Рішення

від 06.09.2018 по справі 910/4906/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.09.2018Справа № 910/4906/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн

до ОСОБА_2

про визнання правочину недійсним та стягнення 1.791.163,15 грн.

суддя Сівакової В.В.

секретар судового засідання Кимлик Ю.В.

У засіданні приймали участь представники сторін:

від позивача Степаненко М. Ю., довіреність № б/н від 08.05.2018

Волощук Д.О., довіреність № б/н від 10.04.2018

від відповідача ОСОБА_5, договір № б/н від 23.05.2018

ОСОБА_6, довіреність № 804 від 10.05.2018

СУТЬ СПОРУ:

20.04.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн до ОСОБА_2 про:

- визнання недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн ;

- про стягнення 1.791.163,15 грн., що були отримані ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно спірного договору позивач придбав у відповідача частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ Арт Фешн Студія за 1.791.163,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 02.12.2016. Після укладення договору та внесення змін до статуту ТОВ Арт Фешн Студія в частині складу учасників товариства позивач довідався, що придбана ним частка належним чином оплачена (сформована) відповідачем не була та відчужена відповідачем всупереч вимогам ч. 147 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України Про господарські товариства , що в свою чергу є підставою для визнання цього договору недійсним та застосування наслідків недійсності спірного правочину.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 наступне майно:

автомобіль HYUNDAI ACCENT, 2012 року, дата реєстрації - 22.11.2012, об'єм двигуна - 1591 см. куб.;

квартира (загальна площа - 68,2 кв. м., житлова площа - 33,1 кв. м.) за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1247790880000, номер запису про право власності: 21357454;

земельна ділянка площею 0,097 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для індивідуального садівництва, адреса: Київська обл., Обухівський р., с/рада Дерев'янська, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 38794332231, номер запису про право власності : 1036039.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4906/18 від 24.04.2018 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4906/18 від 24.04.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

02.05.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 відкрито провадження у справі № 910/4906/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.05.2018.

Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.05.2018 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103045595823 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2

Відповідач ухвалу суду від 03.05.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 07.05.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103045595823, а отже відповідач мав подати відзив до 22.05.2018 включно.

14.05.2018 до суду надійшла відповідь від Виконавчого комітету Суворівської районної у м. Києві ради.

Відповідачем 24.05.2018 до суду подано клопотання про направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками або надати зазначені документи представнику відповідача та відкласти підготовче засідання.

Судом відхилено клопотання відповідача в частині направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками або надати зазначені документи представнику відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4906/18 від 24.05.2018 відкладено підготовче засідання на 14.06.2018.

04.06.2018 до суду надійшла відповідь від Виконавчого комітету Суворівської районної у м. Києві ради.

04.06.2018 до суду надійшла відповідь від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, яким підтверджено місце проживання/перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_2

Відповідачем в підготовчому засіданні 14.06.2018 подано заяву, в якій просить оголосити перерву в підготовчому засіданні.

Відповідачем 14.06.2018 в судовому засіданні подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що за договором купівлі-продажу була продана частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС , а не 100%. Відповідно до бухгалтерської довідки, доданої позивачем до позову, внесок до статутного капіталу Товариства учасником ОСОБА_2 складає 3.582.326,30 грн. і містить в своєму складі обладнання, матеріали, а також право власності на маркетингові технології клієнтські бази, бази постачальників, комерційну інформацію, ноу-хау. 50% статутного фонду ТОВ АФС залишилося у власності відповідача. У діяльності ТОВ АФС в цілому використовуються немайнові внески в статутний фонд Товариства. Фінансові звіти свідчать про сформування статутного фонду Товариства. Посилання позивача на те, що придбана ним частка належним чином оплачена (сформована) відповідачем не була і відчужена всупереч вимогам чинного законодавства, нічим не підтверджується, не наводяться нормативні акти, які були порушені. Посилання на загальні положення ст.ст. 203, 215 ЦК України не є належним правовим обґрунтуванням позовних вимог. Позивач, отримав частку в розмірі 50% статутного фонду Товариства, в склад якого входили устаткування, матеріали тощо, якими він користувався з 2016 року, не ставить питання про повернення цього майна позивачу в порядку, передбаченому ст. 216 ЦК України, а вимагає 100% одностороннє стягнення отриманих коштів лише з однієї сторони договору, що є зловживанням своїми правами та порушенням прав відповідача. Між позивачем та відповідачем виникли конфліктні стосунки, що спровокувало пред'явлення до відповідача різних позовів. Звертаю увагу суду, що договір був укладений у 2016 році, при цьому сторонами спірного договору узгоджувалися всі технічні питання, у т.ч. і щодо складу частки статутного фонду, яка відчужувалася. Позивач не був позбавлений можливості отримати повну інформацію про предмет договору, і цим правом він скористався. Відповідач усунений від можливості реалізації своїх прав у Товаристві, втратила доступ до бухгалтерської та іншої документації, що ускладнює можливість захисту її прав по даній справі.

Відповідачем в підготовчому засіданні 14.06.2018 заявлено клопотання про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 14.06.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 14.06.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 26.06.2018.

Позивачем 21.06.2018 до суду подано відповідь на відзив, в якій зазначає наступне. Відповідно до пункту 4.5 Статуту ТОВ АФС в редакції від 01.12.2016 вкладами учасників до статутного капіталу ТОВ АФС можуть бути матеріальні цінності та майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), а також грошові кошти. Пунктом 4.6 Статуту передбачено, що внесення вкладу до статутного капіталу підтверджується щодо грошових коштів - банківськими документами, щодо майна - актами передачі такого майна на баланс Товариства. Оцінка негрошових активів здійснюється відповідно до чинного законодавства. Згідно з пунктом 4.4 Статуту розмір статутного капіталу ТОВ АФС складає 3.582.326,30 грн. З метою формування (оплати) статутного капіталу ТОВ АФС відповідач на підставі договору про передання виключних майнових та немайнових прав від 29.11.2016 зобов'язався передати ТОВ АФС у якості внеску до статутного капіталу єдиний (цілісний) об'єкт права власності - права на Систему ведення бізнесу , невід'ємними складовими елементами якої відповідачем були визначені: право власності на маркетингові технології, клієнтські бази, бази постачальників, комерційну інформацію та ноу-хау. З наявної в матеріалах справи заяви свідка ОСОБА_9 (особи, що підписала договір від 29.11.2016 від імені ТОВ АФС та якій відповідач згідно з актом від 29.11.2016 передав права на Систему ведення бізнесу ) вбачається, що підтвердженням фактичної передачі ТОВ АФС нематеріальних активів є три блокноти з інформацією щодо імен/прізвищ та контактних даних фізичних осіб, що імовірно є/були клієнтами відповідача. Очевидно, що блокноти з іменами/прізвищами та контактними даними фізичних осіб не є нематеріальними активами (комерційною інформацією, маркетинговими технологіями, ноу-хау тощо), що згідно з договором від 29.11.2016 визначені складовою частиною прав на Систему ведення бізнесу та оцінені у 2.440.000,00 грн. Фінансові звіти ТОВ АФС містять інформацію про розмір статутного капіталу товариства. Однак, вказані звіти не є належними та допустимим доказами фактичного формування (оплати) статутного капіталу ТОВ АФС відповідачем. Оскільки нематеріальні активи до статутного капіталу ТОВ АФС реально не вносилися, твердження відповідача про належне формування статутного капіталу товариства є безпідставним. Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ АФС вартість нематеріальних активів складає 2.440.000,00 грн., тобто 68,11% статутного капіталу ТОВ АФС . Оскільки нематеріальні активи до статутного капіталу ТОВ АФС насправді не вносилися, як мінімум 68,11% статутного капіталу ТОВ АФС відповідачем не оплачені (не сформовані). Отже на момент укладення сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ АФС від 01.12.2016 належним чином сформованої (оплаченої) відповідачем частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС не існувало. Таким чином, на підставі спірного договору відповідач продав позивачу неоплачену (неіснуючу) частку участі у статутному капіталі ТОВ АФС , що є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідачем 25.06.2018 до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає наступне. Оцінка вкладу - це визначення ціни вкладу як істотної умови засновницького договору на основі домовленості між засновником, який пропонує негрошовий вклад за певною ціною, та іншими засновниками, які приймають цей вклад за запропонованою ціною або відхиляють його. Для товариств з обмеженою відповідальністю Закон не встановлює критеріїв, якими мають керуватися учасника під час оцінки вкладів до статутного капіталу. Предметом угоди є покупка корпоративних прав Товариства, а не його майна (п. 2.2 спірного договору). Згідно акту прийому-передачі майнових та немайнових прав від 29.11.2016 відчужувач передав, а набувач отримав та прийняв всі права на Систему ведення бізнесу, що є окремим єдиним (цілісним) об'єктом права власності, загальною вартістю 3.582.326, 30 грн. Зазначений акт ніким в судовому порядку оспорений не був, незаконним не визнаний. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено Законом. В Статуті ТОВ Арт Фешн Студія в новій редакції, затвердженого зборами засновників товариства (протокол № 2 від 01.12.2016) пунктом 4.3. та 4.4. указані активи, якими учасники зробили свої внески, а також їх вартість. Таким чином, всі учасники погодили оцінку активів. Відповідно до бухгалтерської довідки, завіреної головним бухгалтером ОСОБА_9, внесок до статутного капіталу Товариства учасником ОСОБА_2 дорівнює 3.582.326,30 грн. Після підписання спірного договору позивач 01.12.2016 був прийнятий новим учасником ТОВ Арт Фешн Студія , було затверджено перерозподіл часток у статутному капіталі Товариства, затверджені зміни до статуту Товариства з урахуванням вступу нового Учасника. Позивач не оспорював розмір статутного капіталу, його часток, порядку його формування ні під час зазначених дій, ні пізніше, хоча відповідно до Статуту Товариства, ч.2 ст.115 ЦК України мав всі права для реалізації цього як засновник. Після підписання спірного договору та отриманням позивачем прав та обов'язків засновника, від Товариства була подана фінансова звітність ТОВ АФС за 2017 рік. В зазначеній фінансовій звітності наведені докази формування статутного капіталу в повному обсязі. Головним бухгалтером ОСОБА_9 підписувалися Акт прийому-передачі та бухгалтерська довідка, про які зазначено вище, при офіційному виконанні своїх повноважень. До кримінальної відповідальності за підробку зазначених документів чи зловживання своїми службовими обов'язками вказана особа не притягалася. Відповідач вважає, що подана позивачем заява свідка ОСОБА_9 не є належним та допустимим доказом. Доказів того, що належним чином сформованої (оплаченої) відповідачем частики у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС не існувало позивачем не подано. З 01.12.2016 по квітень 2018 року позивач користувався всіма правами та обов'язками засновника, жодних претензій щодо розміру та порядку формування статутного капіталу не пред'являв, зі скаргами чи заявами в жодні органи не звертався. Посилання позивача на те, що відповідачем порушена процедура оцінки немайнових вкладів суперечить п. 4.6 Статуту ТОВ АФС , ст. 115 ЦК України, не ґрунтується на інших положенням Закону та наданих позивачем доказах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/4906/18 на 30 днів.

В підготовчому засіданні 26.06.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 24.07.2018.

Сторонами в підготовчому засіданні подано спільну заяву у відповідності до ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України про можливість розгляду справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні 24.07.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач в судовому засіданні 24.07.2018 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 24.07.2018 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засіданні 24.07.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 31.07.2018.

Відповідачем 30.07.2018 до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи письмових пояснень по справі разом з поясненнями.

В судовому засіданні 31.07.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.09.2018.

Позивачем 20.08.2018 до суду подано заперечення проти поданої заяви відповідача про долучення до матеріалів справи письмових пояснень по справі.

