Постанова

від 12.12.2018 по справі 910/2151/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2018 р. Справа№ 910/2151/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання : Пугачовій А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Боскін О.Л.;

від відповідача: Ковальський Г.В.;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 (дата підписання повного тексту 29.09.2018) у справі № 910/2151/18 (суддя: Щербаков С.О.)

за позовом Приватного підприємства "Вегамакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Віком-Трейд"

про стягнення 113 436, 65 грн.

Встановив

Приватне підприємство "Вегамакс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 113 436, 65 грн, з яких: 102 410, 00 грн - основного боргу, 2 230, 57 грн - 3 % річних та 8796, 08 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 не поставив позивачу продукцію, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати у розмірі 102410,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2230,57 грн та інфляційні втрати у розмірі 8796,08 грн.

12.03.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Віком-Трейд", яка була задоволена судом.

Господарський суд міста Києва частково задовольнив позов Приватного підприємства "Вегамакс" своїм рішенням від 13.09.2018.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення в даній справі шляхом викладення абзацу 8 на сторінці 9 рішення у наступній редакції:

Таким чином, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт здійснення відповідачем поставки товару, зокрема документи які б підтверджували повноваження перевізника - Приватного підприємства Віком-Трейд на отримання товару, і видаткова накладна складена сторонами на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару. ;

Змінити мотивувальну частину Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 року у справі № 910/2151/18 шляхом доповнення мотивувальної частини рішення абзацами наступного змісту:

Оцінюючи в сукупності наявні докази (Товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ЗН00035 від 05.01.2017, Протокол опитування громадянина (директора ПП Віком-Трейд ОСОБА_4) адвокатом Ковальським Г.В. в порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 14.06.2018, та відповідь директора ПП Віком-Трейд на запитання відповідача в порядку письмового опитування учасників справи як свідків у формі заяви свідка від 21.06.2018), Суд встановив факт отримання Приватним підприємством Віком-Трейд (місцезнаходження, буд. 1,08630, Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, вул. Підприємницька, буд. 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34284147) - третя особа ,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета сору, на стороні відповідача, в особі директора (він же і водій автомобіля) ОСОБА_4, від вантажовідправника - Товариство з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія , вантажу для перевезення за Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ЗН00035 від 05.01.2017 складеною Товариством з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія , а саме: бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 в кількості 4900 літрів, для доставки вантажоодержувачу - Приватне підприємство Вегамакс .

На підставі наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін, судом, також встановлено, що Приватне підприємство Віком-Трейд отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю Західна нафтогазова компанія (код ЄДРПОУ 33064160, місце знаходження: 01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, буд. 15, оф. 52) вантаж за Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ЗН00035 від 05.01.2017 - бензин автомобільний А-92-Євро5-Е5 в кількості 4900 літрів, вантажоодержувачу (ПП Вегамакс ) не доставило і не передало. .

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема підпункти 7.5.2, 7.5.3, 7.5.4, 7.5.7 розділу 7.5 Порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом Інструкції №281 щодо визначення документів які підтверджують факт здійснення поставки (відпуску) нафтопродуктів.

Також, скаржник вказав, що суд першої інстанції всупереч вимог ч. 3 ст. 86 п.п. 1,2 ч. 1 ст. 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не дав оцінку опитуванню директора ПП Віком-Трейд ОСОБА_4 та його відповідь на запитання відповідача в порядку письмового опитування учасників справи як свідків у формі заяви свідка від 21.06.2018.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018 справу № 910/2151/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/2151/18.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2018, у зв'язку з участю судді Коротун О.М., у тренінгу у НШСУ з 04.12.2018, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2151/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 у справі № 910/2151/18 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.

У судовому засіданні 12.12.2018 року апелянт підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що вважає рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 по справі №910/2151/18 ухваленим при повному та всебічному розгляді справи з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Представники третьої особи у судове засідання 12.12.2018 не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 12.11.2018 на відповідну адресу.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника третьої особи, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

06.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 (далі - договір), відповідно до умов якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому - "товар" у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п. 1.2. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію товару визначаються відповідними додатковими угодами до цього договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід'ємними частинами цього договору. Кожна наступна додаткова угода не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, що це прямо не зазначено в відповідній додатковій угоді. Загальна кількість товару, який поставляється по цьому договору, визначається як сума кількості окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору. Загальна вартість товару, що поставляється по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних в додаткових угодах до цього договору.

Відвантаження товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FСА франко-перевізник на складі постачальника; СРТ - фрахт/перевезення оплачені до місця названого покупцем; ЕХW - франко-завод на складі названому постачальником. Конкретна умова поставки визначається ва додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.

Відповідно до п. 4.3. договору, при тлумаченні умов поставки по цьому договору застосовуються "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" в редакції 2000 року (ІНКОТЕРМС - 2000). В разі розбіжностей між положеннями цього договору і правилами ІНКОТЕРМС - 2000, пріоритет в тлумаченні умов поставки мають положення цього договору.

За умовами п. 4.7. договору, постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Відповідно до п. 4.9. договору, датою поставки товару вважається:

- при базисі поставки ЕХW - дата, вказана в актах приймання-передачі товару;

- при базисах поставки FСА, СРТ - дата виписки товарно-транспортних накладних.

Згідно п. 5.1. договору, покупець здійснює 100 % попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Цей договір є чинним з моменту його укладення і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності за його невиконання. Якщо жодна зі сторін не заявить про свої наміри припинити дію цього договору за 30 днів до закінчення строку його дії, то строк дії цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (п. 11.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 06.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (покупець) було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 (далі - додаткова угода), відповідно до умов якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне ДП-Л-Євро4-В0, кількість (літрів) - 4900 000, ціна разом з ПДВ - 81 095, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Крім того, 21.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (покупець) укладено додаткову угоду № 2 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 (далі - додаткова угода №2), згідно якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне ДП-З-Євро5-В0, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 86485, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (покупець) було укладено додаткову угоду № 3 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 (далі - додаткова угода №3), за умовами якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне ДП-З-Евро5-В0, кількість (літрів) - 4 900000, ціна разом з ПДВ - 89915, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до додаткових угод № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 відповідачем було поставлено позивачу паливо дизельне на загальну суму 257495, 00 грн, що підтверджується видатковими накладними № НБ005581 від 06.09.2016, № № НБ009837 від 21.12.2016 та № НБ010028 від 26.12.2016, які підписані представниками сторін та скріплена печатками підприємств (копія наявна в матеріалах справи) та виставленим рахунком на оплату № 105 від 26.02.2018.

04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Вегамакс" (далі - покупець) укладено додаткову угоду № 4 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, відповідно до якої постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар по цінам та в кількості, а саме: Паливо дизельне А-92-Євро5-Е5, кількість (літрів) - 4 900 000, ціна разом з ПДВ - 102 410, 00 грн.

Умови оплати: попередня оплата 100 %.

Умови постави: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Так, позивачем згідно додаткової угоди № 4 від 04.01.2017 та виставленого рахунку на оплату № 10 від 04.01.2017 було перераховано відповідачу 102 410,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1045 від 04.01.2017 та № 2636 від 04.01.2017

Проте, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції відповідачем товар поставлено не було.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 23/05/2017-11 від 23.05.2017, в якій позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснити зобов'язання та поставити товар, згідно здійсненої 100 % оплати, протягом 5-ти банківських днів. У випадку неможливості передати певну кількість пального у власність Приватного підприємства "Вегамакс" повернути сплачені грошові кошти у розмірі 102 410, 00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 24.05.2017 та отримана відповідачем 26.05.2018, що підтверджується відстеженням пересилання поштових відправлень за штрихкодовим ідентифікатором: 6105235593007.

Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав, грошові кошти не повернув.

У разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.2. укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016, товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FСА франко-перевізник на складі постачальника; СРТ - фрахт/перевезення оплачені до місця названого покупцем; ЕХW - франко-завод на складі названому постачальником. Конкретна умова поставки визначається в додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.

Пунктом 4.3. договору, при тлумаченні умов поставки по цьому договору застосовуються "ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" в редакції 2000 року (ІНКОТЕРМС - 2000). В разі розбіжностей між положеннями цього договору і правилами ІНКОТЕРМС - 2000, пріоритет в тлумаченні умов поставки мають положення цього договору.

За умовами п. 4.7. договору, постачальник забезпечує відвантаження товару протягом 1 робочого дня після отримання попередньої оплати, в робочий час складу, якщо інші строки відвантаження не погоджені сторонами в додаткових угодах.

Відповідно до п. 4.9. договору, датою поставки товару вважається:

- при базисі поставки ЕХW - дата, вказана в актах приймання-передачі товару;

- при базисах поставки FСА, СРТ - дата виписки товарно-транспортних накладних.

Додатковою угодою № 4 від 04.01.2017 до договору, сторони визначили умови поставки, а саме: FСА франко-перевізник на складі продавця.

Відповідно до ІНКОТЕРМС "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати" в редакції 2000 року, термін "франко-перевізник" означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов'язання по завантаженню і розвантаженню товару на даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за відвантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Даний термін може бути використаний під час перевезення будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Перевізник - будь-яка особа, яка прийняла на себе за договором перевезення прямі або посередницькі зобов'язання у здійсненні перевезення залізничним, автомобільним, морським, повітряним, річковим транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

Так, за умовами поставки FСА франко-перевізник на покупця (позивача) покладено обов'язок визначення/уповноваження перевізника на доставку товару, при цьому, враховуючи що сторони передбачили місце завантаження товару - склад продавця (продавця), то саме відповідач несе відповідальність за відвантаження товару.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали суду не містять належні та допустимі докази того, що позивач уповноважував Приватне підприємство "Віком-Трейд" на перевезення придбаного ним товару - палива.

При цьому, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2018 було зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" надати суду оригінали для огляду та належним чином завірені копії для долучення до матеріалів справи документи, які підтверджували б повноваження перевізника - Приватного підприємства "ВІКОМ-ТРЕЙД" на отримання товару (пального): договір, угода, доручення тощо; копію свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, а також інші документи, де вказаний об'єм автоцистерни, що було б підтвердженням того, що вказаний ТТН автомобіля за своїми технічними характеристиками може перевозити нафтопродукти (бензин) у кількості зазначеній у ТТН № ЗН00035 від 05.01.2018; документи які були підставою для розвантаження автомобіля і відвантаження пального (бензину) у населеному пункті із назвою "Миронівка".

Однак, як було встановлено судом першої інстанції, відповідачем на виконання вимог суду було надано письмові пояснення, в яких повідомлено, що у відповідача відсутні документи, які б підтверджували повноваження перевізника - Приватного підприємства "Віком-Трейд" на отримання товару за Товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017, узгоджена сторонами поставка спірної партії товару відбулася в усній формі, як і відсутнє свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним номером НОМЕР_1, а також документи, де вказаний об'єм автоцистерни.

При цьому, колегія суддів відзначає, що товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ЗН00035 від 05.01.2017 не містить підпису уповноваженої особи позивача та печатки підприємства, які свідчили б про реальне отримання позивачем товару.

Так, відповідно до п.п. 7.5.2., 7.5.3. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція), відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).

Відповідно до п. 7.5.4. та п. 7.5.7. Інструкції, нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни.ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Таким чином, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт здійснення відповідачем поставки товару, зокрема документи які б підтверджували повноваження перевізника - Приватного підприємства "Віком-Трейд" на отримання товару, свідоцтво про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним номером НОМЕР_1, свідоцтво про повірку автоцистерни, довіреність вантажоодержувача та інші документи, де зазначено об'єм автоцистерни, як і відсутня видаткова накладна складена сторонами на підтвердження виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки товару.

При цьому, колегія суддів приймає як належне твердження скаржника, що зі змісту наведених положень підпунктів 7.5.2., 7.5.3., 7.5.4., 7.5.7. Інструкції не випливає обов'язок вантажовідправника при відпуску нафтопродуктів відбирати у перевізника копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту), свідоцтво про повірку автоцистерни та інших документів, де зазначено об'єм автоцистерни. Вантажовідправник зобов'язаний лише перевірити наявність у перевізника свідоцтва про повірку автоцистерни (міри повної місткості) та чинність цього свідоцтва, проте вважає їх таким, що не спростує висновків суду першої інстанції викладені у оскаржуваному рішенні.

Крім того, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання відповідача на додаткові угоди № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 до договору поставки нафтопродуктів № ЗН-МО-2331 від 06.09.2016 та те, що перші 3 партії товару за договором були поставлені позивачу таким самим способом, шляхом передання товару перевізнику - Приватному підприємству "Віком-Трейд" в особі водія автомобіля ОСОБА_4, що підтверджується видатковими накладними № НБ005581 від 06.09.2016, № № НБ009837 від 21.12.2016 та № НБ010028 від 26.12.2016 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Т/-0006015 від 06.09.2016, № ЗН01669 від 21.12.2016 та № ЗН01850 від 26.12.2016, оскільки факт виконання чи не виконання відповідачем своїх зобов'язань за додатковими угодами № 1 від 06.09.2016, № 2 від 21.12.2016 та № 3 від 26.12.2016 до договору не є предметом розгляду даної справи.

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення всупереч вимог ч. 3 ст. 86 п.п. 1,2 ч. 1 ст. 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не дав оцінку опитуванню директора ПП Віком-Трейд ОСОБА_4 та його відповідь на запитання відповідача в порядку письмового опитування учасників справи як свідків у формі заяви свідка від 21.06.2018 щодо прийняття останнім вантажу для перевезення за товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ЗН00035 від 05.01.2017.

При цьому, обставини про які зазначає скаржник в апеляційній скарзі мають бути встановлені при розгляді іншого спору (за участі перевізника).

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 102 410, 00 грн в якості передоплати, та враховуючи, що як було встановлено вище позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 23/05/2017-11 від 23.05.2017, починаючи з 03.06.2018 відбулося прострочення зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами спростування своєї вини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком сулу першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2230,57 грн - 3 % річних за період з 01.06.2017 по 20.02.2018 та 8796, 08 грн - інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 20.02.2018.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми та індекс інфляції відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат і встановив, що в останніх допущено помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3 % річних, при цьому сума інфляційних втрат нарахована вірно.

Північний апеляційний господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2213,74 грн 3% річних, а тому вимога в цій частині підлягає частковому 8 796, 08 грн інфляційних втрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Також, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна нафтогазова компанія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 року у справі №910/2151/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2151/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз

Дата складення повного тексту 27.12.2018.