Постанова

від 26.12.2018 по справі 923/704/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 923/704/18 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз

на рішення Господарського суду Херсонської області від 18 вересня 2018 року, повний текст рішення складено 24.09.2018 року, м. Херсон, суддя В.В. Литвинова

у справі № 923/704/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз

до Любимівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області

про стягнення 75 314,94 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Любимівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області, в якій, з урахуванням заяви про виправлення технічної помилки, просило суд стягнути з Любимівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз заборгованість за поставлений природний газ на загальну суму 75 314,94 грн., з них пеня у розмірі 13638,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 2562,32 грн., 3 % річних у розмірі 1207,59 грн. та штраф у розмірі 3788,28 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач оплату за переданий газ за договором на постачання природного газу від 09.02.2018 року №3-5388Б-РГ здійснював несвоєчасно, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання.

07.09.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якій останній просив суд вирішити питання про зменшення на 95% з нарахованих позивачем сум пені та штрафу, а також відстрочити виконання рішення на один рік.

До суду першої інстанції надійшов лист позивача від 10.09.2018 року № 180910/10/01 з інформацією про погашення відповідачем заборгованості на загальну суму 54118,28грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 року у справі №923/704/18 (суддя Литвинова В.В.) позовні вимоги задоволено частково, закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 54 118,28 грн., стягнуто з Любимівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз 1 534,41 грн. інфляційних втрат, 1 207,59 грн. 3% річних, 2 727,69 грн. пені, 757,66 грн. штрафу та 1 762,00 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а також відмовлено в задоволенні вимог відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення на один рік.

Рішення суду в частині закриття провадження мотивовано відсутністю предмета спору у зв'язку з оплатою основної заборгованості відповідачем під час розгляду справи.

Щодо штрафних санкцій рішення мотивовано тим, що позовні вимоги є частково правомірними, але суд першої інстанції врахував те, що відповідач є закладом освіти, який фінансується за рахунок державного бюджету, поставлений за договором природний газ відповідачем використано для отримання теплової енергії для потреб населення і скористався правом суду на зменшення пені та штрафу на 80% у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Також місцевий господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних і визнав частину нарахованих інфляційних втрат за липень 2018 року неправомірними.

Крім того, судом відмовлено у задоволенні вимог відповідача про надання відстрочки виконання судового рішення на 1 рік.

Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 року у справі № 923/704/18 в частині зменшення розміру належних до сплати штрафу та пені на 80 % та стягнути з відповідача 13638,47 грн. пені і штрафу у розмірі 3788,28 грн., тобто в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована частковим порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник посилається на те, що при зменшенні розміру штрафних санкцій не було враховано інтереси позивача, а також суд першої інстанції, на думку позивача, не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст. 233 Цивільного кодексу України, не з'ясувавши всіх обставин, з'ясування яких передбачено даною нормою.

На думку скаржника, судом першої інстанції не було враховано постанову Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 905/2358/16, де зазначено, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від відповідальності, а також не враховано п.5.2.4 договору, в якому передбачено, що відповідач зобов'язаний самостійно припинити використання природного газу в разі порушення строків оплати, ця умова договору відповідачем була проігнорована та незважаючи на відсутність кошторису продовжували користуватись газом, тим самим погоджуючись на несвоєчасне виконання оплати за поставлений газ.

В апеляційній скарзі позивач зауважує на тому, що закупівля природного газу для подальшого постачання відповідачу, здійснювалася на умовах попередньої оплати у місяці, що передує місяцю постачання, а відповідач, в свою чергу, повинен був провести розрахунки після місяця постачання до 5 числа наступного за звітним, чого зроблено не було. Так, відповідачу було поставлено протягом трьох місяців 15,223 тис. куб. м. природного газу в результаті чого отримано 984,92 грн. коштів за послуги постачання, при цьому, закупівлю природного газу позивачем було здійснено па суму 155 709,58 грн.

З огляду на вищезазначене, у даному конкретному випадку, суд першої інстанції порушив баланс інтересів сторін порушеного зобов'язання, вказавши, що стягнення з відповідача неустойки у повному обсязі на користь позивача буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків, не дослідивши за яких обставин позивач розраховується з контрагентами за газ, що постачався відповідачу. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, повинен оцінити надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішити питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Крім того, апелянт вважає неправомірним посилання суду на норми ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки з розрахунку пені та штрафу вбачається, що вони не перевищують розмір збитків.

