Рішення

від 08.11.2018 по справі 915/634/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року Справа № 915/634/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

у присутності секретаря судового засідання Берко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХІМТРЕЙД» , 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 3 (код ЄДРПОУ 41223426),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» , 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100, офіс 210 (код ЄДРПОУ 41875098),

про: стягнення 3776300,00 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №39 від 13.06.2018 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 02.09.2018 року

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді вартості втраченого товару, який позивач передав відповідачу на зберігання за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на:

- наявність укладеного між сторонами договору відповідального зберігання мінеральних добрив № 2302/18Х від 23.02.2018 року, яким позивач та відповідач наділені відповідними правами та обов'язками. На підтвердження вказаної обставини позивач надав примірник укладеного договору;

- фактичну передачу позивачем товару на зберігання відповідачу. На підтвердження передачі та повернення частини товару надано акти приймання-передачі на зберігання, залізничні накладні, акти приймання-передачі зі зберігання, які складені протягом березня-травня 2018 року;

- неналежне виконання відповідачем умов договору, що виразилося у втраті частини товару на момент проведення контрольного огляду позивачем. На підтвердження факту відсутності товару позивачем надано акт звірки товарних залишків (інвентаризації) від 24.05.2018 року.

Відповідач позов не визнав, обставини укладення договору із позивачем та прийняття товару на відповідальне зберігання не заперечував. Проте вказав, що умови договору з його боку не порушувалися, втрати товару під час виконання умов договору ним не допускалось, позивач за отриманням товару, по якому, на думку позивача, допущено втрату, в порядку передбаченому договором не звертався, а акт звірки товарних залишків (інвентаризації) від 24.05.2018 року, на який позивач посилається як на доказ нестачі товару, є недопустимим доказом в силу приписів ст. 77 ГПК України та Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність . У разі звернення позивача за товаром відповідач мав можливість видати товар, що опосередковано свідчить про його зберігання відповідно до умов договору. Зазначену обставину відповідач підтвердив листом направленим на адресу позивача №31/07-2 від 31.07.2018 року.

Позивач надав відповідь на відзив, а відповідач заперечення, у яких позивач та відповідач наполягали на правильності своїх доводів та заперечень.

Ухвалою суду від 09.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.08.2018 року.

10.08.2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14.09.2018 року.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року підготовче засідання відкладено на 28.09.2018 року.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року строк підготовчого провадження продовжено до 10.10.2018 року, підготовче засідання відкладено на 10.10.2018 року.

10.10.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.11.2018 року.

08.11.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До позовної заяви позивачем було долучено заяву про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 20.06.2018 року шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти в межах суми позовних вимог 3776300,00 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» , 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100, офіс 210, код ЄДРПОУ 41875098) та знаходяться на рахунку № 26009011097444 в ПАТ «Кредобанк» , м. Львів, МФО 325365 та інших рахунках в банках України.

Ухвалою суду від 22.06.2018 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХІМТРЕЙД» про вжиття заходів забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХІМТРЕЙД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» про стягнення 3776300,00 грн. - задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що належать товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» (код ЄДРПОУ 41875098) та знаходяться на рахунку № 26009011097444 в ПАТ «Кредобанк» , м. Львів, МФО 325365, та інших рахунках в банках України, в межах суми 3776300,00 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 року скасовано ухвалу господарського суду Миколаївської області від 22.06.2018 року про вжиття заходів забезпечення позову.

16.07.2018 року до суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» надійшло клопотання про зустрічне забезпечення, в якому відповідач просив ухвалити рішення про забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХІМТРЕЙД» , шляхом зобов'язання останнього внести на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 1100000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.07.2018 року відмовлено у задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» про забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХІМТРЕЙД» до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» про стягнення 3776300,00 грн. (зустрічне забезпечення).

14.09.2018 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 3626300,00 грн. (том 2 а.с. 28-29)

25.09.2018 року до суду від позивача надійшла заява б/н від 25.09.2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог 3626300,00 грн., які належать товариству з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Ніка» (54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100, офіс 210, код ЄДРПОУ 41875098) та знаходяться на рахунку № 26009011097444 в ПАТ «Кредобанк» , м. Львів, МФО 325365, на р/р 26009053225020 в Миколаївському РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» , МФО 326610 та інших рахунках в банках України.

Ухвалою суду від 28.09.2018 року відмовлено у задоволенні заяви б/н від 25.09.2018 року про забезпечення позову.

10.10.2018 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 110000,00 грн., які просить стягнути з відповідача в якості збитків, завданих позивачу втратою (нестачею) 10 тонн аміачної селітри (том 2 а.с. 167-168).

08.11.2018 року до суду від позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду відповідно до п. 5 ст. 226 ГПК України. Вказану заяву судом було відхилено з огляду на початок розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

23.02.2018 року між позивачем, як поклажодавцем та відповідачем, як зберігачем, було укладено договір відповідального зберігання мінеральних добрив №2302/18Х (далі за текстом - Договір).

У період з 05.03.2018 року по 22.03.2018 року позивач передав, а зберігач прийняв на відповідальне зберігання 1544, 3 тони аміачної селітри в біг-бегах по 600 кг кожний, що підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі №1,2,3,4,5,6,8,9,10,7 на зберігання та залізничними накладними.

У період з 22.03.2018 по 24.05.2018 року позивачу було повернуто зі зберігання 905 тон товару, що підтверджується наданими актами приймання-передачі зі зберігання №1,2,3,4,5,6,7,8,8-1,8-2,9,10,13,14,16,17,19,20,21,22,24.

Таким чином, станом на 24.05.2018 року у відповідача залишався на зберіганні товар в кількості 639,3 (1544,3-905).

