Рішення

від 20.09.2018 по справі 918/535/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/535/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участю секретаря судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Фермерського господарства "Агрофонд" до Фермерського господарства "Сновмілк" про стягнення завданих збитків в сумі 46 269,01 грн,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Костюк Т.П., ордер серія РН-574 №022 від 15.08.2018 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Фермерське господарство "Агрофонд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Сновмілк", в якому просить стягнути 46 269, 01 грн завданих збитків.

Позовні вимоги аргументовані тим, що Фермерське господарство "Агрофонд" (далі - позивач) орендує земельні частки (паї) площею 116.9361 га на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області на підставі договорів оренди, укладених з місцевими жителями та органами місцевого самоврядування. Проте, восени 2016 року позивач виявив, що частина орендованих ним земельних ділянок самовільно зайняті Фермерський господарством "Сновмілк" (далі - відповідач), що підтверджується довідкою Яринівської сільської ради №02-29/38 від 12.07.2018 року. Таким чином, внаслідок протиправних дій відповідача, які полягають у незаконному використанні орендованих позивачем земельних ділянок та вирощування на них с/г культур, позивачу заподіяно збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди).

Ухвалою суду від 13.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.09.2018 року.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року розгляд справи відкладено 20.09.2018 року.

В судовому засіданні 20.09.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, уповноважених представників не направив, хоч про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (35433, Рівненська область, Гощанський район, с. Горбаків, вул. Шкільна, буд. 10, кв. 9).

Суд зазначає, що до повноважень судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст. 165 ГПК України.

Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані позивачем, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач орендує земельні частки (паї) площею 116.9361 га на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області па підставі договорів оренди, укладених з місцевими жителями та органами місцевого самоврядування.

Восени 2016 року позивач виявив, що частина орендованих ним земельних ділянок самовільно зайняті відповідачем.

На початок 2017 року позивачем було встановлено самовільне захоплення відповідачем земельних ділянок на 17- му та 19-му масивах, що стверджується довідкою Яринівської сільської ради №02-29/38 від 12.07.2018 року.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, однак такі звернення були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

08.02.2017 року позивач звернувся до Яринівської сільської ради з проханням сприяти врегулюванню вказаної ситуації (а.с. 52).

27.07.2017 року позивач звертався до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо самовільного зайняття земельних ділянок, орендованих позивачем (а.с. 53).

01 серпня 2017 року позивачем подано заяву до Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури у Рівненській області про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами відповідача шляхом самовільного зайняття земельних ділянок на території Яринівської сільської ради Березнівського району (а.с. 54-55).

01 серпня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Шабатюк Іриною Василівною, за участю землевпорядника Яринівської сільської ради Дмитрук Ірини Анатоліївни, було проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці, яка розташована на території Яринівської сільської ради.

Під час перевірки було виявлено самовільне зайняття земельних ділянок площею 26.06 га., які згідно договорів оренди зареєстровані за позивачем, але фактично використовуються відповідачем, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №170 від 01.08.2017 року (а.с. 56-17).

Листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.08.2017 року позивача було повідомлено про результати розгляду його звернень, надано акт перевірки та розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних часток (паїв) на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області, яка згідно розрахунку становить 46 269, 01 грн. (а.с. 58-59).

Відповідно до частини першої ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Згідно зі ст. 211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Використання відповідачем земельних ділянок, які йому не належать та перебувають в оренді позивача, з метою вирощування на них сільськогосподарських культур є самовільним зайняттям земельної ділянки, що свідчить про протиправність такої поведінки,

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №170 від 01.08.2017 року, на самовільно зайнятих земельних ділянках відповідачем засіяна озима сільськогосподарська культура. Отже, вирощування позивачем на цих земельних ділянках власних культур є неможливим.

Таким чином, позивач, як орендар земельних ділянок, позбавлений можливості використовувати їх за призначенням та відповідно, отримувати дохід від своєї сільськогосподарської діяльності.

Доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем, є упущеною вигодою позивача, тобто збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем, внаслідок самовільного заняття земельних ділянок (паїв) на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області, розмір останньої розраховується за формулою

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі, де:

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, га;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням (згідно додатку 1);

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель (згідно додатку 4);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 .05.2000 року №783 - 2, 380.

Розрахунок проведено згідно "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 року № 963.

Таким чином, розмір шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, становить:

Шс = 26, 06 х 746 х 1 х 2, 380 = 46 269, 01 грн.

За змістом ст. ст. 15. 16 ЦК України кожна особа мас право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зі змісту роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вбачається, що правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, з урахуванням вище приведених положень, необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.

Так, матеріали справи містять усі докази того, що своєю протиправною поведінкою, відповідачем було завдано шкоди позивачу, також підтверджена протиправна поведінка, яка знайшла своє вираження в самовільному зайнятті відповідачем земельних ділянок площею 26.06 га., які згідно договорів оренди зареєстровані за позивачем, що призвело до наслідків у вигляді неодержаних позивачем доходів, які останній міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Такі дії відповідача свідчать про наявність протиправної винної поведінки.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до принципів здійснення господарського судочинства викладених у статтях 73-74, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу на засадах рівності та змагальності сторін, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт протиправного зайняття відповідачем земельних ділянок, які згідно договорів оренди зареєстровані за позивачем та факт понесених позивачем збитків у розмірі 46 269, 01 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6 000, 00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, в додатках до позовної заяви позивачем був наданий попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат з правничої допомоги на суму 6 000, 00 грн, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат у сумі 6 000, грн позивач надав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії РН №1328 від 04.11.2017 року, договір про надання правничої допомоги від 15.05.2018 року № 16-04/18, ордер на надання правової допомоги серії РН 574 № 022 від 15.05.2018 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.08.2018 року, доказ оплати правничої допомоги позивачем на суму 6 000, 00 грн за платіжним дорученням від 10.08.2018 року № 164. Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 918/535/18.

У той же час, відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 6.5), господарський суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000, 00 грн підлягають задоволенню та покладаються судом на відповідача.

Крім того, відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в сумі 1 762, 00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фермерського господарства "Сновмілк" (35433, Рівненська область, Гощанський район, с. Горбаків, вул. Шкільна, буд. 10, кв. 9, код ЄДРПОУ 39392314) на користь Фермерського господарства "Агрофонд" (34600, Рівненська область, Березнівський район, м. Березне, вул. Андріївська, буд. 64, код ЄДРПОУ 40187754) 46 269,01 грн збитків, 1 762, 00 грн судового збору та 6 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення складено 24.09.2018 року.

Суддя Церковна Н. Ф.