Рішення

від 24.09.2018 по справі 910/8829/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2018Справа № 910/8829/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгенівни

до приватного підприємства "Кондитерський магазин"

про стягнення 155 283,87 грн.

Представники сторін:

не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Сусловська Таїсія Євгеніївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Кондитерський магазин" (надалі - відповідач за первісним позовом) про стягнення за невиконання рішення суду по справі № 910/28745/15 інфляційних збитків у розмірі 83 159, 50 грн. та 3% річних у розмірі 20 615, 70 грн., що разом становить 103 775, 20 грн.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що відповідач за первісним позовом належним чином не виконав перед позивачем за первісним позовом свої зобов'язання з оплати вартості невід'ємних поліпшень, здійснених позивачем під час дії договору оренди нерухомого майна № 1 від 07.09.2012 р. та оскільки даний факт встановлено судом у справі № 910/28745/15, позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом суму інфляційних збитків та 3% річних у зв'язку із простроченням останнім виконання зобов'язання з відшкодування вартості невід'ємних поліпшень.

Також приватне підприємство "Кондитерський магазин" звернулося до фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни з зустрічною позовною заявою про стягнення з останньої 210 974,24 грн., з яких 18 851, 00 грн. 3% річних та 192 123,24 грн. інфляційних втрат.

16.08.2017 р. позивачем за первісним позовом через канцелярію суду подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він уточнив розрахунки з урахуванням розстрочення виконання рішення по справі № 910/28745/15 та просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом інфляційні збитки у розмірі 121 828, 31 грн. та 3 % річних у розмірі 33 455, 56 грн., розгляд даної заяви було перенесено в наступне судове засідання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.08.2017 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2018 р. у справі № 910/8829/17 первісний позов фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни до приватного підприємства "Кондитерський магазин" задоволено повністю. Стягнуто з приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни інфляційні втрати у розмірі 121 828 грн. 31 коп., 3 % річних у розмірі 33 455 грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 329 грн. 26 коп. У задоволенні зустрічного позову приватного підприємства "Кондитерський магазин" до фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни відмовлено повністю.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2018 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. в частині вирішення позову фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни до приватного підприємства "Кондитерський магазин" про стягнення 155 283,87 грн. у справі № 910/8829/17 скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. В решті рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2017 р. залишено без змін.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 910/19381/17 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.07.2018 р. відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.08.2018 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 118 776,63 грн., 3% річних в розмірі 32 842,33 грн., покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1 300,00 грн.

22.08.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав письмові пояснення по справі.

Суд відзначає, що вищезазначені письмові пояснення містять заперечення проти позовних вимог, тобто за своєю природою є відзивом.

Частиною 8 статті 165 ГПК України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Однак, судом враховано, що ухвалу господарського суду міста Києва від 26.07.2018 р. отримано відповідачем 03.08.2018 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 47127754, а тому заперечення на позовну заяву мав подати до 18.08.2018 р.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідач не звертався із клопотання про продовження встановленого судом строку до його закінчення, крім того, на зазначене вище суд не вбачає підстав для поновлення строку для подання відзиву з власної ініціативи, а тому суд письмові пояснення приватного підприємства Кондитерський магазин залишає без розгляду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

07 грудня 2012 року між приватним підприємством "Кондитерський магазин" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Сусловською Таїсією Євгеніївною (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1.

Відповідно до п. 1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає рівну частину у строкове платне користування нерухомість, тобто нежилі приміщення кафе загальною площею 143,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, просп. Маяковського, 47.

Пунктами 5.1-5.3. договору визначено, що орендар має право: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору; обладнати та оформити приміщення, що орендується, а також проводити за власний рахунок роботи із переоснащення майна, ремонтні та дизайнерські роботи за умови письмової згоди орендодавця; позначити своє місцезнаходження у приміщенні, що орендується, шляхом розміщення відповідних вивісок, вказівних табличок, логотипу, рекламних стендів за власний рахунок після письмового погодження з орендодавцем.