Позивач зазначає , що саме поніс збитки у зв'язку з простроченням відповідача, до апеляційної скарги на підтвердження існування збитків надано документи, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, а саме: копії платіжних доручень: № 1411 від 28.03.2018 року, № 510 від 05.02.2018 року, № 462 від 30.01.2018 року, № 304 від 16.01.2018 року, № 161 від 11.01.2018 року, № 1ВМ640971 від 07.06.2017 року; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 за 1 квартал 2018 року; копія договору овердрафту № 015/Д2-2-КБ/034 від 01 червня 2017 року; копія договору № 171211/02-Б від 11.12.2017 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2018 року було відкрито апеляційне провадження у справі № 923/704/18, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

06.11.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Любимівська загальноосвітня школа I-III ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що до апеляційної скарги позивач не обгрунтував неможливість надання суду першої інстанції тих доказів, які свідчать про збитки Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз (копії платіжних доручень: № 1411 від 28.03.2018 року, № 510 від 05.02.2018 року, № 462 від 30.01.2018 року, № 304 від 16.01.2018 року, № 161 від 11.01.2018 року, № 1ВМ640971 від 07.06.2017 року; копія оборотно-сальдової відомості по рахунку № 631 за 1 квартал 2018 року; копія договору овердрафту № 015/Д2-2-КБ/034 від 01 червня 2017 року; копія договору № 171211/02-Б від 11.12.2017 року). Таким чином, виходячи з положень частини 3 ст. 269 ГПК України вказані докази не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції.

Також у відзиві відповідач спростовує наявність збитків у позивача.

Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі 905/2358/16, відповідач зазначає, що чинний на сьогодні ГПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України). При цьому, положеннями ГПК наразі прямо не передбачено обов'язок судів враховувати висновки Верховного Суду України. У той же час, встановлений на законодавчому рівні обов'язок для судів першої та апеляційної інстанції враховувати позиції ВС та/або ВСУ, які висловлені в окремих справах, не означає, що має відбуватися буквальне перенесення в іншу справу вирваних із контексту окремих тезисів (речень) з рішень ВС або та/або ВСУ без співвідношення висновків, зроблених судами касаційної інстанції з фактичними обставинами конкретних справ.

Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

Південно-західний апеляційний господарський суд у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України не приймає нові докази, додані позивачем до апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надавав відповідь на відзив, який зареєстровано 14.09.2018 року, а також представник позивача приймав участь у судовому засіданні. У відповіді на відзив позивач заперечував проти зменшення штрафних санкцій, зазначав, що відповідачем не надано допустимих та належних доказів про зменшення пені та штрафу на 95%.

Однак, жодних посилань на те, що позивач поніс будь-які збитки від прострочення боржника, в суді першої інстанції не надано, тому судова колегія зауважує, що суд першої інстанції не міг взяти такі обставини до уваги, оскільки вони були невідомі .

При цьому, позивачем не обґрунтовано належним чином, відповідно до ст.269 ГПК України неможливість надання зазначених доказів до суду першої інстанції при розгляді справи .

У зв'язку з викладеним, та, враховуючи, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав неможливості надання вищезазначених документів суду першої інстанції та не заявляє клопотання про долучення таких документів у порядку ст. 269 ГПК України, судова колегія не приймає такі документи в якості доказів.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 176200 грн. 00 коп.). В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи, і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Здійснивши аналіз вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа № 923/704/18 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 75 314,94 грн.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 року у справі № 923/704/18 є правомірним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонрегіонгаз" (постачальник) та Любимівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Любимівської сільської ради Нововоронцовського району Херсонської області (споживач) було укладено договір на постачання природного газу від 09.02.18 року № 3-5388Б-РГ, за умовами якого постачальник зобов'язався постачати природний газ відповідачу в необхідних об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язався своєчасно сплачувати вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. 2.3. договору постачальник передає споживачу газ у фізичних точках входу/виходу газотранспортної системи ( пункти приймання-передачі ), визначених оператором ГТС відповідно до Правил Кодексу газотранспортної системи та розміщених на офіційному веб-сайті Оператора ГТС. Право власності на газ переходить від постачальника до споживача в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

У п. 3.1. договору визначено, що постачальник забезпечує постачання підтвердженого обсягу природного газу споживачу протягом визначеного у додатку № 1 до даного договору періоду постачання.

