Постанова

від 17.09.2018 по справі 910/21422/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2018 р. Справа№ 910/21422/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці

на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018

у справі № 910/21422/16 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці

до Приватного підприємства Агроспецпроект

про стягнення 970 000,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України (надалі - АТ Укрексімбанк ) в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Агроспецпроект (надалі - ПП Агроспецпроект , відповідач) про стягнення 970 000,00 грн збитків у розмірі вартості втраченого орендованого майна, посилаючись на те, що відповідач, як орендар за договором оренди №67/07/0108 від 26.05.2006 повинен відшкодувати позивачеві, як новому власнику рухомого майна, на підставі договору іпотеки №7107Z57 від 23.08.2007, вартість орендованого майна у разі його відчуження знищення чи псування з вини орендаря.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2017 у справі №910/21422/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017, задоволено позовні вимоги АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк , стягнуто з ПП Агроспецпроект на користь АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці 970 000,00 грн збитків у розмірі вартості втраченого орендованого майна, 14 550,00 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі №910/21422/16 скасовано, справу № 910/21422/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції вказав, що в матеріалах справи відсутнє як свідоцтво про право власності на рухоме майно боржника, так і акт оцінки майна, за якою позивачем набуто спірне обладнання, у зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про розмір завданих збитків є передчасними; судами не повно досліджено наявності усіх умов, необхідних для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків; суди допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли передчасних висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/21422/16 у задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці на користь ПП Агроспецпроект 16 005,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 17 460,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до акту опису й арешту майна від 09.09.2011 майно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне товариство Арго (надалі - ТОВ ВКТ Арго ) - депалетайзер (бувший у вжитку, в робочому стані), передано на відповідальне зберігання представнику АТ Укрексімбанк Літкевич В.С., а тому вимоги позивача щодо стягнення з ПП Агроспецпроект 970 000,00 грн збитків у розмірі вартості втраченого орендованого майна за договором оренди № 67/07/0108 від 26.05.2006 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт послався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, а саме, незастосування закону, який підлягав застосуванню.

В обґрунтування скарги позивач зазначав, що єдиним належним доказом, який може підтвердити повернення предмету найму від орендаря до орендодавця є відповідний акт передачі/повернення майна, підписаний сторонами договору, однак, такий документ останніми складений не був, у зв'язку з чим орендні правовідносини не припинилися; доводи відповідача про знищення документів, які підтверджують повернення майна, є безпідставними та необґрунтованими; матеріали справи містять докази, що підтверджують залишення орендованого майна у відповідача з правом користування.

Крім того, апелянт наголошував на наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для стягнення збитків, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає в порушенні ним умов договору щодо незбереження орендованого майна, вартість якого визначена сторонами у договорі та становить 970 000,00 грн; шкідливий результат такої поведінки відображається у втраті майна; причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що майно було втрачено орендарем, як особою, яка повинна була забезпечити збереження орендованого майна; вина відповідача полягає у порушенні умов договору та втраті майна; розмір збитків заздалегідь погоджений сторонами згідно умов договору, а тому реальний розмір збитків позивачеві доводити не потрібно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі № 910/21422/16, розгляд вищевказаної апеляційної скарги призначено на 03.09.2018, встановлено ПП Агроспецпроект строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач наголошував на тому, що докази, на які посилається апелянт як на підтвердження залишення орендованого майна у відповідача з правом користування не є належними, зокрема, акт опису і арешту майна від 09.09.2011 ВП №26940374 був складений з грубим порушенням вимог Інструкції про проведення виконавчих дій; судом на виконання вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 27.07.2017 у даній справі, було всебічно, повно та об'єктивно встановлено всі обставини справи, надано належну оцінку доводам і запереченням сторін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2018, у порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи № 910/21422/16 оголошено перерву до 17.09.2018.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

17.09.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 26.05.2006 між ТОВ ВКТ Арго (у тексті договору - орендодавець) та ПП Агроспецпроект (у тексті договору - орендар) було укладено договір № 67/07/0108 (далі - договір оренди), предметом якого відповідно до п. 2.1 договору є оренда депалетайзера - обладнання, що в автоматичному режимі здійснює зняття проміжних жерстяних банок з палетів для можливості подальшого їх використання у виробництві (у тексті договору - обладнання).

Згідно з п. 2.2 договору оренди мета оренди (призначення): виробниче користування для депалетизування жерстяних банок виробництва орендодавця.

Орендодавець надає, проводить пусконалагоджувальні роботи, а орендар бере в оренду та виробничу експлуатацію обладнання, оренда якого є предметом даного договору. Орендар бере на себе зобов'язання прийняти обладнання в оренду та сплачувати своєчасно орендну плату в строки і порядку, що передбачені даним договором. Обладнання є власністю орендодавця (п.п. 2.3-2.5 договору оренди).

Пунктом 7.3 договору оренди сторони погодили, що для точного визначення сум штрафних санкцій по відповідальності, орендодавець зазначає у договорі, що вартість обладнання становить 970 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до п. 9.1 договору оренди останній набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2008, але в будь-якому випадку до повного виконання обома сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

У разі припинення договору оренди, орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві обладнання у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу (п. 9.5 договору оренди).

Строк дії договору може бути продовжено за взаємною згодою сторін, що оформлюється письмово додатковою угодою та підписується уповноваженими представниками обох сторін (п. 9.8 договору оренди).

Факт укладення вказаного договору оренди та протоколу кінцевого приймання обладнання (депалетайзерів) від 22.06.2006, відповідно до якого орендар та орендодавець підтвердили, що машини пройшли тестування та прийняті орендарем у експлуатацію, було встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/8799/13 за позовом АТ Укрексімбанк до ПП Агроспецпроект про стягнення 656 032,13 грн, витребування майна та розірвання договору оренди, яке набрало законної сили, а тому, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України такі обставини не потребують доведення при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Зазначеним рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі №910/8799/13 також були встановлені наступні обставини.

15.03.2006 ТОВ ВКТ Арго придбало два автоматичних депалетайзери для проміжних банок, модель ADV/З, серійний номер 26118.

23.08.2007 між АТ Укрексімбанк (у тексті договору - банк) та ТОВ ВКТ Арго (у тексті договору - іпотекодавець) було укладено іпотечний договір №7107Z57, згідно з яким в забезпечення виконання умов генеральної кредитної угоди від 23.08.2007 №7107N1 іпотекодавцем передано в іпотеку належний йому єдиний майновий комплекс, що знаходиться за адресами: Чернівецька область, село Бочківці, вулиця Головна, 3; Чернівецька область, місто Хотин, вулиця Незалежності, 49-а; Хмельницька область місто Кам'янець-Подільській, проспект Грушевського, 1/В, до складу якого входив депалетайзер для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 у справі №9/13, яке набрало законної сили, задоволено позов АТ Укрексімбанк про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.08.2007 №7107Z57, в тому числі на депалетайзер для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech , в рахунок погашення заборгованості ТОВ ВКТ Арго за генеральною кредитною угодою від 23.08.2007 № 7107N1 в розмірі 767 577 927,21 грн.

На виконання вказаного рішення було відкрите виконавче провадження ВДВС Головного управління юстиції у Чернівецькій області № 26940374, під час проведення якого стягувач (позивач) дізнався, що депалетайзер, який відповідно до іпотечного договору № 7107Z57 від 23.08.2007 є забезпеченням виконання зобов'язань ТОВ ВКТ Арго перед банком, знаходиться за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Жашківська, 32, у користуванні відповідача.

09.09.2011 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області в присутності представника АТ Укрексімбанк за вказаною адресою було описано та накладено арешт на майно ТОВ ВКТ Арго - депалетайзер (бувший у вжитку, в робочому стані), про що складено відповідний акт опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП № 26940374.

У вказаному акті відображено опис майна у місці його знаходження, за адресою Золотоніської філії ПП Агроспецпроект : вул. Жашківська, 32, в м. Золотоноші Черкаської області, що дає змогу ідентифікувати вказане майно.

У подальшому, за результатами прилюдних торгів АТ Укрексімбанк придбало предмет іпотеки - єдиний майновий комплекс ТОВ ВКТ Арго в межах виконавчого провадження, після чого 30.05.2012 позивачеві було видане свідоцтво про право власності на рухоме майно боржника вартістю 501 650 644,00 грн, що є предметом договору іпотеки №7107Z57 від 23.08.2007, у тому числі, і на депалетайзер для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech (а.с. 4, т. 4).

У вищевказаному рішенні Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі №910/8799/13 також зазначено, що як вбачається з висновку експерта № 166 від 28.07.2016, виконаного в рамках судової товарознавчої експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2015 у справі № 910/8799/13, при експертному огляді 11.06.2016 в складському приміщенні готової продукції та цехах №№ 1-2 ПП Агроспецпроект , що знаходяться за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Жашківська, 32, в присутності представників ПП Агроспецпроект , у вказаних приміщеннях було виявлено обладнання для пакування готової продукції та металеві конструкції (лінії), які за своїми ідентифікаційними характеристиками (маркуванням) не являють собою депалетайзер для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech .

З огляду на встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/8799/13 факт відсутності у ПП Агроспецпроект , прийнятого за договором оренди № 67/07/0108 від 26.05.2006, депалетайзера для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech , та виходячи з визначеного частинами 3, 4 статті 285 Господарського кодексу України обов'язку орендаря відшкодувати орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з ПП Агроспецпроект збитків у розмірі вартості втраченого орендованого майна, яка складає 970 000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем та ТОВ ВКТ Арго було укладено правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Обґрунтовуючи правомірність заявлених вимог, апелянт посилається на ч. 2 ст. 795 ЦК України, відповідно до якої повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказаною нормою регулюються відносини, пов'язані з переданням у найм будівлі або іншої капітальної споруди, а тому, з огляду на те, що предметом договору оренди було рухоме майно, ч. 2 ст. 795 ЦК України застосуванню не підлягає.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про недоведеність відповідачем повернення спірного майна з оренди, оскільки доказів протилежного останнім не надано.

Посилання відповідача на знищення документів, які б підтверджували повернення відповідачем спірного майна з оренди, у зв'язку з неодноразовим залиттям приміщень ПП Агроспецпроект , колегією суддів відхиляються як безпідставні та такі, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами у справі.

Разом з тим, загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди викладено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є :

- втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданими збитками є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що збитки стали об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків та їх розміру, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні збитків.

Позивач стверджує, що з огляду на відсутність доказів повернення спірного майна з оренди, а також враховуючи встановлений рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі № 910/8799/13 факт відсутності у ПП Агроспецпроект прийнятого за договором оренди депалетайзера для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech , відповідачем порушено умови договору щодо збереження орендованого майна, що має наслідком його втрату.

Однак, колегія суддів не може погодитися з вищевикладеними доводами апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно з ч. 4 ст. 285 ГК України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Пунктом 7.2. договору оренди сторони також передбачили, що орендар несе відповідальність за пошкодження обладнання сплатою вартості такого пошкодження, та зобов'язаний відшкодувати збитки та втрати, понесені орендодавцем у зв'язку з таким пошкодженням.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 у справі №9/13, яке набрало законної сили, задоволено позов АТ Укрексімбанк про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 23.08.2007 №7107Z57, в тому числі на депалетайзер для проміжних банок, модель ADV/3, серійний номер 26118, виробництва фірми Clevertech , в рахунок погашення заборгованості ТОВ ВКТ Арго за генеральною кредитною угодою від 23.08.2007 № 7107N1 в розмірі 767 577 927,21 грн.

Разом з тим, встановити, що на підставі вказаного рішення та свідоцтва про право власності на рухоме майно від 30.05.2012 до позивача у даній справі перейшли права та обов'язки наймодавця за договором оренди, укладеним з відповідачем, на переконання колегії суддів, є неможливим, оскільки у вказаному договорі не було вказано жодних ідентифікуючих ознак переданого в оренду майна - депалетайзеру, а у рішенні Господарського суду міста Києва від 22.09.2016 у справі №910/8799/13 було встановлено, що 15.03.2006 ТОВ ВКТ Арго придбало два автоматичних депалетайзери для проміжних банок, модель ADV/З, серійний номер 26118.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи Акту опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП № 26940374 та заяви свідка від 01.02.2018 (а.с. 155-158, 183, т. 4), 09.09.2011 державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області в присутності представника АТ Укрексімбанк Літкевича В.С. та двох понятих було складено вказаний Акт опису й арешту майна за адресою Золотоніської філії ПП Агроспецпроект : вулиця Жашківська, 32 в місті Золотоноші Черкаської області, відповідно описано та накладено арешт на майно ТОВ ВКТ Арго - депалетайзер (бувший у використанні, в робочому стані).

У зв'язку з тим, що депалетайзер перебував в оренді ПП Агроспецпроект згідно договору оренди № 67/07/0108 від 26.05.2006, майно ТОВ ВКТ Арго не було вилучено у орендаря та залишено за адресою Золотоніської філії ПП Агроспецпроект : вулиця Жашківська, 32 в місті Золотоноші Черкаської області.

Описане майно прийняв на відповідальне зберігання представник АТ Укрексімбанк Літкевич В.С.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на день проведення опису й арешту майна) майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі ? зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

За приписами статті 59 Закону України Про виконавче провадження обов'язок щодо збереження арештованого майна у належному стані покладено на зберігача.

Відповідно до статті 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно зі частиною 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України передбачає, що збитки, завдані втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що відповідно до акту опису й арешту майна від 09.09.2011 майно ТОВ ВКТ Арго - депалетайзер (бувший у вжитку, в робочому стані), передано на відповідальне зберігання представнику АТ Укрексімбанк Літкевич В.С., а тому саме позивач відповідає за зберігання такого майна.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з даним висновком місцевого господарського суду та вважає обґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що вищевказаний акт опису й арешту майна не є належним доказом у справі, який підтверджує наявність у ПП Агроспецпроект майна, що є предметом договору оренди №67/07/0108 від 26.05.2006.

Так, відповідно до п. 5.6.1 Інструкція про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 N 74/5, яка була чинна станом на дату складення акту опису й арешту майна від 09.09.2011, арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам.

Згідно з п. 5.6.6 вказаної Інструкції в акті опису і арешту повинні бути вказані, зокрема, назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо).

Проте, як вбачається з Акту опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП №26940374, в переліку описаного і арештованого майна зазначено Депалетайзер, бувший у використанні, в робочому стані .

Таким чином, в порушення вимог вищезазначеної Інструкції, в Акті опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП №26940374 не було вказано жодних відмінних ознак, які можуть ідентифікувати майно, а тому суд позбавлений можливості встановити, що на відповідальне зберігання представнику АТ Укрексімбанк Літкевич В.С. за Актом опису й арешту майна від 09.09.2011 у ВП №26940374 було передане саме спірне обладнання, так само, як і не може визнати доведеними доводи апелянта про те, що вказане обладнання було залишено відповідачеві з правом користування за адресою Золотоніської філії ПП Агроспецпроект : вул. Жашківська, 32, м. Золотоноша, Черкаська обл.

При цьому, вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 17.02.2010 у справі №9/13, ще не може свідчити, що даної посадовою особою в межах виконавчого провадження опис майна здійснено відносно обладнання, що виступало предметом договору оренди №67/07/0108 від 26.05.2006.

Крім того, обґрунтовуючи розмір збитків, позивач посилається на ч. 5 ст. 225 ГК України, згідно якої сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

За твердження апелянта, в п. 7.3 договору оренди сторони погодили розмір збитків від господарського правопорушення.

Однак, як вбачається зі змісту вказаного пункту договору, сторони визначили вартість обладнання для точного визначення сум штрафних санкцій по відповідальності, а не розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором.

При цьому, колегією суддів враховано, що скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України у постанові від 27.07.2017 у даній справі вказав на те, що 30.05.2012 АТ Укрексімбанк було видано свідоцтво про право власності на рухоме майно боржника вартістю 501650644 грн, що є предметом договору іпотеки № 7107Z57 від 23.08.2007, у тому числі, і на спірний депалетайзер; разом з тим, в матеріалах справи відсутнє як вказане свідоцтво, так і акт оцінки майна, за якими позивачем набуто спірне обладнання, у зв'язку із чим колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про розмір завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п. 5.12.7 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мінюсту від 15.12.1999 № 74/5 (чинної на момент проведення виконавчих дій), майно передається стягувачу за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію.

Як вбачається зі Звіту про оцінку майна - єдиного майнового комплексу ТОВ ВКТ Арго , виконаного ПП Естімейт за замовленням АТ Укрексімбанк , первісна вартість обладнання - автоматичного депалетайзера станом на 01.12.2010 (дата оцінки) становить 771 232,16 грн (а.с. 116, т. 3).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, які входять до предмету доказування у справі та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для стягнення збитків, а саме, протиправної поведінки відповідача, завдання збитків позивачеві та обґрунтованості їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці.

При цьому, колегія суддів зазначає, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча відповідні висновки місцевого господарського суду не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/21422/16 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга АТ Укрексімбанк в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк в м. Чернівці на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/21422/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/21422/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/21422/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.09.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська