Постанова

від 18.09.2018 по справі 914/307/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2018 р. Справа № 914/307/18

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого(судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (адвокат)

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг» №22/06-11 від 22.06.2018

на рішення господарського суду Львівської області від 05.06.2018 (головуючий суддя Манюк П.Т.), повний текст складено - 13.06.2018,

у справі № 914/307/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг» , м.Львів,

до відповідача ОСОБА_3 освіти Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області, м.Пустомити,

про стягнення 321 093,94 грн. неустойки

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції: товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) Паливторг звернулося з позовом до ОСОБА_3 освіти Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення 321 093, 94 грн неустойки.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач недобрав у січні 2018 року 103 215 м3 природного газу від обсягів визначених у договорі, що становить 29,49 % від затвердженого обєму. Враховуючи вищенаведене, позивачем на підставі п. 6.2.2. договору нараховано відповідачу неустойку за недовибраний газ у розмірі 321 039, 94 грн, яку він просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.06.2018 у справі № 914/307/18 позов задоволено частково . Стягнуто з ОСОБА_3 освіти Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю Паливторг суму в розмірі 35 414, 72 грн, з них: - 30 599, 12 грн неустойки;- 4 815,60 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову мотивовано тим, що позивач здійснив поставку газу на користь споживача шляхом заведення лімітів газу (здійснення номінації), що підтверджується плановим розподілом природного газу по споживачах замовника послуг транспортування (від 26.01.2018). Відповідно до даних ПАТ Львівгаз , а саме рахунків на оплату від 31.01.2018 № 000316973 та № 000312808, відповідач спожив природного газу у січні 74 532 м3 та 172 253 м3 відповідно, всього - 246 785 м3. Таким чином, відповідач недобрав у січні 2018 року 103 215 м3 природного газу від обсягів визначених у договорі, що становить 29,49 % від затвердженого обєму.

Відтак, наявні підстави для застосування п. 6.2.2 Договору постачання природного газу про стягнення неустойки у зв'язку з тим, що фактичний об'єм (обсяг) споживання газу за договором менший від підтвердженого обсягу газу.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Рішення суду першої інстанції про відмову в позові мотивовано наявністю підстав для зменшення розміру неустойки на 90%, з урахуванням незалежних від відповідача причини недовикористання природного газу та ступінь вини останнього, яка полягає лише у бездіяльності посадових осіб відповідача, пов'язаній з неповідомленням позивача про необхідність коригування (перегляду) в сторону зменшення планових місячних обсягів природного газу. Суд зазначив про врахування при цьому балансу інтересів сторін та ступеню вини відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги: позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру неустойки та в цій частині позов задоволити, мотивуючи це тим, що:

- судом першої інстанції при зменшенні розміру неустойки не було враховано розмір збитків, завданих Товариству внаслідок невиконання відповідачем як споживачем своїх обов'язків;

- позивач в суді першої інстанції здійснював першочергово доказування факту порушення умов договору відповідачем, а також обґрунтування під ставності нарахування неустойки в розмірі, який заявлено в позові, а не досліджував розмір збитків, які йому заподіяні;

- суд не вчиняв жодних заходів щодо встановлення розміру збитків, не витребовував їх документального підтвердження у позивача;

- особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, однак у даному випадку судом встановлено бездіяльність посадових осіб відповідача, пов'язану з неповідомленням позивача про необхідність коригування планових місячних обсягів газу, що не може бути підставою для зменшення розміру неустойки.

- у даному випадку така неустойка є штрафом, а суд першої інстанції зазначив про зменшення пені в оскаржуваному рішенні.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

09.01.2018 між сторонами у справі укладено договір № 02/01 постачання природного газу (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобовязувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору річний плановий обсяг постачання газу становить - до 1 769 000 м3. У п. 1.3. договору встановлено планові обсяги постачання газу помісячно, так, зокрема, у місяці січні 2018 року відповідач повинен відібрати 350 тисяч м3.

Відповідно до п. 2.4. договору місячний обсяг відбору (споживання) газу споживачем не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу більш ніж на +/- 5%.

Відповідно до п. 3.3. договору, ціна газу становить 8 100, 00 грн за 1000 куб.м, крім того ПДВ 1 620, 00 грн, всього з ПДВ - 9 720, 00 грн.

Відповідно до преамбули договору, оператором газорозподільної мережі, з яким споживач (відповідач) уклав договір розподілу природного газу, є ПАТ Львівгаз .

Позивач здійснив поставку газу на користь споживача шляхом заведення лімітів газу (здійснення номінації), що підтверджується плановим розподілом природного газу по споживачах замовника послуг транспортування від 26.01.2018.

Відповідно до даних ПАТ Львівгаз , а саме рахунків на оплату від 31.01.2018 № 000316973 та № 000312808, відповідач спожив у січні 74 532 м3 та 172 253 м3 відповідно, всього - 246 785 м3 природного газу.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору, недобрав у січні 2018 року 103 215 м3 природного газу, що становить 29, 49 % від затвердженого обєму.

Враховуючи вищенаведене, позивач на підставі п. 6.2.2. договору нарахував відповідачу неустойку за недобраний газ у розмірі 321 039, 94 грн, що є предметом позову.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що у січні місяці 2018 року були сприятливі погодні умови, які неможливо було передбачити під час підписання договору. Як наслідок, відповідач недовибрав 103 215 куб.м природного газу, чим зекономив бюджетні кошти та державні запаси газу, на суму 1 003 249, 80 грн. Зазначає, що розрахунок неустойки проведений позивачем є помилковим та таким, що не відповідає дійсності. За розрахунками відповідача, розмір неустойки може становити суму у розмірі 25 447, 34 грн. У додаткових поясненнях відповідач вказує, що позивачем для розрахунку неустойки за порушення негрошового зобовязання застосовано подвійний розмір облікової ставки НБУ, що може застосовуватися за порушення лише грошових зобовязань.

Крім того, відповідач зазначає, що є бюджетною організацією, та у зв'язку з тим, що у відповідача відсутня заборгованість з оплати за отриманий газ, останній просить суд задовольнити позовні вимоги частково, зменшивши суму штрафних санкцій на 90 %. Позивач щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки заперечує, зазначає, що товариство внаслідок неправомірних дій відповідача зазнало витрат на закачування, зберігання та викачку газу із підземних сховищ газу у розмірі понад 60 000, 00 грн.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України , 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ) зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України ), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК України , у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність споживача на підставі п. 6.2.2. договору виникає, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання газу за договором буде менший від підтвердженого обсягу газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), оскільки споживач сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за розрахунковий період.

У розділі VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2496 передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обєм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07:00 години першого дня місяця до 07:00 години першого дня наступного місяця включно.

Таким чином, неустойка, яка передбачена п. 6.2.2. договору повинна обчислюватися за формулою: Неустойка = обєм недовикористаного газу * подвійну облікову ставку НБУ за розрахунковий період.

При цьому, згідно з Законом України Про Національний банк України , облікова ставка Національного банку України - один із монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк України встановлює для банків та інших суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених та розміщених грошових коштів. Облікова ставка встановлюється на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку, підготовленого Національним банком. Національний банк України оприлюднює розмір облікової ставки на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Чинним законодавством не встановлено заборони для застосування розміру облікової ставки Національного банку України при визначенні розміру штрафних санкцій за порушення негрошових зобовязань, тому доводи представника відповідача щодо невідповідності п.6.2.2. договору вимогам чинного законодавства, суд вважає необгрунтованими, та такими що спростовуються, зокрема, приписами розділу VI Правил постачання природного газу, що зазначені вище.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок неустойки нарахованої позивачем, підставно вважає, що останнім не в повній мірі враховано положення п. 6.2.2. договору, оскільки згідно з позовною заявою розрахунковим періодом за який нараховано неустойку визначено 01.01.2018 - 01.02.2018, однак розмір ставки НБУ за цей період становив: з 01.01.2018 - 25.01.2018 - 14.5000 %; з 26.01.2018 - 01.02.2018 - 16.0000 %. Таким чином, середній розмір подвійної облікової ставки за розрахунковий період становив - 30,5 %.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що правильний розмір неустойки становить суму 305 991, 19 грн.

Відповідно до ст. 617 ЦК України , особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем не заперечується факт неналежного виконання умов договору в частині недовикористання природного газу в обсягах погоджених сторонами, що за його твердженнями було зумовлено погодніми умовами, а саме різким потеплінням у січні 2018 року, і у звязку з цим, зменшенням споживання відповідачем природного газу.

Однак факт аномально теплої погоди в січні 2018 року не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, оскільки відповідно до п. 9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Під форс-мажорними обставинами згідно з умовами договору розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору (п. 9.2. договору), тобто різке потепління не є обставиною, що згідно з умовами договору відноситься до форс-мажорних.

Крім того, відповідно до п.п. 2.5 2.7. договору, коригування (перегляд) планових місячних обсягів природного газу здійснюється за письмовою заявою споживача постачальником у разі, якщо споживач повідомив постачальника про зміну планових обсягів газу:

- на 01 число розрахункового місяця - не менше ніж за 15 календарних днів до початку розрахункового місяця;

- на 15 число розрахункового місяця - не менше ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 15 числа розрахункового місяця;

- на 25 число розрахункового місяця - не менше ніж за 6 (шість) робочих днів відповідно до 25 числа розрахункового місяця.

За таких обставин, суд першої інстанції зазначив, що відповідач, зважаючи на погодні умови, не був позбавлений можливості повідомити постачальника у терміни, визначені п.п 2.5.-2.7. договору про зміну планових обсягів газу у сторону їхнього зменшення, що унеможливило б застосування до нього відповідальності, передбаченої п. 6.2.2 договору.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК Кодексу). У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Частиною першою статті 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України , принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України , кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарськими судами були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Позивачу було відомо про подання відповідачем в суд першої інстанції клопотання про зменшення розміру неустойки, що вбачається з заперечення на відзив, де позивач також покликається на завдані йому збитки у розмірі понад 60 тис грн. Позивач у запереченні на відзив від 20.04.2018 № 20/07-15 зазначає, що товариство внаслідок неправомірних дій відповідача зазнало витрат на закачування, зберігання та викачку газу із підземних сховищ газу у розмірі понад 60 000, 00 грн, однак до судів першої та апеляційної інстанцій не представлено жодних доказів понесення позивачем заявлених збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, зокрема, щодо реального закачування, викачування, зберігання саме неспожитого (невідібраного) відповідачем газу.

Заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи незалежні від відповідача причини недовикористання природного газу, та ступінь вини останнього, яка полягає лише у бездіяльності посадових осіб відповідача, повязаній з неповідомленням позивача про необхідність коригування (перегляду) в сторону зменшення планових місячних обсягів природного газу, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню на 90 % - в розмірі 30 599, 12 грн.

Апеляційний господарський суд враховує також те, що відповідач є бюджетною неприбутковою установою, не має спеціального фінансування для сплати договірних санкцій, фінансується із Державного бюджету України, вчасно сплатив кошти за реально спожитий природний газ за договором, заявлена спірна неустойка стосується одноразового порушення відповідачем договірних умов за один місяць зимового періоду, та вважає, що при недоведеності позивачем розміру збитків, завданих йому відповідачем, заявлена до стягнення неустойка в розмірі 321 039,94 грн. є завищеною, розмір неустойки є необґрунтованим, та стосується фактично зменшення та економії відповідачем обсягів газу з об'єктивних причин.

Також встановлено те, що для позивача не матиме негативних майнових наслідків позбавлення його можливості стягнення неустойки у повному розмірі, а наявність збитків у позивача, який вже отримав повний розрахунок за газ, ним не доведено.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції на підставі досліджених доказів дійшов до правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Висновок суду апеляційної інстанції. Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2018 у справі № 914/307/18 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати. Згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливторг» №22/06-11 від 22.06.2018 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2018 у справі №914/307/18 - залишити без змін.

3. Сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

ОСОБА_1

Повний текст складено - 26.09.2018.