Постанова

від 12.02.2019 по справі 925/463/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. Справа№ 925/463/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Чорної Л.В.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 12.02.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 (рішення складено підписано 24.09.2018)

у справі № 925/463/18 (головуючий суддя Довгань К.І.)

за позовом Заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави

в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

до 1) Вергунівської сільської ради

2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос

про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельні ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з позовом до Вергунівської сільської ради та до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос про визнання недійсним договору про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 та зобов'язання звільнити земельні ділянки загальною площею 61,6364 га земельного запасу, розташованих в адміністративних межах Вергунівської сільської ради, за межами населеного пункту, які перебувають у користуванні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог №166-923 вих. №17 від 20.06.2018).

У обґрунтування своїх вимог Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури зазначає, що договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 укладено з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки під час його укладення сторони намагались приховати зміст та наслідки іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки. Також, вказує, що договір від 08.04.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 у справі № 925/463/18 позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017, укладений між Вергунівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Колос про передачу в користування земельної ділянки загальною площею 180,1506 га ріллі в адміністративних межах Вергунівської сільської ради Черкаського району.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Колос та Вергунівської сільської ради на користь прокуратури Черкаської області судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що оспорюваний договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017, укладений між Вергунівської сільською радою та СТОВ Колос , в установленому порядку не зареєстрований та не містить конкретно визначеного строку дії. Суд вказав, що Вергуніською сільською радою безпосередньо порушено під час підписання угоди про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 вимоги ст. 122 Земельного кодексу України фактично передавши в користування СТОВ Колос землі державної власності. Укладення такого договору свідчить про передачу в користування земельних ділянок СТОВ Колос в порушення вимог чинного законодавства без рішення органу місцевого самоврядування. Отже, суд прийшов до висновку, що спірний договір приписам закону не відповідає, тому підлягає визнанню недійсним.

Також, суд зазначив, що прокурор належними та допустимими доказами не довів перебування у користуванні СТОВ Колос спірних земельних ділянок, площею 61,6364 га, тому вимоги прокурора про повернення земельних ділянок не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги акт перевірки Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 13.04.2018 № 121-ДК/242/АП/09/01- 18, оскільки у даному акті не вказані обставини, що свідчать про використання земельних ділянок саме СТОВ Колос . Проте, на думку прокурора, укладення оспорюваного договору свідчить про передачу у користування СТОВ Колос земельних ділянок, що є предметом даного позову. До договору додаються схеми розташування земельних ділянок, переданих в користування саме СТОВ Колос , що спростовує доводи суду про відсутність доказів їх передачі відповідачу.

Крім того, прокурор вказує, що факт використання СТОВ Колос земельних ділянок відображено в акті перевірки дотримання земельного законодавства №121-ДК/242/АП/09//01-18 від 13.04.2018 ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, за змістом якого на зазначених земельних ділянках СТОВ Колос проведені підготовчі посівні роботи. До акту перевірки додані викопіювання місцезнаходження земельних ділянок та фото зображення, на яких зафіксовано, що земля переорана та підготовлена до сільськогосподарських робіт.

Прокурор звертає увагу, що факт сплати коштів СТОВ Колос за користування землею упродовж 2017 спростовує позицію відповідача щодо невикористання землі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-2 вказує, що у період з квітня 2017 по квітень 2018 не використовував земельні ділянки, оскільки земельні ділянки передані у власність чи у користування іншим фізичним або юридичним особам, що підтверджується інформаційними довідками Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру про права власності та речові права на земельні ділянки.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельні ділянки від 13.04.2018 № 121-ДК/242/АП/09/01/-18 помилково зроблений висновок, що СТОВ Колос використовуються земельні ділянки загальною площою 125,7135 га.

Явка учасників у судове засідання

У судове засідання представники позивача, відповідача-1 та відповідача-2 не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України .

Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України ).

Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України , статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом участі в судовому засіданні.

Позиції учасників справи

Прокурор у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору оренди від 18.12.2006 №040679600002 у користуванні СТОВ Колос перебували земельні ділянки загальною площею 386,5997 га. у межах Вергунівської сільської ради. 16.09.2014 Розпорядженням Черкаської районної державної адміністрації №256 право користування цими ділянками припинено для оформлення прав на них за іншими особами. Після цього, СТОВ Колос договорів оренди на ці земельні ділянки, у тому числі спірні у даній справі, не укладало.

Черкаською місцевою прокуратурою встановлено, що 08.04.2017 Вергунівською сільською радою, з метою фактичного землекористування, укладено договір про відшкодування плати за землю із суб'єктом господарювання СТОВ Колос (надалі - договір) по земельним ділянкам загальною площею 180,1506 га, розташованих в адміністративних межах Вергунівської сільської ради за межами населеного пункту.

Відповідно до п. 1.1 договору СТОВ Колос надано в користування земельні ділянки площею 180,1506 га ріллі в адміністративних межах Вергунівської сільської ради, за межами населеного пункту та зобов'язано сплачувати кошти в розмірі 292 079,06 грн.

Згідно п. 1.2 договору визначено річну оренду плату за земельну ділянку ріллю 292 079,06 грн., виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 180,1506 га, яка встановлена відповідно до нормативно-грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення ріллі за 1 га - 36 029 грн., складену відповідно до середньої орендної ставки, яка визначена в розмірі 4,5%.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що договір є домовленістю двох сторін, спрямованою на встановлення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладанні договору, у визначенні умов договору з урахування вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Договір укладено за взаємною згодою сторін, без будь-якого тиску та є добровільним волевиявленням сторін ( п. 2.2 договору).

Приписами пункту 5.1 визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами.

Заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звертаючись із позовом до суду зазначає, що договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 укладено з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки під час його укладення сторони намагались приховати зміст та наслідки іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки (удаваність правочину). Також, вказує, що договір від 08.04.2017 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним правочином є такий правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Виходячи з умов спірного договору про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 СТОВ Колос отримує в платне користування 180,1506 га земель запасу - ріллі в адміністративних межах Вергунївської сільської ради за межами населеного пункту, порядок надання яких регулюється нормами Закону України Про оренду землі .

Згідно із ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передавати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, законодавцем встановлений єдиний правовстановлюючий документ, яким врегульовано відносини щодо оренди землі.

Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральна засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою ті шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Суд першої інстанції встановив, що договором про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 не встановлений строк договору та будь-який термін, протягом якого СТОВ Колос використовуватиме земельні ділянки загальною площею 180,1506 га. Отже, зазначений договір суперечить нормам чинного законодавства.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону ( ст. 6 Закону України Про оренду землі ).

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 Земельного кодексу України ).

У відповідності до вимог ст.ст. 4 , 6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію речових прав та обтяжень на нерухоме майно, що посвідчують право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснює реєстраційна служба, яка входить у склад управління юстиції.

При цьому, ст. 17 Закону України Про оренду землі визначено, що передача об'єкта оренди за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Місцевий господарський суд встановив, що договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017, укладений між Вергунівської сільською радою та СТОВ Колос , в установленому порядку не зареєстрований та не містить конкретно визначеного строку дії.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами 1. 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З огляду на вказане вище, суд першої інстанції вірно встановив, що Вергуніською сільською радою порушено під час підписання угоди про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 вимоги ст. 122 Земельного кодексу України фактично передавши в користування СТОВ Колос землі державної власності.

Частинами 1, 2, 8 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Сільський, селищний голова в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Разом з тим, укладення такого договору свідчить про передачу в користування земельних ділянок СТОВ Колос в порушення вимог законодавства України без рішення органу місцевого самоврядування.

Отже, колегія суддів походжується із висновком суду першої інстанції, що спірний договір приписам закону не відповідає, а тому підлягає визнанню недійсним.

Стосовно вимог апелянта про повернення земельних ділянок, площею 61,6364 га, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у матеріалах справи відсутні докази передачі СТОВ Колос земельних ділянок на умовах договору від 08.04.2017. Переважна кількість земельних ділянок, що були в користуванні Вергунівської сільської ради на умовах договору від 18.12.2006, дія якого припинена 16.09.2014, передана у власність та користування іншим особам.

Обґрунтовуючи вимогу про повернення земельних ділянок прокурор посилається на акт перевірки від 13.04.2018 №121-ДК/242/АП/09/01/-18, складений посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (т. 1; а.с. 30-31).

Проте, в акті зазначено, що за період 2017-2018 років частина земельних ділянок із всього масиву 180,1506 га приватизована, із зазначених земель розмежовані:

-історико-культурного призначення державної форми власності: земельні ділянки з кадастровими номерами земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:004:0003 площею 1,8503 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:004:0412 площею 1,0182 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:.004:0413 площею 0,8957 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0003площею 1,8503 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:005:0007 площею 1,8503 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:004:0001 площею 1,8445 га; земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:002:0311 площею 4,9896 га, земельні ділянки без кадастрових номерів^загальною площею 1,25 га які розташовані серед земельної ділянки з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002, земельні ділянки без кадастрових номерів загальною площею 1,0323 які розташовані серед масиву земельних ділянок, в якому крайні земельніділянки з кадастровими номерами 7124982000:01:003:0418, 7124982000:01:003:0410;

-сільськогосподарського призначення державної форми власності: земельна ділянка з кадастровим номером 7124982000:01:006:0002 площею 54,369 га та земельна ділянка без кадастрового номера, яка розташована поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 7124982000:01:005:0060 площею 54,7311 га;

-сільськогосподарського призначення приватної форми власності загальною площею 54, 4691 га.

Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу, що в акті відсутні обставини, які свідчать про використання земельних ділянок СТОВ Колос .

Твердження прокурора, що факт сплати коштів СТОВ Колос за користування землею упродовж 2017 підтверджує використання відповідачем земельних ділянок, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази сплати СТОВ Колос за земельні ділянки упродовж 2017 року.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурор належними та допустимими доказами не довів перебування у користуванні СТОВ Колос спірних земельних ділянок, площею 61,6364 га, тому у цій частині позову слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, місцевий господарський суд правильно зазначив, що договір про відшкодування плати за землю від 08.04.2017 підлягає визнанню недійсним. Проте, оскільки прокурор належними та допустимими доказами не довів перебування у користуванні СТОВ Колос спірних земельних ділянок, площею 61,6364 га, тому вимога про повернення земельних ділянок не підлягає задоволенню.

Отже, позовні вимоги про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити земельні ділянки підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 у справі № 925/463/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 у справі № 925/463/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 у справі № 925/463/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.09.2018 у справі № 925/463/18 залишити без змін.

Матеріали справи №925/463/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 13.02.2019

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Л.В. Чорна

І.М. Скрипка