Рішення

від 13.09.2018 по справі 441/416/17

ГОРОДОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

441/416/17 2/441/47/2018

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.09.2018 року Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Українець П.Ф.

за участі секретаря Петрик-Ключник М.Є.

представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Городок Львівської обл. справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Городоцька державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_5 27.03.2017р. звернувся з позовом до ОСОБА_4, просив визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане 13.07.2004р. ОСОБА_4 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га, скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем та визнати за ним право власності на таку в порядку спадкування за законом. 15.06.2017р. ОСОБА_3 вимоги уточнив і доповнив, просив також визнати недійсними державні акти, що видані ОСОБА_4 22.10.2008р. на земельні ділянки.

Вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати, ОСОБА_6, що проживала на АДРЕСА_1, після її смерті відкрилась спадщина на цей житловий будинок і земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га, що належала їй на підставі державного акта серії НОМЕР_1, виданого 22.03.2001р. Що на часі смерті матері він проживав з нею, вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому згідно ст. 549 ЦК України (1963р.) вважається таким, що прийняв спадщину, але нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність оригіналу правоустановлюючого документа на землю. Після цього він звернувся до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, при розгляді справи довідався, що в липні 2004р. ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищеозначену земельну ділянку. Вважає, що свідоцтво про право на спадщину видано відповідачу незаконно, оскільки він є єдиним спадкоємцем, що фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, бо проживав з нею на часі її смерті, після смерті матері проживає у будинку, що їй належав, сплачує земельний податок за землю. Що ОСОБА_4 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 лише 13.07.2004р., тобто після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини, що у спадковій справі відсутні будь-які відомості, про те, що відповідач прийняв спадщину за заповітом після смерті спадкодавця, а наявність у нього оригіналу державного акта на землю, не може вважатися фактом прийняття спадщини, оскільки він тільки орендував цю земельну ділянку. Що державний нотаріус Городоцької державної нотаріальної контори Богаченко О.І. при прийнятті заяви від ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не перевірила і не встановила інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, в т.ч. і ту частину, яка охоплена заповітом, такі дії нотаріуса вчинені із порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, порушують його права як спадкоємця, а відтак свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що видане 13.07.2004р. ОСОБА_4, слід вважати незаконним і таке підлягає скасуванню.

Оскільки після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4 виготовив два Державні акти про право приватної власності на землю і зокрема серії НОМЕР_2 і НОМЕР_3 від 22.10.2008р. на земельні ділянки відповідно площею 3.38 га і 0.45 га, обидві для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, просить також визнати недійсними означені державні акти.

В суді ОСОБА_3 позов підтримав, просив позов задовольнити.

На підтримання позову висловилась представник позивача ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_4 висловився на заперечення позову.

На підтримку позиції відповідача висловився його представник ОСОБА_8, який пояснив, що заповідальне розпорядження ОСОБА_6 відповідало її волі, волевиявлення спадкодавця було вільним, вона свідомо призначила його довірителя своїм спадкоємцем на випадок своєї смерті. Що в липні 2004р. відповідач та позивач разом звертались до нотаріуса для оформлення спадкових прав ОСОБА_4 за заповітом, що при цьому ОСОБА_3 особисто надавав нотаріусу оригінал свідоцтва про смерть матері ОСОБА_6, що ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом, а твердження позивача про регулярну сплату податку за земельну ділянку, дійсності не відповідають. Що у 2008р. відповідач завершив процедуру переоформлення документів та отримав державні акти на право власності на спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Тобто, після смерті ОСОБА_6, з ІНФОРМАЦІЯ_3 його довіритель, як спадкоємець, вступив у володіння та управління спадковим майном, яке йому заповіла ОСОБА_6 Що квитанція на оплату земельного податку ОСОБА_6 датована 18.10.2007р., що він особисто у 2004р. інформував позивача про те, що відповідач отримав Свідоцтво на право власності за заповітом і що йому теж необхідно звернутися до нотаріуса, але позивач це зробив лише у 2016р., а тому вважає, що є підстави для застосування строку позовної давності. У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову через пропуск строку на звернення до суду із позовом.

Представник Городоцької державної нотаріальної контори ГТУЮ у Львівській обл. визначеної позиції щодо предмету спору не висловила, вважає, що нотаріус, яка видала оспорюване свідоцтво, діяла з дотриманням Інструкції.

Заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, суд задоволює позов, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, є сином ОСОБА_6 (а.с.10).

ОСОБА_6 згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 22.03.2001р. мала на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га, що на території Городоцької міської ради (а.с.27).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла (а.с.11).

05.07.2001р. спадкодавець склала заповіт, яким на випадок своєї смерті належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га, що на території Городоцької міської ради, заповіла ОСОБА_4 (а.с.20).

Згідно довідки виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської обл. № 995 від 02.03.2017р. ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3, до дня смерті проживала та була зареєстрована у житловому будинку на АДРЕСА_1, разом з нею проживав і був зареєстрований її син ОСОБА_3 (а.с.21).

13.07.2004р. ОСОБА_4 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, в цей же день йому видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким він є спадкоємцем належного ОСОБА_6 майна - земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га, що на території Городоцької міської ради Львівської обл. (а.с. 16,18).

На підставі вищеозначеного свідоцтва ОСОБА_4 22.10.2008р. отримав державний акт серія НОМЕР_2 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.38 га (кадастровий номер НОМЕР_5) на території Городоцької міської ради Львівської обл. та державний акт серія НОМЕР_3 на право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0.45 га (кадастровий номер НОМЕР_6) на території Городоцької міської ради Львівської обл. (а.с. 66,67).

В 2016р. ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Мухи М.Т. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 Листом № 105/01-16 від 06.09.2016р. нотаріус повідомила ОСОБА_3 про неможливість видачі йому свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно (а.с.14).

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963р., який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із ст. 534 ЦК України (в редакції 1963р.) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або декільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За ст. 537 ЦК України (в редакції 1963р.) частина майна, що залишилась не заповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього кодексу.

Для прийняття спадщини згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963р.) необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно положень ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно вимог ст. 550 ЦК України (в редакції 1963р.) строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

У судовому засіданні встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3, на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем проживав її син - ОСОБА_3, який згідно вимог ст. 529 ЦК України (в редакції 1963р.) є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_3 фактично вступив в правління та володіння спадковим майном, так як залишився проживати у належному спадкодавцю будинку, успадкував речі домашнього вжитку, згідно поданих в суд квитанцій сплачував земельний податок за земельну ділянку, яка належала ОСОБА_6 (а.с.28), а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963р.) вважається таким, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця.

Згідно п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ № 20/5 від 03.03.2004р., яка діяла на момент видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_10, свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно п. 211 вищеозначеної Інструкції, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

ОСОБА_4 заяву про прийняття спадщини подав нотаріусу 13.07.2004р., тобто більше ніж через два роки після відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6, доказів, які б вказували, що він вступив управління або володіння спадковим майном, при матеріалах нотаріальної справи немає, в суді не здобуто.

Заяви ОСОБА_3 про надання згоди для прийняття ОСОБА_4 спадщини поза межами встановленого законом строку для прийняття спадщини або ж судового рішення про продовження відповідачу такого строку, у матеріалах нотаріальної справи немає (а.с. 122-130).

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що у нотаріуса не було підстав для видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті матері, після закінчення шестимісячного строку для її прийняття відповідачем не відмовлявся від такої, а отже, суд приходить до переконання, що він прийняв усю спадщину після смерті ОСОБА_6, в т.ч. і спірну земельну ділянку, оскільки така не була прийнята спадкоємцем за заповітом і таким чином увійшла в склад спадкового майна, яке підлягало спадкуванню спадкоємцями за законом.

Вказане підтверджується наявністю у позивача квитанцій про оплату земельного податку за 2015-2016рр., які і далі виписувалися на ім'я померлої ОСОБА_6, а не на ОСОБА_10

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_7, реєстровий номер 1-2221, видане 13.07.2004р. державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори Богаченко О.І., за яким ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га на території Городоцької міської ради Львівської обл., слід визнати незаконним та скасувати.

Судом встановлено, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_7, реєстровий номер 1-2221, від 13.07.2004р. відповідачем 22.10.2008р. отримано державні акти серія НОМЕР_2 і серія НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно площею 3.38 га і 0.45 га та проведено державну реєстрацію права власності.

За положеннями ст. 373 ЦК України та ст. 81 ЗК України право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі договорів, в т.ч. дарування, прийняття спадщини, тощо.

Враховуючи, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, що визнане судом незаконним, відповідачу видано оспорювані державні акти про право власності на земельну ділянку та проведено державну реєстрацію права власності, суд вважає, що державні акти серія НОМЕР_2 і серія НОМЕР_3, що видані 22.10.2008р. ОСОБА_4 слід визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Городоцької міської ради Львівської обл., площею 3.38 га кадастровий номер НОМЕР_5 і площею 0.45 га, що на території Городоцької міської ради Львівської обл., кадастровий номер НОМЕР_6.

Оскільки обставин, які б вказували, що ОСОБА_6 при житті володіла спірною земельною ділянкою незаконно, не встановлено, а ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті матері, суд визнає за позивачем, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6, право власності на земельну ділянку площею 3.83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Городоцької міської ради та належала спадкодавцю згідно державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 22.03.2001р.

Покликання представника відповідача, що волевиявлення ОСОБА_6 при складенні 05.07.2001р. заповіту було вільним і відповідало її волі, а відтак ОСОБА_4 законно успадкував спірну земельну ділянку, суд бере до уваги, однак з огляду на вищенаведене розцінює як таке, що не дає підстав до відмови у позові, оскільки позивачем не оспорюється заповіт, складений спадкодавцем ОСОБА_6, а лише факт неприйняття відповідачем спадщини за цим заповітом.

Твердження представника відповідача, що позивач знав про наявність заповіту на користь його довірителя не є підставою для застосування строку позовної давності, оскільки саме від неприйняття спадщини ОСОБА_4 в частині заповіданого йому майна залежало прийняття такої частини спадкового майна позивачем.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач знав про прийняття спадщини ОСОБА_4 уже в 2004р. відповідачем не надано.

Позивач заперечив, що ходив разом з ОСОБА_4 до нотаріуса в 2004р. і що особисто надавав нотаріусу будь-які документи, пов'язані із прийняттям відповідачем спадщини після смерті його матері або ж, що вони спілкувались із відповідачем з цього приводу.

Необґрунтованим на думку суду є також покликання представника відповідача і третьої особи, що ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом, оскільки строк видачі свідоцтва і термін прийняття спадщини не є тотожними поняттями, останній врегульований нормами ЦК України в редакції 1963р. і передбачав необхідність прийняття спадщини саме в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини (ст. 549 ЦК України в редакції 1963р.).

Не підтверджено належними та допустимими доказами у справі і того факту, що відповідач давав позивачу кошти на сплату земельного податку.

Матеріалами спадкової справи не підтверджується факт вступу ОСОБА_4 в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, а наявність у нього оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно, цього факту не підтверджує.

Покликання представника відповідача про те, що позивачем надано квитанцію про оплату боргу по сплаті земельного податку за земельну ділянку в розмірі 3.83 га від 18.10.2007р. на платника ОСОБА_6, як на підставу для застосування строку позовної давності, суд розцінює як необґрунтоване, оскільки наявність такої квитанції та сам факт оплати земельного податку позивачем якраз і підтверджує факт вступу ним в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_6 та відсутність у нього на той момент інформації про оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на спірне спадкове майно, яке залишилося після смерті його матері.

Відповідно до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, суд стягує із відповідача в користь позивача 2 560 грн. документально підтверджених судових витрат (а.с. 1, 2, 3, 82).

Керуючись ст.ст. 4, 10, 133, 141, 258, 259, 263-265, 293, 294, 354 ЦПК України, ст.ст. 524, 529, 534, 537, 548-550 ЦК України в редакції 1963р., суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Свідоцтво про право на спадщину за заповітом серія НОМЕР_7, видане 13.07.2004р. державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори Богаченко О.І., реєстровий номер 1-2221, за яким ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_11 земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.38 га, що належала останній на підставі Державного акту серія НОМЕР_4 від 22.03.2001р.

Визнати недійсним Державний акт серія НОМЕР_2, що виданий 22.10.2008р. ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3.38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що на території Городоцької міської ради Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_5.

Визнати недійсним Державний акт серія НОМЕР_3 , що виданий 22.10.2008р. ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0.45 га, що на території Городоцької міської ради Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_6.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 матері - ОСОБА_11, право власності на земельну ділянку площею 3.83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала останній на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія НОМЕР_4 від 22.03.2001р.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 2 560 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Городоцький районний суд Львівської обл. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.09.2018р.

Суддя: Українець П.Ф.