем витрати за послуги адвоката є співрозмірними та обґрунтованими, у зв'язку з чим з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокат" підлягають стягненню понесені позивачем у суді витрати на оплату послуг адвоката у сумі 12 000,00 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, ТОВ "Профбезпека" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу №910/8772/17 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.

4.2.1. Судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги, що товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, що свідчить про порушення судами ст.924 ЦК України, ст.7,8 Закону України "Про автомоільний транспорт", абз.1,2 п.72 Статуту автомобільного транспорту УРСР та ст.ст. 33, 34 ГПК України.

4.2.2. Позивач не виконав належним чином свої зобов'язання за п.п. 1.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.5 договору, порушив ст.526 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України щодо якісного перевезення вантажів автомобільним транспортом на умовах, визначених договором. Таким чином, судами попередніх інстанцій неправомірно застосовано п6 ст.193 ГК України.

У зв'язку із зазначеним, неправомірними є і вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

4.2.3. ТОВ "Профбезпека" на законних підставах та обґрунтовано відмовила на підставі ст.54 ЦК України, ст.193 ГК України у виплаті за рахунком на суму 53200,00 грн, виставленим позивачем, оскільки послугу не виконано позивачем належним чином. У зв'язку з цим, скаржник вважає, що пеня, 3% річних та інфляційні втрати, розраховані на цю суму, незаконно стягнуті судами попередніх інстанцій.

4.3. Після відкриття провадження у справі, від ТОВ "Профбезпека" на адресу суду касаційної інстанції направило пояснення до касаційної скарги від 03.08.2018 вих.№03/08/2018-П/1, у яких доповнено зміст касаційної скарги шляхом зазначення нових аргументів в підтвердження позиції скаржника з посиланням на неналежну оцінку доказів, здійснену судами першої та апеляційної інстанцій. Письмові пояснення долучені судом до матеріалів справи.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 - без змін.

ТОВ "Автокат" зазначає, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не відповідають дійсності та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, правильно оціненими судами попередніх інстанцій.

Будь-які зауваження чи претензії від Міжнародної організації з міграції, яка є вантоодержувачем вантажу, що перевозився позивачем за договором, відсутні, що додатково слугує доказом належного виконання зобов'язань перед відповідачем.

Доводи відповідача щодо не вручення вантажу уповноваженому представнику Міжнародної організації з міграції теж не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та спростовуються вже встановленими в рішенні суду апеляційної інстанції обставинами.

Загалом позиція та доводи позивача відповідають висновкам, здійсненим апеляційним господарським судом у постанові, яка оскаржується.

4.5. 09.08.2018 ТОВ "КЛЦ-3" також направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу з викладеним у ньому клопотанням про поновлення ТОВ "КЛЦ-3" строку для подачі відзиву на касаційну скаргу. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що ухвалу Верховного Суду від 05.07.2018 не отримало, а про встановлений судом строк для подання відзиву на касаційну скаргу дізналось лише 06.08.2018 по телефону від представників ТОВ "Профбезпека".

Суд касаційної інстанції зазначає, що копію ухвали Верховного Суду від 05.07.2018 про відкриття касаційного провадження у справі №910/8772/17 надіслано ТОВ "КЛЦ-3" 05.07.2018 за адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, 09.07.2018 зазначена ухвала оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим.

Строк для подання відзиву був встановлений судом касаційної інстанції до 06.08.2018, тобто місяць з дня постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження. Доказів неможливості виконати вимоги ухвали у строк, встановлений судом, суду не надано. Таким чим, клопотання третьої особи про поновлення строку на подання відзиву є необгрунтованим та відхиляється судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, відзив третьої залишається судом касаційної інстанції без розгляду.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.300 ГПК України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

У ч.2 ст.300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2.2. Зазначені положення узгоджуються з висновками Європейського суду з прав людини, здійсненими у п.40 рішення у справі "Пономарьов проти України" згідно з яким повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Рябих проти Росії" (980_172) (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).

5.2.3. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність надання повторної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, неправильну оцінку доказів, здійснену судами попередніх інстанцій, а також необхідність додаткового встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі виник з правовідносин, врегульованих сторонами у договорі, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг перевезення.

5.2.2. За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

5.2.3. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

5.2.4. Суди попередніх інстанцій, діючи в межах наданих їм повноважень, встановили, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором в розмірі 53 200,00 грн позивачем доведені належними та допустимими доказами, зокрема, Актом наданих послуг № 192 від 24.02.2017, який був підписаний відповідачем із зауваженням, що стосується лише факту пошкодження товару. Застереження щодо вартості перевезення в акті відсутні. Таким чином, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що підписавши зазначений акт, відповідач визнав вартість наданих йому позивачем послуг з перевезення, тим самим погодивши її.

Надавши оцінку п.5 договору, суди правильно визначили настання строку для оплати послуг, отриманих відповідачем.

Таким чином, висновки про задоволення позовних вимог ТОВ "АВТОКАТ" про стягнення з ТОВ "Профбезпека" основної суми заборгованості за договором, 3% річних та інфляційних втрат є обгрунтованими та правильно задоволені судами попередніх інстанцій.

5.2.5. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про необ'єктивну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, зокрема товарно-транспортних накладних, неправильну оцінку листів Міжнародної організації з міграції, письмових пояснень представників учасників справи тощо, оскільки такі аргументи відповідача спрямовані на переоцінку обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції відповідно до зазначеної вище ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

Твердження ТОВ "Профбезпека" про те, що поставка не відбулась, оскільки вантаж не переданий вантажовласнику, є безпідставним та спростований судами попередніх інстанцій на підставі аналізу наявних у матеріалах справи документів. Аргумент відповідача про те, що він є звільненим від обов'язку з оплати послуг, наданих позивачем, не ґрунтується на нормах права та не береться до уваги судом.

5.2.6. Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог ТОВ "Автокат".

Суд першої інстанції, досліджуючи питання наявності чи відсутності збитків в результаті пошкодження вантажу та наявності вини позивача під час перевезення товару, не врахував, що предметом позову у справі є встановлення факту здійснення позивачем перевезення товару та наявність чи відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором перевезення. Тоді як позовні вимоги відповідача щодо відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням вантажу є предметом окремого судового провадження.

5.2.7. Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тобто зменшення розміру штрафу - це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини. За відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Як зазначено у п.3.4.5 цієї постанови, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені на підставі пункту 3 статті 83 ГПК України .

Касаційна скарга відповідача не містить належних та переконливих аргументів в цій частині, які б дозволили суду касаційної інстанції не погодитись з таким висновком суду.

5.2.8. Зважаючи на те, що належних доводів, які б свідчили про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, скаржником у касаційній скарзі не наведено, передумови для скасування судових рішень, що оскаржуються, відсутні.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профбезпека" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі №910/8772/17залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Г. Вронська