Рішення

від 05.09.2018 по справі 925/463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року

м. Черкаси справа № 925/463/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем Дяченко Т.В., за участю прокурора - Тищенко О.В., Шмайлов О.П. - посвідчення, представників: позивача - ОСОБА_1 за довіреністю, першого відповідача - ОСОБА_2 сільський голова, другого відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Вергунівської сільської ради та до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельні ділянки

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання недійсним договору про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 та зобов'язання звільнити земельні ділянки загальною площею 61,6364 га земельного запасу, розташованих в адміністративних межах Вергунівської сільської ради, за межами населеного пункту, які перебувають у користуванні сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос".

Позов вмотивовано тим, що Спірний договір є фактично договором оренди земельної ділянки, який укладено всупереч чинному законодавству.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позові.

Другий відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечував повністю. Заперечення вмотивовано тим, що за спірним договором земельні ділянки не передавались та не використовувались. Плата за них не вносилась.

Представник першого відповідача у судовому засіданні визнаючи факт укладення спірного договору у вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Суд, заслухавши прокурора, представника позивача та відповідачів, дослідивши наявні у справі докази, встановив наступне.

Черкаською місцевою прокуратурою встановлено, що Вергунівською сільською радою 08 квітня 2017 року з метою фактичного землекористування укладено договір про відшкодування плати за землю із суб'єктом господарювання СТОВ Колос (надалі - договір) по земельним ділянкам загальною площею 180,1506 га, розташованих в адміністративних межах Вергунівської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно п. 1.1 договору встановлено, що СТОВ Колос надано в користування земельні ділянки площею 180,1506 га ріллі в адміністративних межах Вергунівської сільської ради, за межами населеного пункту та зобов'язано сплачувати кошти в розмірі 292 079,06 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі сімдесят дев'ять гривень шість копійок).

Згідно п. 1.2 зазначеного договору визначено річну оренду плату за земельну ділянку ріллю 292 079,06 грн. (двісті дев'яносто дві тисячі сімдесят дев'ять гривень шість копійок) виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 180,1506 га, яка встановлена відповідно до нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення ріллі за 1 га - 36 029 грн. складену відповідно до середньої орендної ставки, яка визначена в розмірі 4,5%.

Таким чином, нормативно-грошова оцінка усього земельного масиву площею 180,1506 га визначена в розмірі 6 490 645, 96 грн. ( шість мільйонів чотириста дев'яносто тисяч шістсот сорок п'ять гривень дев'яносто шість копійок).

В свою чергу п. 2.1 договору визначено, що договір є домовленістю двох сторін, спрямованою на встановлення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладанні договору, у визначенні умов договору з урахування вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до п. 2.2. обидві сторони підтверджують, що договір укладено за взаємною згодою сторін, без будь-якого тиску і є добровільним волевиявленням сторін.

Пунктом 5.1 визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору оренди від 18.12.2006 р. №040679600002 в користування СТОВ Колос перебували земельні ділянки загальною площею 386,5997 га. в межах Вергунівської сільської ради. Однак розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації від 16.09.2014 №256 право користування цими ділянками було припинено для оформлення прав на них за іншими особами. Після цього СТОВ Колос договорів оренди на ці земельні ділянки, у тому числі спірні у даній справі, не укладав.

Частиною 1 ст. 235 Цивільного кодексу України передбачено, що удаваним правочином є такий правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ч. 2 ст. 235 ЦК України).

Виходячи з умов спірного договору про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 СТОВ Колос отримує в платне користування 180,1506 га земель запасу - ріллі в адміністративних межах Вергунївської сільської ради за межами населеного пункту, порядок надання яких регулюється нормами Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передавати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, законодавцем встановлений єдиний правовстановлюючий документ, яким врегульовано відносини щодо оренди землі.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральна засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 4) Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою ті шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому частиною 2 вказаної статті визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Слід зазначити, що вказаним договором про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 не встановлений строк договору та будь-який термін протягом якого СТОВ Колос використовуватиме земельні ділянки загальною площею 180,1506 га.