У відповідності до п. 3.2 договору, споживач 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, не пізніше 17 год. 00 хв. надає постачальнику на електронну адресу постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обсягом газу є плановий обсяг, визначений у п. 1.3. додатку № 1 до договору.

За змістом п. 3.3. договору постачальник підтверджує планові обсяги поставки газу за цим Договором оператору ГТС відповідно до умов даного Договору та фактично отриманої оплати за газ на відповідний місяць поставки, а саме: у разі здійснення попередньої оплати в сумі 30 % вартості природного газу в обсязі, зазначеному в заявці/додатку № 1, постачальник підтверджує 100 % планових обсягів; у разі здійснення попередньої оплати в сумі менше 30% вартості природного газу в обсязі, зазначеному в заявці/додатку № 1 постачальник підтверджує виключно в межах сплачених коштів.

Відповідно до п. 3.9. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу.

За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. Споживач протягом 2-х днів з дати одержання акту приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі природного газу. У випадку неповернення примірника акту приймання-передачі у вказаний строк, природний газ вважається прийнятим споживачем за обсягом та вартістю (п. 3.10. договору).

У п. 4.1 договору визначено, що постачання газу здійснюється за ціною, що вільно встановлюється між постачальником та споживачем. Ціна газу на момент укладання договору становить 9141,20 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1828,24 грн., всього з ПДВ - 10969,44 грн. В подальшому ціна на газ визначається на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни постачальника, така ціна є обов'язковою для сторін даного Договору. Споживач підписанням цього Договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Вартість місячного договірного обсягу газу, відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та планового обсягу газу, визначеного сторонами на відповідний місяць постачання (п.1.3 Додатку №1 або відповідної заявки). Вартість фактично поставленого споживачу обсягу газу, протягом відповідного місяця постачання, визначається як добуток ціни газу та обсягу фактично поставленого споживачу газу, за відповідний місяць постачання, згідно актів приймання-передачі. Загальна вартість Договору складається з місячних сум вартості фактично поставлених обсягів газу споживачеві, згідно актів приймання-передачі, складених сторонами протягом строку дії Договору.

Відповідно до п. 4.4. договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 30 % поточної оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в п.1.3. Додатку №1 або відповідною заявкою відповідача до 10 числа місяця поставки. У випадку неповної оплати за фактично поставленого природного газу за розрахунковий період, відповідач зобов'язався провести остаточний розрахунок не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

У додатковій угоді від 09.02.2018 року до договору, сторони погодили, що договір в частині постачання газу діє до 31.03.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач поставив відповідачу в січні 2018 року 5,697 тис. куб.м., природного газу на суму 62492,90 грн., в лютому 2018 року 5,962 тис. куб.м., природного газу на суму 61872,68 грн., у березні 2018 року 3,564 тис. куб.м., природного газу на суму 32525,92 грн.

Факт надання вказаних послуг підтверджується актом приймання - передачі природного газу за січень-березень 2018 року, який підписано та скріплено печатками обох сторін (а.с.13).

У відповіді на відзив позивач зазначив, що станом на 01.08.2018 року було нарахована заборгованість за поставлений газ у сумі 54118,28 грн.

Відповідачем 13.08.2018 року погашено заборгованість за поставлений газ у сумі 7000,00 грн., у сумі 32525,92 грн та 16.08.2018 року у сумі 14592,36 грн., а всього на загальну суму 54118,28 грн., яка була сплачена після подання позову до суду, що підтверджено листом позивача від 10.09.2018 року № 180910/10/01 з інформацією про погашення заборгованості на загальну суму 54118,28 грн. та доданим до листа реєстром розрахунків.

З огляду на те, що апеляційний господарський суд обмежений у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України доводами апеляційної скарги, а скаржник не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі щодо основного боргу, стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у розмірах, відповідно до розрахунку місцевого господарського суду та оскаржує судове рішення тільки в межах розміру штрафу і пені, до яких було застосовано зменшення штрафних санкцій, Південно-західний апеляційний господарський суд перевіряє правомірність винесеного рішення судом першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені і штрафу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз просило суд стягнути з відповідача на користь позивача, крім іншого, пеню у розмірі 13638,47 грн. і штраф у розмірі 3788,28 грн.

Суд першої інстанції, розглянув клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 95 %, скористався своїм процесуальним правом та зменшив розмір штрафних санкцій на 80 %.

Судова колегія не вбачає порушень місцевого господарського суду при зменшенні штрафних санкцій та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу.

У даному випадку колегією суддів враховується, що відповідач є учбовим закладом, основним напрямком діяльності якої є надання освіти, який фінансується виключно за рахунок бюджетних коштів, а причиною утворення заборгованості є недостатнє фінансування, в той час як відповідач здійснив погашення заборгованості за умовами договору, хоча і з порушенням обумовлених строків.

Відповідно до п. 8.2. Статуту школи (додається) фінансування закладу здійснюється КЗ Централізована бухгалтерія про обслуговуванню закладів освіти Нововоронцовського району . Фінансово-господарська діяльність закладу проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України Про освіту , Про загальну середню освіту та інших нормативних актів.

Головним завданням та основним видом діяльності школи є забезпечення та реалізація прав громадян на повну загальну середню освіту.

Відповідач є неприбутковим закладом, джерелом фінансування якого є бюджетні кошти, у розмірах, передбачених нормативами фінансування загальної середньої освіти та затверджених кошторисом.

В межах кошторису та відповідно до додаткової дотації на 2018 рік на рахунок Любимивської загальноосвітньої школи щомісячно надходили кошти із зазначенням кодів економічної класифікації видатків бюджету та сум, які мали спрямовуватися відповідачем як оплата виключно за відповідними кодами.

За клопотанням відповідача у червні та у серпні 2018 року Начальником відділу освіти, молоді та спорту Нововоронцовської районної державної адміністрації було погоджено зміни до плану асигнувань Любимівської загальноосвітньої школи, що дозволило спрямувати кошти, призначені на інші видатки, на розрахунки з позивачем.

Таким чином, відповідач розрахувався з позивачем за фактично поставлений газ.

Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що несвоєчасність розрахунків за природний газ за договором є не наслідком несумлінного виконання своїх зобов'язань відповідачем, а обумовлене існуванням об'єктивних причин, що не дозволяли йому своєчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов'язання, а саме: існуванням встановленого державою спеціального режиму проведення взаєморозрахунків між суб'єктами відносин із постачання та споживання природного газу, який, по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів, які фінансуються виключно з державного бюджету, грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами, тоді як відповідач отримує дохід виключно від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу, в тому числі на підставі відповідних тарифів, встановлених НКРЕКП, в структуру якого не закладено джерело покриття неустойки.

Судова колегія зазначає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що відповідач є неприбутковою організацією та фінансується за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, з урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції скористався наданим законом правом на зменшення штрафних санкцій і це не може бути підставою для скасування рішення суду у відповідності до ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі на наявність збитків у позивача, оскільки укладання договору овердрафту та сплата комісії за вказаним договором значно передували укладанню договору на поставку газу між позивачем та відповідачем, кошти в сумі 5623000,00 грн. які перераховані позивачем на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Содружество відповідними платіжними дорученнями є платежами позивача на користь контрагента в межах здійснення господарської діяльності, а не збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

При цьому, за переконанням суду, несвоєчасне погашення Любимівською загальноосвітньою школою 54 118,28 грн. не могло бути підставою виникнення у позивача заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Групою компаній Содружество у січні 2018 року у розмірі 4 515 551,66 грн., а у лютому 2018 року - у розмірі 2 664 541, 65 грн.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судове рішення у даній справі, апеляційним господарським судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

За таких обставин, судова колегія доходить висновку про те, що наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки оскаржуване рішення містить висновки, які визнаються судовою колегією законними та обґрунтованими.

Таким чином, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 року у справі №923/704/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз - без задоволення.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, судовий збір за апеляційний перегляд рішення покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п1 ч.1 ст.275, ст. 276, 282, 287-288 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонрегіонгаз залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 року у справі №923/704/18 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3