Постанова

від 26.03.2019 по справі 918/535/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2019 року Справа № 918/535/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фермерського господарства "СновМілк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2018 у справі № 918/535/18 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Фермерського господарства "Агрофонд", м.Березне, Березнівський район, Рівненська область

до Фермерського господарства "СновМілк", с.Горбаків, Гощанський район, Рівненська область

про стягнення завданих збитків в сумі 46 269,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20 вересня 2018 року у справі №918/535/18 задоволено позов. Стягнуто з Фермерського господарства "СновМілк" на користь Фермерського господарства "Агрофонд" 46269,01 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу. Видано наказ.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Фермерське господарство "СновМілк" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить суд, рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2018 року у справі №918/535/18 яким задоволено повністю позовні вимоги Фермерського господарства "Агрофонд" до Фермерського господарства "СновМілк" та стягнуто 46269,01 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрат на правничу допомогу - скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. Суд першої інстанції прийшов до невірного висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт протиправного зайняття відповідачем земельних ділянок, які згідно договорів оренди зареєстровані за позивачем та факт понесених позивачем збитків у розмірі 46 269, 01 грн. А саме, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги довідку Яринівської сільської ради №02-29/38 від 12.07.2018 року, як доказ на підтвердження факту самовільного зайняття земельних ділянок відповідачем на 17 та 19 масивах, оскільки дана довідка стосується іншої юридичної особи. Суд помилково дійшов висновку про те, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області №170 від 01 серпня 2017 року встановлено неправомірні дії відповідача ФГ "СновМілк", адже у вказаному акті перевірки зазначається, що у результаті перевірки встановлено: ... під час перевірки виявлено самовільне заняття земельних ділянок площею 26,06 га які згідно з договорів оренди зареєстровано ФГ "Агрофонд", але фактично використовуються ФГ "СноуМілк" , а це інша юридична особа до якої відповідач не має жодного відношення. Також судом не взято до уваги подвійну дату вказаного акту на титульному (першому) аркуші зазначено акт № 170 від 01 серпня 2017 року, а на другому аркуші, де підпис ОСОБА_2, дата вже 03.08.2017 року, вказаний акт не містить періоду фактичного використання земельних ділянок.

Листом суду апеляційної інстанції від 14.01.2019 справа №918/535/18 витребовувалася із суду першої інстанції. 21.01.2019 справа №918/535/18 надійшла до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 поновлено Фермерському господарству "СновМілк" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2018 у справі №918/535/18, відкрито апеляційне провадження у справі №918/535/18 та зупинено дію оскаржуваного рішення.

При цьому, апеляційним судом в ухвалі було роз'яснено учасникам справи, що враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано позивачу, у строк до 15.02.2019 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 04.02.2019, а відповідачем - 31.01.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На виконання вимог суду, викладених в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2019, позивач надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу вх.№6764/19 від 13.02.2019, в якому заперечив доводи апеляційної скарги, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2018 у справі №918/535/18 залишити без змін. Також, позивач просить долучити копію припису ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.08.2017 в якості додаткового доказу до матеріалів справи з підстав, висвітлених у відзиві.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Оцінивши аргументи позивача стосовно поважності причин несвоєчасного подання доказів у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність виняткових обставин, які перешкоджали та зробили неможливим надати суду першої інстанції документ, доданий до відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до розгляду як додатковий доказ у справі копію припису ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області від 02.08.2017, однак долучає їх до матеріалів справи (ч.8 ст.80 ГПК України).

Окрім того, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, апелянтом разом з апеляційною скаргою подано додаткові докази, а саме: довідка Яринівської сільської ради від 08.01.2019 року №14, копія інформаційних довідок (витягів) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо орендованих ФГ "СновМілк" земельних ділянок у кількості 16 шт.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, дані докази подані апелянтом без клопотання про залучення їх як додаткових доказів до справи.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює відповідачу більш сприятливі, аніж позивачу умови в розгляді конкретної справи.

Окрім того, довідка Яринівської сільської ради №14 від 08.01.2019, долучена до апеляційної скарги, виготовлена пізніше, аніж дата прийняття оскаржуваного рішення, тобто вона не існувала на момент прийняття оспорюваного рішення, а відтак не стосується предмету доказування (ст. 76 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до розгляду як додаткові докази у справі довідку Яринівської сільської ради від 08.01.2019 року №14, копії інформаційних довідок (витягів) з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо орендованих ФГ СновМілк земельних ділянок, однак долучає їх до матеріалів справи (ч.8 ст.80 ГПК України).

При цьому, судом також приймається до уваги, що під час слухання справи в суді першої інстанції, відповідач в судове засідання не з'являвся, хоча в матеріалах справи наявні докази обізнаності відповідача про вимоги, які заявляються до нього позивачем (позовна заява отримана відповідачем, про що вказано в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 05.09.2018), а також процесуальні документи направлялися відповідачу за належною адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 71-72, 91-92, 112-113, 130-131).

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги та відзиву стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, позивач орендує земельні частки (паї) площею 116.9361 га на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області на підставі договорів оренди, укладених з місцевими жителями та органом місцевого самоврядування.

