Постанова

від 18.09.2018 по справі 159/4903/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/4903/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Логвинюк І.М. Провадження № 22-ц/773/790/18 Категорія: 23 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Матвійчук Л.В., Киці С.І.,

секретар с/з - Вергун Т.С.,

з участю:

прокурора - Бородчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, - Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області, про розірвання договору оренди землі, за апеляційною скаргою позивача заступника прокурора Волинської області на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами.

Свої вимоги прокурор обгрунтував тим, що 30 січня 1997 року між Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області і відповідачем в даній справі ОСОБА_2 був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який в цей же день зареєстровано Ковельською районною радою Волинської області у книзі записів договорів на право користування землею. За умовами даного договору орендодавець Старокошарівська сільська рада надала орендарю - фізичній особі ОСОБА_2 у довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку площею 1 га для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. Орендар ОСОБА_2, в свою чергу, зобов'язувався, з врахуванням змін до закону про оподаткування, щорічно сплачувати орендну плату, яка складається із земельного податку та додаткової плати, і використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та згідно умов її надання.

Прокурор також зазначав, що у зв'язку із змінами до чинного законодавства щодо порядку нарахування і внесення орендної плати за використання земель, які перебувають у державній та комунальній власності, рішеннями Ковельської районної ради Волинської області у 2015 та 2016 роках було визначено нормативну грошову оцінку орендованої відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки, а податковим органом визначено розмір орендної плати, які мав сплатити орендар у місцевий бюджет орендодавцю.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2, будучи обізнаним із новими розмірами орендної плати за користування землею та строком їх внесення, в період за 2015 та 2016 роки не сплатив в місцевий бюджет орендну плату і впродовж 20 років на орендованій земельній ділянці не побудував об'єкт автосервісу, позивач просив суд розірвати договір оренди землі, зобов'язати відповідача повернути орендовану земельну ділянку державі в особі Волинської обласної державної адміністрації та стягнути з ОСОБА_2 в користь прокуратури Волинської області судові витрати зі сплати судового збору.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року в даній справі у задоволенні позову відмовлено.

У поданій на рішення суду апеляційній скарзі заступник прокурора Волинської області, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні прокурор Бородчук О.В. апеляційну скаргу підтримала і просила скаргу задовольнити, інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча у встановленому законом порядку були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому апеляційний суд розглядав справу у їх відсутності.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 використовує орендовану земельну ділянку за цільовим призначенням. Судом зокрема зазначено, що відповідно до заключення від 13 червня 1997 року № 3 земельну ділянку було відведено під будівництво автосервісу відповідачем як підприємцем, термін дії цього заключення продовжувався до 01 січня 2012 року. У травні 2011 року відповідач здійснив замовлення на виконання інженерно-геологічних вишукувань для розробки робочого проекту будівництва об'єктів дорожнього сервісу (мотелю) у селі Старі Кошари Ковельського району Волинської області, що було виконано у 2011 році. Крім того, у 2011 році відповідач здійснив замовлення на виконання робочого проекту приєднання до електромереж електроустановок цього об'єкта, що було виконано у 2012 році. 01 червня 2011 року ОСОБА_2 здійснив замовлення на проектування об'єкта архітектури - дорожнього автосервісу, що було виконано у 2016 році після та з урахуванням надання уповноваженими органами, установами, організаціями відповідних дозволів, розпоряджень тощо. У лютому 2013 року відповідач здійснив замовлення на виконання робочого проекту влаштування систем пожежної сигналізації, оповіщення людей про пожежу та управління евакуацією людей, блискавкозахисту об'єкта дорожньої інфраструктури (мотелю), що було виконано 22 лютого 2013 року.

У рішенні суду також зазначено, що встановлення паркану та спорудження приміщення для охорони на орендованій ОСОБА_2 земельній ділянці, на що посилався прокурор у позовній заяві, відповідає плану експлікації будівель та споруд, а також загальному цільовому спрямуванню проектів забудови.

З приводу доводів позовної заяви про порушення ОСОБА_2 умов спірного договору в частині внесення орендної плати суд першої інстанції зазначив, що відсутня систематичність несплати орендарем ОСОБА_2 орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки останній до 2015 року регулярно сплачував орендну плату за користування землею, за 2015 рік орендна плата в розмірі 30381,10 грн. сплачена орендарем 18 січня 2017 року, а за 2016 рік орендна плата в розмірі 58733,45 грн. сплачена 06 січня 2017 року. При цьому суд зазначав, що орендна плата за користування землею за 2015, 2016 роки сплачена орендарем після вирішення в судовому порядку спорів з приводу податкового боргу по цій орендній платі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з додержанням вимог закону.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частин 1, 2 статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д частини 1 статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що договір оренди земельних ділянок державної та комунальної власності може бути розірваний на вимогу орендодавця у разі систематичної несплати орендарем орендної плати за землю у строки її внесення, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України місцевими органами фіскальної служби України.

Із матеріалів справи убачається, що 30 січня 1997 року між Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв строком на 50 років земельну ділянку загальною площею 1 га, розташовану на території Старокошарівської сільської ради для будівництва та обслуговування споруд автосервісу. В цей же день 30 січня 1997 року проведено реєстрацію вказаного договору оренди земельної ділянки Ковельською районною радою народних депутатів Ковельського району Волинської області (т.1,а. с. 9-10, 12).

За умовами даного договору плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати, яка складається з земельного податку та додаткової плати з врахуванням змін до закону про оподаткування у розмірі 270 грн. на рік у встановлений строк, землекористувач зобов'язаний забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання, здійснювати комплекс заходів щодо охорони землі, своєчасно вносити плату за землю.

Рішенням Ковельської районної ради Волинської області від 08 квітня 2015 року № 44/33 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, в тому числі і земельної ділянки орендованої відповідачем ОСОБА_2 (т.1,а. с.13-15).

На підставі зазначеного рішення Ковельської районної ради Ковельською ОДПІ 07 липня 2015 року були підготовлені і надіслані відповідачу податкові повідомлення - рішення, якими йому визначалась сума податкового зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою за 2015 рік. Законність вказаних дій податкового органу була предметом окремого судового розгляду і дії Ковельської ОДПІ були визнані правомірними, а сума податкової заборгованості по орендній платі за землю за 2015 рік, яка становила 30381 грн. 10 коп., була стягнута з відповідача ОСОБА_2 в користь місцевого бюджету Старокошарівської сільської ради Ковельського району Волинської області на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, яке набрало законної сили (т.1,а.с.21,23-27).

01 липня 2016 року Ковельською ОДПІ відповідачу ОСОБА_2 надсилалось письмове повідомлення про необхідність сплати 58733 грн. 45 коп. орендної плати за користування землею за податковий період - 2016 рік (т.1,а.с.301).

Таким чином, судом встановлено, що до 2015 року відповідач ОСОБА_2 систематично сплачував орендну плату, а заборгованість по орендній платі за користування землею за 2015 рік та за 2016 рік була сплачена орендарем ОСОБА_2 в січні 2017 року після вирішення в судовому порядку спорів з приводу податкового боргу по орендній платі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором не доведено використання земельної ділянки орендарем ОСОБА_2 не за цільовим призначенням, а також не доведено того, що орендар систематично не сплачував орендну плату.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною третьою статті 23 цього Закону передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини 4 статті 23 зазначеного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Натомість, на думку колегії суддів, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в суді у даній справі з огляду на наступне.

Як було встановлено в судовому засіданні, договір на право тимчасового користування землею укладено між Старокошарівською сільською радою Ковельського району Волинської області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар). Орендну плату за користування землею орендар сплачував до місцевого бюджету Старокошарівської сільської ради, останній платіж був сплачений на рахунок Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області, яка є правонаступником Старокошарівської сільської ради Ковельського району Волинської області.

Прокурором пред'явлено позов в даній справі в інтересах держави в особі Волинської державної адміністрації, хоча будь-яких доказів заміни сторони правочину - орендодавця на Волинську обласну державну адміністрацію матеріали справи не містять, як і не містять належних та допустимих доказів того, що до компетенції Волинської обласної державної адміністрації віднесено захист інтересів держави, пов'язаних з використанням земельної ділянки, яку орендує відповідач ОСОБА_2

На підтвердження повноважень на звернення з даним позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації прокурор в своїй позовній заяві посилався на лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21 листопада 2016 року, в якому зазначено, що з урахуванням вимог частини 5 статті 122 ЗК України про те, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, розпорядником земельної ділянки, що перебуває у довгостроковій оренді ОСОБА_2, є Волинська обласна державна адміністрація (т.1,а.с.17).

Проте Земельний Кодекс України в такій редакції набув чинності 25 жовтня 2001 року, а оспорюваний договір на право тимчасового користування землею між орендодавцем - Старокошарівською сільською радою і орендарем - ОСОБА_2 був укладений 30 січня 1997 року і на час укладення даного договору орендодавцем земельної ділянки була Старокошарівська сільська рада Ковельського району Волинської області і прокурором суду не надано будь-яких доказів про заміну сторони договору орендодавця Старокошарівської сільської ради на Волинську обласну державну адміністрацію.

Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача заступника прокурора Волинської області залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді

Повне судове рішення складено 21 вересня 2018 року.