Постанова

від 24.01.2019 по справі 441/416/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/416/17 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф.

Провадження № 22-ц/811/2266/18 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м.Львів

Справа № 441/416/17

Провадження № 22-ц/811/2266/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Приколоти Т.І.,

суддів Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Городоцького районного суду Львівської області, ухвалене у м. Городку 13 вересня 2018 року (суддя Українець П.Ф.)

у справі

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, з участю третьої особи: Городоцької державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та визнання права власності,-

встановив:

27 березня 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом про визнання незаконним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 липня 2004 року ОСОБА_2 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,83 га, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем та визнання за ним права власності на таку в порядку спадкування за законом. Просив також визнати недійсними державні акти, що видані ОСОБА_2 22 жовтня 2008 року на земельні ділянки. В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати, ОСОБА_6, яка проживала на АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок і земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,83 га, що належала їй на підставі державного акта серії НОМЕР_1, виданого 22 березня 2001 року. Стверджує, що на часі смерті матері він проживав з нею, вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому згідно зі ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) вважається таким, що прийняв спадщину, але нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на землю. Після цього він звернувся з позовом про визнання права власності на спадкове майно, при розгляді справи довідався, що в липні 2004 року відповідачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку. Вважає, що таке свідоцтво видано відповідачу незаконно, оскільки він є єдиним спадкоємцем, якийфактично прийняв спадщину після смерті матері, проживав з нею на час її смерті, проживає у будинку, що їй належав, сплачує земельний податок за землю. Вказує, що ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_6 лише 13 липня 2004 року, після спливу визначеного законом шестимісячного строку для прийняття спадщини; у спадковій справі відсутні будь-які відомості, про те, що відповідач прийняв спадщину за заповітом після смерті спадкодавця, а наявність у нього оригіналу державного акта на землю не може вважатися фактом прийняття спадщини, оскільки він тільки орендував цю земельну ділянку. Державний нотаріус при прийнятті заяви від відповідача про прийняття спадщини не перевірила і не встановила інших спадкоємців за законом, які прийняли спадщину, а також ту частину, яка охоплена заповітом. Вважає свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 13 липня 2004 року, незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Після отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 виготовив два Державні акти про право приватної власності на землю від 22 жовтня 2008 року на земельні ділянки відповідно площею 3,38 га і 0,45 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Просить визнати недійсними такі державні акти та задовольнити позов.

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом Серії НОМЕР_2, видане 13 липня 2004 року державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, реєстровий номер 1-2221, за яким ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_6 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,38 га, що належала померлій на підставі Державного акту серії НОМЕР_3 від 22 березня 2001 року.

Визнано недійсним Державний акт серії НОМЕР_4, виданий 22 жовтня 2008 року ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3,38 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Городоцької міської ради Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_5.

Визнано недійсним Державний акт Серії НОМЕР_6, виданий 22 жовтня 2008 року ОСОБА_2, та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,45 га, що на території Городоцької міської ради Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_7.

Визнано за ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_6, право власності на земельну ділянку площею 3,83 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцюна підставі Державного акта на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_3 від 22 березня 2001 року.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2 Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, та таким що порушує його законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права.Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.Вказує, що розпорядження ОСОБА_6 відповідало її волі, волевиявлення спадкодавця було вільним, вона свідомо призначила його своїм спадкоємцем на випадок її смерті. Зазначає, що в липні 2004 року він та позивач разом звертались до нотаріуса для оформлення спадкових прав за заповітом, при цьому ОСОБА_4 особисто надавав нотаріусу оригінал свідоцтва про смерть матері. Стверджує, що ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом, а твердження позивача про регулярну сплату податку за земельну ділянку дійсності не відповідають. У 2008 році він завершив процедуру переоформлення документів та отримав державні акти на право власності на спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Тобто, після смерті ОСОБА_6 він, як спадкоємець, вступив у володіння та управління спадковим майном. Зазначає, що у 2004 році повідомив позивача про те, що отримав свідоцтво про право власності за заповітом.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_4 є сином ОСОБА_6

Згідно Державного акта на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_3 від 22 березня 2001 року ОСОБА_6 була власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,83 га, розміщеної на території Городоцької міської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла.

5 липня 2001 року спадкодавець склала заповіт, яким на випадок своєї смерті належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 3,83 га, на території Городоцької міської ради заповіла ОСОБА_2

Згідно довідки виконавчого комітету Городоцької міської ради Львівської обл. № 995 від 2 березня 2017 року ОСОБА_6 до дня смерті проживала та була зареєстрована у житловому будинку АДРЕСА_1; разом з нею проживав і був зареєстрований її син ОСОБА_4

Судом встановлено, що 13 липня 2004 року ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, того ж дня йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким він є спадкоємцем належного ОСОБА_6 майна - земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,83 га, на території Городоцької міської ради Львівської області.

На підставі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 22 жовтня 2008 року отримав Державний акт Серії НОМЕР_4 про право власності на земельну ділянку площею 3,38 га (кадастровий номер НОМЕР_5) на території Городоцької міської ради Львівської області та Державний акт Серії НОМЕР_8 про право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,45 га (кадастровий номер НОМЕР_7) на території Городоцької міської ради Львівської області.

У 2016 році ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Городоцького районного нотаріального округу Мухи М.Т. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 Листом № 105/01-16 від 6 вересня 2016 року йому повідомлено про неможливість видачі свідоцтва через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно.

Відповідно до ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із ст. 534 цього Кодексу кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або декільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За ст. 537 ЦК України (в редакції 1963 року) частина майна, що залишилась не заповіданою, розподіляється між спадкоємцями за законом, закликаними до спадкоємства в порядку статей 529-533 цього Кодексу.

Для прийняття спадщини згідно ст. 548 ЦК України (в редакції 1963 року) необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно вимог ст. 550 ЦК України (в редакції 1963 року) строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Встановлено, що спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем проживав її син - ОСОБА_4, який згідно вимог ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_4 фактично вступив в правління та володіння спадковим майном, так як залишився проживати у належному спадкодавцю будинку, успадкував речі домашнього вжитку, згідно поданих в суд квитанцій сплачував земельний податок за земельну ділянку, яка належала ОСОБА_6, а тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) вважається таким, що прийняв спадщину після смерті спадкодавця.

Відповідно до п. 206 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом МЮУ № 20/5 від 3 березня 2004 року, яка діяла на момент видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2, свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно із п. 211 Інструкції, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини нотаріусу 13 липня 2004 року, тобто більше ніж через два роки після відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_6, докази, які б вказували, що він вступив в управління або володіння спадковим майном, в матеріалах нотаріальної справи відсутні.

Заяви ОСОБА_4 про надання згоди для прийняття ОСОБА_2 спадщини поза межами встановленого законом строку для прийняття спадщини або ж судового рішення про продовження такого строку, у матеріалах нотаріальної справи немає.

На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції вірно встановив, що у нотаріуса не було підстав для видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_4 фактично прийняв спадщину після смерті матері, у визначений законом строк, не відмовлявся від такої, а тому він прийняв всю спадщину після смерті ОСОБА_6, в тому числі і спірну земельну ділянку, оскільки така не була прийнята спадкоємцем за заповітом і таким чином увійшла в склад спадкового майна, яке підлягало спадкуванню спадкоємцями за законом.

Вказане підтверджується наявністю у позивача квитанцій про оплату земельного податку за 2015-2016 роки, які і далі виписувалися на ім'я померлої ОСОБА_6, а не на ОСОБА_2

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом Серії НОМЕР_2, реєстровий номер 1-2221, видане 13 липня 2004 року державним нотаріусом Городоцької державної нотаріальної контори ОСОБА_7, за яким ОСОБА_2 є спадкоємцем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.83 га на території Городоцької міської ради Львівської області після смерті ОСОБА_6 належить визнати незаконним та скасувати.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом Серії НОМЕР_2, реєстровий номер 1-2221, від 13 липня 2004 року відповідачем 22 жовтня 2008 року отримано Державні акти Серії НОМЕР_4 і Серії НОМЕР_6 про право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно площею 3,38 га і 0,45 га та проведено державну реєстрацію права власності.

За положеннями ст. 373 ЦК України та ст. 81 ЗК України право власності на земельну ділянку набувається і здійснюється по закону. Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі договорів, в тому числі дарування, прийняття спадщини, тощо.

Суд першої інстанції вірно вважав, що Державні акти Серії НОМЕР_4 і Серії НОМЕР_6, що видані 22 жовтня 2008 року ОСОБА_2 належить визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Городоцької міської ради Львівської області площею 3,38 га, кадастровий номер НОМЕР_5, і площею 0,45 га на території Городоцької міської ради Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_7.

Судом мотивовано визнано за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 3,83 га, яка належала спадкодавцю згідно Державного акта на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_3 від 22 березнч 2001 року.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач знав про прийняття спадщини ОСОБА_2 ще у в 2004 році відповідачем не надано.

Строк видачі свідоцтва і термін прийняття спадщини не є тотожними поняттями, останній врегульований нормами ЦК України в редакції 1963 року і передбачав необхідність прийняття спадщини в шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини (ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року).

Матеріалами спадкової справи не підтверджується факт вступу ОСОБА_2 в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини, а наявність у нього оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно, цього факту не підтверджує.

Наявність квитанції про оплату боргу по сплаті земельного податку за земельну ділянку в розмірі 3,83 га від 18 жовтня 2007 року та факт оплати земельного податку позивачем підтверджує факт вступу ним в управління та володіння спадковим майном ОСОБА_6

З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 13 вересня 2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 29 січня 2019 року.

Головуючий

Судді