Позивачем 31.08.2018 до суду подано заяву про розподіл судових витрат, в якій повідомив суд, що оскільки за домовленістю сторін оплата послуг адвоката здійснюється після проголошення рішення, позивач зможе надати докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 06.09.2018, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.11.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія , код ЄДРПОУ 40983089 (далі - ТОВ АФС ),

Як вбачається зі статуту ТОВ АФС , затвердженим протоколом зборів засновників № 1 від 25.11.2016, ОСОБА_2 була єдиним учасником Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія , частка якої становила 100% статутного капіталу товариства, що в грошовому еквіваленті становить 3.582.326,30 грн.

За змістом статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Дана норма кореспондується зі ст. 10 Закону України Про господарські товариства .

Відповідно до п. 12.1 Статуту в редакції від 25.11.2016 учасник Товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі Товариства одному чи кільком учасникам товариства або третім особам.

01.12.2016 між ОСОБА_2 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн (покупець) укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ АФС (далі - спірний договір). Даний договір 01.12.2016 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723.

Відповідно до п. 1.1 спірного договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі передати у вільність покупця частку в розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ Арт Фешн Студія , в покупець зобов'язується в порядку та на умовах даного договору прийняти та оплатити цю частку.

Згідно з п. 3.1 спірного договору продавець передає частку у статутному капіталі товариства покупцеві за суму, що становить за домовленістю сторін 1.791.163,15 грн.

Відповідно до п. 4.1 спірного договору покупець зобов'язався сплатити вартість (ціну) частки у статутному капіталі зазначену у п. 3.1 п. 3 Ціна договору на банківський рахунок продавця, вказаний у цьому договорі, на протязі 2-х робочих днів.

На виконання умов договору позивачем здійснено оплату частки статутного капіталу ТОВ АФС в розмірі 1.791.163,15 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 02.12.2016.

Спір виник внаслідок того, що після укладання спірного договору та внесення змін до статуту ТОВ АФС в частині складу учасників товариства, позивач довідався, що придбана ним частка належним чином оплачена (сформована) відповідачем не була та відчужена останнім всупереч вимогам чинного законодавства. Невідповідність спірного договору закону є, на думку позивача, підставою для визнання спірного договору недійсним та повернення позивачу сплачених на підставі такого договору коштів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 4.5 статуту ТОВ АФС в редакції від 25.11.2016 вкладами учасників до статутного капіталу товариства можуть бути матеріальні цінності та майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), а також грошові кошти.

Згідно з пунктом 4.6 статуту ТОВ АФС в редакції від 25.11.2016 внесення вкладу до статутного капіталу підтверджується щодо грошових коштів - банківськими документами, щодо майна - актами передачі такого майна на баланс товариства. Оцінка негрошових вкладів здійснюється відповідно до чинного законодавства.

У якості вкладу до статутного капіталу ТОВ АФС відповідач вніс права на Систему ведення бізнесу .

Передача даного вкладу оформлена договором про передання виключних майнових та немайнових прав від 29.11.2016 у відповідності до якого Система ведення бізнесу включає всі та будь-які виключні майнові, немайнові та інші права, в тому числі право на використання ділової репутації відчужувача (відповідача), його ділового досвіду, а також право власності на маркетингові технології, клієнтські бази, бази постачальників, комерційну інформацію, ноу-хау, майно: швейні верстати, тканини, фурнітуру та т.і. та є окремим єдиним (цілісним) об'єктом права власності.

Відповідно до п. 2.4.1 договору від 29.11.2016 відповідач зобов'язався передати ТОВ АФС Систему ведення бізнесу , що включає передачу всієї документації, клієнтської бази, бази постачальників, комерційної інформації, маркетингової технології в будь-якій формі та майно.

Згідно з п. 1.1 договору від 29.11.2016 відповідач передає ТОВ АФС всі права на Систему ведення бізнесу з метою здійснення ТОВ АФС самостійної підприємницької діяльності та формування статутного капіталу ТОВ АФС .

Передача здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується в день укладання договору (п. 3.1 договору від 29.11.2016).

