Рішення

від 13.09.2018 по справі 910/2151/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2018Справа № 910/2151/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Жалоби С.Р. розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Вегамакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Віком-Трейд"

про стягнення 113 436, 65 грн.

Представники:

від позивача: Боскін О.Л.;

від відповідача: Ковальський Г.В.;

від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вегамакс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 113 436, 65 грн., з яких: 102 410, 00 грн. - основного боргу, 2 230, 57 грн. - 3 % річних та 8 796, 08 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 не поставив позивачу продукцію, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 102410,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2230,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 8796,08 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 відкрито провадження у справі № 910/2151/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи; судове засідання призначено на 30.03.2018.

12.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Віком-Трейд".

15.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3.

16.03.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що виконав свої зобов'язання з поставки товару належним чином, згідно відомостей, що містяться у Товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017, товар (вантаж) від імені перевізника - ПП "Віком-Трейд" отримано 05.01.2017 директором (він же водій автомобіля) ОСОБА_3 для перевезення на користь ПП "Віком-Трейд".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Віком-Трейд".

26.03.2018 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що відповідачем на підтвердження поставки товару за договором №ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 надано копії товарно-транспортних накладних, проте останні не містять підпису уповноваженої особи та печатки підприємства, які свідчили б про реальне отримання позивачем товару.

26.03.2018 до Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Вегамакс" надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обгрунтоване тими обставинами, що деякі документи, долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, мають ознаки підробки, та позивач має намір доводити певні обставини справи шляхом виклику свідків та/або призначення експертизи.

28.03.2018 представник відповідача через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення по справі, в яких зазначає, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" залишились перший та другий примірники товарно-транспортних накладних, в яких згідно п. 7.5.6. Інструкції № 281 не повинні міститься відмітки (підпис представника) вантажоодержувача.

Судове засідання, призначене на 30.03.2018, не відбулось.

30.03.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання (по суті - клопотання про витребування доказів), в якому позивач просив суд зобов'язати відповідача надати суду оригінал товарно-транспортної накладної №ЗН00035 від 05.01.2017 та оригінали документів, які свідчили б про реальну поставку товару позивачу за договором (палива), а саме: видаткової накладної, свідоцтва про повірку автоцистерни перевізника, довіреність вантажоодержувача (позивача), видана уповноваженої особі на отримання товару у перевізника.

Крім того, 30.03.2018 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання (по суті - клопотання про витребування доказів), в якому позивач просив суд зобов'язати третю особу надати суду анкетні дані ОСОБА_3: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання (перебування), місце роботи, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності); оригінал товарно-транспортної накладної № ЗН00035 від 05.01.2018 про поставку пального від відповідача на адресу позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 зобов'язано відповідача та третю особу надати суду оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017, складену між Приватним підприємством "Віком-Трейд" Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (замовник, вантажоодержувач - Приватне підприємство "Вегамакс"); судове засідання призначено на 02.05.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2018 суд ухвалив здійснювати розгляд справи №910/2151/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.05.2018.

17.05.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 24.05.2018 № 05-23/758 у зв'язку з закінченням повноважень у судді Отрош І.М., проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/2151/18 передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 прийнято справу № 910/2151/18 до свого провадження. Підготовче засідання призначено на 14.06.2018.

11.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Приватного підприємства "Вегамакс" надійшло клопотання про виклик Зимай М.В. у якості свідка та клопотання про витребування додаткових документів у якому позивач просить суд зобов'язати відповідача надати до матеріалів справи: документи, які підтверджували б повноваження перевізника - приватного підприємства "ВІКОМ-ТРЕЙД" на отримання товару (пального): договір, угода, доручення тощо; копію свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним реєстраційним номером АІ 3287 АХ, а також інші документи, де буде вказаний об'єм автоцистерни, що було б підтвердженням того, що вказаний ТТН автомобіля за своїми технічними характеристиками може перевозити нафтопродукти (бензин) у кількості зазначеній у ТТН № ЗН00035 від 05.01.2018; документи які були підставою для розвантаження автомобіля і відвантаження пального (бензину) у населеному пункті із назвою "Миронівка".

У судовому засіданні 14.06.2018 представник відповідача подав клопотання про долучення протоколу опитування Зимай М.В.

Також, у судовому засіданні 14.06.2018 суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 05.07.2018.

21.06.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від директора Приватного підприємства "Віком-Трейд" надійшов супровідний лист про долучення відповіді на запитання відповідача у формі заяви свідка.

02.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Приватного підприємства "Вегамакс" надійшло клопотання відповідно до ст. 90 ГПК України з переліком питань до директора третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства"Віком-Трейд" ОСОБА_4, а саме: " 1. Хто і яким документом уповноважив Приватне підприємство "Віком-Трейд" на отримання бензину моторного А-92 у кількості 4900 куб. дм. від ТОВ "Західна нафтогазова компанія" за товаро-транспортною накладною №ЗН00035 від 05.01.2018, який належав позивачу? 2. Де було вивантажено отриманий за товаро-транспортною накладною №ЗН00035 від 05.01.2018 товар, який належав позивачу (бензин моторний А-92)? 3. На якій підставі товар було вивантажено саме там? 4. Хто і на підставі яких документів отримав товар від імені позивача? 5. Який об'єм цистерни автомобіля, в який було навантажено отриманий за товаро транспортною накладною № ЗН00035 від 05.01.2018 товар, який належав позивачу? 6. Яким документом підтверджується об'єм цистерни автомобіля, в який було навантажено отриманий за товаро-транспортною накладною № ЗН00035 від 05.01.2018 товар який належав позивачу?"

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/2151/18 на 30 днів; заяву Приватного підприємства "Вегамакс" про витребування доказів задоволено; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" у строк до 30.06.2018 надати суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи наступних документів: документи, які підтверджували б повноваження перевізника - приватного підприємства "ВІКОМ-ТРЕЙД" на отримання товару (пального): договір, угода, доручення тощо; копію свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним реєстраційним номером АІ 3287 АХ, а також інші документи, де буле вказаний об'єм автоцистерни, що було б підтвердженням того, що вказаний ТТН автомобіля за своїми технічними характеристиками може перевозити нафтопродукти (бензин) у кількості зазначеній у ТТН № ЗН00035 від 05.01.2018; документи які були підставою для розвантаження автомобіля і відвантаження пального (бензину) у населеному пункті із назвою "Миронівка". Клопотання Приватного підприємства "Вегамакс" про виклик свідка у судове засідання - задоволено. Ухвалено викликати в судове засідання у справі 910/2151/18 для допиту в якості свідка ОСОБА_4; зобов'язано ОСОБА_4 не пізніше як за п'ять днів до підготовчого засідання у формі заяви свідка надати суду відповіді на питання Приватного підприємства "Вегамакс", а також надати докази, що підтверджують викладені у відповіді обставини. Підготовче засідання відкладено на 23.08.2018.

16.07.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" надійшли пояснення на виконання ухвали суду від 05.07.2018 в частині витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/2151/18 призначено на 13.09.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, через відділ автоматизованого документообігу суду повернуто конверт поштового відправлення з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення .

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 13.09.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - товар у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід'ємними частинами цього договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди.

Згідно п. 4.2. договору, товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FСА франко-перевізник на складі постачальника; СРТ - фрахт/перевезення оплачені до місця названого покупцем; ЕХW - франко-завод на складі названому постачальником. Конкретна умова поставки визначається ва додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.

Пунктом 4.3. договору, при тлумаченні умов поставки по цьому договору застосовуються ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року (ІНКОТЕРМС - 2000). В разі розбіжностей між положеннями цього договору і правилами ІНКОТЕРМС - 2000, пріоритет в тлумаченні умов поставки мають положення цього договору.

За умовами п. 4.7. договору, постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Відповідно до п. 4.9. договору, датою поставки товару вважається:

-при базисі поставки ЕХW - дата, вказана в актах приймання-передачі товару;

- при базисах поставки FСА, СРТ - дата виписки товарно-транспортних накладних.

Згідно п. 5.1. договору, покупець здійснює 100 % попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Цей договір є чинним з моменту його укладення і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна зі сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, відповідно до якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне ДП-Л-Євро4-В0, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 81 095, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Крім того, 21.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, згідно якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 86 485, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Також, 26.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, за умовами якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне ДП-З-Евро5-В0, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 89 915, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додаткових угод № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 відповідачем було поставлено позивачу паливо дизельне на загальну суму 257 495, 00 грн., що підтверджується видатковими накладними № НБ005581 від 06.09.2016, № № НБ009837 від 21.12.2016 та № НБ010028 від 26.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплена печатками підприємств (копія наявна в матеріалах справи) та виставленим рахунком на оплату № 105 від 26.02.2018.

Так, 04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, відповідно до якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне А-92-Євро5-Е5, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 102 410, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно додаткової угоди № 4 від 04.01.2017 та виставленого рахунку на оплату № 10 від 04.01.2017 було перераховано відповідачу 102 410, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1045 від 04.01.2017 та № 2636 від 04.01.2017

Проте, відповідачем товар не поставлено.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 23/05/2017-11 від 23.05.2017, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснити зобов'язання та поставити товар, згідно здійсненої 100 % оплати, протягом 5-ти банківських днів. У випадку неможливості передати певну кількість пального у власність Приватного підприємства "Вегамакс" повернути сплачені грошові кошти у розмірі 102 410, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 24.05.2017.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути сплачені кошти у розмірі 102 410, 00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 230, 57 грн. - 3 % річних за період з 01.06.2017 по 20.02.2018 та 8 796, 08 грн. - інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 20.02.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або пр-ипинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, 04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, відповідно до якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне А-92-Євро5-Е5, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 102 410, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Судом також встановлено, що позивачем згідно додаткової угоди № 4 від 04.01.2017 та виставленого рахунку на оплату № 10 від 04.01.2017 було перераховано відповідачу 102 410, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1045 від 04.01.2017 та № 2636 від 04.01.2017

Проте, відповідачем товар не поставлено.

Так, частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що останній виконав зобов'язання з поставки зазначеної партії товару: Паливо дизельне А-92-Євро5-Е5, кількість (літрів) - 4 900 000 та вартістю 102 410, 00 грн. у спосіб передачі товару перевізнику, відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України - Приватному підприємству "Віком-Трейд", в особі водія автомобіля ОСОБА_3 (який також є директором ПП "Віком-Трейд"), про що відповідачем була складена товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017 та факт отримання водієм Зимай М.В. товару підтверджується його підписом на товарно-транспортній накладній.

Крім того, відповідач зазначає, що на виконання договору поставки за період з 06.09.2016 по 05.01.2017 між сторонами було укладено 4 додаткові угоди до договору № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 та № 4 від 04.01.2017 та перші 3 партії товару за договором були поставлені позивачу таким самим способом, шляхом передання товару перевізнику - Приватному підприємству "Віком-Трейд" в особі водія автомобіля Зимай М.В., що підтверджується видатковими накладними № НБ005581 від 06.09.2016, № № НБ009837 від 21.12.2016 та № НБ010028 від 26.12.2016 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т/-0006015 від 06.09.2016, № ЗН01669 від 21.12.2016 та № ЗН01850 від 26.12.2016, тобто відповідач здійснив поставку шляхом передання товару перевізнику для подальшого перевезення на користь позивача.

Проте, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно п. 4.2. укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FСА франко-перевізник на складі постачальника; СРТ - фрахт/перевезення оплачені до місця названого покупцем; ЕХW - франко-завод на складі названому постачальником. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.

Пунктом 4.3. договору, при тлумаченні умов поставки по цьому договору застосовуються ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року (ІНКОТЕРМС - 2000). В разі розбіжностей між положеннями цього договору і правилами ІНКОТЕРМС - 2000, пріоритет в тлумаченні умов поставки мають положення цього договору.

За умовами п. 4.7. договору, постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Відповідно до п. 4.9. договору, датою поставки товару вважається:

-при базисі поставки ЕХW - дата, вказана в актах приймання-передачі товару;

- при базисах поставки FСА, СРТ - дата виписки товарно-транспортних накладних.

Так, відповідно до у додатковій угоді № 4 від 04.01.2017 до договору, сторони визначили умови поставки, а саме: FСА франко-перевізник на складі продавця .

Суд зазначає, що відповідно до ІНКОТЕРМС Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати в редакції 2000 року, термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Перевізник - будь-яка особа, яка прийняла на себе за договором перевезення прямі або посередницькі зобов'язання у здійсненні перевезення залізничним, автомобільним, морським, повітряним, річковим транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Таким чином, виходячи з вище наведеного, суд зазначає, що за умовами поставки FСА франко-перевізник на покупця (позивача) покладено обов'язок визначення/уповноваження перевізника на доставку товару, при цьому, враховуючи що сторони передбачили місце завантаження товару - склад продавця (продавця), то саме відповідач несе відповідальність за відвантаження товару.

Проте, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач уповноважував Приватне підприємство "Віком-Трейд" на перевезення придбаного ним товару - палива.

При цьому, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" надати суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи документи, які підтверджували б повноваження перевізника - приватного підприємства ВІКОМ-ТРЕЙД на отримання товару (пального): договір, угода, доручення тощо; копію свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним реєстраційним номером АІ 3287 АХ, а також інші документи, де вказаний об'єм автоцистерни, що було б підтвердженням того, що вказаний ТТН автомобіля за своїми технічними характеристиками може перевозити нафтопродукти (бензин) у кількості зазначеній у ТТН № ЗН00035 від 05.01.2018; документи які були підставою для розвантаження автомобіля і відвантаження пального (бензину) у населеному пункті із назвою Миронівка .

Однак, відповідачем на виконання вимог суду було надано письмові пояснення, в яких повідомлено, що у відповідача відсутні документи, які б підтверджували повноваження перевізника - Приватного підприємства "Віком-Трейд" на отримання товару за Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017, узгоджена сторонами поставка спірної партії товару відбулася в усній формі, як і відсутнє свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним номером АІ 3287 АХ, а також документи, де вказаний об'єм автоцистерни.

Суд також зазначає, що додана відповідачем до відзиву на позовну заяву товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017 не містить підпису уповноваженої особи позивача та печатки підприємства, які свідчили б про реальне отримання позивачем товару.

Так, відповідно до п.п. 7.5.2., 7.5.3. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція), відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Відповідно до п. 7.5.4. та п. 7.5.7. Інструкції, нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Таким чином, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт здійснення відповідачем поставки товару, зокрема документи які б підтверджували повноваження перевізника - Приватного підприємства "Віком-Трейд" на отримання товару, свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним номером АІ 3287 АХ, свідоцтво про повірку автоцистерни, довіреність вантажоодержувача та інші документи, де зазначено об'єм автоцистерни, як і відсутня видаткова накладна складена сторонами на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на додаткові угоди № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 та те, що перші 3 партії товару за договором були поставлені позивачу таким самим способом, шляхом передання товару перевізнику - Приватному підприємству "Віком-Трейд" в особі водія автомобіля Зимай М.В., шо підтверджується видатковими накладними № НБ005581 від 06.09.2016, № № НБ009837 від 21.12.2016 та № НБ010028 від 26.12.2016 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т/-0006015 від 06.09.2016, № ЗН01669 від 21.12.2016 та № ЗН01850 від 26.12.2016, оскільки факт виконання чи не виконання відповідачем своїх зобов'язань за додатковими угодами № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 до договору не є предметом розгляду даної справи.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Так, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 23/05/2017-11 від 23.05.2017, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснити зобов'язання та поставити товар, згідно здійсненої 100 % оплати, протягом 5-ти банківських днів. У випадку неможливості передати певну кількість пального у власність Приватного підприємства "Вегамакс" повернути сплачені грошові кошти у розмірі 102 410, 00 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 24.05.2017 та отримана відповідачем 26.05.2018, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 6105235593007.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить довисновку, що відповідач вважається вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 102 410, 00 грн. в якості передоплати, та починаючи з 03.06.2018 відбулося прострочення зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки відповідачем не надано до суду належних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів у повному обсязі, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 102 410, 00 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 230, 57 грн. - 3 % річних за період з 01.06.2017 по 20.02.2018 та 8 796, 08 грн. - інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 20.02.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.

Вищезазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущено помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних, при цьому сума інфляційних втрат нарахована вірно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 2 213, 74 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання зобов'язання за період з 03.06.2017 по 20.02.2018 та інфляційних втрат у сумі 8 796, 08 грн. за період з 03.06.2017 по 20.02.2018, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Вегамакс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15, офіс 52, ідентифікаційний код - 33064160) на користь Приватного підприємства "Вегамакс" (61166, Харківська обл., м. Харків, проспект науки, буд. 36, кімната 15, ідентифікаційний код - 37283793) 102 410 (сто дві тисячі чотириста десять) грн. 00 коп. - заборгованості, 8 796 (вісім тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 08 коп. - інфляційних втрат, 2 213 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. 74 коп. - 3 % річних та 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 74 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 24.09.2018

Суддя Щербаков С.О.