Постанова

від 17.09.2018 по справі 810/2787/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2787/17 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Карпушової О.В.,

при секретарі: Мідянці А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таргет Медіа Груп Україна до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Таргет Медіа Груп Україна , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012202 від 06.01.2015 р., яким йому донараховано ПДВ у розмірі 59 000,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 14 750,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що наведені в акті перевірки та оскаржуваному повідомленні-рішенні обставини не мали місця, а висновки фіскального органу щодо завищення податкового кредиту суперечать фактичним обставинам здійснення господарської діяльності ТОВ Таргет Медіа Груп Україна .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зазначено, що акти наданих послуг, які були залучені позивачем до матеріалів справи, не підтверджують факт виконання умов договору, оскільки, вони не деталізовані та з них неможливо установити, які послуги та в якій послідовності надавались, в той час, як ці послуги позивач придбав у контрагента, у якого недостатньо технічних можливостей для цього, трудових ресурсів, транспортних засобі, виробничого обладнання тощо. Отже, на думку контролюючого органу, учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, при цьому, послуги не надавались, оскільки, їх виконання не підтверджено.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що в період з 13.11.2014 р. по 19.11.2014 р. на підставі наказу в.о. начальника Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 13.11.2014 р. №629, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ посадовими особами податкового органу була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Таргет Медіа Груп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Аквен-Інтер , за результатами якої складено акт №2366/10-08-22-01/34301919 від 20.11.2014 р. про порушення позивачем вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, 198.2- 198.3, 198.6 статті 198, п.201.1 та п.201.10. ст.201 ПКУ, що мало наслідком заниження податку на додану вартість у сумі 59 000 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем, 06.01.2015 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000012202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 59 000 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 14750 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення є предметом цього позову, оскільки, позивач вважає його протиправним.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої вимоги довів і обґрунтував належними та допустимими доказами.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як установлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю Таргет Медіа Груп Україна (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аквен-Інтер (Виконавець) укладено договір про проведення рекламних компаній в мережі Інтернет від 26.05.2014 року №26/05/14, згідно умов якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується виготовити рекламні матеріали та/або проводити рекламні компанії в мережі Інтернет в інтересах клієнтів-рекламодавців Замовника (далі - послуги), а Замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги в строки і на умовах обумовлених у даному договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору послуги по даному договору включають:

- Розміщення Виконавцем коду системи управління реклами на Інтернет сайтах та/або рекламних мережах Виконавця;

- Показ (публічне повідомлення) рекламних матеріалів, наданих Замовником, на Інтернет сайті (ах) Виконавця;

- Перелік Інтернет сайтів (рекламних мереж) Виконавця: http://tubemogul.com , http://merchenta.com .

Відповідно до п. 2.2.2. Договору Замовник зобов'язується надати Виконавцю рекламні матеріали, у відповідності з технічними вимогами, необхідними для розміщення реклами в мережі Інтернет не менше ніж за 3 робочих дні до дати початку рекламної компанії.

Відповідно до п. 2.2.3. Договору При належному виконанні Виконавцем своїх зобов'язань по даному Договору, прийняти надані послуги за відповідним Актом приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 2.3.1 Договору зазначено, що Виконавець зобов'язується підтвердити, що надані рекламні матеріали відповідають технічним вимогам, необхідним для розміщення реклами в мережі Інтернет на протязі 2- робочих днів з моменту їх надання Замовником.

Згідно п. 2.3.4 Договору в п'ятиденний строк по завершенню рекламної компанії надати Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг.

У пункті 2.3.5 Договору зазначено Виконавець зобов'язується надати Замовнику особистий онлайн-кабінет для формування заявок, налаштування рекламних компаній і збору статистики по ним.

На підтвердження виконання умов даного договору до матеріалів справи надано договір, платіжні доручення про оплату наданих рекламних послуг, акти здачі-прийняття виконаних послуг.

Водночас, відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рекламні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Документами, що підтверджують фактичне отримання рекламних послуг можуть бути акти приймання-передачі послуг або інші документи, що підтверджують фактичне надання (отримання) послуг, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , звіти про надані (отримані) рекламні послуги, в яких мають бути викладені результати наданих послуг, їх якісні, кількісні показники, а також бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення обсягу продажу, розміру доходу тощо.

Для врахування витрат на рекламні послуги при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту необхідне доведення безпосереднього зв'язку понесених витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

На підтвердження фактичного здійснення операцій з надання (отримання) рекламних послуг, враховуючи специфіку таких послуг та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, зокрема і ті, які посвідчують мету, об'єктивну необхідність, економічну доцільність отримання відповідних послуг, а також можливість проведення таких операцій контрагентом з урахуванням необхідного часу, місця, матеріальних ресурсів необхідних для надання таких послуг.

Наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не розкривають зміст та обсяг наданих послуг (не дають можливість ідентифікувати, яку саме продукцію було розміщено, вид рекламного матеріалу), не містять певних медіа планів, вимог до рекламного матеріалу, доказів розміщення в мережі Інтернет.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт є узагальнюючими документами, в них не конкретизовано які саме послуги виконувались (перелік наданих послуг), виконавців таких послуг, обсяг наданих послуг, період їх надання.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.06.2018 (справа №826/14171/13-а), від 20.06.2018 (справа №826/3952/13-а), від 25.06.2018 (справа 826/20685/14).

Суд звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315, 317, 321 , 322 , 325 , 329 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 січня 2018 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Таргет Медіа Груп Україна до Вишгородської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова в повному обсязі складена і підписана 19 вересня 2018 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

О.В.Карпушова