У випадку якщо договір буде розірвано з ініціативи орендодавця, він повинен сплатити компенсацію за поліпшення орендованого майна, зробленого орендарем за власні кошти. Розмір буде визначено шляхом переговорів (пункт 6.3 договору). У випадку якщо договір буде саме розірвано з причин, на які орендодавець не може вплинути, плата за поліпшення орендованого майна виплачуватись не буде (пункт 6.4 договору).

Згідно з п. 8.4. договору, у разі припинення або розірвання договору: поліпшення орендованого майна, зроблених орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря; вартість поліпшень орендованого майна, зробленого орендарем, як за згодою так і без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна компенсації не підлягає, ці поліпшення визнаються власністю орендодавця.

Відповідно до ч. 4. ст. 75 Господарського-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/28745/15 від 01.06.2016 р., рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2015 р. скасовано та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з приватного підприємства "Кондитерський магазин" на користь фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни 668 035, 00 грн. - вартості невід'ємних поліпшень орендованого приміщення, а також витрати по сплаті судового збору.

Позивач зазначає, що приватне підприємство "Кондитерський магазин" вищезазначену суму заборгованості не сплатив, у зв'язку із чим, просить суд стягнути індекс інфляції в розмірі 118 776,63 грн. та 3 % річних у розмірі 32 842,33 грн. за період із 02.10.2015 р. по 08.11.2016 р. та за період з 02.02.2017 р. по 15.08.2017 р. у зв'язку із простроченням зобов'язання, із урахуванням ухвали господарського суду міста Києва № 910/28745/15 від 09.11.2016 р., відповідно до якої заяву приватного підприємства "Кондитерський магазин" про відстрочку виконання рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/28745/16 від 17.12.2015 р. задоволено та відстрочено виконання зазначеного рішення до 01.02.2017 р.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на обставини справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши подані позивачем за первісним позовом розрахунки інфляційних втрат та 3% річних та прийнявши до уваги уточнені розрахунки, наведені у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 20.08.2018 р., суд надає власний розрахунок.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 02.10.2015 - 08.11.2016 668 035,00 1.109 72 804,96 02.02.2017 - 15.08.2017 668 035,00 1.070 46 675,91 Всього 119 480,87 грн. Розрахунок 3% процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 668 035,00 02.10.2015 - 08.11.2016 404 3 % 22 182,42 668 035,00 02.02.2017 - 15.08.2017 195 3 % 10 706,86 Всього 32 889,28 грн. Судом дана належна оцінка відзиву відповідача за позовом. Водночас посилання відповідача за позовом на те, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконання судового рішення, то до них не можуть бути застосовані норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, що передбачена статтею 625 ЦК України є необґрунтованими.

Таким чином, оскільки відповідачем за позовом не виконано свої зобов'язання перед позивачем за позовом зі сплати заборгованості у розмірі 668 035, 00 грн. відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2016 р. по справі 910/28745/15, вимоги позивача за позовом про стягнення з відповідача за позовом інфляційних збитків у заявленому розмірі, а саме 118 776,63 грн. та 3 % річних у заявленому розмірі - 32 842,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1 300,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

В якості доказів здійснення витрат про надання правової допомоги у даній справі у розмірі 1300,00 грн позивачем долучено до матеріалів справи копію додаткової угоди № 2 від 02.01.2018 р. до договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 01.12.2016 р., укладений позивачем з адвокатом Москаленком Ігорем Олексійовичем.

Відповідно до ч. 5 , 6 ст. 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу в сумі 1300, 00 грн. не можуть бути включені до складу судових витрат у даній справі, оскільки не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 118-119, ст. 129, ч. 8 ст.165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "Кондитерський магазин" (02225, м. Київ, пр.-т. Маяковського, буд. 47, код ЄДРПОУ 34664073) на користь фізичної особи-підприємця Сусловської Таїсії Євгеніївни (АДРЕСА_1. ідентифікаційний код НОМЕР_1) індекс інфляції у розмірі 118 776 (сто вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 63 коп., 3 % річних у розмірі 32 842 (тридцять дві тисячі вісімсот сорок дві) грн. 33 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 274 (дві тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 28 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий