Рішення

від 18.09.2018 по справі 923/704/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2018 року Справа № 923/704/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз", м. Херсон

до: Любимівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, с. Любімівка Херсонської області

про стягнення заборгованості в сумі 75314,94 грн. за поставлений природний газ

за участю представників сторін:

від позивача: уповноважений представник Бондаренко І. В. дов. № 180507/Д/01 від 07.05.2018;

від відповідача : уповноважений представник Вічна І. М. дов. б/н від 23.08.2018

Лигун Г. В. - директор школи;

08.08.2018 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 180807/10/01 від 07.08.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (позивач) до Любимівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 75314,94 грн. за договором на постачання природного газу № 3-5388Б-РГ від 09.02.2018, на підставі статей 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, статей 193 Господарського кодексу України, статей 12, 162-164 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 09.08.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін. Судове засідання у справі призначено на 28.08.2018.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.08.2018 з метою надання відповідачу можливості для реалізації його процесуальних прав розгляд справи відкладено та запропоновано позивачу надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, відповідачу надіслати (надати) до суду відзив на позовну заяву (одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду надіслати (надати) іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, а відповідні докази представити суду), належним чином завірені копії статутних та реєстраційних документів.

У призначене судове засідання прибули уповноважені представники сторін.

07.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві. Відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком інфляційних витрат, 3% річних, пені та штрафу, вважає, що даний розрахунок здійснено з порушення норм чинного законодавства та надає свій розрахунок.

За розрахунком відповідача сума інфляційних втрат становить 1534,41 грн, сума 3% річних складає 1170,70 грн.

Крім того відповідач просить суд, у відповідності до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України вирішити питання про зменшення на 95% с нарахованих позивачем сум пені та штрафу. Дане клопотанням мотивовано тим, що відповідач є бюджетним неприбутковим закладом, який не має права за власним розсудом вирішувати питання щодо напрямків витрачання бюджетних коштів, які йому надаються, крім того відповідач вживав всіх можливих заходів, для погашення заборгованості, борг повністю погашено, стягнення заявленої позивачем суми може привести до негативних наслідків щодо забезпечення життєздатних умов у приміщеннях для школярі в опалювальний період.

Від позивача надійшов лист № 180910/10/01 від 10.09.2018 з інформацією про погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 54118,28грн.

14.09.2018 ТОВ "Херсонрегіонгаз" надано відповідь на відзив, відповідно до якої, повідомляє про сплату відповідачем основної суми заборгованості у розмірі 54118,28 грн. З розрахунком інфляційних втрат та 3% річних не погоджується, оскільки до розрахунку було включено ту суму заборгованості, які відповідач погасив після подання позову до суду, щодо зменшення штрафних санкцій на 95 % відповідачем не надано допустимих та належних доказів. У надання відстрочки виконання рішення просить відмовити.

Надані сторонами документи залучено до матеріалів справи та досліджено у судовому засіданні.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 18.09.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (далі - Позивач) та Любимівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (далі - Відповідач) було укладено договір на постачання природного газу № 3-5388Б-РГ від 09.02.18 (далі - Договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався постачати природний газ відповідачу в необхідних об'ємах (обсягах), а відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору постачальник передає споживачу газ у фізичних точках входу/виходу газотранспортної системи ( пункти приймання-передачі ), визначених оператором ГТС відповідно до Правил Кодексу газотранспортної системи та розміщених на офіційному веб-сайті Оператора ГТС. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

У Розділі ІІІ сторонами узгоджено порядок постачання, приймання та обліку газу.

Згідно п. 3.1. Договору постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку № 1 до даного Договору періоду постачання.

Відповідно до п. 3.2 Договору, споживач 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, не пізніше 17 год. 00 хв. надає постачальнику на електронну адресу постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3. додатку № 1 до Договору.

Постачальник підтверджує планові обсяги поставки газу за цим Договором оператору ГТС відповідно до умов даного Договору та фактично отриманої оплати за газ на відповідний місяць поставки, а саме: у разі здійснення попередньої оплати в сумі 30 % вартості природного газу в обсязі, зазначеному в заявці/додатку № 1, постачальник підтверджує 100 % планових обсягів; у разі здійснення попередньої оплати в сумі менше 30% вартості природного газу в обсязі, зазначеному в заявці/додатку № 1 постачальник підтверджує виключно в межах сплачених коштів. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.9. Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно п. 3.10. Договору, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акту приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю.

Постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. Ціна газу на момент укладання Договору становить 9141,20 грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1828,24 грн, всього з ПДВ - 10969,44 грн. В подальшому ціна на газ визначається на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни постачальника, така ціна є обов'язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та планового обсягу газу, визначеного сторонами на відповідний місяць постачання (п.1.3 Додатку №1 або відповідної заявки).

Вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі.

Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом строку дії Договору. (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 30 % поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в п.1.3. Додатку №1 або відповідною заявкою відповідача до 10 числа місяця поставки. У випадку неповної оплати за фактично поставленого природного газу за розрахунковий період, відповідач зобов'язався провести остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно додаткової угоди від 09.02.2018 до договору, договір в частині постачання газу діє до 31.03.2018,а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач поставив відповідачу в січні 2018 року 5,697 тис. куб.м., природного газу на суму 62492,90 грн, в лютому 2018 року 5,962 тис. куб.м., природного газу на суму 61872,68 грн, у березні 2018 року 3,564 тис. куб.м., природного газу на суму 32525,92 грн.

Факт надання вказаних послуг підтверджується актом приймання - передачі природного газу за січень-березень 2018 року, який підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с.13).

Згідно наданої позивачем відповіді на відзив станом на 01.08.2018 було нарахована заборгованість за поставлений газ у сумі 54118,28 грн. Відповідачем 13.08.2018 погашено заборгованість за поставлений газ у сумі 7000,00 грн, у сумі 32525,92 грн та 16.08.2018 у сумі 14592,36 грн, а всього на загальну суму 54118,28 грн, яка була сплачена після подання позову до суду, що підтверджено листом позивача № 180910/10/01 від 10.09.2018 з інформацією про погашення заборгованості на загальну суму 54118,28 грн та доданим до листа реєстром розрахунків.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Проаналізувавши умови, зміст прав та обов'язків сторін договору про постачання природного газу № 11-5423Б-РГ, на підставі якого виникли зобов'язання учасників цього спору, суд зазначає, що між сторонами укладено договір поставки, яким врегульовано правовідносини з постачання природного газу, а тому помилковим є застосування Позивачем до спірних правовідносин положень ст. 903 ЦК України, що передбачає плату за договором про надання послуг.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що Позивачем підтверджено належне виконання ним зобов'язань за договором постачання природного газу № 11-5423Б-РГ від 13.11.2017 року. Натомість, Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання не виконав та за поставлений Позивачем у січні 2018 року, природний газ, не розрахувався. Зазначені обставини Відповідачем, у встановленому законом порядку, не спростовані.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив факт сплати відповідачем основного боргу та просить суд стягнути з відповідача нараховані відповідно до положень п.6.2 Договору, за несвоєчасну оплату за договором інфляційні витрати, 3% річних, пеню та штраф.

Відповідно до ч.1 п.2 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин суд закриває провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 54118,28 грн.

Також, Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 13 638,47 грн пені та 3 788,28 грн штрафу.

Так, умовами Договору (п. 6.2.) передбачено, що у разі невиконання споживачем п. 4.4. Договору він, у безспірному порядку, сплачує постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій. відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня, та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Згідно з п.2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 цієї постанови пленуму зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

При розгляді заяви про зменшення розміру штрафних санкцій суд має дослідити наявність чи відсутність виняткових обставин для звільнення винної сторони від відповідальності.

У відзиві на позовну заяву відповідач повідомляє, Любимівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області що є навчальним закладом заснованим Любимівською сільською радою Нововоронцовського району Херсонської області.

Відповідно до п. 8.2. Статуту школи (додається) фінансування закладу здійснюється КЗ Централізована бухгалтерія про обслуговуванню закладів освіти Нововоронцовського району . Фінансово-господарська діяльність закладу проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України Про освіту , Про загальну середню освіту та інших нормативних актів.

Головним завданням та основним видом діяльності школи є забезпечення та реалізація прав громадян на повну загальну середню освіту.

Відповідач є неприбутковим закладом, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, у розмірах, передбачених нормативами фінансування загальної середньої освіти та затверджених кошторисом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

З 14.12.2016 Любимівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням коду 98047.

Відповідно до п. 6 ст. 22 Бюджетного кодексу розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету) (ст. 10 Бюджетного кодексу).

Відповідно до статті 103-6 Бюджетного кодексу України додаткова дотація на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти спрямовується на: видатки навчальних закладів, визначених у частині першій статті 103-2 цього Кодексу (крім видатків на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників навчальних закладів, визначених пунктами 1 - 6 частини першої статті 103-2 цього Кодексу, а також навчальних закладів, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 103-2 цього Кодексу, в частині здобуття повної загальної середньої освіти).

Тобто додаткова дотація направляється на ті видатки середньої освіти, які не фінансуються за рахунок освітньої субвенцій, а саме: поточні видатки середньої освіти, включаючи заробітну плату непедагогічного персоналу, та оплату енергоносіїв .

Змістом додаткової дотації на 2018 рік (контрольні цифри для кошторису) (копія додається) встановлені помісячні витрати, які підлягають фінансуванню з бюджету, у т.ч. для оплати за природний газ (за кодом економічної класифікації 2274).

В межах кошторису та відповідно до додаткової дотації на 2018 рік на рахунок Любимивської загальноосвітньої школи щомісячно надходили кошти із зазначенням кодів економічної класифікації видатків бюджету та сум, які мали спрямовуватися відповідачем як оплата виключно за відповідними кодами добросовісно здійснював перерахування платежів позивачу у справі, у межах наявних коштів. Більш того, за нашими клопотаннями у червні та у серпні 2018 року Начальником відділу освіти, молоді та спорту Нововоронцовської РДА було погоджено зміни до плану асигнувань Любимівської загальноосвітньої школи, що дозволило спрямувати кошти, призначені на інші видатки, на розрахунки з позивачем, і, як наслідок - на даний час школа не має заборгованості за фактично поставлений газ.

Європейський суд з прав людини у справі Мантованеллі проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

Також ч. 3 ст. 551 ЦК передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Можливість суду щодо зменшення розміру пені заявленої до стягнення, також відображена в постанові Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 911/3165/16.

Перевіривши розрахунок Позивача щодо заявленої до стягнення пені відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, передбачених договором, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення пені.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе зменшити розмір належних до сплати штрафу та пені на 80% та стягнути з відповідача 757,66 грн. штрафу та 2727,69 грн. пені.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, можуть бути покладені додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 1 207,59 грн 3 % річних та 2 562,32 грн інфляційних втрат.

Прострочення Відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору, підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши розрахунок Позивача щодо заявлених до стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, здійснений відповідно до періодів виникнення боргу (з 061.01.2018 по 31.03.2018), суд зазначає наступне: визнає обґрунтованими вимоги Позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 1 207,59 грн. та частково інфляційних втрат у сумі 1 534,41 грн. В іншій частині інфляційні втрати заявлені до стягнення безпідставно, без урахування того, що індекс інфляції за липень 2018 р. складав 99,3%, тоді як в розрахунку позивача зазначено 100%.

Таким чином, позовні вимоги Позивача задовольняються судом частково в сумі 1 207,59 грн 3% річних, 1 534,41 грн інфляційних втрат, 757,66 грн штрафу, 2 727,69 грн. пені.

Стосовно заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, відстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є підставність цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Разом з тим, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Так, обґрунтовуючи необхідність відстрочення рішення суду, відповідач вказав, що це надасть можливість відповідачу передбачити відповідну суму видатків в кошторисі 2019 року, а також не створювати надмірного тягарю на навчальний заклад в період опалювального сезону та не допустити сплати донарахованих фінансових санкцій за рахунок економії коштів, призначених на поточні потреби.

Крім того, суд враховує заперечення позивача щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду.

З врахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не підтверджено неможливості чи ускладнення виконання рішення суду. Таким чином заява відповідача про відстрочення виконання рішення суду по справі № 923/704/18 задоволенню не підлягає. Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду в процесі його виконання.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 1 762,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 54 118,28 грн.

3.Стягнути з Любимівської загальноосвітньої школи I - III ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (74212, Херсонська область, Нововоронцовський район, с.Любимівка, вул.Таврійська, 55, код ЄДРПОУ 22760881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (73025, м.Херсон, вул.Михайлівська, 18. код ЄДРПОУ 39500143, п/р № 26009000008367 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 322313) 1 534,41 грн інфляційних втрат, 1 207,59 грн 3% річних, 2 727,69 грн пені, 757,66 грн штрафу та 1 762,00 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Відмовити в задоволенні вимог відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення на один рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Дата складення повного рішення 24.09.2018 року

Суддя В.В.Литвинова