Рішення

від 12.09.2018 по справі 906/328/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/328/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Голюк Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Винник Т.М., довіреність від 23.03.2018,

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд"

про стягнення 846514,63 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх.№02-44/744/18 від 25.06.2018)

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 724219,73 грн. основного боргу, 111605,46 грн. пені, 10506,00 грн. 3% річних, 44243,44 грн. інфляційних.

26.06.2018 до господарського суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (02-44/744/18 від 26.07.2018), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 680159,73 грн. основного боргу, 111605,46 грн. пені, 10506,00 грн. річних, 44243,44 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 26.07.2018 зазначену заяву прийнято до розгляду та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи в межах визначеної даною заявою ціни позову в сумі 846514,63 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог за вх.№02-44/744/18 від 25.06.2018 підтримав з підстав, зазначених в позові та просив задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" (Зерновий склад/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд" (поклажодавець/відповідач) укладено договір №66 складського зберігання (а.с. 12-17), відповідно до якого Поклажодавець зобов'язується передати, а Зерновий склад зобов'язується прийняти сільськогосподарську культуру (Зерно), які визначені в п.1,1.1, договору на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його Поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, у стані, передбаченому цим договором та законодавством (п.п. 1.1. договору).

Сторони погодили в пункті 3.3. договору, що Поклажодавець доставляє транспортними засобами за свій рахунок Зерно на Зерновий склад, яке відповідає Державним стандартам України (окрім показників вологості, смітної та зернової домішок, при можливості доведення їх до відповідних показників якості) в супроводі, але не обмежуючись: товарно-транспортних накладних, протоколів на випробування зерна з зазначеним вмістом пестицидів, токсичних елементів і мікотоксинів, висновків про наявність ГМО (для вхідного контролю) та інших документів, передбачених діючим законодавством України.

Зерновий склад видає Поклажодавцю складський документ, реєстр накладних ЗХС-3 та картку аналізу на Зерно не пізніше наступного дня після прийняття Зерна на зберігання (п.п. 2.1.4. договору).

Згідно п.п. 2.2.1. договору поклажодавець зобов'язаний своєчасно розраховуватися за надані йому послуги з приймання, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням Зерна.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на поточний рахунок Зернового складу або внесення готівки в касу Зернового складу.

Також сторони погодили в п.п. 4.3. договору Поклажодавець сплачує вартість всіх наданих послуг Зернового складу, не рідше одного разу на місяць, на протязі 5-ти днів після отримання рахунку згідно п. 4.2 даного договору, в грошовій формі. Розрахунки за надані послуги проводяться в гривнях. Послуги по збереженню, відвантаженню вагонів, оплачуються Поклажодавцем по тарифах, затвердженим Зерновим складом шляхом передоплати до моменту відвантаження або переоформлення. За домовленістю сторін розрахунок за надані послуги може бути здійсненний в натуральній формі у вигляді передачі Поклажодавцем Зерновому складу Зерна.

Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 01.06.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідачем було доставлено позивачу Зерно на зерновий склад.

Позивач в свою чергу надав відповідачу послуги з приймання, сушки, очистки, зберігання та визначення показників безпеки Зерна та інші.

Зерновим складом на адресу Поклажодавця за наданні послуги були направленні рахунки № 593 від 01.11.2017, № 667 від 27.11.2017, № 715 від 30.11.2017 (а.с. 30-32) на загальну суму 977351,14 грн.

18.01.2018 за вих. №6 позивач направив відповідачу претензію (а.с.48) з проханням сплатити заборгованість.

Відповідач в свою чергу у відповіді (від 24.01.2018 за №95а) на згадану претензію (а.с. 91) просив розстрочити погашення заборгованості на чотири місяці, суму заборгованості визнав.

В послідуючому відповідачем частково сплачено позивачу 297191,41 грн. основного боргу.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду справи становить 680159,73 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні відносини, врахувавши викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 24.10.17 зауваження по даній справі, господарський суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, виходячи із встановлених обставин спору суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами, ґрунтуються на договорі №66 складського зберігання від 07.09.2017 та підпадають під правове регулювання параграфа 1 "Загальні положення про зберігання" глави 66 ЦК України "Зберігання".

Відповідно до норм ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Нормами ст. 937 ЦК України визначено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу, і письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (ст. 938 ЦК України).

За приписами ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Статтею 948 ЦК України встановлений обов'язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Згідно ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 680159,73 грн.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача 111605,46 грн. пені, 10506,00 грн. річних, 44243,44 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.п. 5.2. договору у разі невиконання пунктів 2.2.1. та 4.3. договору Поклажодавець виплачує Зерновому складу пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань.

Перевіривши розрахунки (а.с. 49-55), суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків (а.с. 49-55) 3 річних та інфляційні розраховані вірно, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 680159,73 грн. основного боргу, 111605,46 грн. пені, 10506,00 грн. річних, 44243,44 грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Трейд" (10001, м. Житомир, вул. Київська, 81 оф. 223, ід. код 40542580)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівський елеватор" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Низгірецька, 111., ід. код 32592856) 680159,73 грн. основного боргу, 111605,46 грн. пені, 10506,00 грн. річні, 44243,44 грн. інфляційні, а також 12697,72 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.09.18

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек. з повід.)