24.05.2018 року представниками позивача та відповідача у складі комісії було підписано акт звірки товарних залишків (інвентаризації), які зберігаються на складі відповідача за договором №2302/18Х.

З боку відповідача акт підписано директором ОСОБА_3

В акті зазначено, що кількість товару за даними бухгалтерського обліку становить 639,3 грн., фактична кількість товару становить 296,0 грн., а різниця складає 343,3 грн.

Відповідач в акті зазначив, що причиною наявності різниці в кількості товару є передача товару без згоди власника знайомим фермерам для внесення на агроділянки. При цьому, грошові кошти за товар відповідач планував перерахувати позивачу в серпні 2018 року.

Сторонами в акті було вирішено, що вартість мінеральних добрив, нестачу яких виявлено під час звірки товарних залишків, підлягає компенсації зберігачем.

При встановленні вищевказаних обставин суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Так, відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з зазначеними у позові обставинами:

- щодо наявності укладеного договору № 2302/18Х від 23.02.2018 року;

- прийняття відповідачем на зберігання товару від позивача за зазначеними у позові актами 1544, 3 тони аміачної селітри;

- залишку у відповідача товару станом на 24.05.2018 року в кількості 639,3 тон у зв'язку із поверненням позивачу частини товару;

- підписання з боку директора відповідача ОСОБА_3 акту звірки товарних залишків (інвентаризації), які зберігаються на складі відповідача за договором №2302/18Х.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно п.1.1 Договору предметом Договору є приймання відповідачем мінеральних добрив (товар), вивантаження добрив, відповідальне зберігання, завантаження добрив у транспортні засоби на умовах і за цінами, які зазначені в даному договорі.

За умовами п. 2.1 Договору, зберігання здійснюється зберігачем за адресою: 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100 (надалі - Склад). При цьому, доставка добрив на склад може здійснюватися залізничним транспортом на реквізити одержувача ТОВ Нікахім (36880530), за адресою одержувача 54028, м. Миколаїв, вул. Херсонське шосе, 100 до станції Миколаїв, код станції 415103.

Відповідно до п. 2.5 Договору, приймання-передача добрив відбувається на підставі акту приймання-передачі на відповідальне зберігання.

За умовами п. 2.6 Договору добрива передаються зберігачу на зберігання на термін дії цього Договору з правом їх дострокового повернення Поклажодавцю зі зберігання в порядку, встановленому цим Договором.

Крім того, п. 5.1.7 Договору встановлено, що зберігач зобов'язаний проводити відвантаження добрив третім особам за письмовим розпорядженням поклажодавця відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 7.1 Договору, зберігач несе повну матеріальну відповідальність за передані на зберігання добрива.

Пунктом 7.1.1. Договору сторони визначили, що у разі втрати (розкрадання, псування) переданих на зберігання добрив, або відмови зберігача повернути поклажодавцю добрива (в т.ч. прострочення повернення добрив більше ніж на 10 (десять) календарних днів), зберігач зобов'язується відшкодувати нестачу шляхом оплати вартості неповернутих добрив за визначеною даним договором (додатками до Договору) вартістю добрив, але не нижче ніж за ринковою ціною добрив при їх оптовому продажу, яка склалась на момент відшкодування нестачі зберігачем поклажодавцю. Таке відшкодування зберігачем на користь поклажодавця вартості неповернутих добрив повинно бути здійснено протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати відмови/неможливості зберігачем видати поклажодавцю його добрива.

Виходячи з фактичних обставин справи між сторонами склалися правовідносини з приводу надання і отримання послуг зі зберігання майна на підставі укладеного договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України також визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з умов Договору сторони погодили таку підставу матеріальної відповідальності відповідача як факт втрати (розкрадання, псування) переданих на зберігання добрив.

Згідно вказаного пункту договору сторонами конкретно погоджено між собою, що під втратою майна переданого на зберігання розуміється його розкрадання та псування.

Так, відповідно до ст. 185 Кримінального кодексу України крадіжку віднесено до кримінальних злочинів.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння , передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, допустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України факту розкрадання майна, а саме вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність є внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем всупереч приписам ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України на підтвердження факту розкрадання майна, а саме вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, не надано даних про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже, із вказаних мотивів судом відхиляється як доказ втрати майна акт звірки товарних залишків (інвентаризації) від 24.05.2018 року.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не доведено втрати майна шляхом його розкрадання і через це не доведено порушень умов договору з боку відповідача відсутні підстави для застосування положень ст.ст. 950, 951 ЦК України, у зв'язку із чим уточнені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Виходячи із зазначеної судом аргументації, що наданий позивачем акт є недопустимим доказом втрати майна шляхом його розкрадання, суд не вбачає необхідності в надані йому відповідної оцінки з огляду на заперечення, які містяться у відзиви та запереченні на відповідь на відзив позивача.

Враховуючи викладене, у задоволенні уточненого позову щодо стягнення збитків в розмірі 110000 грн., завданих втратою (нестачею) 10 тонн аміачної селітри - слід відмовити.

Судовий збір в сумі 1762,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові у позові покладається на позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу слід повернути судовий збір в розмірі 355.50 грн. - у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також судовий збір в розмірі 54882,50 грн. - у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог, а всього - 55238,00 грн.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні уточненого позову про стягнення збитків в розмірі 110000 грн. відмовити.

2. Повернути із бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «ТРАНСХІМТРЕЙД» (03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 3, код ЄДРПОУ 41223426) суму надмірно сплаченого судового збору у сумі 55238,00 грн., сплаченого за платіжним дорученням №1123 від 19.06.2018 року через АТ "УкрСиббанк".

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 18.11.2018 року.

Суддя А.П. Алексєєв