Постанова

від 19.09.2018 по справі 815/2460/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2460/18

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А. Час і місце ухвалення: 07.06.2018р., м. Одеса

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів : Єщенка О.В.,

Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Хоміної Марії Ігорівни, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю Укрзерно Трейд , про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

23.05.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС звернулось до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Хоміної Марії Ігорівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 40360081 від 28.03.2018 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ Укрзерно Трейд .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України. Роз'яснено позивачу його право на звернення з даним позовом до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 18.06.2018 року ТОВ АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що оскаржувану ухвалу прийнято судом з порушенням норм процесуального права.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при здійсненні висновку щодо непідсудності справи адміністративному суду судом першої інстанції не враховано, що жодного спору про право користування земельною ділянкою, яка знаходиться у позивача на підставі договору оренди з ОСОБА_3, не існує, як і не існує жодних інших спорів з іншими фізичними чи юридичними особами, які повинні розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства. Неправомірність рішення державного реєстратора ТОВ АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС обґрунтовувало виключно порушенням відповідачем процедури його прийняття, зокрема, тим, що державний реєстратор не перевірив існування державної реєстрації права оренди на ту ж саму земельну ділянку за іншою особою згідно запису від 12.03.2018 року за №40057800.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 року та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Державний реєстратор Одеської обласної філії комунального підприємства Центр державної реєстрації Хоміна М.І. подала письмовий відзив на апеляційну скаргу ТОВ АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС , в якому зазначила, що позивачем оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне (право користування належною ОСОБА_3 земельною ділянкою кадастровий номер НОМЕР_1), у межах якого можуть бути вирішені питання, пов'язанні з реєстрацією договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ Укрзерно Трейд , а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів з матеріалів справи вбачає та учасниками справи не заперечується, що 22.02.2018 року між ТОВ АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,81 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради. Вказаний договір укладено строком на 26 років. (а.с.11-12)

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40057800 від 12.03.2018 року за ТОВ АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС зареєстровано право оренди земельної ділянки. (а.с.8-9)

Разом з цим, позивачем надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за номером №18813348, відповідно до якого земельна ділянка сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,81 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради та що належить ОСОБА_3, передана в оренду ТОВ Укрзерно Трейд на підставі договору оренди від 09.03.2018 року.

Право оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ Укрзерно Трейд зареєстровано державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства Центр держаної реєстрації Хоміною Марією Ігорівною рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40360081 від 28.03.2018 року.

Оскаржуючи до суду рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства Центр держаної реєстрації Хоміної М.І. про державну реєстрацію (з відкриттям розділу), індексний номер: 40360081 від 28.03.2018 року договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ Укрзерно Трейд позивач посилався на порушення державним реєстратором, як суб'єктом владних повноважень, вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Зокрема, позивач посилався на те, що відповідачем у справі не перевірено інформації про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України в ухвалі від 07.06.2018 року суд першої інстанції дійшов висновку, що з вказаних правовідносин вбачається спір про право цивільне.

При наданні правової оцінки таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 КАС України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Суб'єкт владних повноважень, згідно з пунктом 7 частини першої вищезгаданої статті КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Разом з тим, відповідно до положень ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04 та №29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановлений законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Позивач у даній справі ключовим моментом визначає невідповідність дій державного реєстратора вимогам Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Зокрема, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що у реєстратора, в порушення вимог Закону №1952-ІV, не було підстав для реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,81 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради за ТОВ Укрзерно Трейд , оскільки право оренди вже зареєстроване за ТОВ АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС , а тому такі дії реєстратора порушують права позивача, як орендатора земельної ділянки, договір оренди з яким власник земельної ділянки уклав раніше.

В свою чергу, порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які позивач вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Отже, у цій справі заявлено позов на захист приватного інтересу шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 3,81 га, яка розташована на території Миколаївської сільської ради за ТОВ Укрзерно Трейд . Здійснення такого захисту судом напряму залежить від вирішення питання, кому саме належить право оренди спірної земельної ділянки і, відповідно, правомірності набуття такого права шляхом укладення договору оренди.

Таким чином, усунення перешкод у здійсненні права користування майном залежить від вирішення питання про правомірність такого права, а оскаржуване рішення реєстратора є лише наслідком реалізації учасниками справи договірних правовідношень, що виникли між товариствами та ОСОБА_3, тобто є похідними вимогами, у зв'язку з чим, враховуючи суб'єктний склад спірних правовідносин, така справа підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 826/12559/16.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Одеський окружний адміністративний суд не є судом, який встановлений законом при розгляді даної справи та правомірно прийняв рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю АГРОФІРМА ПРОГРЕС-ПЛЮС залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: Ю.В. Осіпов