Ухвала

від 26.02.2019 по справі 752/61/14-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №752/61/14-кГоловуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11/824/29/2019У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінальної справи по обвинуваченню

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.190, ч.ч.2,3,4 ст.191 КК України, за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, ОСОБА_9 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.ч.2,4 ст.190, ч.ч.2,3,4 ст.191 КК України та виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ТОВ «Братекс СТМ», ТОВ «ВКФ», ТОВ «Просперітет», ТОВ «Рейд», ТОВ «Транспортна технологічна компанія», ПП «Гаранткомплексбуд» про стягнення матеріальних збитків залишено без задоволення.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Вирішено питання про речові докази, судові витрати, заходи забезпечення цивільних позовів.

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний невинуватим та виправданий за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.190, ч.ч.2,3,4 ст.191 КК України.

За обвинуваченням, висунутим ОСОБА_7 відповідно до постанови прокурора про зміну обвинувачення від 31.08.2018 року, він, визначивши вчинення злочинів, як одне з основних джерел для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення, шляхом вчинення умисних злочинів, направлених на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою та своїм службовим становищем, вчинив ряд тяжких та особливо тяжких злочинів.

Зокрема, будучи засновником та директором ТОВ "Турн", ОСОБА_7 у червні 2007 року звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому у борг (позику) кошти в сумі 236 000 гривень, які нібито необхідні йому для збільшення обсягів придбання ТОВ "Турн" будівельних матеріалів для виготовлення залізобетону з подальшою його реалізацією та отримання від цього прибутку.

При цьому, ОСОБА_7 , маючи намір на заволодіння чужим майном - коштами ОСОБА_12 та не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання щодо повернення взятих у борг коштів зловживаючи довірою ОСОБА_12 , запевнив того у своїй порядності та в обов`язковому поверненні наданих у борг коштів до 25.12.2007.

ОСОБА_12 , у якого на той час були довірливі та ділові відносини з ОСОБА_7 , не здогадуючись про дійсні злочинні наміри ОСОБА_7 , спрямовані на заволодіння його коштами, та повністю довіряючи останньому, добровільно погодився надати йому у борг кошти в розмірі 236 000 гривень.

08.06.2007 у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, у приміщені офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 розташованого на вул. Жилянській, 7-а у м. Києві, заволодів коштами ОСОБА_12 у розмірі 236 000 гривень.

У подальшому ОСОБА_7 , заволодівши коштами ОСОБА_12 , не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, в цей же день в приміщені офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчений договір позики № 568 від 08.06.2007, відповідно до якого, прийняв на себе зобов`язання у термін до 25.12.2007 повернути вказану суму коштів.

У липні 2007 року ОСОБА_7 повторно звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому позику в сумі 408 000 гривень, на що останній, довіряючи ОСОБА_7 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри, спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

12.07.2007 у не встановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_12 до себе, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 повторно заволодів коштами ОСОБА_12 у розмірі 408 000 гривень, які ОСОБА_12 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману, добровільно передав останньому.

У подальшому, ОСОБА_7 , повторно заволодівши коштами ОСОБА_12 і, реалізувавши таким чином свій злочинний намір, направлений на заволодіння майном потерпілого, не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, щодо повернення взятих в борг коштів, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, в цей же день у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчений договір позики № 661 від 12.07.2007, відповідно до якого прийняв на себе зобов`язання у термін до 20.01.2008 повернути вказану суму коштів.

У жовтні 2007 року ОСОБА_7 повторно звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому позику в сумі 1 485 200 гривень, на що той, довіряючи ОСОБА_7 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

18.10.2007 у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_12 до себе, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 повторно заволодів коштами ОСОБА_12 в розмірі 1 485 200 гривень, які ОСОБА_12 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману, добровільно передав йому, після чого останній не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчений договір позики № 993 та № 994 від 18.10.2007. Згідно з умовами, ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 в борг кошти в сумі 305 200 гривень та 1 180 000 гривень відповідно, а ОСОБА_7 прийняв на себе зобов`язання у термін до 17.01.2008 повернути вказані суми коштів.

У грудні 2007 року ОСОБА_7 повторно звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому в борг 22 400 тис. гривень, на що той, довіряючи ОСОБА_7 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

21.12.2007у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном - коштами ОСОБА_12 , шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_12 до себе, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 , повторно заволодів коштами ОСОБА_12 в розмірі 22 400 гривень, які ОСОБА_12 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману щодо його справжніх намірів та повідомленням останнього про те, що надані ним у борг кошти будуть використані для збільшення обсягів придбання ТОВ "Турн" та вчасного повернення йому зазначеної суми коштів до 21.06.2008 добровільно передав зазначені грошові кошти ОСОБА_7 в борг.

У подальшому, ОСОБА_7 , повторно заволодівши коштами ОСОБА_12 , не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, 21.12.2007, у приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору позики № 1299 від 21.12.2007, відповідно до умов якого сума позики за договором № 568 від 08.06.2007 змінилась з 236 000 гривень на 258 400 гривень, а термін повернення вказаної суми коштів продовжено до 21.06.2008.

У січні 2008 року ОСОБА_7 повторно звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати у борг 113 000 гривень, на що той, довіряючи ОСОБА_7 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

12.01.2008у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_12 до себе, в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 повторно заволодів коштами ОСОБА_12 в розмірі 113000 гривень, які ОСОБА_12 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману, добровільно передав йому.

В цей же день в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 , не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчений договір про внесення змін до договору позики № 68 від 12.01.2008 відповідно до умов якого сума позики за договором № 661 від 12.07.2007 змінилась з 408 000 гривень на 521 000 гривень, а термін повернення вказаної суми коштів продовжено до 14.06.2008.

У січні 2008 року ОСОБА_7 повторно звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому в борг 333 800 гривень, на що останній, довіряючи ОСОБА_7 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

У цей же день, у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_12 до себе, в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 повторно заволодів коштами ОСОБА_12 в розмірі 333 800 гривень, які ОСОБА_12 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману, добровільно передав йому, після чого останній, не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчені договори про внесення змін до договорів позик № 96 та № 97 від 14.01.2008 відповідно до умов яких сума позики за договорами № 993 та № 994 від 18.10.2007 змінились з 305 200 гривень на 359 000 гривень та з 1180 000 гривень на 1460 000 гривень відповідно, а термін повернення вказаних сум продовжено до 14.06.2008.

У подальшому, ОСОБА_7 у період з 08.06.2007 до 14.01.2008, заволодівши шляхом зловживанням довірою коштами ОСОБА_12 в сумі 2598 400 гривень, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов`язань, продовжував у період з січня 2008 року по травень 2009 року зловживати довірою ОСОБА_12 щодо своїх справжніх намірів з приводу отриманих в борг грошових коштів та постійно змінював умови договорів позик, відповідно до яких продовжував терміни повернення ОСОБА_12 грошових коштів.

Так, з метою прикриття своєї злочинної діяльності 20.05.2009 у приміщені офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 ОСОБА_7 уклав з ОСОБА_12 договори про внесення змін до договорів позик № 1262, №1263, № 1264, № 1265 відповідно до яких ОСОБА_7 повернув ОСОБА_12 згідно договору про внесення змін до вказаних договорів позики по 25 000 гривень, а за договором позики №1265 від 20.05.2009 - 198400 гривень, а всього повернув 273400 гривень, продовживши термін повернення взятих у ОСОБА_12 грошових коштів до 25.12.2009.

У цей же день ОСОБА_7 повторно звернувся до ОСОБА_12 з проханням надати йому в борг позику в сумі 403 000 гривень, на що останній, довіряючи ОСОБА_7 та не здогадуючись про його дійсні злочинні наміри спрямовані на заволодіння грошовими коштами, добровільно погодився.

20.05.2009, у невстановлений досудовим слідством час, ОСОБА_7 шляхом зловживання довірою, використовуючи довірливе ставлення з боку ОСОБА_12 до себе, в приміщенні офісу № 4 приватного нотаріуса ОСОБА_13 повторно заволодів коштами ОСОБА_12 в розмірі 403 000 гривень, які ОСОБА_12 добровільно передав йому, після чого останній, не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення взятих в борг коштів, уклав з ОСОБА_12 нотаріально посвідчений договір позики № 1266 від 20.05.2009, відповідно до умов якого ОСОБА_12 передав ОСОБА_7 в борг кошти в сумі 403 000 гривень, а ОСОБА_7 прийняв на себе зобов`язання у термін до 25.12.2009 повернути вказану суму коштів ОСОБА_12 .

У подальшому, ОСОБА_7 грошові кошти належні ОСОБА_12 , якими він заволодів шляхом зловживання довірою, використав на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому майнову шкоду в розмірі 2 728 000 гривень, що є особливо великим розміром.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями, які виразились у заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненим повторно, в особливо великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч.4ст.190 КК України.

Крім цього, приблизно у червні 2008 року, у невстановлений органами досудового слідства час, ОСОБА_7 під час однієї із зустрічей зі своїми знайомими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (дівоче прізвище ОСОБА_14 ), довідався від них про те, що у ТОВ "Ріорда", яке знаходиться в АР Крим, фактичним власником якого є ОСОБА_10 , виникли господарські спори з приводу майна вказаного товариства, після чого, у нього повторно виник злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами останніх шляхом обману.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , про те, що він нібито має зв`язки у правоохоронних і судових органах АР Крим і має можливість за 10 000 доларів США вирішити всі господарські спори стосовно майна ТОВ "Ріорда", хоча насправді не мав намірів виконувати взяті на себе зобов`язання, чим ввів в оману останніх скориставшись їхнім довірливим ставленням до себе.

Приблизно у червні 2008 року, у невстановлений досудовим слідством день та час, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , шляхом обману у приміщенні ресторану "Тюбетейка", розташованого за адресою Тарасівська, 29/50 у м. Києві, заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в сумі 10 000 доларів США, що в еквіваленті, станом на червень 2008 року, відповідно до офіційного курсу Національного Банку України, складає 48 543 гривень, які останні, введені в оману ОСОБА_7 щодо його справжніх намірів, добровільно передали будучи впевненими, що дані кошти будуть використані для вирішення господарських проблем ТОВ "Ріорда".

У подальшому, ОСОБА_7 взяті на себе зобов`язання не виконав, а вказані грошові кошти використав на власний розсуд, чим завдав значної шкоди потерпілим.

Таким чином, ОСОБА_7 , своїми умисними діями, які виразились у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, що завдало значної шкоди потерпілому, вчинив злочин, передбачений ч.2ст.190 КК України.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до статуту виконує організаційно розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру, направленого на привласнення майна ТОВ "Рейд", у листопаді 2008 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_15 з метою укладення договору на продаж товару (цементу), при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

04.11.2008 між ТОВ "Рейд" та ТОВ "Турн", директором якого був ОСОБА_7 , укладено договір № 04/11-08 від 04.11.2008 на поставку цементу. У період з листопада 2008 року по березень 2009 року ТОВ "Рейд" поставило товар цемент, на загальну суму 870 183 грн. 56 коп. ОСОБА_7 зловживаючи службовим становищем, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 795 264 гривень 96 копійок, а решту товару, що належало ТОВ «Рейд» на суму 74 918 гривень 60 копійок, привласнив та розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_7 будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2ст.191 КК України.

Крім того, ОСОБА_7 будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до статуту виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на повторне привласнення майна ТОВ "Транспортна технологічна компанія" у січні 2009 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_16 з приводу укладення усного договору на поставку щебеню, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі. Директор вказаного товариства, не розуміючи реальних намірів ОСОБА_7 , добровільно погодився на укладення відповідного усного договору.

У період з січня 2009 року по травень 2009 року ОСОБА_16 , будучи директором ТОВ "Транспортна технологічна компанія", поставив щебінь на ТОВ "Турн" на загальну суму 117 654 гривень 53 копійки. ОСОБА_7 , зловживаючи службовим становищем, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 85 638,68 гривень, а решту товару, що належало ТОВ "Транспортна технологічна компанія", повторно привласнив та розпорядився ним на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_7 будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, вчинене повторно, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3ст.191 КК України.

Далі, ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до статуту виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на повторне привласнення майна ТОВ "Братекс СТМ" у жовтні 2008 року звернувся до директора зазначеного товариства ОСОБА_17 з метою укладення договору на продаж товару (цементу), при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

10.10.2008 між директором ТОВ «Братекс СТМ» ОСОБА_17 та директором ТОВ «Турн» ОСОБА_7 укладено договір на продаж товару - цементу.

ОСОБА_17 , будучи директором ТОВ "Братекс СТМ", у період з жовтня 2008 року по березень 2009 року поставив товар - цемент на ТОВ "Турн" на загальну суму 1 818 170 гривень. ОСОБА_7 свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 1 695 614 грн. 34 коп., а решту товару на суму 122 555 грн. 66 коп., що належало ТОВ "Братекс СТМ" повторно привласнив, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

Крім цього, ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ «Турн», тобто особою, яка відповідно до статуту виконує організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські функції, з метою реалізації свого злочинного наміру направленого на повторне привласнення майна ПП "Гарантокомплексбуд" у січні 2009 року звернувся до директора зазначеного підприємства ОСОБА_18 з метою укладення договору на продаж товару - щебеню, при цьому, не маючи наміру виконати умови договору у повному обсязі.

Директор вказаного товариства, не розуміючи реальних намірів ОСОБА_7 , добровільно погодився на укладення відповідного усного договору.

31.01.2009 ОСОБА_18 , будучи директором ПП "Гарантокомплексбуд", поставив щебінь на ТОВ "Турн" на загальну суму 131580 грн. 54 коп. ОСОБА_7 свої зобов`язання по оплаті отриманого товару виконав частково, а саме, оплатив вартість поставленого товару лише на суму 9 857 грн. 91 коп., а решту товару на суму 121 722 грн. 63 коп., що належало ПП "Гарантокомплексбуд", повторно привласнив, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

Також ОСОБА_7 , будучи засновником та директором ТОВ "Турн" з 2007 року здійснював господарську діяльність з ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та ТОВ "Ардор", внаслідок якої на серпень 2008 року у даних підприємств виникли взаємні борги. З метою здійснення взаємозаліків боргів між вказаними підприємствами укладено договір № 20-08/08 про переведення боргу від 20.08.2008, згідно умов якого первісний боржник - ТОВ "Ардор" переводить на нового боржника ТОВ "Турн" борг у розмірі 508 650, 15 гривень. Новийборжник в особі директора ТОВ "Турн" ОСОБА_7 зобов`язується сплатити кредитору ТОВ "ВКФ" "Просперітет" вказані грошові кошти в термін до 30 банківських днів або провести розрахунок в іншій обумовленій формі. Внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та ТОВ "Турн" заборгованість останнього перед ТОВ "ВКФ" "Просперітет" склала 132 930,75 гривень, хоча насправді ОСОБА_7 не мав на меті повертати вказані грошові кошти.

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ "Турн" шляхом зловживання службовим становищем повторно привласнив грошові кошти директора ТОВ "ВКФ" "Просперітет" ОСОБА_19 на суму 132 930,75 гривень та свої зобов`язання по договору у встановлені строки не виконав, у зв`язку з чим ТОВ "ВКФ" "Просперітет" у січні 2009 року звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ "Турн" про стягнення 132 930,75 гривень.

Приблизно в лютому 2009 року, ОСОБА_7 не маючи наміру виконувати зобов`язання щодо повернення грошових коштів ТОВ "ВКФ" "Просперітет", з метою прикриття своєї злочинної діяльності та приховування вчиненого ним злочину, попрохав заступника директора ТОВ "ВКФ" "Просперітет" ОСОБА_20 підписати мирову угоду. В подальшому ОСОБА_7 власноручно склав графік погашення заборгованості ТОВ "Турн" перед ТОВ "ВКФ" "Просперітет", який підписав разом із ОСОБА_20 та свідками ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , при умові оплати 25 000 гривень до 13.03.2009.

Після цього ОСОБА_7 , діючи як директор ТОВ "Турн", з метою прикриття своїх істинних злочинних намірів направлених на повторне привласнення грошових коштів ТОВ "ВКФ" "Просперітет" та створення враження виконання підписаної мирової угоди, у період часу з 3 по 12 березня 2009 року перерахував із рахунку ТОВ "Турн" на рахунок ТОВ "ВКФ" "Просперітет" грошові кошти в сумі 25 000 гривень, після чого, 13.03.2009 ухвалою Господарського суду м. Києва затверджено мирову угоду між ТОВ "Турн" та ТОВ "ВКФ" "Просперітет".

Таким чином, ОСОБА_7 , будучи директором ТОВ "Турн", лише частково сплатив заборгованість ТОВ "ВКФ" "Просперітет", а решту суми 102 930,75 гривень, що є великим розміром, зловживаючи службовим становищем, повторно привласнив і розпорядився ними на власний розсуд.

Отже, ОСОБА_7 , будучи службовою особою, шляхом зловживання своїм службовим становищем, повторно привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, у великих розмірах, тобто вчинив злочин, передбачений ч.4ст.191 КК України.

В поданій апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку з однобічністю та неповнотою судового слідства, істотним порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосування норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог по епізоду незаконного заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_12 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 умислу на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами потерпілого, вважаючи ці відносини цивільно-правовими.

За доводами прокурора, суд першої інстанції не врахував, що у даному випадку ОСОБА_7 шляхом укладення цивільно-правових угод та повернення потерпілому незначної чистини боргу мав на меті приховати справжній характер своїх дій, спрямованих на незаконне заволодіння майном ОСОБА_12 .

Вважає також, що суд неправильно оцінив та безпідставно відкинув показання потерпілого ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_13 , якими доводиться винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину за цим епізодом.

Виправдовуючи підсудного по епізоду заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , суд необґрунтовано відкинув показання потерпілих, які вказують на те, що ОСОБА_7 отримав від них грошові кошти в розмірі 10000 доларів США, за які зобов`язався допомогти з вирішенням судових спорів. В обумовлений час ОСОБА_7 зобов`язання не виконав, гроші потерпілим не повернув та в подальшому уникав спілкування з ними. Наведені в обвинуваченні обставини вчинення даного злочину підтверджуються також іншими доказами, які містяться в матеріалах справи.

З позиції апелянта, не відповідають фактичним обставинам справи також висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочинів, передбачених ч.ч.2,3,4 ст.191 КК України, оскільки наявними у матеріалах справи доказами доводиться винуватість ОСОБА_7 як директора ТОВ «Турн» у заволодінні шляхом зловживання службовим становищем майном ТОВ «Рейд», ТОВ «Транспортна технологічна компанія», ТОВ «Братекс СТМ», ПП «Гаранткомплексбуд», яке було поставлено до ТОВ «Турн» та грошовими коштами ТОВ ВКФ «Просперітет».

За доводами апелянта, судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки всупереч ст.306 КПК оголошено показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 за відсутності даних про неможливість їх явки в судове засідання.

На обґрунтування істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону прокурор зазначає, що судом порушено права потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та представників цивільних позивачів, оскільки після зміни прокурором обвинувачення суд не забезпечив вручення потерпілим та представникам цивільних позивачів копії постанови про зміну обвинувачення та не з`ясував їх позицію щодо зміни обвинувачення.

З цих підстав вважає вирок суду першої інстанції незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду просить вирок скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2,4 ст.190, ч.ч.2,3,4 ст.191 КК України, та призначити йому остаточне покарання за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк 3 роки та з конфіскацією майна.

Задовольнити цивільні позови потерпілих.

В суді апеляційної інстанції прокурор частково підтримала апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, вважаючи, що вирок суду підлягає скасуванню через істотне порушення судом кримінально-процесуального закону та неповноту судового слідства.

З позиції прокурора, судом під час судового розгляду допущено неповноту судового слідства, оскільки не було допитано потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за епізодом шахрайського заволодіння їхніми коштами.

Крім цього, посилається на те, що прокурором під час судового розгляду 31.08.2018 року винесена постанова про зміну обвинувачення ОСОБА_7 за епізодами привласнення майна ТОВ «Рейд», ТОВ «Братекс СТМ», ТОВ «Транспортна технологічна компанія», ПП «Гарантокомплексбуд», та грошовими коштами ТОВ ВКФ «Просперітет», а саме дії ОСОБА_7 за цими епізодами кваліфіковано за відповідними частинами статті 191 КК України як заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

За відсутності даних про обізнаність потерпілих (представників цивільних позивачів) про зміну обвинувачення, суд завершив розгляд справи та ухвалив виправдувальний вирок.

За наведених обставин прокурор вважає, що такі процесуальні порушення закону є істотними, оскільки перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

З цих підстав просить частково задовольнити апеляцію, вирок суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, яка частково підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з наведених вище підстав, підсудного та його захисника, які заперечували проти апеляції прокурора та вважали рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, провівши за клопотанням прокурора судове слідство в частині дослідження даних на підтвердження доводів про порушення прав потерпілих та представників цивільних позивачів, судові дебати та надавши підсудному останнє слово, перевіривши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши апеляційні вимоги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікація дій ОСОБА_7 не оспорюється учасниками судового процесу, суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог статті 365 КПК України, здійснює розгляд справи лише в межах поданої прокурором апеляції.

Згідно статті 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок суду лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.368 КПК України однобічним або неповним судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з`ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, зокрема, якщо не були допитані певні особи, не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Колегія суддів визнає обґрунтованими апеляційні доводи прокурора про неповноту судового слідства та істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляд суду першої інстанції надійшла кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч.2 та 3 статті 190 КК України.

Під час судового слідства прокурором 31.08.2018 винесено постанову про зміну обвинувачення ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що його дії по епізодах привласнення майна ТОВ «Рейд», ТОВ «Братекс СТМ», ТОВ «Транспортна технологічна компанія», ПП «Гарантокомплексбуд», ТОВ «ВКФ «Просперітет» підлягають кваліфікації за ч.ч.2, 3 та 4 ст.191 КК України, як привласнення майна шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Відповідно до положень статті 277 КПК України в редакції 1960 року прокурор, прийшовши до переконання, що пред`явлене особі обвинувачення потрібно змінити, виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення. Прокурор оголошує постанову і вручає її копії підсудному, його захиснику і законному представнику, потерпілому, позивачу, відповідачу і їх представникам. Постанова долучається до справи.

Цих вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції при розгляді даної справи не дотримався.

Як обґрунтовано посилається прокурор у поданій апеляції, матеріали справи не містять даних про те, що потерпілі ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представники цивільних позивачів ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 були належним чином повідомлені про зміну обвинувачення та їм були вручені копії постанови прокурора про зміну обвинувачення.

За відсутності даних про обізнаність потерпілих та представників цивільних позивачів про зміну обвинувачення, не з`ясувавши їх думку з цього приводу, суд завершив розгляд справи та ухвалив виправдувальний вирок.

Крім цього, як вірно вказує прокурор, судом безпосередньо не було допитано в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , чим порушено їх права, передбачені ст.267 КПК України.

Слушними є і доводи прокурора про те, що судом порушено принцип безпосередності дослідження доказів, оскільки всупереч ст.306 КПК оголошено показання свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 за відсутності даних про неможливість їх явки в судове засідання.

Колегія суддів вважає, що допущені судом порушення вимог кримінально-процесуального закону та неповнота судового слідства є істотними і такими, що перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

З цих підстав апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню, з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, проаналізувати зібрані у справі докази в їх сукупності, дати їм належну правову оцінку, і в залежності від встановленого прийняти по справі законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366, 367, 370 КПК України в редакції 1960 року та п.11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року, постановлений щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу повернути на новий розгляд в суд першої інстанції, в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4