Постанова

від 13.09.2018 по справі 820/1616/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/1616/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретарів судового засідання Моісеєвої К.Ю., Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДЖЕРЕЛО" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2018, суддя Спірідонов М.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 07.05.18 по справі № 820/1616/18

за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДЖЕРЕЛО"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ДЖЕРЕЛО" (далі - позивач, ПП "ДЖЕРЕЛО") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській обл.), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2017 року № НОМЕР_1.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погодившись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що господарські операції позивача, рух товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу від постачальника до покупця підтверджується всіма первинними документами, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства: договором поставки, видатковими, податковими накладними, ТТН, подорожніми листами.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, при цьому послався на податкову інформацію відносно контрагентів позивача та зазначив про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності наявним трудовим ресурсом без допоміжних послуг, дефектність наданих до перевірки документів, відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, у зв'язку з чим неможливо встановити та підтвердити відповідність наявних трудових ресурсів виконанню оформлених господарських операцій, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ГУ ДФС у Харківській обл. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП Джерело (податковий номер 30892430) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по господарських взаємовідносинах з ТОВ СП Рекорд сервіс за жовтень-листопад 2016 року та подальшої реалізації товарів (робіт,послуг), отриманих від вищевказаних контрагентів-постачальників, відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складений акт від 17.11.2017 № 20491 /20-40-14-18-06/30892430.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській обл. винесене податкове повідомлення-рішення від 07.12.2017 № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 406 921,25 грн. у тому числі за податковим зобов'язанням - 325 537,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 81 384,25 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду не погоджується з огляду на наступне.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону № 996-XIV).

Під час судового розгляду був досліджений договір поставки № 2510 від 25.10.2016 між ТОВ СП Рекорд Сервіс (Постачальник) та ПП Джерело (Покупець), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити аміачну селітру (надалі - товар ), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п. 1.2 вказаного договору визначено, що асортимент та загальна кількість товару, який поставляється згідно даного Договору, визначається у видаткових накладних. Підписання Специфікацій до Даного Договору Сторони визнають необов'язковим, але за бажанням Покупця Сторони оформлюють Специфікації на весь асортимент товару.

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця за певну грошову суму.

На виконання умов вказаного договору поставки № НОМЕР_2 СП Рекорд Сервіс в адресу ПП Джерело виписало податкові накладні, видаткові накладні.

Здійснення оплати за отриманий товар підтверджено даними платіжних доручень.

Вищезазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.

Договір, укладений між позивачем та ТОВ СП Рекорд Сервіс , є чинним та не визнаними в установленому порядку недійсними.

Посилання суду першої інстанції на те, що згідно угоди ТОВ СП Рекорд Сервіс повинен був поставити позивачу аміачну сілітру, але за відсутності додаткової угоди або специфікації поставив позивачу карбамід та нітроамфоску спростовуються поясненнями позивача та положеннями договорупро те, що у договорі поставки № 2510 від 25.10.2016 сторони договору помилково вказали лише один вид мінеральних добрив, хоча мали на увазі взагалі предмет договору - мінеральні добрива, що підтверджується п. 1.2 договору, яким встановлено, що асортимент та загальна кількість товару, який поставляється згідно даного договору, визначається у видаткових накладних.

Висновки суду першої інстанції про те, що відсутність відомостей в окремих графах товарно-транспортних накладних доводить нереальність перевезення товару на адресу позивача за укладеними угодами, колегія суддів вважає помилковими та зазначає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, зокрема, сама собою дефектність того чи іншого документа, що підтверджує транспортування продукції не є безумовним доказом безтоварності вчиненої господарської операції за умови підтвердження іншими документами первинного бухгалтерського обліку.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 22.09.2015, викладеною у справі № 21-1526а15 (2а-27/7/11/2670).

Крім того, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки.

Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 12.06.2018 року по справі № 826/11879/13-а.