Відповідно до п. 4.1 договору від 29.11.2016 Ціна договору передання Системи ведення бізнесу, що предметом цього договору становить внесок відчужувача (відповідача) до статутного капіталу ТОВ АФС у розмірі 3.582.326,30 грн.

29.11.2016 на виконання п. 3.1 договору від 29.11.2016, відповідач та ТОВ АФС підписали акт прийому-передачі майнових та немайнових прав, згідно якого відчужувач передав, а набувач отримав та прийняв всі права на Систему ведення бізнесу, що є окремим єдиним (цілісним) об'єктом права власності, загальною вартістю 3.582.326,30 грн., а саме: 1. машина вишивальна Brother innov-LS 400 - 1 шт., 2. машина швейна Star Sun Star KM 250A - 5 шт., 3. машина швейна Juki-DD2-8100t - 1 шт., 4. машина швейна побутова Janone-My Excel - 1 шт., 5. машина скорняжна Kaixuar KX 4-M #121026 - 2 шт., 6. оверлок побутовий Janone-My Look204D - 1 шт., 7. оверлок Juki-MO-6700Series - 1 шт., 8. розпошив Zinger Gk 980-364 FQ0412003 - 1 шт., 9. парогенератор Sirber 2035 - 2 шт., 10. утюжний стіл Індекс ПГУ-2 - 1 шт., 11. стіл розкрійний - 1шт., 12. стіл хутровика - 1 шт., 13. право власності на маркетингові технології, 14. право власності на клієнтські бази, 15. право власності на бази постачальників, 16. право власності на комерційну інформацію, 17. право власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням, 18. тканина та фурнітура, наявні на дату передання права та будуть використані в подальшій діяльності товариства.

Як свідчить заява головного бухгалтера ТОВ Арт Фешн Студія ОСОБА_9 від 05.04.2018 (нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Довгою Т.С. та зареєстрована в реєстрі за № 909), документальним підтвердженням фактичної передачі товариству нематеріальних активів, вказаних у пунктах 13-17 акту прийому-передачі майна, а саме права власності на маркетингові технології, права власності на клієнтські бази, права власності на бази постачальників, права власності на комерційну інформацію та права власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням, є 3 (три) блокноти з інформацією щодо імен/прізвищ та контактних даних фізичних осіб, що імовірно є/були клієнтами відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України Про захист персональних даних поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних.

Таким чином, блокноти з персональними даними фізичних осіб, згоди яких на передачу таких даних ТОВ АФС відповідачем надано не було, не є ані маркетинговими технологіями, ані клієнтськими базами, ані базами постачальників, ані комерційною інформацією, ані тим більше ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу.

Отже суд приходить до висновку, що майно у вигляді права власності на маркетингові технології, права власності на клієнтські бази, права власності на бази постачальників, права власності на комерційну інформацію та права власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням відповідачем до статутного капіталу ТОВ АФС не внесено.

Згідно з бухгалтерської довідки ТОВ АФС сукупна вартість вказаного вище, однак невнесеного відповідачем до статутного капіталу товариства майна, оцінена у 2.440.000,00 грн., що складає 68,11% статутного капіталу ТОВ АФС .

Таким чином, на момент продажу позивачу частки, не існувало частки у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС , що була б оплачена відповідачем у повному розмірі.

Договір від 29.11.2016 та акт прийому-передачі підписані від імені ТОВ АФС головним бухгалтером ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності від 29.11.2016.

Відповідно до статуту ТОВ АФС одноособовим виконавчим органом ТОВ АФС є директор.

Згідно з підпунктами 6.3.1, 6.3.5 пункту 6.3 статуту ТОВ АФС , в редакції від 25.11.2016, директор ТОВ АФС спільно з головним бухгалтером укладає, змінює, припиняє будь-який правочин (договір, контракт, угоду) або низки пов'язаних правочинів за одним предметом або з одним контрагентом протягом календарного року, сума якого/яких перевищує 100.000,00 грн. (сто тисяч) в національній валюті та/або її еквіваленті; видає довіреності (доручення).

Пунктом 6.4 статуту ТОВ АФС , в редакції від 25.11.2016, передбачено, що правочини (угоди, договори тощо), які повинні укладатись директором спільно з головним бухгалтером, мають юридичну силу тільки за наявності підписів директора та головного бухгалтера товариства та відбитка печатки товариства. Документи, оформлені з порушенням вимог цього пункту статуту є не чинними та не створюють для товариства прав та обов'язків, зобов'язань перед будь-якими третіми особами.

Довіреність від 29.11.2016, на підставі якої ОСОБА_9 уклала з відповідачем договір від 29.11.2016, підписана одноособово директором ТОВ АФС за відсутності підпису головного бухгалтера, як того вимагає статут товариства.

Як наслідок, договір від 29.11.2016 укладено від імені ТОВ АФС особою, що належним чином на укладення такого договору уповноважена не була.

Враховуючи перевищення директором ТОВ АФС своїх повноважень при видачі довіреності на укладення договору від 29.11.2016, сума якого значно перевищує 100.000,00 грн., даний договір оформлено з порушенням вимог пункту 6.4 статуту ТОВ АФС , що має наслідком нечинність такого договору.

Нечинний договір на права та обов'язки ТОВ АФС не впливає та не свідчить про прийняття на підставі такого договору вкладу до статутного капіталу товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі спірного договору відповідач передав у власність позивача частку у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС та гарантував, що на момент укладення спірного договору частка повністю сплачена відповідачем (п. 1.3.5 спірного договору).

Разом з тим, обставини справи свідчать, що статутний капітал ТОВ АФС сформовано відповідачем не повністю. Майно, що мало б оплатити 68,11% статутного капіталу ТОВ АФС (майно у вигляді права власності на маркетингові технології, права власності на клієнтські бази, права власності на бази постачальників, права власності на комерційну інформацію та права власності на ноу-хау в сфері діяльності з виготовлення одягу за індивідуальним замовленням) до статутного капіталу товариства внесено Відповідачем не було.

Таким чином, на момент укладення спірного договору, частка, що є предметом договору та була відступлена позивачу за 1.791.163,15 грн., відповідачем сформована (сплачена) не була.

Відповідно до ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України Про господарські товариства частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

З огляду на те, що частка у розмірі 50% статутного капіталу ТОВ АФС на момент укладення спірного договору сплачена відповідачем не була, її відчуження позивачу є неправомірним та порушує право останнього на отримання у власність якісного товару - повністю сформованої частки, як того і вимагає чинне законодавство.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно з п. 2.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе). У разі задоволення позову господарський суд у резолютивній частині рішення зазначає про визнання правочину недійсним (у тому числі й на майбутнє) і одночасно може зазначити про застосування передбачених законом наслідків, вказавши, зокрема, розмір сум, що підлягають стягненню.

Частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на те, що спірний договір суперечить ч. 3 ст. 147 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України Про господарські товариства та підлягає визнанню недійсним, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення 1.791.163,15 грн., що були отримані ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Щодо розподілу судових витрат у даній справі суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 1-2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

31.08.2018 позивача було заявлено про вирішення питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З урахуванням того, що відповідачем заявлено в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про вирішення питання про розподіл витрат до закінчення судових дебатів, суд вважає за можливе вирішити питання про витрати на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Таким чином, на підставі п. 5 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд призначає судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, і встановлює строк для подання позивачем доказів щодо розміру, понесених судових витрат.

При цьому відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 221, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Турчак С.М. за реєстровим номером 4723 договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн .

3. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дафна Мей Юкрейн (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 175, код ЄДРПОУ 40983974) 1.791.163 (один мільйон сімсот дев'яносто одна тисяча сто шістдесят три) грн. 15 коп., що були отримані ОСОБА_2 на виконання договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Арт Фешн Студія від 01.12.2016, 28.629 (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 45 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 13.09.2018 о 11 год. 30 хв.

5. Встановити строк для подання позивачем доказів понесення судових витрат до 11.09.2018 включно.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 20.09.2018.

СуддяВ.В. Сівакова