Справа № 127/4014/17
Провадження № 22-ц/772/1800/2018
Категорія: 5
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Медвецький С. К.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2018 рокуСправа № 127/4014/17м. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області у складі:
головуючого - Медвецького С.К. (суддя-доповідач),
суддів: Оніщука В.В., Якименко М.М.,
з участю секретаря судового засідання - Богацької О.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року, ухвалене у складі судді Ан О.В. у приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, повний текст якого складено 27 червня 2018 року,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (надалі - ТОВ - фірма Будівельник , товариство), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому просив виділити в натурі та визнати за ним право власності на 24/100 частини приміщення будівлі магазину літ. "А" по АДРЕСА_1, загальною площею 47,0 м 2 в м. Вінниці, що належить на праві власності ТОВ - фірма "Будівельник та на 24/100 частки земельної ділянки площею 0,0054 га кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для комерційних потреб, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ТОВ - фірма "Будівельник".
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина - ОСОБА_10
Після її смерті відкрилася спадщина, до якої входили у тому числі і корпоративні права - 48 % статутного капіталу ТОВ - фірма Будівельник .
За життя ОСОБА_10 не залишила заповіту, тому спадкування після її смерті відбувалося за законом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року за позивачем у порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 визнано право власності на 24/100 частки в статутному капіталі ТОВ - фірма Будівельник .
Рішенням цього ж суду від 12 серпня 2015 року право власності на інші 24/100 частки, що належала померлій ОСОБА_10 в статутному капіталі ТОВ - фірма Будівельник в порядку спадкування визнано за ОСОБА_5
На час смерті ОСОБА_10, ТОВ - фірма Будівельник належала земельна ділянка площею 0,0054 га кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням для комерційних потреб, яка знаходиться на АДРЕСА_1 та приміщення будівлі магазину літ. "А" по АДРЕСА_1, загальною площею 47,0 м 2 в м. Вінниці.
Не бажаючи вступати в число учасників товариства, ОСОБА_3 на адресу ТОВ - фірма Будівельник надіслав відповідну заяву з вимогою видати йому в натуральній формі частку майна товариства, пропорційну належній йому частці в статутному капіталі, яка складає 24 %.
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється видавати в натуральній формі належну йому частку в майні, ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року у забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно ТОВ - фірма "Будівельник", а саме: будівлю магазину літ. А по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку площею 0,0054 га кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для комерційних потреб, яка знаходиться по АДРЕСА_1.
Ухвалою цього ж суду від 25 травня 2017 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року, а саме: знято арешт з нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (21100, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13328015), а саме земельної ділянки площею 0,0054 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення, будівлі магазину літ. А по АДРЕСА_1, загальна площа якого складає 47,0 м 2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про обов'язок та реальну можливість виділу йому відповідачем в натуральній формі частки в статутному капіталі товариства.
При цьому позивачем не доведено порушення його прав на отримання грошової компенсації вартості його частки в майні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, зокрема безпідставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з відмовою представників від вчинення дій, визначених довіреністю, що призвело до порушення права позивача на правову допомогу, порушив порядок розгляду заяви про відвід судді та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик у судове засідання експерта, що суттєво вплинуло на результати розгляду справи.
Разом з тим, у порушення вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про право позивача на отримання належної йому частки в майні товариства лише у грошовій формі.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Згідно з п. 8 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Тому справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.
Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.8).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_10 визнано право власності на 24/100 частки в статутному капіталі ТОВ - фірма Будівельник .
Рішенням цього ж суду від 12 серпня 2015 року право власності на інші 24/100 частки, що належала померлій ОСОБА_10 в статутному капіталі ТОВ - фірма Будівельник в порядку спадкування визнано за ОСОБА_5
30 березня та 04 травня 2016 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв'язку на адресу ТОВ - фірма Будівельник направлено заяви про відмову від вступу до складу учасників товариства з вимогою видати йому в натуральній формі частку майна товариства, пропорційну належній йому частці в статутному капіталі, яка складає 24 % (Т. 1 а.с. 16-18).
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку ТОВ - фірма Будівельник є власником земельної ділянки площею 0,0054 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 31).
Відповідно до реєстраційного свідоцтва від 17 листопада 1998 року ТОВ - фірма Будівельник є власником приміщення будівлі магазину літ. А по АДРЕСА_1, загальна площа якого складає 76,4 м 2 (Т. 1 а.с. 32).
ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, була засновником ТОВ - фірми Будівельник , розмір статутного капіталу на дату його формування склав 40 000 грн, основним видом його економічної діяльності є роздрібна торгівля залізничними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Відповідно до статуту ТОВ - фірми Будівельник державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 28 грудня 2012 року, встановлено, що ОСОБА_10 володіла 48 % статутного капіталу (фонду) ТОВ - фірми Будівельник (Т.1 а.с. 66, 75).
Згідно з п. 5.15.1. статуту ТОВ - фірми Будівельник у редакції від 27 березня 2008 року, у випадку смерті, ліквідації (реорганізації) одного з Учасників Товариства його частка у Статутному капіталі (фонді) Товариства (всі права та обов'язки) переходять до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - Учасника Товариства.
При відмові спадкоємця (правонаступника) від вступу в Товариство йому видається в грошовій формі вартість внесеної частки, що належить Учаснику, що вибув, отриманої на частку частини прибутку і відповідної частини майна Товариства на час вибуття Учасника. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому від вибув з Товариства, і в строк до 12 місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції за строк виплати (п. 5.15.2. статуту).
Згідно з п. 5.13. статуту ТОВ - фірма Будівельник , дата реєстрації від 28.12.2012 року, учасник Товариства має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за один день до виходу. Учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у Статутному капіталі (фонді) Товариства. За домовленістю між Учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Відповідно до листа ТОВ - фірма Будівельник від 01 березня 2017 року рішеннями загальних зборів засновників Товариства від 17 січня 2017 року ОСОБА_3 було відмовлено у видачі в натурній формі частки майна ТОВ - фірма Будівельник . Також ОСОБА_3, як спадкоємцю покійного засновника (учасника) Товариства ОСОБА_10, вирішено виплатити у грошовій формі вартість частки у майні ТОВ - фірми Будівельник , яка належала ОСОБА_10 на момент її смерті, пропорційно до успадкованої ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства (Т.1 а.с. 79, 110-113).
Згідно з випискою з рахунку статутний фонд ТОВ - фірма "Будівельник" формувався шляхом внесення коштів.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно- технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи, виділ 24/100 частки, що складає 10, 66 м 2 вартістю 151 509 грн з будівлі магазину літ. А по АДРЕСА_1, та виділ 24/100 земельної ділянки площею 0,0054 га кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для комерційних потреб, яка знаходиться по АДРЕСА_1, в м. Вінниці, не визнається за можливе.
Відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦК України частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом. Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Статтею 55 Закону України Про господарські товариства передбачено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.
Отже, виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, одержання статусу спадкоємця померлого учасника товариства засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства), та дає йому право на вступ до господарського товариства або отримання у грошовій формі вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства або за домовленістю між учасником та товариством шляхом передання майна в натурі.
При цьому, при визначенні порядку і способу, обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати слід застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що висновком експерта встановлено технічну неможливість виділу позивачу частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, а позивачем не доведено наявності порушення його права унаслідок неможливості отримання грошової компенсації вартості належної йому частки.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги в їх сукупності фактично зводяться до переоцінки доказів, власного тлумачення характеру спірних правовідносин, та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні цієї справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України , статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. ст. 367 , 368 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції віднести за рахунок позивача.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий Підпис С.К. Медвецький
Судді: Підпис В.В. Оніщук
Підпис М.М. Якименко
Згідно з оригіналом
Головуючий С.К. Медвецький
Суд | Апеляційний суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 21.09.2018 |
Оприлюднено | 24.09.2018 |
Номер документу | 76619509 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Апеляційний суд Вінницької області
Медвецький С. К.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні