Рішення

від 18.09.2018 по справі 826/7601/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 18 вересня 2018 року                      № 826/7601/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про стягнення пені по бюджетній заборгованості у розмірі 9 949 437,95 грн,-            В С Т А Н О В И В : З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" (далі – позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – відповідач 1) та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва (далі – відповідач 2), у якому просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню по бюджетній заборгованості у сумі  9 949 437,95 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 28.09.2017. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки статтею 102 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк для визначення податкових зобов'язань – 1095 днів, тобто позовні вимоги заявлені в межах строку, встановленого законом. В обґрунтування заявленого позову зазначено, що у період з листопада 2009 по лютий 2010 року позивач подав податкові декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 21   848   193,00 грн. За результатами проведення позапланових виїзних перевірок відповідачем складені довідки про відсутність порушень при формуванні позивачем податкового кредиту. Однак всупереч вимогам податкового законодавства відповідачем не було надано висновку з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету органом державного казначейства, що призвело до прострочення перед позивачем відшкодування з бюджету сум ПДВ. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №2а-15313/10/2670 визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі щодо повернення позивачу бюджетного відшкодування у розмірі 21 848 193,00 та зобов'язано відповідача подати висновок до Державної казначейської служби України у Шевченківському районі із зазначенням суми у розмірі 21   848 193,00 грн, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету на користь позивача. 30.11.2016 відповідачем здійснено бюджетне відшкодування 20   230   546,00 грн на рахунок позивача. На підставі п.п. 200.18, 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України у позивача 01.01.2011 виникло право на нарахування пені на суму заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 120 відсотків облікової ставки НБУ, що за період з 26.01.2015 по 30.11.2016 складає 9 949   437,95грн. Відповідач 1 надав заперечення проти адміністративного позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з тих підстав, що згідно з п.п. 200.7, 200.8, 200.11-200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України пеня, нарахована на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, не є заборгованістю бюджету, тобто вимоги про стягнення пені за період з 26.01.2015 по 30.11.2015 заявлені з пропуском строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України. Відповідач 2 надав заперечення проти адміністративного позову, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на ч. 2 ст.4, ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, п. 9.1.3 ст. 9, п. 41.1 ст. 41, п.п. 200.12, 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України,  п.п. 6, 7, 8, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39. Зазначається, що відповідачем 2 було вжито всіх заходів, передбачених законодавством, для повернення позивачу сум бюджетного відшкодування ПДВ, і бюджетне відшкодування було здійснене 30.11.2016 у сумі 20   230   233,00 грн на підставі узагальненої інформації № 33 ДФС України щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ, сформованої за зверненнями головних управлінь ДФС та надісланої листом ДКС України від 29.11.2016 №12-10/307-20080 та висновками про суми відшкодування ПДВ (реєстр ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.11.2016 №92). У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі. Представники відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №2а-15313/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016, визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо повернення позивачу бюджетного відшкодування у розмірі 20 230 546,00 та зобов'язано ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати висновок до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва із зазначенням суми у розмірі 20       230       546,00 грн, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача (з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2016 про виправлення описок у судовому рішенні). Як встановлено судом у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №2а-15313/10/2670, позивачем у період з листопада 2009 року по лютий 2010 року було подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва декларації з податку на додану вартість та заяви про повернення сум бюджетного відшкодування на загальну суму 21 848 193,00 грн, а саме: за листопад 2009 року – 11 290 000,00 грн, за грудень 2009 року – 8 168 006,00 грн, за січень 2010 року – 1 352 357,00 грн, за лютий 2010 року – 1 037 830,00 грн. За результатами проведення позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача за листопад 2009 р., грудень 2009 р., січень 2010 р., а також лютий 2010 р. були складені довідки від 16.04.2010 № 217/07-20/35947583 та від 21.05.2010 № 259/07-20/35947583, згідно з якими контролюючим органом не встановлено порушень щодо задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту. Також у цих довідках зазначено, що висновки щодо достовірності заявлених позивачем сум до відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок будуть здійснені після проведення заходів, передбачених п.п. 4.2-4.5 наказу Державної податкової адміністрації України  від 18.08.2005 №350 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПД». Перевіривши усі документи, подані позивачем на підтвердження реальності та товарності господарських операцій, суд при розгляді справи №2а-15313/10/2670 встановив, що господарські операції  між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача направлена на отримання економічної вигоди від господарської діяльності, що свідчить про хибність висновків ДПІ про необхідність проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України   обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з даними виписки з банківського рахунку позивача, відкритого у ПАТ «Укргазбанк», Управлінням ДКС у Шевченківському районі м. Києва здійснено перерахування позивачу сум відшкодування податку на додану вартість за деклараціями за листопад, грудень 2009 року, лютий 2010 року у загальній сумі 20   230 233,00 грн. На підставі п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України позивач просить стягнути з державного бюджету пеню, нараховану на суму заборгованості з відшкодування ПДВ за період з 26.01.2015 по 30.11.2016 у розмірі 9   949   437,95грн, Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України. Згідно з частинами 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. У підпункті 7.7.2 пункту 7.7   статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду. Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7   статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7      статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Згідно з підпунктом 7.7.8      пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Аналогічні положення містить пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час оскарження позивачем бездіяльності ДПІ щодо повернення бюджетного відшкодування за спірний період в адміністративній справі №2а-15313/10/2670. При цьому згідно з абзацом 3 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків. Враховуючи те, що підставою для звернення до суду з адміністративним позовом у справі №2а-15313/10/2670 стало не підтвердження відповідачем 1 достовірності заявлених позивачем сум до відшкодування податку на додану вартість за результатами проведення позапланових виїзних перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за листопад, грудень 2009 року, січень, лютий 2010 року, за результатами яких були складені довідки від 16.04.2010 № 217/07-20/35947583 та від 21.05.2010 № 259/07-20/35947583, у зв'язку з необхідністю проведення перевірок контрагентів, заявлені до відшкодування суми ПДВ були узгоджені у судовому порядку. Зважаючи на викладене, зобов'язання відповідача 1 щодо подання висновку органу державного казначейства про бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість у сумі 20   230   546,00 грн виникло з дати набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №2а-15313/10/2670, тобто постановлення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016. Відповідно до частини 4 статті 205 КАС України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються або надсилаються особам, які беруть участь у справі, в порядку, встановленому статтями 160 і 167 цього Кодексу. Згідно з частинами 1, 2 статті  167 КАС України судове рішення проголошується прилюдно негайно після виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засіданні роз'яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження. На вимогу особи, яка бере участь у справі, суд у цей самий день видає копію постанови (або її вступної та резолютивної частин) чи ухвали суду. З урахуванням вимог абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, відповідач 1 був зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, не пізніше ніж на п'ятий робочий день з дати проголошення ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі №2а-15313/10/2670, тобто 23.02.2016. Згідно з пунктом 200.13 пункту 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. У пункті 200.23 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Отже, у випадку подання відповідачем 1 до відповідача 2 висновку про відшкодування з бюджету коштів, зазначена у такому висновку сума мала бути зарахована на банківський рахунок позивача не пізніше 01.03.2016, тобто строк, з якого виникає заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість та право позивача на нарахування пені виникло 02.03.2016. Також судом береться до уваги те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.05.2016 було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі №2а-15313/10/2670 в частині зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві подати до Управління ДКС України у Шевченківському районі м. Києва висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача, до закінчення касаційного провадження. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.09.2016 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у справі №2а-15313/10/2670, отже в період з 18.05.2016 по 20.09.2016 відповідач 1 був зобов'язаний утримуватися від виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 в частині подання до органу державного казначейства висновку із зазначенням спірних сум, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету на користь позивача. З урахуванням викладеного, позивачем обґрунтовано нараховано пеню на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за періоди (виходячи з кількості днів у 2016 році, яка дорівнює 366 днів): -          з 02.03.2016 по 17.05.2016 (з 02.03.2016 по 21.04.2016 – 51 день за ставкою НБУ 22% та з 22.04.2016 по 17.05.2016 – 26 днів за ставкою НБУ 19%) у сумі 1   071   887,29 грн (744   218,77 грн + 327 668,52 грн); -          з 21.09.2016 по 30.11.2016 (з 21.09.2016 по 27.10.2016 – 37 днів за ставкою НБУ 15% та з 28.10.2016 по 30.11.2016 – 34 дні за ставкою НБУ 14%) у сумі 683 858,79 грн (368       129,61 грн + 315 729,18 грн). При цьому, не зважаючи на те, що позивачем помилково зазначено, що сума податку на додану вартість, яку відшкодовано на рахунок позивача 30.11.2016, становить 20       230       546,00 грн замість 20   230   233,00 грн, суд відповідно до частини 4 статті 78 КАС України враховує постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2015 у справі №2а-15313/10/2670, яка набрала законної сили і якою встановлено правомірність заявлення позивачем до відшкодування сум податку на додану у загальній  сумі 20   230   546,00 грн. З огляду на зазначене, розмір пені, правомірно нарахованої позивачем на суму заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 20   230   546,00 грн за період з 02.03.2016 по 17.05.2016 та з 21.09.2016 по 30.11.2016, яка підлягає стягненню, становить 1 755 746,08 грн (1   071   887,29  грн + 683   858,79 грн). Згідно з частиною 1   статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України 1 755 746,08 грн пені, нарахованої на суму заборгованості бюджету перед позивачем з відшкодування податку на додану вартість. При цьому судом не приймаються до уваги посилання відповідача 1 на пропущення позивачем строку звернення з адміністративним позовом, оскільки згідно з частиною 3 статті 99 КАС України (у редакції, чинній на дату подання позовної заяви) для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Виходячи з положень статей 56, 102 Податкового кодексу України для оскарження дій/бездіяльності податкового органу щодо відшкодування/невідшкодування сум податку на додану вартість, неподання висновку до органів казначейської служби, а також стягнення пені за несвоєчасне відшкодування встановлено строк 1095 днів з дня, коли платник податків дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав та інтересів. Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись положеннями статей 2, 72-77, 90 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ: Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про стягнення з Державного бюджету України пені по бюджетній заборгованості у сумі  9 949 437,95 грн задовольнити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" 1 755 746,08 грн (один мільйон сімсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сорок шість гривень вісім копійок) пені, нарахованої на заборгованість бюджету перед товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" з відшкодування податку на додану вартість у сумі 20 230 546,00 грн. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" 8 193 691,87 грн (вісім мільйонів сто дев'яносто три тисячі шісот дев'яносто одна гривня вісімдесят сім копійок) пені, нарахованої на заборгованість бюджету перед товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" з відшкодування податку на додану вартість у сумі 20 230 546,00 грн. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" судовий збір у сумі 26 336,19 грн (двадцять шість тисяч триста тридцять шість гривень дев'ятнадцять копійок). Стягувач: товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРАВО ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 35947583, адреса: 04119, Київ, вул.Зоологічна, 4-а, офіс 139). Боржник: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39561761, адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26). Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                                    Є.В. Аблов