На початку 2017 року позивачем було встановлено самовільне захоплення відповідачем земельних ділянок на 17- му та 19-му масивах, що стверджується довідкою Яринівської сільської ради №02-29/38 від 12.07.2018 року (а.с. 12).

Зі змісту позовної заяви, вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, однак такі звернення були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

08.02.2017 року позивач звернувся до Яринівської сільської ради з проханням сприяти врегулюванню вказаної ситуації (а.с. 52).

27.07.2017 року позивач звернувся до ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо самовільного зайняття земельних ділянок, орендованих позивачем (а.с. 53).

01 серпня 2017 року позивачем подано заяву до Березнівського відділу Сарненської місцевої прокуратури у Рівненській області про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами відповідача шляхом самовільного зайняття земельних ділянок на території Яринівської сільської ради Березнівського району (а.с. 54-55).

01 серпня 2017 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Рівненської області ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області ОСОБА_2, за участю землевпорядника Яринівської сільської ради ОСОБА_3, було проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства на земельній ділянці, яка розташована на території Яринівської сільської ради.

Під час перевірки було виявлено самовільне зайняття земельних ділянок площею 26.06 га., які згідно договорів оренди зареєстровані за позивачем, але фактично використовуються відповідачем, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №170 від 01.08.2017 року (а.с. 56-17).

ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Рівненській області від 21.08.2017 року позивача було повідомлено про результати розгляду його звернень, надано акт перевірки та розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельних часток (паїв) на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області, яка згідно розрахунку становить 46 269, 01 грн. (а.с. 58-59).

Зазначені вище обставини, а саме заподіяна ФГ "СновМілк" шкода, зумовлена самовільним зайняттям земельних ділянок, стали підставою для звернення до суду з позовом до Фермерського господарства "СновМілк" про стягнення завданих збитків в сумі 46 269,01 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

Згідно зі ст. 211 ЗК України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Положеннями ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зі змісту роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 року № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вбачається, що правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Тобто, з урахуванням вище приведених положень, необхідними умовами для стягнення збитків є: 1) підтверджена належними доказами наявність певного розміру шкоди; 2) підтверджена належними доказами протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) засвідчений належними доказами факт того, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача шкоди є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки; 4) докази, що засвідчують наявність ознак вини заподіювача шкоди.

За змістом ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким органом є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка відповідно до п. 4 Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року, обстежує земельні ділянки, яким заподіяна шкода внаслідок їх самовільного зайняття (пп.25-2); розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок (пп.25-8); вживає відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам (пп.25-10).

Таким чином, Держгеокадастр є єдиним в Україні органом виконавчої влади, який уповноважений на виявлення та обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок, на розрахунок розміру шкоди, заподіяної таким зайняттям, та вжиття заходів щодо повернення відповідних земель власникам (користувачам).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №170 від 01.08.2017 року ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Рівненській області встановлено, що на самовільно зайнятих земельних ділянках, які перебувають в оренді позивача, відповідачем була засіяна озима сільськогосподарська культура, що свідчить про протиправність такої поведінки.

Таким чином, позивач, як орендар земельних ділянок, був позбавлений можливості використовувати їх за призначенням та відповідно, отримувати дохід від своєї сільськогосподарської діяльності.

Доходи, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене відповідачем, є упущеною вигодою позивача, тобто збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Як вбачається із розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем, внаслідок самовільного заняття земельних ділянок (паїв) на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області, розмір останньої розраховується за формулою

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі, де:

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, га;

Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням (згідно додатку 1);

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель (згідно додатку 4);

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 .05.2000 року №783 - 2, 380.

Розрахунок проведено згідно "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2007 року № 963.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір шкоди, який підлягає стягненню з відповідача, становить: Шс = 26, 06 х 746 х 1 х 2, 380 = 46 269, 01 грн.

Безпідставними є твердження апелянта, що позивачем не доведено наявності у нього правових підстав для користування земельними ділянками з огляду на таке.

В матеріалах справи містяться витяги із Реєстру прав на нерухоме майно у кількості 16 штук, які були подані позивачем разом із позовною заявою, які містять інформацію про кожний укладений договір, який став підставою реєстрації права оренди відповідних земельних ділянок (а.с. 13-46).

Інші земельні ділянки відносяться до категорії невитребуваних паїв, їх оренда здійснюється позивачем на підставі договору з Яринівською сільською радою, копія якого також міститься в матеріалах справи (а.с. 47-50). Даний договір на момент прийняття рішення господарським судом, є чинним, а відтак підтверджує право позивача на використання відповідних земельних ділянок.

Безпідставними є твердження апелянта, що довідка Яринівської сільської ради №02-29/38 від 12.07.2018 року та Акт №170 стосується іншої юридичної особи, оскільки матеріалами справи стверджується, що найменування "СноуМілк" є лише наслідком орфографічної помилки, допущеної під час їх оформлення. Здійснення господарської діяльності на території Яринівської сільської ради юридичною особою з назвою "СноуМілк" відповідачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт протиправного зайняття відповідачем земельних ділянок, які згідно договорів оренди зареєстровані за позивачем та факт понесених позивачем збитків у розмірі 46 269, 01 грн.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді скарги судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "СновМілк" на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.09.2018 у справі № 918/535/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Бучинська Г.Б.