Таким чином, знівельовані вимоги ст. 15 Закону України Про оренду землі де встановлені істотні умови договору оренди землі в тому числі строк дії договору оренди.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі , право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно вимог передбачених ст. 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

При цьому, ст. 17 Закону України Про оренду землі визначено, що передача об'єкта оренди за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до вимог ст. ст. 4, 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію речових прав та обтяжень на нерухоме майно, що посвідчують право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснює реєстраційна служба, яка входить у склад управління юстиції.

Оспорюваний договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 укладений між Вергунівської сільською радою та СТОВ Колос в установленому порядку не зареєстрований та взагалі не містить конкретно визначеного строку дії.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Так, положеннями ст. 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у /разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Встановлено, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України де зазначено, що орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, Вергуніською сільською радою безпосередньо порушено під час підписання угоди про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 вимоги ст. 122 Земельного кодексу України фактично передавши в користування СТОВ Колос землі державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 8 згаданої статті зазначено, що сільський, селищний голова и в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Разом з тим, укладення такого договору свідчить про передачу в користування земельних ділянок СТОВ Колос в порушення вимог ст. 186 Земельного кодексу України без рішення органу місцевого самоврядування.

Таким чином, суд приходить до висновку проте, що спірний договір названим приписам закону не відповідає, а тому підлягає визнанню не дійсним.

Що стосується вимог прокурора про повернення земельних ділянок, площею 61,6364 га, то суд виходить з наступного.

Матеріали справи не містять доказів передачі СТОВ Колос земельних ділянок на умовах спірного договору. Переважна кількість земельних ділянок, що були в користуванні другого відповідача на умовах договору від 18.12.2006, дія якого припинена 16.09.2014 передана у власність та користування іншим особам.

Посилання прокурора на акт перевірки від 13.04.2018 №121-ДК/242/АП/09/01\-18, складений посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області суд вважає безпідставним, виходячи із наступного.

В самому акті зазначено, що за період 2017-2018 років частина земельних ділянок із всього масиву 180,1506 га приватизована, із зазначених земель розмежовані:

Історико-культурного призначення державної форми власності: земельні ділянки з кадастровими номерами земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:004:0003 площею 1,8503 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:004:0412 площею 1,0182 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7'124982000:01 -.004:0413 площею 0,8957 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0003 площею 1,8503 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:005:0007 площею 1,8503 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:004:0001 площею 1,8445 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:002:0311 площею 4,9896 га, земельні ділянки без кадастрових номерів^загальною площею 1,25 га які розташовані серед земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, земельні ділянки без кадастрових номерів загальною площею 1,0323 які розташовані серед масиву земельних ділянок, в якому крайні земельні ділянки з кадастровими номерами 7124982000:01:003:0418, 7124982000:01:003:0410.

Сільськогосподарського призначення державної форми власності земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,369 га та земельна ділянка без кадастрового номера, яка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 7124982000:01:005:0060 площею 54,7311 га.

Сільськогосподарського призначення приватної форми власності загальною площею 54, 4691 га.

В акті не названі обставини, що свідчать про використання земельних ділянок саме СТОВ Колос .

Ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що прокурор належними та допустимими доказами не довів перебування у користуванні другого відповідача спірних земельних ділянок, площею 61,6364 га, а тому у цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст.. 129 ГПК України з відповідачів на користь прокурора підлягають до стягнення витрати останнього на оплату судового збору пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 укладений між Вергунівською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» про передачу в користування земельної ділянки загальною площею 180,1506 га ріллі в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (вул. Леніна, 117, с. Вергуни, Черкаська область, 19641, код 03793320) та Вергунівської сільської ради (вул. Свято-Троїцька, 122/1, с. Вергуни, Черкаського району, Черкаської області, 19641, код 26324504) на користь прокуратури Черкаської області (вул. Богдана Хмельницького, 60, м. Черкаси, 18015, код 02911119) судовий збір в розмірі 1762,00 грн. на банківський р/р 35212034003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ (МФО 820172) за кодом класифікації видатків бюджету - 2800.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 денного строку в порядку, визначеному ГПК України з дня його оголошення судом.

Повний текст складено і підписано 24.09.2018 року.

СУДДЯ К.І.Довгань