Постанова

від 19.09.2018 по справі 915/634/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 915/634/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання за участю представників учасників процесу: Від ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД Від ТОВ Агрохім-Ніка Богатиря К.В. Поліщук Л.В., Таран С.В. Чеголя Є.О. адвокат Семенов І.В., ордер АА № 102449, дата видачі: 17.09.18 адвокат ОСОБА_6, довіреність № 07/08-1, дата видачі: 07.08.18; та діє до 01.09.2018 розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018року у справі № 915/634/18 за позовом до відповідача проТовариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка стягнення 3776300,00 грн. В С Т А Н О В И В:

20.06.2018 року товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 19.06.2018 року до товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка про відшкодування шкоди у зв'язку з втратою (нестачею) добрив, переданих на зберігання у сумі 3776300,00 грн.

До позовної заяви позивачем долучено заяву про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 20.06.2018 року шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти в межах суми позовних вимог 3776300,00 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка , 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100, офіс 210, код ЄДРПОУ 41875098) та знаходяться на рахунку № 26009011097444 в ПАТ Кредобанк , м. Львів, МФО 325365 та інших рахунках в банках України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018року заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД про вжиття заходів забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД до товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка про стягнення 3776300,00 грн. - задоволено частково; накладено арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка (код ЄДРПОУ 41875098) та знаходяться на рахунку № 26009011097444 в ПАТ Кредобанк , м. Львів, МФО 325365, та інших рахунках в банках України, в межах суми 3776300,00 грн.

Вказану ухвалу суд першої інстанції мотивував наступним.

Згідно позовної заяви та доданих до неї документів між позивачем та відповідачем виникли договірні відносини на підставі договору відповідального зберігання мінеральних добрив № 2302/18Х від 23.02.2018 року, у п. 11 якого зазначено банківські реквізити відповідача: р/р 26009011097444 в ПАТ Кредобанк , м. Львів, МФО 325365.

В обґрунтування заяви заявником зазначено, що відповідач не оспорює той факт, що нестача добрив сталася в результаті його дій, проте вимоги позивача щодо оплати завданих збитків ігнорує; відповідач не має достатнього майна для погашення заборгованості; сума завданих відповідачем збитків є значною; існує ризик ліквідації відповідача як юридичної особи. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до наданої позивачем Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта у відповідача відсутнє будь-яке нерухоме майно.

Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд вважає за необхідне заяву товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД задовольнити частково та накласти арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка (код ЄДРПОУ 41875098) та знаходяться на рахунку № 26009011097444 в ПАТ Кредобанк , м. Львів, МФО 325365, та інших рахунках в банках України, в межах суми 3776300,00 грн.

Не погодившись з даною ухвалою суду від 22.06.2018року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018 і постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД про забезпечення позову.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на наступне:

- заявником не надано доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову - арешт майна та коштів на рахунках;

- позивачем не надано заявку на повернення решти добрив (343,3тон аміачної селітри станом на 24.05.2018), що передбачено п. 4.2. договору. ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД до цього часу не пред'явлено вимогу про повернення речей, також відсутні будь які докази щодо відмови відповідача у поверненні добрив. Вимога позивача про стягнення з ТОВ Агрохім-Ніка 3776300грн. як відшкодування шкоди у зв'язку з втратою (нестачею) добрив, переданих на зберігання є передчасною, а тому не може бути забезпечена шляхом накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках зберігача у всіх банках України;

- посилання позивача в підтвердження факту втрати 343,3тон аміачної селітри на акт звірки товарних залишків від 24.05.2018, не є доказом того, що ТОВ Агрохім-Ніка не може виконати свої зобов'язання за договором зберігання та повернути відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості;

- в акті звірки товарних залишків від 24.05.2018 зазначено, що Зберігач (ТОВ Агрохім-Ніка ) планує перерахувати грошові кошти за ТМЦ у серпні 2018року, тому вказане спростовує твердження заявника, що ТОВ Агрохім-Ніка ухиляється від виконання зобов'язання та ігнорує вимоги позивача;

- твердження заявника, що існує ризик ліквідації відповідача як юридичної особи, є припущенням та не підтверджено жодним доказом;

- застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать товариству та знаходяться на рахунках в усіх банках України на суму понад 3,7млн.грн. фактично паралізує роботу товариства, призведе до невиконання ним договірних зобов'язань, виникнення заборгованості із заробітної плати найманих працівників та зобов'язань перед бюджетом, а також ускладнить перерахування коштів позивачу.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка (вх. № 2076/18 від 16.07.2018р.) на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018року у справі № 915/634/18 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Одеському апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 762,00грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка , що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

14.08.2018року до Одеського апеляційного господарського суду надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка із доданою до нього копією квитанції № 29259 від 10.08.2018 про сплату судового збору у розмірі 1 762,00грн. (на виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2018року по справі № 915/634/18).

Розпорядженням В.о. керівника апарату суду № 1073 від 20.08.2018року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 915/634/18, у зв'язку з перебуванням суддів Аленіна О.Ю. та Мишкіної М.А. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2018року визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2018року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018року у справі № 915/634/18.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2018року призначено справу № 915/634/18 до розгляду на 19 вересня 2018 року о 10:30 год.

У судовому засіданні 19.09.2018року приймали участь представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД та представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка . Інтереси відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка до оголошення судом перерви в судовому засіданні представляв адвокат ОСОБА_6, на підставі довіреності № 07/08-1 від 07.08.2018року. Після закінчення перерви представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД заявив колегії суддів про представництво інтересів відповідача адвокатом ОСОБА_6 на підставі простроченої довіреності.

Колегія суддів повторно перевірила повноваження представника відповідача у даній справі та встановила наступне.

Згідно довіреності № 07/08-1 від 07.08.2018року виданої ТОВ Агрохім-Ніка на ім'я ОСОБА_6, довіреність видана без права передоручення повноважень третім особам строком на один рік та дійсна до першого вересня дві тисячі вісімнадцятого року . Із усних пояснень адвоката ОСОБА_6 вбачається, що при визначені вказаної дати було помилково вказано 01 вересня 2018 року замість 01 вересня 2019 року. Але доказів внесення довірителем виправлень у текст цієї довіреності стосовно дати закінчення її дії адвокат не надав. Таким чином, адвокат ОСОБА_6 станом на день проведення судового засідання - 19.09.2018рік не мала належних повноважень на представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції. Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що оскільки ОСОБА_6 приймала участь у судовому засіданні 19.09.2018року до оголошення перерви без належних повноважень, то всі усні пояснення, які були надані адвокатом ОСОБА_6 під час судового засідання 19.09.2018року, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються. Вказане підтверджено протоколом судового засідання від 19.09.2018.

Вислухавши пояснення представника позивача , дослідивши матеріали оскарження, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків .

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами п. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Як з'ясовано судовою колегією, в даному випадку предметом позову є відшкодування шкоди за неналежне виконання відповідачем умов Договору відповідального зберігання мінеральних добрив № 2302/18Х від 23.02.2018року.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилається на те, що поновлення порушених прав Позивача та виконання рішення суду у цій справі буде неможливим без вжиття заходів забезпечення позову з огляду на такі обставини:

- відповідач не оспорює, що нестача добрив сталась в результаті його дій і умисно та зухвало ігнорує вимоги позивача;

- відповідач не має достатнього майна для погашення заборгованості;

- сума завданих відповідачем збитків є значною;

- існує значний ризик припинення (ліквідації) відповідача і відповідач вчиняє дії, що свідчать про початок припинення.

Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції щодо задоволення зави позивача про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на наступне.

Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За приписами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову роз'яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Метою вжиття заходів до забезпечення позову, як це випливає з приписів статті 137 Господарського процесуального кодексу України, є вжиття таких заходів, які реально здатні перешкодити утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду і за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового акту.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням :

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів ;

-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У даному конкретному випадку колегія суддів вважає, що судом першої інстанції заходи забезпечення позову вжиті без доведення обставин утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, тобто господарський суд надав неправильну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9).

Колегія суддів зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача не містить посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування цього заходу до забезпечення позову, та в чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Так позивач ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД зазначає, що 23.02.2018року між ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД та ТОВ Агрохім-Ніка укладено договір відповідального зберігання мінеральних добрив № 2302/18Х, та в період з 05.03.2018 по 23.03.2018 Поклажодавець (ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД ) передав, а Зберігач (ТОВ Агрохім-Ніка ) прийняв на відповідальне зберігання 1546,8тонн аміачної селітри.

В обґрунтування нестачі мінеральних добрив (аміачної селітри) позивач посилається на акт звірки товарних залишків (інвентаризації) від 24.05.2018року (далі по тексту - Акт звірки).

Відповідно до Акту звірки, комісією у складі представників ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД та ТОВ Агрохім-Ніка проведено звірку товарних залишків, а саме мінеральних добрив на складі ТОВ Агрохім-Ніка , за адресою: м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100 , які зберігаються на підставі договору відповідального зберігання мінеральних добрив № 2302/18Х від 23.02.2018року. За результатами звірки встановлено нестачу мінеральних добрив у кількості 343,3тонни, яка зі слів зберігача була видана фермерам. Також в Акті звірки зазначено, що грошові кошти за ТМЦ (товарно-матеріальні цінності) Зберігач (ТОВ Агрохім-Ніка ) планує перерахувати Поклажодавцю (ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД ).

Як зазначає апелянт, він не оспорює факт нестачі 343,3тонн аміачної селітри, хоча вказує на невідповідність форми акту інвентаризації встановленим вимогам, однак це не є доказом того, що ТОВ Агрохім-Ніка не може виконати свої зобов'язання за договором зберігання та повернути відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

До апеляційної скарги ТОВ Агрохім-Ніка надано наступні договори:

1) Договір зберігання вантажів на станції Миколаїв від 26.02.2018року, укладений між ПАТ Українська залізниця (Зберігач) та ТОВ Агрохім-Ніка (Поклажодавець), за умовами якого Зберігач, на підставі вимог ст.ст. 9, 10 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998р. № 457, надає послуги із зберігання майна Поклажодавця - мінеральні добрива - в критому складі, який розташований за адресою: м. Миколаїв, Херсонське шосе, 100-ж , а Поклажодавець оплачує ці послуги відповідно до умов даного Договору;

2) Договір про складування вантажів від 01.03.2018року, укладений між ПАТ Українська залізниця (Сторона1) та ТОВ Агрохім-Ніка (Сторона 2), за умовами якого Сторона 1 надає Стороні 2 послуги з організації складування вантажу - мінеральні добрива (упаковані) - на 2-му підкрановому майданчику біля 59 колії, який розташований на території вантажного подвір'я ст. Миколаїв, загальною площею 300м 2 ;

3) Договір про надання послуг з виконання навантажувально-розвантажувальних робіт від 02.04.2018року, укладений між ПАТ Українська залізниця (Виконавець) та ТОВ Агрохім-Ніка (Вантажовласник), за умовами якого Виконавець надає Вантажовласнику послуги, пов'язані з навантажувально-розвантажувальними роботами.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що факт нестачі добрив не може бути підставою для застосування до відповідача заходів забезпечення позову, у тому числі шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача. Окрім того, у зв'язку із означеною нестачею добрив позивач і звернувся до суду для захисту своїх порушених прав шляхом відшкодування шкоди, а відтак вказані обставини повинні бути перевірені та встановлені рішенням суду за результатами розгляду позову по суті.

Що стосується тверджень позивача про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у зв'язку з відсутністю у відповідача майна, достатнього для погашення заборгованості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених підстав, позивачем до заяви про забезпечення позову надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка . Відповідно до наданої довідки у відповідача ТОВ Агрохім-Ніка відсутнє нерухоме майно .

Згідно статті 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Як визначено статтею 181 Цивільного кодексу України:

1.До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

2.Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Таким чином надана позивачем довідка свідчить лише про факт відсутності у відповідача нерухомого майна, однак не є належним доказом підтвердження взагалі відсутності у відповідача будь-якого майна (рухомого), в тому числі добрива. Крім того, як вбачається із наданого апелянтом Договору зберігання вантажів на станції Миколаїв від 26.02.2018року, на зберіганні у ПАТ Українська залізниця знаходиться майно Поклажодавця (ТОВ Агрохім-Ніка ) - мінеральні добрива - в критому складі, який розташований за адресою: м. Миколаїв, Херсонське шосе, 100-ж.

Таким чином, твердження позивача щодо неможливості відповідача в подальшому виконати рішення суду через відсутність в останнього майна не підтверджено матеріалами справи, а також не доведено самим позивачем, оскільки лише одна довідка по нерухомому майну не може свідчити про відсутність у відповідача достатнього майна для погашення заборгованості.

Що стосується посилань позивача на значну суму завданих збитків, то ці обставини також є спірними, оскільки як вбачається з Акту звірки, при проведенні звірки товарних залишків встановлено недостачу матеріальних добрив у розмірі 343,3тонни, при цьому акт звірки не містить еквіваленту нестачі, виражену в грошовій одиниці - гривні. Також колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що апеляційна скарга ТОВ Агрохім-Ніка на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018року надійшла до Одеського апеляційного господарського суду разом з матеріалами оскарження, при цьому дані матеріали оскарження не містять навіть самого договору відповідального зберігання мінеральних добрив договору № 2302/18Х від 23.02.2018року. Будь-які документи, які б підтверджували, що сума нестачі аміачної селітри у розмірі 343,3тонни складає саме суму збитків у розмірі 3776300,00 грн. матеріали оскарження також не містять.

На думку колегії суддів дійсно існує спір між сторонами по даній справі, який повинен бути розглянутий господарським судом в позовному провадженні повно та об'єктивно з наданням відповідної оцінки представленим доказам від кожної сторони.

Позивач в заяві про забезпечення позову зазначає, що на його думку існує значний ризик припинення (ліквідації) Відповідача і Відповідач вчиняє дії, що свідчать про початок припинення.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Згідно статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію . Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється . Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

За приписами пункту 1 частин 1 та 3 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу:

- найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності);

- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

- організаційно-правова форма;

- перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв'язку з державною реєстрацією;

- дані про перебування юридичної особи у процесі припинення , у тому числі дані про рішення щодо припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог;

- дані про скасування рішення засновників (учасників) або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи;

- дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, у тому числі відомості про розпорядника майна, керуючого санацією та інше.

Ч. 1 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою .

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб , громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В матеріалах оскарження міститься Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (станом на 19.06.2018) щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка в якому, окрім іншого, зазначено наступні відомості:

Місцезнаходження юридичної особи:

54028, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Інгульський район, вулиця Херсонське шосе, будинок 100, офіс 210

Прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи:

ОСОБА_7 - керівник

Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, зокрема відомості про розпорядника майна, санатора:

відомості відсутні

Відомості про перебування юридичної особи у процесі припинення:

відомості відсутні

Відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог:

відомості відсутні

Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення:

відомості відсутні

Дата та номер запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, підстави для його внесення:

відомості відсутні

Таким чином, виходячи із відомостей які містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (станом на 19.06.2018) щодо юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка , відповідач не перебуває в процесі припинення, а також на підприємстві не призначено ліквідатора або ліквідаційну комісію та управління юридичною особою здійснюється керівником.

В заяві про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД посилається на те, що відповідач 12.06.2018року змінив адресу місцезнаходження, що може свідчити про намір відповідача ускладнити пошук належного йому майна, або підготовку Відповідача до ліквідації. З даними твердженнями колегія суддів погодитись не може, оскільки зміна місцезнаходження підприємства жодним чином не впливає на ліквідацію підприємства. Окрім того, не існує обмежень щодо права юридичною особи на зміну свого юридичного адресу, так само юридична особа не зобов'язана здійснювати свою підприємницьку діяльність виключно за юридичною адресою.

Колегія суддів звертає увагу позивача, що Єдиний державний реєстр створений саме з метою забезпечення учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, та доступ до даного реєстру є відкритим, що спрямовано саме на полегшення отримання необхідної інформації про юридичну особу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД також зазначає, що директор відповідача ОСОБА_7 є також засновником та/чи керівником ряду інших юридичних осіб, які знаходяться в стані припинення чи мають невиконанні судові рішення про стягнення заборгованості.

Щодо даних відомостей колегія суддів апеляційного господарського суду вказує, що збитковість підприємств, на яких ОСОБА_7 є засновником та/чи керівником, не яким чином не свідчить про збитковість відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка , та ризики його припинення.

Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Збитковість інших підприємств, на яких ОСОБА_7 є засновником та/чи керівником, не яким чином не може вплинути на обов'язкову збитковість підприємства відповідача як окремої юридичної особи.

Господарський суд прийняв ухвалу про забезпечення позову без проведення судового засідання та за відсутності сторін, не з'ясувавши їх правових позицій у справі та не отримавши від них пояснень. Вказані дії суду регламентовані ч. 1 ст. 140 ГПК України. Але у даній конкретній справі з врахуванням обставин того, що заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на обставинах невиконання відповідачем умов спірного Договору, які ще не досліджувалися судом, господарський суд повинен був керуватися також ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України, якими передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Але вказаних процесуальних дій господарський суд не здійснив, що привело до прийняття помилкового та передчасного рішення у вигляді ухвали про забезпечення позову.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було достатніх підстав для часткового задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Крім того, судова колегія зауважує, що факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов'язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необхідності вжиття заходів забезпечення позову та вважає, що заява позивача, в порушення вимог ст. 139 ГПК України, не містить посилань на доведені обставини, які б могли унеможливити або утруднити виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Положеннями п.п. 4 п. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018 року по справі 915/634/18 про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД про вжиття заходів забезпечення позову - скасуванню, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД про вжиття заходів забезпечення позову.

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ ТРАНСХІМТРЕЙД .

Керуючись статтями 232, 233, 269, 270-271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка задовольнити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 915/634/18 - скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 915/634/18 залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНСХІМТРЕЙД (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 3; код ЄДРПОУ 41223426; інші відомості в матеріалах оскарження відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохім-Ніка (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100, офіс 210; код ЄДРПОУ 41875098; інші відомості в матеріалах оскарження відсутні) грошові кошти в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні в рахунок відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018року про вжиття заходів забезпечення позову по справі № 915/634/18.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ в установленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 20.09.2018року.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.В. Поліщук

С.В. Таран