Постанова

від 21.05.2020 по справі 127/4014/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

справа № 127/4014/17

провадження № 61-45872 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю фірма Будівельник ,

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року в складі судді Ан О. В. та на постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2018 року в складі колегії суддів Медвецького С. К., Оніщука В. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ТОВ фірми Будівельник і просив виділити в натурі та визнати за ним право власності на 24/100 частини приміщення будівлі магазину літ. А на АДРЕСА_1 , загальною площею 47 м 2 , і на 24/100 частки земельної ділянки площею 0,0054 га, кадастровий номер 0510137000:03:002:0069, із цільовим призначенням для комерційних потреб, за вказаною адресою, які належать на праві власності ТОВ фірмі Будівельник .

В обґрунтування своїх вимог позивач указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_8 , після її смерті відкрилася спадщина, до якої входили в тому числі корпоративні права, а саме 48 % статутного капіталу ТОВ фірми Будівельник . За життя ОСОБА_8 не залишила заповіту, тому спадкування після її смерті відбувалося за законом.

На підставі рішення суду за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування за законом після смерті дружини право власності на 24/100 частки в статутному капіталі ТОВ фірми Будівельник . Право власності на інші 24/100 частки визнано за ОСОБА_3 .

На час смерті ОСОБА_8 відповідачеві належала земельна ділянка площею 0,0054 га з кадастровим номером 0510137000:03:002:0069 із цільовим призначенням для комерційних потреб, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , та приміщення будівлі магазину літ. А за вказаною адресою.

Не бажаючи ставати учасником товариства, ОСОБА_1 надіслав на адресу ТОВ фірми Будівельник заяву з вимогою видати йому в натуральній формі частку майна товариства, пропорційну належній йому частці в статутному капіталі, яка складає 24 %, однак товариство йому відмовило й заропонувало грошову компенсацію.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року. Знято арешт з нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма Будівельник (21100, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, буд. 13, код ЄДРПОУ 13328015), а саме земельної ділянки площею 0,0054 га, кадастровий номер 0510137000:03:002:0069, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення будівлі магазину літ. А по АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 47,0 м 2 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про обов`язок та реальну можливість виділу йому товариством у натуральній формі частки в статутному капіталі. При цьому позивачем не доведено порушення його прав на отримання грошової компенсації вартості його частки в майні.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2018 року та клопотання про зупинення їх виконання до закінчення касаційного перегляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року та постанови апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2018 року до закінчення касаційного перегляду справи відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Указує, що аналіз положень статті 50 Закону України Про господарські товариства та пункту 5.15.2 Статуту ТОВ фірми Будівельник свідчить про наявність у позивача права отримати свою частку в статутному капіталі в натурі.

Уважає, що в справі мала бути призначена повторна експертиза, оскільки незрозуміло, на підставі чого експерт зробив висновок про неможливість виділу частки в натурі. Проте суди необґрунтовано відмовили позивачеві в задоволенні клопотання про її призначення.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , яка була засновником ТОВ фірми Будівельник і власником 48 % статутного капіталу.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2015 року в справі № 127/19143/15-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ТОВ фірма Будівельник , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на частку в статутному капіталі юридичної особи задоволено, визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 право власності на 24/100 частки в статутному капіталі ТОВ - фірма Будівельник .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2015 року в справі № 127/16070/14 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_9 про визнання права власності задоволено, визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 право власності на 24/100 частки в статутному капіталі ТОВ - фірма Будівельник .

30 березня та 04 травня 2016 року ОСОБА_1 подав ТОВ фірмі Будівельник заяви про відмову від вступу до складу учасників товариства з вимогою видати йому в натуральній формі частку майна товариства, пропорційну належній йому частці в статутному капіталі, яка складає 24 %.

ТОВ фірма Будівельник є власником земельної ділянки площею 0,0054 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та приміщення будівлі магазину літ. А по АДРЕСА_1 , загальна площа якого складає 76,4 м 2 .

Відповідно до статуту ТОВ - фірми Будівельник державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 28 грудня 2012 року, встановлено, що ОСОБА_8 володіла 48 % статутного капіталу (фонду) ТОВ - фірми Будівельник .

