Постанова

від 04.09.2018 по справі 2а/0470/5808/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №2а/0470/5808/12

касаційне провадження №К/9901/4046/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 (головуючий суддя Жукова Є.О.), на окрему ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 (головуючий суддя Жукова Є.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Чередниченко В.Є., Панченко О.М.) у справі №2а/0470/5808/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Індустріал-Сервіс до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Індустріал-Сервіс звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 №000128/2302 та №000129/2302.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 №000128/2302 та №000129/2302.

Крім того, Дніпропетровським окружним адміністративним судом 17.08.2012 постановлено окрему ухвалу стосовно відповідача, відповідно до якої встановлено систематичне невиконання відповідачем вимог суду.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала касаційну скаргу, у якій просила постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012, окрему ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статей 33, 34, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення по суті справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем у справі було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Індустріал-Сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 по взаємовідносинам з Приватним підприємством Меридіан .

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у 3 кварталі 2010 року на суму 190309,00грн.; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у серпні 2010 року на суму 152248,00грн.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.05.2011 №664/231/30619540 та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 16.11.2011 №000128/2302, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у розмірі 523351,25грн., у тому числі 418681,00грн. - основний платіж, 104670,25грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 26.11.2011 №000129/2302, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 190310,00грн., у тому числі 152248,00грн. - основний платіж, 38062,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, за результатами розгляду якої, було прийнято рішення від 22.02.2012 №2059/10/10-014, яким податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 №000129/2302 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 16.11.2011 №000128/2302 скасовано в сумі 285465,00грн.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 17.04.2012 №6767/6/10-2115, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 №000128/2302 та №000129/2302, з урахуванням рішення Державної податкової служби у Дніпропетровській області, залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на реальне здійснення господарських операцій з Приватним підприємством Меридіан .

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством Меридіан (Підрядник) було укладено договір від 11.01.2010 №1УН про виконання робіт з ремонту електрообладнання, з умовами якого Замовник доручає та сплачує, а Підрядник зобов'язується виконати ремонт електрообладнання згідно наданих заявок на ремонт (а.с. 76-77 том 1).

Реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством Меридіан підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, актами виконаних робіт; податковими накладними; платіжними дорученнями (а.с. 78-112 том 1).

Судами також встановлено, що отримані від контрагента послуги були замовлені позивачем для використання у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій Приватне підприємство Меридіан було у встановленому порядку зареєстрована як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з Приватним підприємством Меридіан .

При цьому, суд звертає увагу, що податковий орган ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи судами не посилався на наявність кримінальних справ стосовно контрагента позивача чи на заперечення ним здійснення господарської діяльності. Матеріали справи не містять доказів проведення позивачем господарських операцій з підприємствами, які мають фіктивний статус та здійснюють нелегальну діяльність.

Посилання податкового органу на акт перевірки Приватного підприємства Меридіан , яким не підтверджено взаємовідносини зазначеного підприємства з Товариством з обмеженою відповідальністю Е-Восток та Товариством з обмеженою відповідальністю Елфра Дісплей не спростовує встановленого судами факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом. До того ж, податковим органом не встановлено, що товари, придбані Приватним підприємством Меридіан у Товариства з обмеженою відповідальністю Е-Восток та Товариства з обмеженою відповідальністю Елфра Дісплей використовувалися при наданні послуг позивачу.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень по суті справи - без змін.

Щодо касаційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на окрему ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинні на момент постановлення оскарженої ухвали) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

Судом встановлено, що у судові засідання, призначені на 18.06.2012, 06.08.2012 та 17.08.2012, представник Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська не з`явився за відсутності об'єктивно поважних причин, про час та місце розгляду судової справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, відповідач у справі неналежним чином виконував свої процесуальні обов'язки.

Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали, які під час судового засідання викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу.

Натомість, як встановлено судом із журналу судового засідання від 17.08.2012 окрема ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 постановлена без виходу до нарадчої кімнати, що є підставою для її скасування.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 в частині залишення без змін постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 у справі №2а/0470/5808/12 - залишити без змін.

Окрему ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 в частині залишення без змін окремої ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 у справі №2а/0470/5808/12 - скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду