Вирок

від 21.09.2018 по справі 752/61/14-к

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/61/14-к

Провадження №: 1/752/14/18

В И Р О К

Іменем України

21.09.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

захисників ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

представників цивільного позивача ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню

ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, працюючого директором ТОВ «Турн», ідентифікаційний код 2717510131, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190, ч.2 ст.191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Підсудному ОСОБА_23 пред`явлено обвинуваченняв тому,що він визначивши вчинення злочинів, як одне з основних джерел для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, шляхом вчинення умисних злочинів, направлених на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та своїм службовим становищем вчинив ряд тяжких та особливо тяжких злочинів за наступних обставин.

Так, ОСОБА_23 з 10.03.2006 по даний час, будучи засновником та директором ТОВ "Турн", володіючи інформацією про наявність у ОСОБА_24 вільних коштів і усвідомлюючи довірливе авторитетне ставлення останнього до нього, у зв`язку з тривалими діловими відносинами між ними, у червні 2007 року звернувся до нього з проханням надати йому у борг (позику) кошти в сумі 236 000 гривень, які нібито необхідні йому для збільшення обсягів придбання ТОВ "Турн" будівельних матеріалів для виготовлення залізобетону з подальшою його реалізацією та отримання від цього прибутку.

При цьому, ОСОБА_23 , маючи намір на заволодіння чужим майном - коштами ОСОБА_24 та не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення взятих у борг коштів зловживаючи довірою ОСОБА_24 , запевнив того у своїй порядності та в обов`язковому поверненні наданих у борг коштів до 25.12.2007.

ОСОБА_24 , у якого на той час були довірливі та ділові відносини з ОСОБА_23 не здогадуючись про дійсні злочинні наміри ОСОБА_23 спрямовані на заволодіння його коштами та повністю довіряючи останньому, добровільно погодився надати йому у борг кошти в розмірі 236 000 гривень.

08.06.2007 у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, у приміщені офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 розташованого на вул. Жилянській, 7-а у м. Києві, заволодів коштами ОСОБА_24 у розмірі 236 000 гривень.

У подальшому ОСОБА_23 , заволодівши коштами ОСОБА_24 , не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, в цей же день в приміщені офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчений договір позики № 568 від 08.06.2007, відповідно до якого, прийняв на себе зобов`язання у термін до 25.12.2007 повернути вказану суму коштів.

У липні 2007 року ОСОБА_23 повторно звернувся до ОСОБА_24 з проханням надати йому позику в сумі 408 000 гривень, на що останній, довіряючи ОСОБА_23 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами добровільно погодився.

12.07.2007 у не встановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_24 до себе, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 повторно заволодів коштами ОСОБА_24 у розмірі 408 000 гривень, які ОСОБА_24 , будучи введеним ОСОБА_23 в оману, добровільно передав останньому.

У подальшому, ОСОБА_23 , повторно заволодівши коштами ОСОБА_24 і реалізувавши таким чином свій злочинний намір, направлений на заволодіння майном потерпілого, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, щодо повернення взятих в борг коштів, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину в цей же день, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчений договір позики № 661 від 12.07.2007, відповідно до якого прийняв на себе зобов`язання у термін до 20.01.2008 повернути вказану суму коштів.

У жовтні 2007 року ОСОБА_23 повторно звернувся до ОСОБА_24 з проханням надати йому позику в сумі 1 485 200 гривень, на що той, довіряючи ОСОБА_23 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

18.10.2007 у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_24 до себе, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 повторно заволодів коштами ОСОБА_24 в розмірі 1 485 200 гривень, які ОСОБА_24 , будучи введеним ОСОБА_23 в оману, добровільно передав йому, після чого останній не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчений договір позики № 993 та № 994 від 18.10.2007. Відповідно до умов, ОСОБА_24 передав ОСОБА_23 в борг кошти в сумі 305 200 гривень та 1 180 000 гривень відповідно, а ОСОБА_23 прийняв на себе зобов`язання у термін до 17.01.2008 повернути вказані суми коштів.

У грудні 2007 року ОСОБА_23 повторно звернувся до ОСОБА_24 з проханням надати йому в борг 22 400 тис. гривень, на що той, довіряючи ОСОБА_23 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

21.12.2007 у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим

майном коштами ОСОБА_24 , шляхом зловживання довірою,

використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_24 до себе, у

приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 , повторно

заволодів коштами ОСОБА_24 в розмірі 22 400 гривень, які ОСОБА_24 ,

будучи введеним ОСОБА_23 в оману щодо його справжніх намірів та повідомленням останнього про те, що надані ним у борг кошти будуть

використані для збільшення обсягів придбання ТОВ "Турн" та вчасного

повернення йому зазначеної суми коштів до 21.06.2008 добровільно передав

зазначені грошові кошти ОСОБА_23 в борг.

У подальшому, ОСОБА_23 повторно заволодівши коштами ОСОБА_24 , не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, 21.12.2007, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору позики № 1299 від 21.12.2007, відповідно до умов якого сума позики за договором № 568 від 08.06.2007 змінилась з 236 000 гривень на 258 400 гривень, а термін повернення вказаної суми коштів продовжено до 21.06. 2008.

У січні 2008 року ОСОБА_23 повторно звернувся до ОСОБА_24 з проханням надати у борг 113 000 гривень на що той, довіряючи ОСОБА_23 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

12.01.2008 у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 , шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_24 до себе, в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса

ОСОБА_25 повторно заволодів коштами ОСОБА_24 в розмірі 113 000

гривень, які ОСОБА_24 , будучи введеним ОСОБА_23 в оману,

добровільно передав йому.

В цей же день в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 , не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору позики № 68 від 12.01.2008 відповідно до умов якого сума позики за договором № 661 від 12.07.2007 змінилась з 408 000 гривень на 521 000 гривень, а термін повернення вказаної суми коштів продовжено до 14.06.2008.

У січні 2008 року ОСОБА_23 повторно звернувся до ОСОБА_24 з проханням надати йому в борг 333 800 гривень, на що останній, довіряючи ОСОБА_23 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

У цей же день, у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 , шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_24 до себе, в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 повторно заволодів коштами ОСОБА_24 в розмірі 333 800 гривень, які ОСОБА_24 , будучи введеним ОСОБА_23 в оману, добровільно передав йому, після чого останній не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчені договори про внесення змін до договорів позик № 96 та № 97 від 14.01.2008 відповідно до умов яких сума позики за договорами № 993 та № 994 від 18.10.2007 змінились з 305 200 гривень на 359 000 гривень та з 1 180 000 гривень на 1 460 000 гривень відповідно, а термін повернення вказаних сум продовжено до 14.06. 2008.

У подальшому, ОСОБА_23 у період з 08.06.2007 до 14.01.2008 заволодівши шляхом зловживанням довірою коштами ОСОБА_24 в сумі 2 598 400 гривень, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов`язань продовжував у період з січня 2008 року по травень 2009 року зловживати довірою ОСОБА_24 щодо своїх справжніх намірів з приводу отриманих в борг грошових коштів та постійно змінював умови договорів позик, відповідно до яких продовжував терміни повернення ОСОБА_24 грошових коштів.

Так, з метою прикриття своєї злочинної діяльності 20.05.2009 у приміщені офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 ОСОБА_23 уклав з ОСОБА_24 договори про внесення змін до договорів позик № 1262, № 1263, № 1264, № 1265 відповідно до яких ОСОБА_23 повернув ОСОБА_24 згідно договору про внесення змін до вказаних договорів позики по 25 000 гривень, а за договором позики №1265 від 20.05.2009

198400 гривень, а всього повернув 273400 гривень. Продовживши термін повернення взятих у ОСОБА_24 грошових коштів до 25.12.2009.

У цей же день, ОСОБА_23 , повторно звернувся до ОСОБА_24 з проханням надати йому в борг позику в сумі 403 000 гривень, на що останній, довіряючи ОСОБА_23 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

20.05.2009, у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_23 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_24 до себе, в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_25 повторно заволодів коштами ОСОБА_24 в розмірі 403 000 гривень, які ОСОБА_24 добровільно передав йому, після чого останній не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_24 нотаріально посвідчений договір позики № 1266 від 20.05.2009 відповідно до умов якого ОСОБА_24 передав ОСОБА_23 в борг кошти в сумі 403 000 гривень, а ОСОБА_23 прийняв на себе зобов`язання у термін до 25.12.2009 повернути вказану суму коштів ОСОБА_24 .

У подальшому, ОСОБА_23 грошові кошти належні ОСОБА_24 якими він заволодів шляхом зловживання довірою використав на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду в розмірі 2 728 000 гривень, що є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_23 , своїми умисними діями, які виразились у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненим повторно, в особливо великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України.

Крім того, приблизно у червні 2008 року, у невстановлений органами досудового слідства час, ОСОБА_23 під час однієї із зустрічей зі своїми знайомими ОСОБА_26 та ОСОБА_27 (дівоче прізвище ОСОБА_28 ), довідався від них про те, що у ТОВ "Ріорда", яке знаходиться в АР Крим, фактичним власником якого являється ОСОБА_26 , виникли господарські спори з приводу майна вказаного товариства, після чого, у нього повторно виник злочинний умисел направлений на заволодіння грошовими коштами останніх шляхом обману.

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_23 повідомив ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , про те, що він нібито має зв`язки у правоохоронних і судових органах АР Крим і має можливість за 10 000 доларів США вирішити всі господарські спори стосовно майна ТОВ "Ріорда", хоча насправді не мав намірів виконувати взяті на себе зобов`язання, чим ввів в оману останніх скориставшись їхнім довірливим ставленням до себе.

Приблизно у червні 2008 року, у невстановлений досудовим слідством день та час, ОСОБА_23 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , шляхом обману у приміщенні ресторану "Тюбетейка", розташованого за адресою Тарасівська, 29/50 у м. Києві заволодів грошовими коштами ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в сумі 10 000 доларів США, що в еквіваленті, станом на червень 2008 року, відповідно до офіційного курсу Національного Банку України, складає 48 543, 00 гривень, які останні будучи введеними в оману ОСОБА_23 щодо його справжніх намірів, добровільно передали будучи впевненими, що дані кошти будуть використані для вирішення господарських проблем ТОВ "Ріорда".

У подальшому, ОСОБА_23 взяті на себе зобов`язання не виконав, а вказані грошові кошти використав на власний розсуд, чим завдав значної шкоди потерпілим.

Таким чином, ОСОБА_29 , своїми умисними діями, які виразились у заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.

Крім того, ОСОБА_23 , будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до Статуту виконує організаційно розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на привласнення майна ТОВ "Рейд" у листопаді 2008 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_30 з метою укладення договору на продаж товару цементу, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

04.11.2008 між ТОВ "Рейд" та ТОВ "Турн", директором якого був ОСОБА_23 , укладено договір № 04/11-08 від 04.11.2008 на поставку цементу. У період з листопада 2008 року по березень 2009 року ТОВ "Рейд" поставило товар цемент, на загальну суму 870 183 грн. 56 коп. ОСОБА_23 зловживаючи службовим становищем, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 795 264 гривень 96 копійок, а решту товару, що належало ТОВ «Рейд» на суму 74 918 гривень 60 копійок, привласнив та розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_23 будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 191 КК України.

Крім того, ОСОБА_23 будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до Статуту виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на повторне привласнення майна ТОВ "Транспортна технологічна компанія" у січні 2009 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_31 з приводу укладення усного договору на поставку щебеню, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі. Директор вказаного товариства, не розуміючи реальних намірів ОСОБА_23 , добровільно погодився на укладення відповідного усного договору.

У період з січня 2009 року по травень 2009 року ОСОБА_32 , будучи директором ТОВ "Транспортна технологічна компанія", поставив щебінь на ТОВ "Турн" на загальну суму 117 654 гривень 53 копійки. ОСОБА_23 зловживаючи службовим становищем, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 85 638,68 гривень, а решту товару, що належало ТОВ "Транспортна технологічна компанія", повторно привласнив та розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_23 будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, вчинене повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України.

Далі, ОСОБА_23 , будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до Статуту виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на повторне привласнення майна ТОВ "Братекс СТМ" у жовтні 2008 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_33 з метою укладення договору на продаж товару - цементу, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

10.10.2008 між директором ТОВ «Братекс СТМ» ОСОБА_34 та

директором ТОВ «Турн» ОСОБА_23 укладено договір на продаж

товару цементу.

ОСОБА_35 , будучи директором ТОВ "Братекс СТМ", у період з жовтня 2008 року по березень 2009 року поставив товар - цемент на ТОВ "Турн" на загальну суму 1 818 170 гривень. ОСОБА_23 , свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 1 695 614 грн. 34 коп., а решту товару на суму 122 555 грн. 66 коп., що належало ТОВ "Братекс СТМ" повторно привласнив, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_23 будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до Статуту виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на повторне привласнення майна ПП "Гарантокомплексбуд" у січні 2009 року звернувся до директора зазначеного підприємства ОСОБА_36 з метою укладення договору на продаж товару щебеню, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

Директор вказаного товариства, не розуміючи реальних намірів ОСОБА_23 , добровільно погодився на укладення відповідного усного договору.

31.01.2009 ОСОБА_37 , являючись директором ПП

"Гарантокомплексбуд", поставив щебінь на ТОВ "Турн" на загальну суму

131 580 грн. 54 коп. ОСОБА_23 , свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 9 857 грн. 91 коп., а решту товару на суму 121 722 грн. 63 коп., що належало ПП "Гарантокомплексбуд", повторно привласнив, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

Також, ОСОБА_23 будучи засновником та директором ТОВ "Турн" з 2007 року здійснював господарську діяльність з ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та ТОВ "Ардор", внаслідок якої на серпень 2008 року у даних підприємств виникли взаємні борги. З метою здійснення взаємозаліків боргів між вказаними підприємствами укладено договір № 20-08/08 про переведення боргу від 20.08.2008, згідно умов якого первісний боржник -ТОВ "Ардор" переводить на нового боржника ТОВ "Турн" борг у розмірі 508 650, 15 гривень. Новий боржник в особі директора ТОВ "Турн" в особі ОСОБА_23 зобов`язується сплатити кредитору ТОВ "ВКФ" "Просперітет" вказані грошові кошти в термін до 30 банківських днів, або провести розрахунок в іншій обумовленій формі. Внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та ТОВ "Турн" заборгованість останнього перед ТОВ "ВКФ" "Просперітет" склала 132 930,75 гривень, хоча насправді ОСОБА_23 не мав на меті повертати вказані грошові кошти.

Таким чином, ОСОБА_23 , являючись директором ТОВ "Турн" шляхом зловживання службовим становищем повторно привласнив грошові кошти директора ТОВ "ВКФ" "Просперітет" ОСОБА_38 на суму 132 930,75 гривень та свої зобов`язання по договору у встановлені строки не виконав, у зв`язку з чим ТОВ "ВКФ" "Просперітет" у січні 2009 року звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ "Турн" про стягнення 132 930,75 гривень.

Приблизно в лютому 2009 року, ОСОБА_23 не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення грошових коштів ТОВ "ВКФ" "Просперітет", з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, попрохав заступника директора ТОВ "ВКФ" "Просперітет" ОСОБА_39 підписати мирову угоду. В подальшому ОСОБА_23 власноручно склав графік погашення заборгованості ТОВ "Турн" перед ТОВ "ВКФ" "Просперітет", який підписав разом із ОСОБА_40 та свідками ОСОБА_41 та ОСОБА_42 . При умові оплати 25 000 гривень до 13.03.2009.

Після цього, ОСОБА_23 , діючи як директор ТОВ "Турн", з метою прикриття своїх істинних злочинних намірів направлених на повторне привласнення грошових коштів ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та створення враження виконання підписаної мирової угоди, у період часу з 3 по 12 березня 2009 року перерахував із рахунку ТОВ "Турн" на рахунок ТОВ "ВКФ" "Просперітет" грошові кошти в сумі 25 000 гривень, після чого, 13.03.2009 ухвалою Господарського суду м. Києва затверджено мирову угоду між ТОВ "Турн" та ТОВ "ВКФ" "Просперітет".

Таким чином, ОСОБА_23 , будучи директором ТОВ "Турн", лише частково сплатив заборгованість ТОВ "ВКФ" "Просперітет", а решту суми 102 930,75 гривень, що є великим розміром, зловживаючи службовим становищем повторно привласнив і розпорядився ними на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_23 будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, у великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України

Вказане пред`явлене підсудному ОСОБА_23 обвинувачення визнається судом не доведеним, у зв`язку із відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України, з наступних підстав.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_23 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнав та пояснив, що він був керівником ТОВ «Турн», яке займалося постачанням будівельних матеріалів. Вказане підприємство мало заборгованості перед іншими компаніями. Під час кризи у 2008 році будівельна галузь майже повністю припинила свою роботу, що призвело до неплатоспроможності з боку споживачів продукції ТОВ «Турн». Так як більшість поставок відбувались з розстрочкою платежів, то після початку кризи у 2008 році почали виникати заборгованості. Наприклад, ТОВ «Базис 2008» заборгувало ТОВ «Турн» 2600000 гривень. Інші споживачі заборгували менші суми коштів. Загальна сума заборгованості складала декілька мільйонів гривень. По всіх поставках складалися розрахунки. Вказав, що в матеріалах справи знаходиться акт перевірки податковою ТОВ «Турн» від 15.03.2011 року. Комплексною перевіркою встановлено відсутність порушень з боку підприємства.

Щодо епізоду з ТОВ «Транспортна технологічна компанія» пояснив, що коштами зазначеної компанії у розмірі 300000 гривень він не заволодівав. Це підтверджується матеріалами виїмки, відповідно до яких заборгованість ТОВ «Турн» перед ТОВ «Транспортна технологічна компанія» складає 30 - 40 тисяч гривень. Звернув увагу, що стрімкі втрати, які виникають під час здійснення господарської діяльності, жодним чином не можуть свідчити про наявність злого умислу у керівника підприємства. Об`єм фінансової допомоги, яку він вніс на рахунки ТОВ «Турн» у 2007-2008 роках як фізична особа, складає близько 1300000 гривень, для поповнення обігових коштів вказаного товариства навіть продав свою квартиру.

По епізоду з ТОВ «ВКФ-Проспарітет» показав, що ситуація виглядає абсурдною, адже вважає, що його звинувачують у підписанні мирової угоди з даним підприємством. Вказував, що якби не підписав цієї угоди, то боргу у ТОВ «Турн» перед ТОВ «ВКФ-Проспарітет» взагалі б не було. Схожа ситуація виникла і по всіх інших епізодах.

У 2006 році він познайомився з братом ОСОБА_24 - ОСОБА_41 , який також займався торгівлею будівельними матеріалами. Він запропонував співпрацю. На той час він продавав бетонні шпали. У ОСОБА_24 та ОСОБА_43 був споживач на його товар. Вони підписали контракт на постачання шпал, умови якого він виконав. ОСОБА_24 та ОСОБА_44 запропонували йому спільно вести бізнес, на що він погодився. ОСОБА_24 була зроблена пропозиція укласти письмові договори позики, завіривши їх нотаріально. В кожному договорі заздалегідь нараховувалися відсотки, які складали суму договору. Грошові кошти по вказаним договорам він повертав як особисто ОСОБА_24 , так і через його дружину ОСОБА_45 .

Вважає, що досудове слідство звинувачувало його в тому, що укладав договори письмово з метою приховати бажання заволодіти грошима ОСОБА_24 безпідставно, оскільки це спростовується Цивільним кодексом України, нормами якого він керувався при укладенні договорів. Додав, що якби він був шахраєм і скористався довірою ОСОБА_24 , щоб заволодіти його коштами, то договори, укладені між ними, повинні визнаватися нікчемними. Під час судових процесів у господарських судах ОСОБА_46 неодноразово наголошував на тому, що договори позики є дійсними. Наполягає, що взаємовідносини з усіма контрагентами регулюються цивільним правом, але аж ніяк не кримінальним.

Зазначив, що його майно арештоване та відкрито виконавче провадження щодо примусового стягнення заборгованостей. Він здійснював розрахунки за всіма договорами. В матеріалах справи містяться розписки про отримання ОСОБА_24 коштів від нього, також є заява ОСОБА_24 , завірена нотаріально, про отримання ним коштів у сумі 160000 гривень. Додав, що загалом ОСОБА_24 він повернув близько 3000000 гривень, однак частина розписок про отримання ним коштів не збереглася, оскільки ОСОБА_24 зі своїми співробітниками вивезли з його офісу меблі, сейфи і техніку.

По епізоду, де потерпілими є ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , давати покази відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, мотивуючи тим, що за даний злочин сплили строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_24 , показав, що у період з 2007 до 2009 року вони з ОСОБА_23 були друзями, товаришували сім`ями, разом їздили на відпочинок. З 2007 року підсудний почав брати у нього гроші в борг, шляхом укладення договорів позики, які нотаріально посвідчувалися. Незначну частину грошових коштів підсудний повертав, а потім знову брав у борг. ОСОБА_23 звертався до нього з проханням позичити гроші як фізичній особі й як директор ТОВ «Турн». Просив гроші на розвиток свого бізнесу та для особистих цілей. Всього між ними було укладено 5 договорів позики на загальну суму 2875 000 гривень з правом пролонгації. Весною 2009 року, після укладення останнього договору, ОСОБА_23 зник, а кошти взяті у нього не повернув. В процесі цивільного судочинства позов ОСОБА_24 до ОСОБА_23 про стягнення боргу в сумі 4039 000 грн. з урахуванням процентів та інфляції було задоволено повністю;

Свідок ОСОБА_44 , суду пояснив, що він із ОСОБА_23 познайомився влітку 2007 року. Йому рекомендували ОСОБА_23 як підприємця з яким можна співпрацювати. Приблизно в літку 2008 року він познайомив ОСОБА_47 та ОСОБА_23 з метою встановлення робочих взаємозв`язків між підприємствами ТОВ «Турн», директором якого являвся ОСОБА_23 та ТОВ «ВКФ «Просперітет», заступником директора якого являвся ОСОБА_48 . Надалі ТОВ «Турн» та ТОВ «ВКФ «Просперітет» уклали договір про поставку продукції, згідно якого ТОВ «ВКФ «Просперітет» повинен був поставити на ТОВ «Турн» щебеневу продукцію, за яку ТОВ «Турн» повинен був розрахуватися. Приблизно на початку 2009 року від ОСОБА_39 він дізнався, що ОСОБА_23 перестав розраховуватися із ТОВ «ВКФ «Просперітет» за поставлену продукцію, у зв`язку з чим ТОВ «ВКФ «Просперітет» вимушений був звернутися до господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості із ТОВ «Турн» на суму приблизно 140 000 гривень. Але під час переговорів між ОСОБА_40 та ОСОБА_23 останній запевнив ОСОБА_39 про те, що він погасить заборгованість, яка виникла у ТОВ «Турн» перед ТОВ «ВКФ «Просперітет». Повіривши обіцянкам ОСОБА_23 , ОСОБА_49 , погодився на підписання мирової угоди між ТОВ «ВКФ «Просперітет» та ТОВ «Турн», але висунув умову, що ОСОБА_23 повинен був до підписання мирової угоди виплатити ТОВ «ВКФ «Просперітет» 30 000 гривень заборгованості, а решту заборгованості виплатити до 01.05.2009 року. Також ОСОБА_23 у присутності ОСОБА_39 , ОСОБА_50 та ОСОБА_43 власноручно склав графік погашення заборгованості ТОВ «Турн» перед ТОВ «ВКФ «Просперітет». ОСОБА_23 власноручно написав, що за домовленістю між сторонами можливе погашення заборгованості в товарній формі, а саме електродами та щебеневою продукцією. ОСОБА_23 виплатив ТОВ «ВКФ «Просперітет» лише 30 000 гривень заборгованості, а після підписання в господарському суді м. Києва мирової угоди між ТОВ «ВКФ «Просперітет» та ТОВ «Турн» з невідомих причин перестав виплачувати заборгованість.

Крім того, приблизно в 2007 році він познайомив ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Між ними виникли товариські та довірливі стосунки. Приблизно влітку 2007 року ОСОБА_23 запропонував програму співпраці, яка полягала в поставках щебеню, піску, але сказав, що для цього йому потрібні обігові кошти для збільшення об`ємів поставок, що в свою чергу підвищить доходність його підприємства - ТОВ «Турн». ОСОБА_24 поспілкувавшись із ОСОБА_23 погодився позичити йому гроші для того, щоб він збільшив товарообіг у своєму підприємстві, при умові, що той буде поставляти продукцію на їхні підприємства. Так, у період з 2007 до 2009 року ОСОБА_23 неодноразово звертався до ОСОБА_24 з проханням позичити гроші. Всі договори позики посвідчувалися нотаріально. ОСОБА_23 протягом 2007-2009 років систематично брав кошти у ОСОБА_24 , повертав незначну суму та знову брав у борг. В 2009 році ОСОБА_23 зник, а кошти взяті у ОСОБА_24 не повернув;

Свідок ОСОБА_49 , в судовому засіданні повідомив, що в 2007-2009 роки він працював на посаді заступника директора ТОВ «ВКФ «Просперітет». 01 серпня 2008 року між ТОВ «ВКФ «Просперітет» та ТОВ «Турн» директором якого є ОСОБА_23 укладено два договори на постачання гранітно-щебеневої продукції на загальну суму 132 930 гривень 75 копійок, за які ТОВ «Турн» у особі директора ОСОБА_23 не розрахувалося. 11 лютого 2009 року ТОВ «ВКФ «Просперітет» подало позовну заяву до Господарського суду м. Києва про стягнення з ТОВ «Турн» грошових коштів у сумі 132 930 гривень 75 копійок. В процесі досудового врегулювання господарського спору між ТОВ «ВКФ «Просперітет» і ТОВ «Турн» 13 березня 2009 року була укладена та затверджена судом мирова угода. Перед підписанням мирової угоди ТОВ «Турн» перерахувало на рахунок ТОВ «ВКФ «Просперітет» грошові кошти у сумі 25 000 гривень, оскільки це перерахування було однією з умов підписання мирової угоди з їхнього боку. ОСОБА_23 було написано письмове зобов`язання щодо повернення грошових коштів або погашення заборгованості у товарній формі, яке виконано не було. Всього ТОВ «Турн» було повернуло ТОВ «ВКФ «Просперітет» кошти в сумі 30 тисяч гривень. Ніяких дій директор ТОВ «Турн» ОСОБА_23 щодо повернення заборгованості в подальшому не вчиняв. Станом на травень 2010 року ТОВ «Турн» мало заборгованість 109 378 гривень 06 копійок. Вважає, що директор ТОВ «Турн» ОСОБА_23 при укладанні договорів на постачання гранітно-щебенової продукції мав на меті не розраховуватися за поставлену продукцію;

В судовому засіданні були оголошені:

- показання потерпілого ОСОБА_26 , згідно з якими він у період з 2006-2007 року перебував з ОСОБА_23 у дружніх відносинах. В той же час він мав свій бізнес у АР Криму, а саме був власником ТОВ Ріорда. В цей період у вказаного товариства були певні господарські проблеми, про які він розповів ОСОБА_23 . Останній повідомив, що має зв`язки і може допомогти вирішити проблеми його підприємства, але потрібно внести передплату в сумі 10 000 доларів США. Влітку 2008 року в ресторані Тюбетейка у м. Києві, в присутності своєї дружини ОСОБА_27 та дружини ОСОБА_51 він передав ОСОБА_23 10 000 доларів США в якості передплати, для вирішення проблем його підприємства. Проте, ОСОБА_23 взятих на себе зобов`язань не виконав, гроші не повернув, а перестав брати слухавку і почав переховуватись (Том 1 а.с. 80-83 т.14, а.с.23-25);

-показання потерпілої ОСОБА_27 , згідно з якими вона знайома із ОСОБА_23 з 2001 року. На початку 2008 року відбулося знайомство ОСОБА_23 та ОСОБА_26 . Між ними зав`язались дружні відносини.

Влітку 2008 року у неї та її чоловіка ОСОБА_26 виникли проблеми в АР Крим з бізнесом, які полягали в рейдерському захопленні підприємств. Влітку 2008 року ОСОБА_23 запропонував вирішити проблеми по Криму для чого попросив грошові кошти в сумі 10 000 доларів США. Вказана сума була передана ОСОБА_23 . Розписок від ОСОБА_23 про передачу коштів не брали, так як на той час мали довірительні стосунки. Після отримання грошових коштів ОСОБА_23 раптово припинив спілкування, не відповідав на телефонні дзвінки, проблеми з підприємствами в Криму не вирішив (Том 1 а.с. 44-45, 48-50 т.14, а.с. 26);

-показання свідка ОСОБА_52 , згідно з якими вона з ОСОБА_23 не знайома та ніколи про таку особу не чула. Із ОСОБА_26 та його дружиною ОСОБА_53 знайома з 2006 року. В ТОВ «Ріорда» вона працює на посаді директора з 2007 року. Фактичним власником вказаного підприємства був ОСОБА_26 . На той час ТОВ «Ріорда» мало ряд проблем з майном підприємства в м. Саки та м. Сімферополь. По даному майну велися господарські судові спори в різних судових інстанціях. По вказаним судовим спорам юридичне супроводження здійснював давній знайомий ОСОБА_26 адвокат ОСОБА_54 , який був присутній на судових засіданнях, готував різні заяви для подачі їх в господарські суди, а також апеляційні та касаційні скарги на судові рішення. Вона, як директор підприємства також брала участь у судових засіданнях. ОСОБА_23 в судах не бачила, жодної допомоги вказана особа не надавала ані їй, ані ОСОБА_55 . З приводу представлення інтересів ТОВ «Ріорда» ОСОБА_23 чи хтось від його імені до неї не звертався(Том 1 а.с. 120-122);

- показання свідка ОСОБА_56 , який від час досудового слідства показав, що знайомий з ОСОБА_23 з 2006 року. З червня 2006 року по 2009 рік працював заступником директора ТОВ «Турн» засновником та директором якого був ОСОБА_23 .

Приблизно в 2008 року ТОВ «Турн» розпочало господарські взаємовідносини з ТОВ «ВКФ «Просперітет». Спочатку ТОВ «Турн» поставляло ТОВ «ВКФ «Просперітет» щебеневу продукцію, а потім навпаки. В результаті товарних операцій між даними підприємствами у ТОВ «Турн» виник борг перед ТОВ «ВКФ «Просперітет» приблизно 130 000 гривень.

Заступник директора ТОВ «ВКФ «Просперітет» ОСОБА_49 неодноразово звертався до директора ТОВ «Турн» ОСОБА_23 з вимогою погасити вказану заборгованість. У зв`язку з тим, що борг ОСОБА_23 перед ТОВ «ВКФ «Просперітет» так погашений не був, на початку 2009 року вказана фірма звернулася з позовом до Господарського суду м. Києва про стягнення заборгованості з ТОВ «Турн».

Дізнавшись про це ОСОБА_23 під час чергової зустрічі із ОСОБА_40 запевнив останнього, що погасить заборгованість. Повіривши обіцянкам ОСОБА_23 , ОСОБА_49 погодився на підписання мирової угоди між ТОВ «ВКФ «Просперітет» та ТОВ «Турн». Умовою для підписання мирової угоди була виплата ТОВ «ВКФ «Просперітет» 25 000 гривень заборгованості, а решту заборгованості ОСОБА_23 мав виплатити до 01.05.2009 року.

Однак, після перерахування ОСОБА_23 до ТОВ «ВКФ «Просперітет» 25 000 гривень заборгованості виконання мирової угоди припинилося. Борг у розмірі 82 000 гривні ОСОБА_57 повернуто не було (Том 1 а.с. 116-119);

-показання свідка ОСОБА_58 , згідно з якими він будучи співзасновниками ТОВ «Ардор» підтримував товариські відносини із заступником директора ТОВ «ВКФ «Просперітет» ОСОБА_59 . ОСОБА_23 знає приблизно з 2007 року. 30.10.2007 року він, діючи як директор ТОВ «Ардор», уклав із ОСОБА_23 , який діяв як директор ТОВ «Турн», договір № 02/10-2007 на поставку до ТОВ «Турн» щебеневої продукції. Крім цього, 30 та 31.10.2007 року він, діючи як директор ТОВ «Ардор», уклав із ОСОБА_60 , який діяв як директор ТОВ «ВКФ «Просперітет», договори відповідно № 01102007 та 31-10/07 на взаємну поставку щебеневої продукції. 01.08.2008 року між ТОВ «Ардор» та ТОВ «Турн» було укладено договір № 017/08 на поставку до ТОВ «Ардор» щебеневої продукції.

Внаслідок здійснення господарської діяльності у ТОВ «Турн» перед ТОВ «Ардор» виникла заборгованість в сумі 508650 гривень 15 копійок. Внаслідок несплати ОСОБА_23 за поставлену ТОВ «Ардор» продукцію, у ТОВ «Ардор» виникла заборгованість перед ТОВ «ВКФ «Просперітет» в цьому ж розмірі. Крім цього, йому відомо, що ТОВ «ВКФ «Просперітет» вело господарську діяльність із ТОВ «Турн». Він запропонував ОСОБА_23 та ОСОБА_61 перевести борг ТОВ «Турн» із ТОВ «Ардор» на ТОВ «ВКФ «Просперітет», на що останні погодилися. 20.08.2008 року між ним, ОСОБА_23 та ОСОБА_60 був підписаний тристоронній договір № 20-08/08 від 20.08.2008, згідно якого борг ТОВ «Турн» у розмірі 508650 гривень 15 копійок перед ТОВ «Ардор» переводився на ТОВ «ВКФ «Просперітет», тобто тепер ТОВ «Турн» залишився винен ТОВ «ВКФ «Просперітет» вищевказану суму. У зазначеному договорі також було вказано, що ОСОБА_23 , як директор ТОВ «Турн», протягом 30 банківських днів повинен сплатити ТОВ «ВКФ «Просперітет» вказану суму боргу (Том 1 а.с. 140-142);

-показання свідка ОСОБА_62 , який під час досудового слідства пояснив, що з 2008 року працював у ОСОБА_24 особистим охоронцем і був присутній на всіх зустрічах останнього.

Так, приблизно влітку 2008 року, ОСОБА_24 разом з ним, своїм рідним братом ОСОБА_63 , двоюрідним братом ОСОБА_64 та водієм ОСОБА_65 приїхали до офісу нотаріуса, який розташований по вул. Жилянська, 7-А в м. Києві. У їхній присутності між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 були укладені договори позики грошових коштів. Перед укладенням вказаних договорів ОСОБА_24 передав ОСОБА_23 декілька поліетиленових пакетів в яких знаходились грошові - банківські упаковки купюр номіналом по 50, 100 та 200 гривень. Отримані грошові кошти ОСОБА_23 у їхній присутності перерахував, та підписавши договори позики забрав собі.

В кінці 2008 року та у травні 2009 року, він знову був присутній при аналогічних обставинах та за участю тих же осіб в офісі нотаріуса по вул. Жилянська, 7-А в м. Києві, коли ОСОБА_23 брав за договором позики гроші у ОСОБА_24 (Том 6 а.с. 189,190-192);

-показання свідка ОСОБА_66 , яка під час досудового слідства показала, що тривалий час працювала бухгалтером на підприємствах ОСОБА_23 і знає, що він обманув велику кількість осіб, зокрема ОСОБА_24 у якого позичив грошові кошти, які не повернув і всіляко уникав зустрічей з ним і не збирався повертати борг. Про обман ОСОБА_23 їй відомо від інших осіб, які через неї намагалися розшукати його (Том 6 а.с. 200-201);

-показання свідка ОСОБА_67 , згідно з якими він з 1993 року працює водієм у ОСОБА_24 . Приблизно в 2007 році, він разом із ОСОБА_24 , його рідним братом ОСОБА_41 приїхали до офісу нотаріуса, що розташований по вул. Жилянській, 7-А в м. Києві. У їх присутності між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 були укладені договори позики грошових коштів. Перед укладенням вказаних договорів ОСОБА_24 передав ОСОБА_23 грошові кошти. Отримані грошові кошти ОСОБА_23 перерахував та підписавши договори позики, забрав собі.

Крім того, ще двічі в 2008 та 2009 роках, він знову був присутній при аналогічних обставинах та за участю тих же осіб в офісі нотаріуса по вул. Жилянська, 7-А в м. Києві, коли ОСОБА_23 брав за договором позики гроші у ОСОБА_24 (Том 6 а.с. 202-203, 208-210);

-показання свідка ОСОБА_68 , згідно з якими він є двоюрідним братом ОСОБА_24 та працює у нього водієм. Зазначив, що був присутнім три-чотири рази в період 2007-2009 років під час укладання договорів позики між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 і в його присутності гроші передавалися останньому. Вказані зустрічі відбувалися в офісі нотаріуса, що розташований по вул. Жилянській, 7-А в м. Києві. Надалі ОСОБА_23 почав уникати зустрічей з братом, не відповідав на телефонні дзвінки, взяті в борг грошові кошти не повернув(Том 6 а.с. 204-207);

-показання свідка ОСОБА_25 , яка під час досудового слідства пояснила, що вона як нотаріус Київського міського нотаріального округу, в приміщенні офісу № 4 розташованого по вул. Жилянській, 7-А в м. Києві, посвідчувала договори позики відповідно до яких ОСОБА_24 передавав ОСОБА_23 у позику грошові кошти. Суми грошових коштів, які передавалися позикодавцем позичальнику зазначені в договорах позики. Посвідчення договорів позики здійснювалося тільки після підтвердження позичальника про факт одержання ним грошових коштів, в розмірі зазначеному у договорі. Крім того, нею ж посвідчувалися договори про внесення змін до договорів позики укладеним раніше(Том6а.с.212-215);

-показання свідка ОСОБА_35 , згідно з якими він з 2005 року являється засновником та директором ТОВ «Братекс СТМ». Влітку 2008 року він познайомився з ОСОБА_23 . В той же час його підприємство та підприємство ОСОБА_23 ТОВ «Турн» розпочали спільну господарську діяльність. Робота між товариствами була заснована на довірі директорів один до одного. Між ТОВ «Турн» та ТОВ «Братекс СТМ» було укладено два договори. Один договір № 10/10/01 від 10.10.2008 був укладений на поставку ТОВ «Турн» цементу згідно специфікації, а інший договір на поставку ТОВ «Турн» в адресу ТОВ «Братекс СТМ» товарного бетону та інших будівельних виробів. Поставка ТОВ «Турн» на адресу ТОВ «Братекс СТМ» здійснювалось в рахунок погашення заборгованості, яке воно мало перед ТОВ «Братекс СТМ» за поставлений цемент. ТОВ «Братекс СТМ» здійснювалась поставка цементу на умовах відстрочки платежу на строк вказаний в договорі. Заборгованість ТОВ «Турн» перед ТОВ «Братекс СТМ» виникла за час дії договору, тобто ТОВ «Турн» кожного разу за кожну поставку товару не доплачувало грошові кошти і в результаті на кінець закінчення дії договорів виник борг у сумі 122 555 гривень. 13.04.2010 року Господарський суд м. Києва вирішив справу з даного приводу на користь ТОВ «Братекс СТМ» (Том 7 а.с. 71-72, 169-170);

-показання свідка ОСОБА_30 , згідно яких він з 2001 року являється директором підприємства ТОВ «Рейд». У листопаді 2008 року між ТОВ «Рейд» та ТОВ «Турн», директором якого був ОСОБА_23 було укладено договір № 04/11-08ц на поставку цементу. ТОВ «Рейд» виконало умови договору у повному обсязі, але ТОВ «Турн» в повному обсязі не розрахувався. На прохання розрахуватися в повному обсязі за поставлений товар ОСОБА_23 не реагував та залишився винним 74918 гривень 60 копійок. 11.09.2009 року Господарський суд м. Києва вирішив зазначену спірну справу на користь ТОВ «Рейд»(Том 7 а.с. 244-245, Том 8 а.с. 1-2);

-показання свідка ОСОБА_69 , в яких останній вказав, що з лютого 2010 року працює директором ТОВ «Транспортна технологічна компанія». Його фірма поставляла на ТОВ «Турн» в період часу січень 2008 року червень 2009 року щебінь. За вказані поставки ТОВ «Турн», директором якого був ОСОБА_23 , не розрахувалося, а ОСОБА_23 всіляко уникав зустрічей з цього приводу. Грошей в сумі 254030 гривень 48 копійок не повернув (Том 8 а.с. 127-129)

-показання свідка ОСОБА_70 , згідно яких він працює директором ПП Гаранткомплексбуд. Влітку 2008 року було укладено договір про поставку його підприємством на ТОВ «Турн», директором якого був ОСОБА_23 , щебеню. Умови договору зі своєї сторони він виконав в повному об`ємі, а саме, поставив на ТОВ Турн товар, однак потім відбулася затримка в оплаті і в результаті переговорів йому в рахунок погашення заборгованості було відвантажено невелику кількість піску, проте остаточного розрахунку не було здійснено, а ОСОБА_23 взагалі перестав відповідати на телефоні дзвінки і уникав зустрічей з ним (т.9 а.с. 126-128);

Судом також були досліджені:

-протокол усної заяви(повідомлення) про злочин від 01.06.2010 року(Том 1 а.с. 30);

-протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 03.06.2010 року(Том 1 а.с. 35);

-речові докази, а саме, оригінал письмового зобов`язання, складеного ОСОБА_23 із вказаним в ньому графіком погашення заборгованості перед ТОВ ВКФ Просперітет (т.1, а.с. 124, 126-128);

-протокол виїмки та огляду від 22.05.2012 р., згідно якого проведено виїмку та оглянуто вилучені в ТОВ ВКФ Просперітет копії документів ведення взаєморозрахунків з ТОВ Турн та ТОВ Ардор, а саме: договори, додатки до договорів, акти взаємозвірки, договір про переведення боргу, копії ухвали господарського суду м. Києва від 13.03.2009 про укладення мирової угоди між ТОВ ВКФ Просперітет та ТОВ Турн з документами щодо укладення мирової угоди, платіжні доручення (т.1 а.с 165-166);

-протокол огляду документів від 14.03.2012 року згідно якого проведено огляд вилучених в ТОВ Рейд копій документів ведення взаєморозрахунків з ТОВ Турн (т.8, а.с. 131-135);

-речові докази, а саме, копія договору № 04/11-08 від 4 листопада 2008 року на поставку цементу укладеного між ТОВ Турн та ТОВ Рейд, копії видаткових накладних №№ РН-0000160 від 27.11.2008 р., РН-0000163 від 19.12.2008 р., РН-0000165 від 19.12.2008 р., РН-0000166 від 22.12.2008 р., РН-0000167 від 29.12.2008 р., РН-0000001 від 5.01.2009 р., РН-0000002 від 9.01.2009 р., РН-0000003 від 16.01.2009 р., РН-0000004 від 23.01.2009 р., РН-0000005 від 23.01.2009 р., РН-0000006 від 29.01.2009 р., РН-0000007 від 16.02.2009 р., РН-0000008 від 23.02.2009 р., РН-0000010 від 6.03.2009 р., виписаних ТОВ Рейд відповідно до яких ТОВ Турн отримало від ТОВ Рейд вказаний у видаткових накладних товар (цемент) (т.7, а.с. 230-238, т.8 а.с. 5-7, 8-12, 20);

-протокол виїмки та огляду, відповідно до якого у приватного нотаріуса ОСОБА_25 20.03.2012 р. вилучено та оглянуто посвідчені договори позики, які зареєстровані в реєстрі за № 567 та № 568 від 8.06.07 р., № 661 від 20.07.2007 р., № 775 від 10.08.2007 р., № 993 від 18.10.2007 р., № 994 від 18.10.2007 р. та № 1266 від 20.05.2009 р., укладені між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , а також посвідчені договори про внесення змін до договору позики зареєстровані в реєстрі за № 1299 від 21.12 2007 р., № 96 від 14.01.2008 р., № 97 від 14.01.2008 р., № 68 від 12.01.2008 р., № 3377 від 12.06.2008 р., № 3378 від 12.06.2008 р., № 3379 від 20.06.2008 р., № 3380 від 12.06.2008 р., № 6152 від 20.12.2008 р., № 6153 від 12.12.2008 р., № 6154 від 20.12.2008 р., № 6155 від 20.12.2008 р., № 6159 від 20.12.2008 р., № 1262 від 20.05.2009 р., № 1263 від 20.05.2009 р., №1264 від 20.05.2009 р. та № 1265 від 20.05.2009 р. укладені між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 (т.1, а.с. 217-218);

-копії розписок ОСОБА_24 про отримання від Шафранова грошових коштів (т. 11 а.с. 167-182);

-протокол виїмки та огляду від 1.03.2012 р., відповідно до якого в ТОВ Транспортна технологічна компанія проведено виїмку копій документів ведення взаєморозрахунків з ТОВ Турн (т.3, а.с. 131-135);

-речові докази, а саме, видаткові накладні №№ РН-0002772 від 10.01.2009 р., РН-0002774 від 11.01.2009 р., РН-0002777 від 12.01.2009 р., РН-0002778 від 13.01.2009 р., РН-0002781 від 14.01.2009 р., РН-0002956 від 26.03.2009 р., РН-0002958 від 27.03.2009 року, РН-0002965 від 30.03.2009 р., РН-0002971 від 31.03.2009 р., РН-0003111 від 07.05.2009 р., РН-0003119 від 8.05.2009 р, РН-0003129 від 11.05.2009 р., виписаних ТОВ Транспортна технологічна компанія згідно яких ТОВ Турн отримало від зазначеного товариства вказаний у видаткових накладних товар (цемент) (т.4, а.с. 97-109);

-протокол виїмки та огляду від 12.03.2012 р., згідно якого в ПП Гаранткомплексбуд проведено виїмку копій документів ведення взаєморозрахунків з ТОВ Турн (т.4, а.с. 130-131);

-речові докази, а саме, видаткову накладну від 31.01.2009 року виписаною ПП Гаранткомплексбуд, згідно з якою ТОВ Турн отримало від зазначеного підприємства вказаний у видатковій накладній товар (щебінь) (т.4, а.с. 134, 177-179);

- протокол огляду документів від 14.03.2012 р. згідно якого проведено огляд вилучених в ТОВ Братекс СТМ копій документів щодо продажу товару ТОВ Турн (т.2, а.с. 165-167);

- речові докази, а саме, копію договору № 10/10/1 на продаж продукції від 10.10.2008 р., укладений між ТОВ Турн та ТОВ Братекс СТМ, копією угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.06.2009 р. укладеної між ТОВ Турн та ТОВ Братекс СТМ, копії видаткових накладних №№ НР-00091 від 23.10.2008 р., РН-00092 від 27.10.2008 р., РН-00094 від 4.11.2008 р., РН-00095 від 10.11 2008 р., РН-00096 від 11.11.2008 р., РН-00097 від 18.11.2008 р., РН-00098 від 24.11.2008 р., РН-00099 від 3.12.2008 р., РН-00100 від 10.12.2008 р., РН-00101 від 10.12.2008 р., РН-0102 від 19.12.2008 р., РН-0103 від 22.12.2008 р., РН-0000001 від 3.01.2009 р., РН-0000002 від 15.01.2009 р., РН-0000003 від 19.01.2009 р., РН-0000004 від 20.01.2009 р., РН-0000008 від 13.02.2009 р., РН-0000009 від 17.02.2009 р., РН-0000010 від 23.02.2009 р. та РН-000012 від 16.03.2009 р., виписаних ТОВ Братекс СТМ, відповідно до яких ТОВ Турн отримало від вказаного товариства зазначений у видаткових накладних товар (цемент) (т.2, а.с. 92, 89-91, 111-121, 168);

- протокол виїмки та огляду від 15.02.2011 р. відповідно до якого у Подільській філії КБ Експобанк, МФО 320597, проведено виїмку та оглянуто наступні документи: оригінал руху коштів по рахунках № НОМЕР_1 , що належить ТОВ Турн (код 34187332) з дня його відкриття по 30.09.2010 року; документи на підставі яких було відкрито рахунки № НОМЕР_1 ; заяви на зняття грошових коштів, видаткових касових ордерів на отримання готівки, грошових чеків з контрольною маркою для отримання готівки, доручень, інших документів з рахунків № НОМЕР_1 , з дня відкриття рахунків по день проведення виїмки (т.4, а.с. 205-207).

щодо мотивів з яких суд відкидає вказані докази як такі що на думку органу досудового слідства доводять вину ОСОБА_51 необхідно зазначити наступне:

Як убачається із обвинувачення у період з 8 червня 2007 р. по 20 травня 2009 р. включно ОСОБА_23 , являючись засновником і обіймаючи посаду директора ТОВ "Турн", володіючи інформацією про наявність у ОСОБА_24 вільних коштів і усвідомлюючи довірливе, авторитетне ставлення останнього до нього у зв`язку з тривалими діловими відносинами між ними, внаслідок чого ОСОБА_23 , з метою заволодіння чужим майном грошовими коштами ОСОБА_24 , не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов`язань щодо повернення взятих у борг коштів, шляхом зловживання довірою, на підставі дванадцяти укладених договорів позик, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_25 , заволодів належними ОСОБА_24 грошовими коштами на загальну суму 2728 000 гри., що є особливо великим розміром, які використав на власний розсуд.

Між тим,за змістомч.1ст.190КК Українишахрайство являєсобою заволодіннячужим майномабо придбанняправа намайно шляхомобману чизловживання довірою.При цьому зловживаннядовірою є різновидомобману таполягає увикористанні довір`яз бокупотерпілого,яке ґрунтуєтьсяна особистихабо юридичнихстосунках шахраяз особою,яка володіємайном чиправом намайно.Крім того,зловживання довіроюза часомповинно передуватипередачі майначи правана майно,викликати употерпілого усвідомленняправомірності такоїпередачі. Недобросовісне використання довіри потерпілого,при шахрайствізастосовуються винною особою з метою викликати у потерпілоговпевненість у вигідності чиобов`язковостіпередачі їймайна абоправа нанього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільнапередача потерпілиммайна чиправа нанього (ППВСУ № 10 від 06.11.2009)

Тому, при вирішенні питання про кваліфікацію шахрайства обов`язково слід встановлювати причинний зв`язок між зловживанням довірою і заволодінням чужим майном або правом на чуже майно, а закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного заволодіння майном або придбанням права на майно. До того ж, шахрайство з суб`єктивної сторони передбачає наявність прямого умислу та корисливий мотив, оскільки без вказаних ознак складу цього злочину немає. Умисел на заволодіння чужим майном повинен бути сформований у винної особи саме до початку вчинення злочинних дій.

Згідност.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст.62 Конституції України, поєднується з такими ж положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, яка ратифікована 17.07.1997року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року №3477-УІ,суди Українипри розглядісправ застосовуютьКонвенцію тапрактику Європейськогосуду зправ людини як джерело права. Так, у справі «Barbera,Messeguand Jabardov.Spain» (п.146) від 06.12.1988р. Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справ з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинувачені і будь-який сумнів має тлумачиться на користь підсудного».

В рішенні ЕСПЛ у справі Вассіліоса Ставрополуса проти Греції (п.39) від 27.09.2007 року, суд вважає, що на підставі принципу «in dubio pro reo» (сумніви тлумачаться на користь підсудного), який представляє собою приватне вираження принципу презумпції невинуватості, не повинно існувати ніякої якісної відмінності між виправдувальним вироком, зважаючи на відсутність доказів і виправдувальним вироком у зв`язку з констатацією безсумнівної невинуватості особи. У дійсності, виправдувальні вироки не розрізняються залежно від підстав, прийнятих до уваги в кожному окремому випадку суддею в кримінальному процесі.

Згідно роз`яснень, даних у п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку»,недопустимим єобвинувальний ухилпри вирішенніпитання провинність чиневинність підсудного.Всі сумнівищодо доведеностіобвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.

В матеріалах справи досліджених в судовому засіданні та зазначених вище відсутні відомості, які б вказували на те, що у ОСОБА_23 був злочинний умисел на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілого ОСОБА_24 .

Сам підсудний вказував, що вів господарські стосунки із товариствами, власниками яких був ОСОБА_24 і грошові кошти, які він отримував від останнього були використані, за згодою з ОСОБА_24 , на поповнення обігових коштів товариства для закупівлі товару у товариств які належали потерпілому. Не мав злочинного наміру заволодівати коштами ОСОБА_24 , навпаки, в порядку цивільного права укладав відповідні угоди, навіть в нотаріальній формі, по яким частково розрахувався.

Потерпілий ОСОБА_24 ,а такожсвідки ОСОБА_44 , ОСОБА_71 ,які єродичами потерпілого,свідок ОСОБА_72 ,який єохоронцем ОСОБА_24 вказували,що ОСОБА_23 отримував готівковікошти,а такожукладав відповіднідоговори позики,відкрито тадобровільно.Серед іншогосвідок ОСОБА_25 ,яка нотаріальнопосвідчувала ціугоди,зазначала,що ОСОБА_73 укладав вказанідоговори добровільно,відповідно довимог цивільногозаконодавства.При цьому ОСОБА_25 також підтвердилапоказання ОСОБА_74 ,що декількаразів посвідчуваладоговори позикилише зіслів ОСОБА_24 та ОСОБА_23 які лишеповідомляли їй,що передачагрошей відбулась,без фактичноїпередачі грошовихкоштів вїї присутностіі напідставі цьогозбільшувались сумиборгу ОСОБА_51 перед ОСОБА_24 .

Зазначені вище досліджені договори позики не підтверджують той факт, що у ОСОБА_51 був саме злочинний умисел на заволодіння коштами ОСОБА_24 .

При відсутності умислу на шахрайство позика є цивільно-правовою угодою і регулюється ст. 1046 ЦК України

На противагу обвинуваченню, доказами саме цивільно-правового характеру відносин між ОСОБА_24 та ОСОБА_23 свідчать досліджені в судовому засіданні копії письмових розписок потерпілого ОСОБА_24 , проти справжності яких не заперечував в судовому засіданні та під час досудового слідства і сам потерпілий, про отримання ним від ОСОБА_23 в рахунок погашення заборгованості по договорами позики 1369 100 грн. Вказані розписки складені потерпілим в різний час ( т. 11 а.с. 167-182)

Зазначені боргові правовідносини, що ще раз підтверджує їх цивільно правовий характер, за ініціативою потерпілого були вирішені в судовому порядку.

Так, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 р.(т. 12 а. с. 1-8), позов ОСОБА_24 до ОСОБА_23 про стягнення боргу за договором позики - задоволений. Стягнуто з ОСОБА_23 на користь ОСОБА_24 у відшкодування боргу за договором позики 2728 000 грн., тобто саме цю грошову суму, яка інкримінується обвинуваченому ОСОБА_23 як сумма якою він заволодів повторно шахрайським шляхом в особливо великому розмірі. Крім цього, з нього на користь ОСОБА_24 стягнуто пеню в розмірі 654 720 грн., штраф 556 000 грн. і збитки від інфляції 100 936 грн., а всього стягнуто 4039 656 грн. До цього ж, з ОСОБА_23 на користь ОСОБА_24 стягнуто сплачене держмито у сумі 1 700,00 грн. і 120,00 грн. за інформаційно-технічні послуги.

Окрім цього, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 р. (т. 12 а. с. 31-34) у задоволенні позову ОСОБА_17 (дружина засудженого) до ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , треті особи Відділ державної виконавчої служби Голосіївського РУК) в м. Києві, ОСОБА_75 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_25 , про визнання недійсними договорів позики та договорів про внесення змін до договорів позики - відмовлено.

Отже сам потерпілий розуміє та погоджується з тим, що зазначені угоди дійсні, направлені на досягнення цивільного результату обопільної вигоди від угоди.

Будь яке не повернення боргу не може вважатися шахрайством.

Як вказано вище, прокурором підсудний ОСОБА_23 , також обвинувачується, що реалізуючи свій злочинний умисел на повторне заволодіння грошовими коштами своїх знайомих ОСОБА_26 і ОСОБА_27 шляхом обману, дізнавшись про певні господарські спори ТОВ "Ріорда", розташованого в АР Крим, власником якого є ОСОБА_26 , повідомивши про наявні у нього зв`язків в правооохоронних і судових органах АР Крим, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання по вирішенню цих спорів, скориставшись довірливим ставленням до себе, ввівши їх в оману, приблизно в червні 2008 р. отримав від подружжя ОСОБА_76 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які станом на той період, за офіційним курсом НБУ складала 48543,00 грн., але надалі взяті на себе зобов`язання ОСОБА_23 не виконав, використав дані грошові кошти па власний розсуд, чим завдав значної шкоди потерпілим.

Щодо доказів на підтвердження вини, прокурор послався на показання потерпілих, подружжя ОСОБА_26 і ОСОБА_27 та на протоколи очних ставок цих потерпілих із обвинуваченим ОСОБА_23 , які вказували, що передавали ОСОБА_77 10 000 доларів США для допомоги у вирішенні проблем ТОВ Ріорда в АР Крим, на показання свідка ОСОБА_52 , яка вказувала, що з ОСОБА_78 не знайома і у вирішенні проблем ТОВ «Ріорда», директором якого вона являлась з 2007 року ОСОБА_73 їх не допомагав.

Відповідно до ст. 16-1 КПК України 1960 року розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

В судовому засіданні підсудний відмовився давати показання, проте під час досудового слідства, зокрема і при проведенні очних ставок, про які вказано вище, ОСОБА_73 не заперечував факт отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_26 саме для вирішенні господарських проблем ТОВ «Ріорда». Вказував, що домовленість була про те, що ОСОБА_76 йому за його послуги про поновлення строків позовної давності сплатить 45 000 грн, а після рішення суду першої інстанції ще 5 000 доларів США. І саме ОСОБА_26 ОСОБА_79 не виконав свою частину домовленості. Він виконав свою частину домовленості, а його робота полягала в наданні консультативних послуг, контролю юристів які займалися справою ТОВ «Ріорда». (т.1 а.с. 54-66, 69-77)

Потерпілі ОСОБА_76 під час досудового слідстава вказали, що домовленість про роботу яку повинен виконати і дії вчинити ОСОБА_73 , була усною і будь якого документального підтвердження цьому не існує.

Принцип презумпції невинуватості, як вказано вище, що закріплений в ст. 62 КУ зберігається і у вказаних правовідносинах.

При відсутності будь якого документу, який би конкретно зафіксував домовленості осіб не можливо поза будь яким розумним сумнівом з?ясувати яка із сторін не виконала свою частину домовленості, а відтак і чи вчинив ОСОБА_73 шахрайство стосовно подружжя ОСОБА_76 .

До думки про відсутність у діях ОСОБА_51 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України суд також надходить і з огляду на досліджені в судовому засіданні копії апеляційних та касаційних скарг ТОВ «Ріорда» і постанову ВГС України, якою касаційна скарга ТОВ «Ріорда» задоволена (т. 1 а.с. 86-108). Будь-яких документальних даних, які б спростовували твердження ОСОБА_51 про допомогу у вирішенні цього господарського спору, досудовим слідством не зібрано.

Згідно обвинувачення ОСОБА_23 , будучи директором ТОВ «Турн», маючи злочинний намір на привласнення майна ТОВ "Рейд" у листопаді 2008 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_30 , а 04.11.2008 уклав договір про поставку цементу між ТОВ "Рейд" та ТОВ "Турн", № 04/11-08 від 04.11.2008. У період з листопада 2008 року по березень 2009 року ТОВ "Рейд" поставило товар цемент, на загальну суму 870 183 грн. 56 коп. ОСОБА_23 зловживаючи службовим становищем, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 795 264 гривень 96 копійок, а решту товару, що належало ТОВ «Рейд» на суму 74 918 гривень 60 копійок, привласнив та розпорядився ним на власний розсуд.

На підтвердження винуватості ОСОБА_51 у вчиненні цього злочину орган досудового слідства та прокурор в судовому засіданні посилалися на заяву про злочин та показання директора ТОВ «Рейд» Жулай наданим слідчому та під час очної ставки (т. 7 а.с. 180-181, 246-249) матеріали виїмки в ТОВ «Рейд» засновницьких та документів на поставку цементу і взаєморозрахунків з ТОВ «Турн», їх огляд та долучення як речових доказів (т. 7 а.с. 221-238, т. 8 а.с. 3-20),

Ретельно вивчивши вказані докази, суд вважає, що вони ні в якій мірі не доводять привласнення ОСОБА_23 майна ТОВ «Рейд» Вказані документи лише вказують на господарські правовідносини, які склались між зазначеними товариствами протягом тривалого часу, що полягали у поставці цементу за договором та їх оплату. Навіть сам свідок ОСОБА_80 в своїх свідченнях, наданих під час досудового слідства зазначав, що поставка цементу та на ТОВ Турн, та їх оплата до певного часу відбувались відповідно до домовленостей і лише з квітня 2009 року оплати за поставлену продукцію припинились.

З огляду на це ТОВ «Рейд» звернулось із позовом до Господарського суду м. Києва, рішенням якого від 11.09.2009 року (справа 14/394) було позов задоволено, констатовано факт, що було поставлено цемент на суму 870 183,56 грн., однак оплата товару відбулась на суму 795 264, 96 грн. При цьому стягнуто з ТОВ «Турн» на користь ТОВ «Рейд» 74 918, 60 основного боргу, 948,28 відсотків річних, 1 648,21 інфляційних витрат, 790,56 грн. державного мита та 289,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Також, за сформульованим прокурором обвинуваченням ОСОБА_23 як директор ТОВ «Турн», маючи злочинний намір на повторне привласнення майна ТОВ "Транспортна технологічна компанія" у січні 2009 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_31 та в подальшому уклав усний договір на поставку щебеню, при цьому, на виконання угоди з січня 2009 року по травень 2009 року ОСОБА_32 , будучи директором ТОВ "Транспортна технологічна компанія", поставив щебінь на ТОВ "Турн" на загальну суму 117 654 гривень 53 копійки, в свою чергу ОСОБА_23 зловживаючи службовим становищем оплатив вартість поставленого товару лише на суму 85 638,68 гривень, а решту щебеню привласнив.

Підтвердженням вини ОСОБА_51 прокурор наводить показання під час досудового слідства свідка ОСОБА_69 про те, що від ТОВ «ТТК» до ТОВ «Турн» було поставлено щебінь за які ТОВ «Турн» не розрахувалось на суму 254 030,48 грн. (т.8 а.с. 127-129) протокол виїмки засновницьких документів та первинних бухгалтерських документів та банківських виписок на поставку щебеню ТОВ «Турн» (т. 8 а.с. 131-250, т. 9 а.с. 1-108), протокол визнання цих документів речовими доказами (т. 9 а.с. 109)

Як і в попередньому обвинуваченні, зазначені документи дійсно підтверджують господарські відносини між цими товариствами і виконання сторонами усних домовленостей протягом тривалого часу, зокрема сплату ТОВ «Турн» 85 638,68 грн. Проте будь-яких відомостей про те, що ці документи вказують на привласнення саме ОСОБА_23 щебеню ТОВ «ТТК» матеріали справи не містять. Серед іншого на аркуші справи 136 т. 8 міститься акт взаємних розрахунків між ТОВ «ТТК» та ТОВ «Турн» складений одноособово ТОВ «ТТК» на суму 254 030,48 грн., що не відповідає обвинуваченню. Вказаний акт не погоджений ТОВ «Турн» не містить відповідних реквізитів і не може підтверджувати, що саме на вказану суму, згідно усного договору, що суперечить господарському законодавству, ТОВ «Турн» не здійснило оплату щебеню.

При цьому директор ТОВ «ТТК» на момент укладення усних договорів, ОСОБА_32 , який і обговорював із ОСОБА_78 всі суттєві умови поставки щебеню, зокрема і вартість, якість та обсяг, взагалі не допитаний. Отже суду не відомо які були суттєві умови вказаної угоди, чи поставлено товар належної якості об?єму та вартості. А тому і зробити висновок про те, що ОСОБА_73 не виконав якусь частину угоди і чи саме ОСОБА_73 порушив умови угоди між ТОВ «ТТК» та ТОВ «Турн» неможливо.

Згідно цього ж обвинувачення ОСОБА_23 , будучи директором ТОВ «Турн», використовуючи службове становище маючи злочинний умисел на привласнення чужого майна 10.10.2008 року уклав з директором ТОВ "Братекс СТМ" ОСОБА_34 усний договір на продаж товару - цементу, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

ТОВ "Братекс СТМ", у період з жовтня 2008 року по березень 2009 року поставив ТОВ "Турн" цемент на загальну суму 1818 170 грн., при цьому отримав від ОСОБА_51 оплату отриманого товару лише на суму 1695 614 грн. 34 коп., а решту товару на суму 122 555 грн. 66 коп., що належало ТОВ "Братекс СТМ" повторно привласнив.

Далі, ОСОБА_23 , як директор ТОВ «Турн», маючи злочинний намір на повторне привласнення майна ПП "Гарантокомплексбуд" 31.01.2009 року уклав з директором зазначеного підприємства ОСОБА_81 усний договір на продаж товару щебеню, який в подальшому отримав від ПП « Гарантокомплексбуд» на загальну суму 131 580 грн. 54 коп., при цьому обвинувачений ОСОБА_23 оплатив вартість поставленого товару лише на суму 9 857 грн. 91 коп., а решту щебеню на суму 121 722 грн. 63 коп., що належало ПП "Гарантокомплексбуд", привласнив.

Також, ОСОБА_23 як директор ТОВ "Турн" по господарських взаємозобов?язаннях з 2007 року між очолюваним ним підприємством, ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та ТОВ "Ардор", та взаємних боргах, станом на серпень 2008 року, згідно договору № 20-08/08 про переведення боргу від 20.08.2008, взяв на себе зобов?язання за ТОВ "Ардор" сплатити 508 650, 15 гривень протягом 30 банківських днів, або провести розрахунок в іншій обумовленій формі. Внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та ТОВ "Турн" заборгованість останнього перед ТОВ "ВКФ" "Просперітет" склала 132 930,75 грн., яку ОСОБА_23 не сплатив, таким чином привласнивши грошові кошти директора ТОВ "ВКФ" "Просперітет" ОСОБА_38 на зазначену суму. У зв?язку з цим ТОВ "ВКФ" "Просперітет" у січні 2009 року звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ "Турн" про стягнення 132 930,75 гривень та приблизно у лютому 2009 року ОСОБА_23 з метою не повернення грошових коштів ТОВ "ВКФ" "Просперітет", попрохав заступника директора ТОВ "ВКФ" "Просперітет" ОСОБА_39 підписати мирову угоду та власноручно склав графік погашення заборгованості ТОВ "Турн" перед ТОВ "ВКФ" "Просперітет", при цьому сплатив останньому товариству 25 000 гривень. 13.03.2009 ухвалою Господарського суду м. Києва затверджено мирову угоду між ТОВ "Турн" та ТОВ "ВКФ" "Просперітет". Однак ОСОБА_23 , будучи директором ТОВ "Турн", лише частково сплатив заборгованість ТОВ "ВКФ" "Просперітет", а решту суми 102 930,75 гривень, що є великим розміром, зловживаючи службовим становищем повторно привласнив і розпорядився ними на власний розсуд.

На підтвердження злочину ОСОБА_51 , щодо ТОВ «Братекс СТМ» орган досудового слідства та прокурор надали суду показання свідка ОСОБА_33 які останній повідомляв слідчому під час допиту та очної ставки із ОСОБА_23 (т. 7 а.с. 71-72, 169-170, 73-83)

Зазначений доказ, на думку суду не підтверджує версію державного обвинувача про злочинні наміри ОСОБА_51 щодо ТОВ «Братекс СТМ» Свідок ОСОБА_82 лише вказує, що ТОВ «Турн» та ТОВ «Братекс СТМ» , вели господарську діяльність на підставі двох договорів по яким ТОВ «Братекс СТМ» поставляв ТОВ «Турн» цемент, натомість отримував залізобетон або грошові кошти. Протягом дії договору 10/10.01, який був укладений 10.10.08, з жовтня 2008 року по березень 2009 року утворилась заборгованість ТОВ «Турн» перед ТОВ Братекс СТМ» на суму 12555,56 грн., яка за рішенням Господарського суду від 13.04.2010 року була стягнута.

Решта доказів по вказаному епізоду, а саме установчі та бухгалтерські документи ТОВ «Братекс СТМ», їх огляд та долучення в якості речових доказів (т. 7, а.с. 85, 89-91, 92, 86-168), свідчать про господарські відносини зазначених товариств. Із вказаних документів вбачається що ТОВ «Турн» по зазначеному договору отримало цементу на суму 1818 170 грн., при цьому розрахувалось на 1695 614,34 грн., фактично не сплативши лише 6,75% заборгованості, яка в подальшому і була стягнута за рішенням Господарського суду м. Києва від 13.04.2010 р. (т. 7 а. с. 61-64). При цьому стягнуто з ТОВ "Турн" на користь ТОВ "Братекс СТМ" 122 555 грн. 66 коп. основного боргу, 100 000 грн. 00 коп. пені, 5 049 грн. 00 коп. по сплаті держмита і 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Саме аналогічними доказами обґрунтував орган досудового слідства і інше обвинувачення щодо ОСОБА_23 , зокрема щодо господарських взаємовідносин ТОВ «Турн» з ПП "Гарантокомплексбуд",де воснову доказовоїбази поклавпоказання свідка ОСОБА_83 якийвказував,що самев результатігосподарської діяльностіпо поставціТОВ «Турн»щебеню,за весьстрок діїдоговорів зліта 2008року по30.03.2009року,утворилась заборгованістьв сумі121722,63 ( Т.4 а.с. 126-128) Вказане підтверджується і вилученими бухгалтерськими документами (т. 4 а.с. 130-131, 134, 177-179)

Між тим, рішенням господарського суду м. Києва від 30.09.2010 р. (т. 9 а. с. 113-116) позов ПП "Гаранткомплексбуд" задоволений, стягнуто з ТОВ "Турн" на користь ПП "Гаранткомплексбуд" 121 722 грн. 63 коп. основного боргу, 1 217 грн. 22 коп. держмита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

По взаємовідносинам та заборгованості між ТОВ «ТУРН» та ТОВ ВКФ «Просперітет», досудове слідство ссилається на вказані вище оголошені та досліджені судом показання свідка ОСОБА_56 , який вказав, що як заступник директора ТОВ «Турн» обізнаний про господарські взаємовідносини з ТОВ «ВКФ «Просперітет». Спочатку ТОВ «Турн» поставляло ТОВ «ВКФ «Просперітет» щебеневу продукцію, а потім навпаки. В результаті товарних операцій між даними підприємствами у ТОВ «Турн» виник борг перед ТОВ «ВКФ «Просперітет» приблизно 130 000 гривень, яку ОСОБА_23 , як директор ТОВ «Турн» зобов`язувався погасити, однак цього не зробив і в подальшому цей спір був вирішений в господарському порядку, шляхом укладання мирової угоди. До укладання угоди ОСОБА_73 сплатив ТОВ ВКФ Проспорітет 25 000 грн., а після укладання ще 5 000 і припинив оплати. Решта боргу склала 82 000 грн. (т.1 а.с. 116-119);

- показання свідка ОСОБА_39 , який працює заступником директора ТОВ ВКФ Просперітет, після підписання договору між ТОВ Турн в особі ОСОБА_23 та ТОВ ВКФ Просперітет на початкових етапах умови договору виконувалися повністю, проте надалі ОСОБА_23 перестав виплачувати йому грошові кошти хоча і обіцяв розрахуватися, але цього не відбулося і тоді він звернувся до господарського суду, після чого ОСОБА_23 вмовив його підписати мирову угоду, запевнивши, що поверне гроші при цьому власноручно склав графік погашення заборгованості, на що він погодився. Проте, умови мирової угоди підсудний повністю не виконав, сплатив лише 30 000 грн., решту боргу 109 378 грн., не повернув (т.1, а.с. 134-136);

-показання свідка ОСОБА_58 , який вказав, що в результаті господарської діяльності ТОВ «Ардор» з ТОВ «ВКФ «Просперітет» та ТОВ «Турн», утворились взаємні борги, а тому 20.08.2008 року між ним, ОСОБА_23 та ОСОБА_60 був підписаний тристоронній договір № 20-08/08 від 20.08.2008, згідно якого борг ТОВ «Турн» у розмірі 508650 гривень 15 копійок перед ТОВ «Ардор» переводився на ТОВ «ВКФ «Просперітет», тобто тепер ТОВ «Турн» залишився винен ТОВ «ВКФ «Просперітет» вищевказану суму. У зазначеному договорі також було вказано, що ОСОБА_23 , як директор ТОВ «Турн», протягом 30 банківських днів повинен сплатити ТОВ «ВКФ «Просперітет» вказану суму боргу (т.1 а.с. 140-142);

Отже, зазначені свідки чітко вказали, що діяли як посадові особи суб?єктів господарювання та всі правовідносини які виникали між ними вирішували в порядку господарського права.

Свідченням цього, як і в попередніх випадках є укладена та затверджена ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.03.2009 року у справі № 39/103 мирова угода між ТзОВ ВКФ «Просперітет та ТОВ «Турн», де сторони погодили суму боргу і ТОВ «Турн» зобов`язалось в термін до 15 травня 2009 р. перерахувати на користь ТОВ "ВКФ" "Просперітет" заборгованість, яка становить 139 378 грн. 06 коп. і складається із: 132 930 грн. 75 коп. основного боргу, 1 329,31 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5 000,00 грн. оплати послуг адвоката.

На загальне підтвердження злочинної діяльності ОСОБА_51 по вчиненню злочинів, передбачених ч. 2,3,4 ст. 191 КК України органом досудового слідства долучені протокол виїмки та огляду від 15.02.2011 р. відповідно до якого у Подільській філії КБ Експобанк, МФО 320597, проведено виїмку та оглянуто наступні документи: оригінал руху коштів по рахунках № НОМЕР_1 , що належить ТОВ Турн (код 34187332) з дня його відкриття по 30.09.2010 року; документи на підставі яких було відкрито рахунки № НОМЕР_1 ; заяви на зняття грошових коштів, видаткових касових ордерів на отримання готівки, грошових чеків з контрольною маркою для отримання готівки, доручень, інших документів з рахунків № НОМЕР_1 , з дня відкриття рахунків по день проведення виїмки (т.4, а.с. 205-207).

матеріали виїмки у Подільській філії КБ «Експобанк» (т. 4 а.с. 208-249, т. 5 а.с. 1-250, т. 6 а.с. 1-124

проте зазначені виписки руху коштів належним чином не проаналізовані, їм не надана оцінка з точки зору судово-економічної експертизи, а сама констатація слідчим факту, що ТОВ «Турн» мав рахунки по яким відбувалось надходження та розхід грошових коштів, лише свідчить на користь обвинуваченого ОСОБА_51 , що ним здійснювалась господарська діяльність відповідно до діючого законодавства

Відповідно до диспозиції ст. 191 КК України злочином визнається привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При цьому привласнення полягає у незаконному утриманні винним на свою користь майна, що знаходиться у його правомірному володінні в силу службових обов`язків, договірних відносин або спеціального доручення власника, в результаті чого воно переходить від законного власника в особисте користування злочинця.

Розкрадання шляхом зловживання службовим становищем полягає в тому, що службова особа, не маючи в своєму безпосередньому віданні майна, використовує своє службове становище всупереч інтересам служби для незаконного обернення майна на свою користь або на користь третіх осіб. Як правило, службова особа не є матеріально відповідальною, але в той же час вона має право оперативно-господарського управління майном, вирішуючи питання користування й управління ним, розпоряджаючись майном як уповноважена власником особа. Ось тут і криється прихована можливість розкрадання.

Кваліфікація злочину за ч. 2 ст. 191 може наставати лише тоді, коли особа здійснила розкрадання завдяки використанню своїх службових повноважень щодо майна, розпоряджатися яким вона мала право.

Будь-яке розкрадання призводить до нестачі майна. Але притягнення до відповідальності осіб, які розпоряджалися цим майном або у віданні яких воно знаходилось, можливе лише за доведеності двох фактів: по-перше, необхідно довести, що особа обернула на свою користь майно, яке було їй ввірено або яким вона розпоряджалась, і не мала наміру повернути його або розрахуватися за нього; по-друге, треба виключити можливість нестачі майна внаслідок неналежного зберігання, що призвело до його псування, знищення або сприяло розкраданню іншими (у тому числі - сторонніми) особами.

Закінченням злочину у випадках привласнення та розкрадання шляхом зловживання службовим становищем є момент, коли винний злочинно заволодів майном і має можливість розпорядитись ним на свій розсуд.

Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом, корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном.

Разом з тим згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Органом досудового слідства та прокурором в судовому засіданні не доведено, що ОСОБА_23 привласнив майно вказаних товариств. Не описано та не доведено спосіб у який це майно було привласнено, в який час та де. Де знаходиться привласнене майно. Відсутні складські, та інші бухгалтерські документи, з відповідними обмірами та висновками судово-економічної експертизи.

Всі досліджені докази та рішення суду вказують саме на цивільно-правовий характер правовідносин.

Шафранов діяв від імені ТОВ « Турн», в інтересах очолюваного ним товариства та у спосіб передбаченим цивільним та господарським законодавством.

В діях ОСОБА_51 щодо обвинувачення за ст. 191 КК України відсутня і суб`єктивна сторона. Це підтверджується дослідженими вище рішеннями судів, де ОСОБА_73 як директор ТОВ «Турн» не заперечував проти боргів, які утворилися в результаті діяльності товариства, погоджувався їх сплатити та частково розраховувався по них.

Отже, з урахуванням викладеного в діях підсудного ОСОБА_23 відсутній склад злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190, ч.2 ст.191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_26 та ОСОБА_27 в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в сумі 10 000 доларів США, необхідно залишити без розгляду з огляду на те, що вказані особи в судове засідання не з`явились та не підтримали свої позовні вимоги.

Цивільні позови потерпілого ОСОБА_24 , ТОВ Братекс СТМ; ТОВ ВКФ Просперітет залишити без розгляду, в зв`язку з розглядом цих позовів в порядку цивільного судочинства.

Цивільні позови ТОВ Рейд, ТОВ «Транспортна технологічна компанія», ПП «Гаранткомплексбуд» слід залишити без розгляду, оскільки цивільні позивачі відповідно директор ТОВ Рейд ОСОБА_30 ; представник цивільного позивача ОСОБА_84 ,представник цивільного позивача ОСОБА_85 не з`явилися в судове засідання, що не позбавляє їх права звернутися для вирішення цих позовів в порядку цивільного судочинства.

У задоволенні цивільного позову про відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілого ОСОБА_24 в сумі 350 000 грн., слід відмовити з огляду на те, що ОСОБА_23 злочину щодо ОСОБА_24 не вчиняв.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

Судових витрат по справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, п.11 розділу XI Перехідних положень КПК України суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_23 у пред`явленому обвинуваченні по ч. 4 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191 КК України визнати невинуватим та по суду виправдати.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про стягнення із ОСОБА_23 10 000 (десять тисяч) доларів США матеріальних збитків залишити без розгляду.

У задоволенні цивільного позову про відшкодування заподіяної моральної шкоди потерпілому ОСОБА_24 в сумі 350 000 грн., - відмовити.

Цивільні позови потерпілого ОСОБА_24 , в частині матеріальних збитків, ТОВ Братекс СТМ; ТОВ ВКФ Просперітет, ТОВ Рейд, ТОВ «Транспортна технологічна компанія», ПП «Гаранткомплексбуд», - залишити без розгляду.

Речові докази, які зберігаються при матеріалах справи, - залишити при матеріалах справи.

Арешт накладений постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_86 від 01.02.2009 року на автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO» 2007 р.в., номер шасі № НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_3 , - скасувати.

Арешт накладений постановою слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_86 від 09.02.2010 року на квартиру АДРЕСА_2 , - скасувати.

Арешт накладений постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_87 від 23.02.2012 року на предмети та грошові кошти, що належать ОСОБА_23 , - скасувати.

Грошові кошти у сумі 1 619 грн., 101 долар США, браслет із металу сірого кольору зі вставками із металу жовтого кольору з 2-ма маленькими камінчиками прозорого кольору та каблучку із металу сірого кольору діаметром 2.1 см з 5-ма прозорими каменями, що зберігаються в УФЗБО ГУМВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_23 .

Арешт накладений постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_87 від 23.02.2012 року на предмети та речі, що були вилучені під час особистого обшуку ОСОБА_23 , - скасувати.

Речі та предмети, що належать ОСОБА_23 та зберігаються в УМЗ ГУ МВС України в м. Києві, - повернути ОСОБА_23 .

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 (п`ятнадцяти) діб з моменту проголошення.

Суддя ОСОБА_1