Стосовно посилання суду першої інстанції на не надання підприємством на письмовий запит ГУ ДФС у Харківській обл. від 09.03.2017 року №1996/10/20-40-14-12-16 документів щодо підтвердження відповідності продукції: сертифікат відповідності, застосування яких передбачено п.3.1 вищезазначеного договору, паспорта якості отриманих добрив, відповідальних осіб (кладовщик) по оприбуткованому товару, відомості щодо умов зберігання ТМЦ, місця розташування товару, довіреність на отримання товару, акти прийому передачі товару, документи щодо обліку активів всередині підприємства (прибуткові накладні) колегія суддів зазначає наступне.

Щодо сертифікату відповідності та паспорту якості, зазначені документи не є первинними документами для цілей ведення податкового обліку в розумінні ст. 9 Закону № Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Щодо відсутності довіреностей на отримання ТМЦ, колегія суддів зазначає, що наказ Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей , який передбачав необхідність складання довіреностей на отримання ТМЦ втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 № 987 Про внесення змін до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та визнання такими, що втратили чинність наказів Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та від 24.03.2000 № 61. З огляду на зазначене, складання довіреностей не є обов'язковим.

Щодо акту прийому-передачі товару, умовами договору поставки № 2510 складання останнього не передбачено, факт передачі товару від постачальника до покупця підтверджується видатковою накладною, складеною відповідно до вимог законодавства, будь-яких зауважень до порядку оформлення у податкового органу немає.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на наявність податкової інформації про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, що доводить відсутність реального здійснення господарських операцій колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено, що відсутність контрагента за юридичною (фактичною) адресою є безумовним доказом відсутності реального здійснення господарської діяльності останнім, та не є достатнім доказом порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства.

Щодо посилання податкового органу на фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності наявним трудовим ресурсом у контрагента позивача без допоміжних послуг колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що податковим органом додатково не витребувались докази наявності виробничої можливості здійснювати господарську діяльність контрагентом позивача - ТОВ СП Рекорд Сервіс , проте до суду апеляційної інстанції були додатково надано договір суборенди № 273 від 21.06.2016, укладений між ТОВ "УПАК 2000" (Орендатор) та ТОВ СП Рекорд Сервіс (Суборендатор), предметом якого є приміщення, яке буде використовуватися Суборендатором з метою розміщення офісу. Даний договір є чинним, недійсним не визнавався.

В підтвердження реальності здійснення господарської діяльності позивачем надано до суду апеляційної інстанції свідоцтва про право власності на нерухоме майно, технічні паспорти, звіт на підтвердження наявності та руху сільськогосподарської техніки, енергетичних потужностей та устаткування.

Згідно п. 4.1 умов договору № 2510 постачальник зобов'язується поставляти Товар на умовах EXW (франко завод) Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року.

Як слідує з пояснень представника позивача поставка товару здійснювалась фактично самовивозом. Навантаження товару проводилося силами покупця, на підтвердження чого був наданий штатний розпис, що підтверджує можливість підприємства використання власних трудових ресурсів у господарській діяльності.

Придбані мінеральні добрива позивачем були використані у власній господарській діяльності.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, такі висновки податкового органу, на якого в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не підтверджені документально.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 по справі №804/3420/16.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Северянін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів прийшла до висновку про скасування рішення суду першої інстанції, на підставі ст.317 КАС України, як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та ухвалення нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДЖЕРЕЛО" задовольнити .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 травня 2018 року по справі № 820/1616/18 скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДЖЕРЕЛО" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у Харківській області від 07.12.2017 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Харківській області (місцезнаходження: вул. Пушкінська 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ДЖЕРЕЛО" (місцезнаходження: вул. Сонячна 2, смт Великий Бурлук, Великобурлуцький р-н, Харківська обл., 62602, код ЄДРПОУ 30892430) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви в розмірі 6103 грн 82 коп. (шість тисяч сто три) згідно платіжного доучення № 1820 від 27.02.2018 та судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги у розмірі 9155 грн 73 коп. (дев'ять тисяч сто п'ятдесят п'ять) згідно платіжного доручення № 2170 від 07.06.2018.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 20.09.2018