Основним видом економічної діяльності підприємства є роздрібна торгівля залізничними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Згідно з пунктом 5.15.1 статуту в разі смерті, ліквідації (реорганізації) одного з учасників товариства його частка в статутному капіталі (фонді) товариства (всі права та обов`язки) переходять до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства.

При відмові спадкоємця (правонаступника) від вступу в товариство йому видається в грошовій формі вартість внесеної частки, що належить учаснику, що вибув, отриманої на частку частини прибутку і відповідної частини майна Товариства на час вибуття Учасника. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому від вибув з товариства, й у строк до 12 місяців з дня вибуття з відшкодуванням збитків від інфляції за строк виплати (пункт 5.15.2 статуту).

Згідно з пунктом 5.13 статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за один день до виходу. Учасник, який виходить із товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі (фонді) товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Відповідно до листа ТОВ фірми Будівельник від 01 березня 2017 року рішенням загальних зборів засновників товариства від 17 січня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі в натурі частки майна товариства.

ОСОБА_1 як спадкоємцю покійного засновника (учасника) товариства ОСОБА_8 вирішено виплатити у грошовій формі вартість частки у майні ТОВ фірми Будівельник , яка належала ОСОБА_8 на момент її смерті, пропорційно до успадкованої ОСОБА_1 частки в статутному капіталі товариства.

Згідно з випискою з рахунку статутний фонд ТОВ фірми Будівельник формувався шляхом внесення коштів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року задоволено клопотання представника позивача від 12 жовтня 2017 року про витребування доказів і витребувано з КП ВБТІ інвентарну справу, з ГУ Держеокадастру в Вінницькій області - технічну документацію на земельну ділянку (документи необхідні для проведення експертного дослідження).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року задоволено клопотання представника позивача, признчено проведення комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертиз.

Відповідно до висновку екперта Вінницького відділення Київського НДІ судових експертиз від 23 березня 2018 року № 6964-6967/17-21, складеного за результатами проведення будівельно-технічної, оціночно-будівельної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертиз, виділ 24/100 частки, що складає 10, 66 м 2 , вартістю 151 509 грн, із будівлі магазину літ. А по АДРЕСА_1 , та виділ 24/100 земельної ділянки площею 0,0054 га кадастровий номер 0510137000:03:002:0069, із цільовим призначенням для комерційних потреб, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , є неможливим без втрати цільового призначення об`єктів.

23 травня 2018 року в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача заявив клопотання про виклик експерта та про призначення повторної експертизи в зв`язку з тим, що експерт із власної ініціативи визначив, що нежитлове приміщення використовується як магазин і не вказав правові підстави складення вказаного вище висновку.

Протокольною ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2018 року в задоволенні вказаних клопотань відмовлено.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 147 ЦК України частка в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи - учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки із спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 цього Кодексу.

Статтею 55 Закону України Про господарські товариства передбачено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв`язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що одержання статусу спадкоємця померлого учасника товариства засвідчує перехід до спадкоємця майнових прав померлого (частка в статутному капіталі, яка належала померлому учаснику товариства), та дає йому право на вступ до господарського товариства або отримання у грошовій формі вартості частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства або за домовленістю між учасником та товариством шляхом передання майна в натурі.

При визначенні порядку та способу, обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати слід застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Установивши, що статутом ТОВ фірми Будівельник передбачена лише можливість отримання спадкоємцем учасника вартості частини майна, пропорційної до його частки в статутному капіталі й сторони не дійшли домовленості в передбаченому статтею 55 Закону України Про господарські товариства порядку щодо виділу позивачеві частки в натурі, окрім того висновком експерта встановлено технічну неможливість виділу позивачеві частини майна, пропорційної його частці в статутному капіталі товариства, а також установивши, що позивачем не доведено порушення відповідачем його права на частку в статутному капіталі внаслідок неможливості отримання грошової компенсації вартості належної йому частки, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд безпідставно відмовив у призначенні повторної експертизи та виклику експерта, підлягають відхиленню з таких підстав.

Відповідно до статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Установивши, що висновок експерта від 23 березня 2018 року є повним і зрозумілим, у ньому надана відповідь на поставлене судом запитання, й такий висновок є обґрунтованим, суд першої інстанції вмотивовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення додаткової експертизи та про виклик експерта, оскільки така необхідність відсутня.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 , 401 , 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук