Рішення

від 19.09.2018 по справі 1740/1947/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2018 року м. Рівне №1740/1947/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Рожко З.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 квітня 2018 року №0003461401, №0003471401. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 05.03.2018 по 20.03.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВІП-ТОЙС , за результатами якої складений акт перевірки №866/17-00-14-01/39081836 від 27.03.2018. Актом перевірки встановлено ряд порушень податкового законодавства, а саме: п.198.3, п.198.5 сг.198, п.44.1, п.44.2, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України. Так, податковим органом встановлено порушення платником податків п.198.3. п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 56773 грн., в т.ч. за грудень 2017р. - 56 773 грн. Також, позивачем порушено п.44.1, п.44.2, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 538155грн., в т.ч. за 2016р. 97582грн., за 2017р. - 440573грн. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями від 13.04.2018, вважає їх протиправними з підстав, викладених у позові та просить скасувати.

Відповідач подав відзив на позов, яким заперечує проти позовних вимог та зазначає, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки у позивача, посадовими особами контролюючого органу, встановлений ряд порушень платником податків податкового законодавства, яке призвело до завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 56773 грн., в т.ч. за грудень 2017р. - 56 773 грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 538155грн., в т.ч. за 2016р. 97582грн., за 2017р. - 440573грн. За наслідками встановлених порушень були прийняті податкові повідомлення-рішення із застосуванням штрафних санкцій. Прийняті рішення є правомірними, просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив в якій виклав доводи та аргументи, аналогічні змісту позовної заяви.

Письмових заперечень відповідач не подавав.

Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, судом встановлено наступне.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, за наслідками якої складений акт №2866/17-00-14-01/39081836 від 27.03.2018 (а. с. 23-62 т.1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що ТОВ ВІП-ТОЙС завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 56773 грн., в т.ч. за грудень 2017р. - 56 773 грн. та занижений податок на прибуток всього у сумі 538155грн., в т.ч. за 2016р. - 97582грн., за 2017р. - 440573грн.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- за порушення п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, №0003461401 від 13.04.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 512964грн. основного платежу та 128241грн. штрафних (фінансових) санкцій (а. с.63 т.1);

- за порушення п.п.198.3, 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, №0003471401 від 13.04.2018, яким зменшена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2017 в сумі 56773грн. (а. с. 65 т.1).

Як слідує із акту перевірки, наслідком встановлених порушень стало: неправомірне віднесення платником податків вартості ремонтних робіт до витрат підприємства; отримання платником податків безповоротної фінансової допомоги від ОСОБА_3; встановлення факту безнадійної заборгованості по ПП Фламінго-Тойс (а. с. 23-62 т.1).

Посилання позивача на те, що відповідачем допущені арифметичні помилки в акті перевірки під час визначення сум грошових коштів, що були внесені в касу підприємства, суд уважає неприйнятними так як вказані помилки були виправлені контролюючим органом під час розгляду заперечень (а. с. 22-28 т.2).

Щодо неправомірного віднесення платником податків вартості ремонтних робіт до витрат підприємства.

Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, підприємство придбало основні засоби відповідно до договору купівлі - продажу від 31.03.2017 будівлю свинарника №27 за адресою: Рівненський район, с. Корнин, вул. Тракторна будинок 8А, загальна площа 3268.1кв.м., вартістю 416845грн. та відповідно до договору купівлі продажу від 23.11.2016 кормокухню свиноферми за адресою: Рівненський район, с. Корнин, вул. Тракторна будинок 8, загальна площа 1059,9кв.м., вартістю 322696грн.

Для того щоб використовувати придбані приміщення в господарській діяльності, ТОВ ВІП-ТОЙС здійснювало капітальний ремонт даних приміщень, а саме: ТОВ Велнат надавав для ТОВ ВІП-ТОЙС послуги ремонтно-будівельних робіт приміщень за адресою: вул. Тракторна 8, вул. Тракторна 8а. с. Корнин. Рівненського району, Рівненської області.

До перевірки наданий: Договір підряду №2 від 11.02.2016, предметом якого є виконання загальних ремонтно-будівельних робіт, Додаток №1 від 11.02.2016 до договору підряду №2 від 11.02.2016, зведений кошторисний розрахунок загальних ремонтно-будівельних робіт ТОВ ВІП-ТОЙС за адресою: вул. Тракторна 8. с. Корнин, Рівненського району. Рівненської області.

Згідно вказаного Договору надавалися таки види будівельних робіт: бетонування з армуванням (площадка відмостки); залізобетонний пояс (опалубка + бетон); заливка професійних полів; штукатурна обробка стін та стелі; фарбування стелі; демонтаж штукатурного покриття; шпаклювання стін; встановлення віконних блоків; ландшафтні роботи; установка і монтаж електролічильника; установка і монтаж розеток, вимикачів; монтаж світильників, електромонтаж в розподільчій коробці; прокладка кабелю; монтаж заземлення; інші електромонтажні роботи.

Загальна вартість будівельно-малярних робіт, без ПДВ - 544748,29грн., загальна вартість електромонтажних робіт без ПДВ 38585,02грн.

В підтвердження виконаних робіт представлено: акт здачі-прийняття підрядних робіт №32 від 30.12.2016 (послуги по ремонту приміщення) на загальну суму 340000грн., в т.ч. ПДВ 56666,66грн.; акт здачі-прийняття підрядних робіт №7 від 31.03.2017 (послуги по ремонту приміщення) на загальну суму 360000грн., в т.ч. ПДВ 60000грн.

Всього виконано ремонтно-будівельних робіт згідно зі зведеним кошторисом за адресою: вул. Тракторна 8, с. Корнин, Рівненського району, Рівненської області на суму 700000грн., в т.ч. ПДВ 116666,67грн.

В бухгалтерському обліку підприємства дана господарська операція відображена наступним бухгалтерським записом: - 2016 рік - Дт 91 Кт 631-116666,67 грн. Дт 93 Кт 631-166666,67 грн., Дт 6442 Кт 631 - 56666,67 грн., 2017 рік - Дт 949 Кт 631 - 300000грн., ДТ 6442 Кт 631- 60000грн.

Також, на виконання умов даного договору ТОВ ВІП-ТОЙС для ремонту приміщень використовувало власні ТМЦ. У 2016 році використано на суму 258791грн. (акт на списання №46 від 31.12.2016) та у 2017році на суму 66296грн. (акт на списання №25 від 31.03.2017).

В бухгалтерському обліку підприємства дана господарська операція відображена наступним бухгалтерським записом: 2016 рік - Дт 949 Кт 209 - 258791грн., Дт 949 Кт 209 -66296грн.

Додаток №3 від 01.04.2017 до договору підряду №2 від 11.02.2016, зведений кошторисний розрахунок вартості загальних ремонтно-будівельних робіт ТОВ ВІП-ТОЙС за адресою: вул. Тракторна 8а, с. Корнин, Рівненського району, Рівненської області, згідно якого надавалися таки види будівельних робіт: штукатурна обробка, штукатурка стін, демонтаж штукатурного покриття; монтаж віконних блоків, демонтаж дверних та віконних блоків; знищення старої фарби, шпаклювання стелі без вирівнювання, шпаклювання стін, фарбування стелі; налив стяжки підлоги, ґрунтування стін; штукатурка фасаду, ландшафтні роботи; заміна глибинного насоса; монтаж труб водопостачання поліпропіленових; встановлення регулятора тиску, встановлення фільтра жорсткого та тонкого очищення води; прочищення каналізації, монтаж каналізації; бетонування з армуванням (площадка підмостки), залізобетонний пояс (опалубка + бетон), заливка професійних полів. Загальна сума по зведеному кошторисному розрахунку ремонтно-будівельних робіт становить 364055,97грн.

В підтвердження виконаних робіт представлено: - акт здачі-прийняття підрядних робіт №13 від 09.06.2017 (послуги по ремонту приміщення) на загальну суму 364055,96грн. в т.ч. ПДВ 60675.99грн.

Всього виконано ремонтно-будівельних робіт згідно зведеного кошторису за адресою: вул. Тракторна 8а, с. Корнин, Рівненського району, Рівненської області на суму 364055,96грн. в т.ч. ПДВ 60675,99грн.

В бухгалтерському обліку підприємства дана господарська операція відображена наступним бухгалтерським записом: - 2017 рік - Дт 1522 Кт 631 - 303379,97грн., Дт 6442 Кт 631 - 60676,00грн.

Також, ТОВ ВІП-ТОЙС згідно з представленими до перевірки документами у 2017 році здійснювало списання ТМЦ (будівельні матеріали: бетон, дошки, фарба та інше) на ремонти основних засобів у сумі 273859грн. згідно актів на списання №75, №76 від 30.09.2017.

В бухгалтерському обліку підприємства дана господарська операція відображена наступним бухгалтерським записом: Дт 949 Кт 209 - 305859грн.

Вищезазначеними ремонтними роботами підприємством доведено приміщення за адресою вул. Тракторна, 8 та вул. Тракторна, 8а, с. Корнин, Рівненського району, Рівненської області до стану придатного для використання в господарській діяльності.

До купівлі власних приміщень, ТОВ ВІП-ТОЙС , для ведення господарської діяльності використовувало орендовані виробничі приміщення згідно договору оренди №1 від 01.04.2016.

Як стверджує відповідач, позивач здійснив поліпшення приміщень по вул. Тракторна, 8 та вул. Тракторна, 8а, с. Корнин, Рівненського району, при цьому не збільшив первісну вартість основних засобів і не відобразив дані витрати на рахунку 15 Капітальні інвестиції (окрім, суми 303379,97грн.), а відніс до витрат періоду, в якому було здійснено дане поліпшення і відобразив на рахунку 91 Загальновиробничі витрати , 93 Витрати на збут та 949 Інші витрати операційної діяльності .

Доводи відповідача про поліпшення приміщень ґрунтуються на тому, що позивач здійснив саме капітальний ремонт, а тому вартість такого капітального ремонту слід включити до збільшення первісної вартості основних засобів.

Суд не погоджується із вказаним твердженням відповідача з огляду на наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 розділу І Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування га/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, встановлено, що об'єктом оподаткування податком па прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Кодексу.

Отже, формування витрат для визначення фінансового результату до оподаткування за звітний податковий період здійснюється виходячи з національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до п.14 П(С)БО №7 Основні засоби , первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Пунктом 15 П(С)БО №7 встановлено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року №561 затверджені Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів (далі Методичні рекомендації).

За змістом пункту 28 Методичних рекомендацій, приймання закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів (модернізація, добудова, реконструкція тощо) оформлюється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Із даної норми вбачається, що ремонт та поліпшення не є одним поняттям оскільки поліпшення основних засобів визначено як модернізація, добудова, реконструкція.

Відповідно до п.29 Методичних рекомендацій, рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об'єкта, що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигод, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Зокрема, заміна окремих важливих компонентів (частин) основних засобів (двигунів тощо) може бути відображена як заміна об'єкта основних засобів, якщо термін корисного використання такої частини відрізняється від терміну корисного використання основних засобів, до яких належить цей компонент. У цьому випадку заміна такого компонента відображається капітальними інвестиціями у придбання нового об'єкта основних засобів і списанням заміненого об'єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод, очікуваних від їх використання, визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми його очікуваного відшкодування.

Сумою очікуваного відшкодування вважається найбільша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, включаючи його ліквідаційну вартість.

Згідно п. 30 Методичних рекомендацій, витрати на капітальний ремонт об'єктів основних засобів визнаються витратами звітного періоду. Такі витрати можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на значний огляд і капітальний ремонт можуть бути ідентифіковані з окремою з амортизованою частиною (компонентом) основних засобів. Витрати на ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу вже відображає зобов'язання (необхідність) підприємства здійснити в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт приймаються на збільшення первісної вартості цієї будівлі до суми, яка може бути відшкодована від використання будівлі в майбутньому.

За приписами п.31 Методичних рекомендацій, вартість робіт, що приводять до збільшення очікуваних майбутніх вигод від об'єкта основних засобів, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є зростання внаслідок цих витрат очікуваного терміну корисного використання об'єкта, кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.

Прикладами такого поліпшення є: а) модифікація, модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження терміну його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; б) заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); в) впровадження ефективнішого технологічного процесу, що дозволить зменшити первісно оцінені виробничі витрати; г) добудова (надбудова) будівлі, що збільшить кількість місць (площу) будівлі, обсяги та/або якість виконуваних робіт (послуг) чи умови їх виконання.

Згідно із п. 32 Методичних рекомендацій, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Таким чином, для цілей бухгалтерського обліку саме вид фактично здійсненого ремонту чи поліпшення визначає порядок обліку витрат підприємства.

Як встановлено в судовому засіданні та визнається учасниками справи, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

У перевіряємому періоді платником податків здійснений ряд ремонтно-будівельних робіт, витрати по яких віднесені останнім до витрат періоду, в якому він був здійснений. Така господарська операція підтверджується первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та визнаються відповідачем.

Також в судовому засіданні встановлено та не оскаржується сторонами, що позивачем здійснено такі ремонтні роботи: бетонування з армуванням (площадка відмостки); залізобетонний пояс (опалубка + бетон); - заливка професійних полів; штукатурна обробка стін та стелі; фарбування стелі; демонтаж штукатурного покриття; шпаклювання стін; встановлення віконних блоків; ландшафтні роботи; установка і монтаж електролічильника; установка і монтаж розеток, вимикачів; монтаж світильників, електромонтаж в розподільчій коробці; прокладка кабелю; монтаж заземлення; інші електромонтажні роботи; штукатурна обробка, штукатурка стін, демонтаж штукатурного покриття; монтаж віконних блоків, демонтаж дверних та віконних блоків; знищення старої фарби, шпаклювання стелі без вирівнювання, шпаклювання стін, фарбування стелі; налив стяжки підлоги, ґрунтування стін; штукатурка фасаду, ландшафтні роботи; заміна глибинного насоса; монтаж труб водопостачання поліпропіленових; встановлення регулятора тиску, встановлення фільтра жорсткого та тонкого очищення води; прочищення каналізації, монтаж каналізації; бетонування з армуванням (площадка відмостки), залізобетонний пояс (опалубка + бетон), заливка професійних полів.

У чинному законодавстві України відсутнє нормативне визначення поняття поліпшення (модернізація, добудова, реконструкція тощо) та ремонту.

Однак, відповідно до ст.9 Закону України Про архітектурну діяльність , будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Проектування об'єктів нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури здійснюється відповідно до державних будівельних норм ДБН А.2.2-3-2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво , Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 №45.

Відповідно до ДБН А.2.2-3-2014, капітальний ремонт - це сукупність робіт на об'єкті будівництва, введеному в експлуатацію в установленому порядку, без зміни його геометричних розмірів та функціонального призначення, що передбачають втручання у несучі та огороджувальні системи при заміні або відновленні конструкцій чи інженерних систем та обладнання у зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшенням його експлуатаційних показників, а також благоустрій території.

Суд звертає увагу на те, що демонтаж штукатурного покриття, штукатурна обробка та шпаклювання, фарбування стін, встановлення віконних блоків, штукатурна обробка та фарбування стелі, бетонування з армуванням, залізобетонний пояс з армуванням підлоги, заливка професійних полів, ландшафтні роботи з благоустроєм прилеглої території, не передбачають перебудови, зміни функціонального призначення, геометричних розмірів, втручання у несучі конструктивні системи тощо. Тобто, за характером робіт не підпадають під зміст поняття капітальний ремонт або інших видів будівництва.

Водночас, листом Державного комітету України з будівництва та архітектури №7/7-401 від 30.04.2003 розкритий зміст поточного ремонту.

Так, поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

Обов'язковими документами на підставі яких здійснюється поточний ремонт, є документ, за яким визначаються фізичні обсяги робіт та кошторис.

На підтвердження того, що позивач здійснив поточний ремонт, ним були надані договір підряду із додатками, зведений кошторисний розрахунок вартості загальних ремонтно-будівельних робіт із зазначенням конкретних робіт, які необхідно виконати, акти здачі-прийняття робіт (а.с.242-250, т1; а.с.1-13, т.2).

Крім того, доводи позивача щодо здійснення саме поточного ремонту приміщення, підтверджуються експертною оцінкою №05-05-18/1/ЕО від 15.05.2018 (а.с.225-227, т.1).

Отже, позивач належними та допустимими доказами довів, що виконаний ремонт не є капітальним ремонтом. тобто не є поліпшенням основних засобів, а є поточним ремонтом з метою підтримання об'єкта в робочому стані.

Зважаючи на викладене, на думку суду, понесені витрати в сумі 1214279грн. правомірно включені платником податків до витрат періоду, в якому був здійснений ремонт, а саме: у 2016 році в сумі 542124грн., у 2017 році в сумі 672155 грн.

Таким чином, відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за вказаною господарською операцією у розмірі 218570грн. основного платежу. Оскільки штрафна санкція в розмірі 54643грн., застосована відповідачем, є похідною від визначеної суми основного платежу, то її застосування також є безпідставним.

Щодо не включення платником податку до доходу сум безповоротної фінансової допомоги від ОСОБА_3, суд зазначає таке.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що статутний фонд ТОВ ВІП-ТОЙС згідно з установчими документами становить 6200000 грн. (зміни до розміру статутного фонду внесено протоколом №18 від 02.10.2017), за період, що перевіряється статутний фонд сформований в повному обсязі, а саме внесено коштами в сумі 6196700грн., майном в сумі 3300грн.

Проте, фактично, згідно з представленими документами (банківських виписок, прибуткових касових ордерів) за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, засновником - ОСОБА_3 перераховано внесків до статутного фонду в сумі 7578647грн., а саме: - за період 01.01.2015 по 31.09.2015 внесено на поповнення статутного фонду кошти в сумі 96160грн. в т.ч.: коштами в касу підприємства в сумі 34829,63грн., коштами на розрахунковий рахунок в сумі 58030,54грн., майном в сумі 3300 грн. (ноутбук, мобільний телефон, принтер, стіл, стілець); за період з 01.10.2015 по 31.12.2017 внесено на поповнення статутного фонду кошти в сумі 7482487грн., в т.ч. згідно з виписками банку та каси.

Контролюючий орган стверджує, що фактично у перевіряємому періоді засновником - ОСОБА_3 внесено на поповнення статутного фонду ТОВ ВІП- ТОЙС на 1378647грн. внесків більше, ніж оголошений розмір статутного фонду, згідно установчих документів, тому надміру внесені кошти на вказану суму уважаються безповоротною фінансовою допомогою, яка повинна включатися до доходу платника податку.

Вказані твердження відповідача базуються на виписках банку, зокрема Призначення платежу , що стосуються внесків до статутного фонду та фінансової допомоги, внесених засновником ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 31.12.2017.

Однак, такі доводи відповідача суд уважає помилковими, з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України встановлено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності: основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, га депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Пунктом 6 П(С)БО 15 Дохід передбачено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Частиною 1 статті 1089 Цивільного кодексу України визначено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами (частина 2 статті 1090 ЦК України).

Загальний порядок здійснення переказу коштів в Україні, а також відповідальність суб'єктів переказу регулюються Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Відповідно до пункту 32.3 статті 32 вказаного Закону, банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 зазначеного Закону.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою ОСОБА_4 банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976 (із змінами та доповненнями), врегульований порядок здійснення безготівкових розрахунків.

Згідно із вимогами пункту 2.29 Інструкції, платник має право в будь-який час, до списання платежу з рахунку, відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит Призначення платежу до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

ОСОБА_4 Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 Про заміну інформації у реквізиті Призначення платежу роз'яснено, що банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Після списання коштів з рахунку платника, питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Суд наголошує, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства. Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами, є господарськими правовідносинами та визначаються цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

Відповідачем не заперечується, що ТОВ ВІП-ТОЙС звернулося до банку після того як внесені кошти були зараховані, як внески до статутного фонду . Відповідно у виписках банку не були внесені зміни реквізитів Призначення платежу .

Разом з тим, на думку суду, відповідач безпідставно не взяв до уваги той факт, що помилку в реквізиті Призначення платежу було виявлено позивачем на наступний день після внесення готівкових коштів в касу банку, а саме з банківської виписки. А тому, якщо грошові кошти вже були зараховані на рахунок отримувача - ТОВ ВІП-ТОЙС , переказ набув статусу завершеного. Тобто, в даному випадку, виправлення у реквізиті Призначення платежу , не могло бути здійснено в силу завершення банківської операції щодо зарахування коштів на рахунок і питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті Призначення платежу , вирішується вже між сторонами переказу без участі банку.

В судовому засіданні встановлено, що 29.04.2016 між ТОВ ВІП-ТОЙС та його засновником - ОСОБА_3 укладений Договір №1/03/16 про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (а.с.109-111, т.1).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору, Позикодавець (ОСОБА_3 ) надає Позичальнику (ТОВ ВІП-ТОЙС ) кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики) виражену в офіційній валюті України для здійснення останнім його господарської діяльності, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Сума поворотної фінансової допомоги за даним Договором становить 4 000 000 (чотири мільйони) гривень (п.2.1 Договору). Строк повернення поворотної фінансової допомоги встановлений Договором №1/03/16 - 31 грудня 2022 року (п.4.1 Договору).

01.11.2017 між ТОВ ВІП-ТОЙС та його засновником - ОСОБА_3 укладена Додаткова угода до Договору №1/03/16 від 29.04.2016, відповідно до якої внесені зміни до пункту 2.1. Договору, та викладено їх в наступній редакції Сума поворотної фінансової допомоги за даним Договором становить 4 500 0000 (чотири мільйони п'ятсот тисяч гривень) без ПДВ (а.с.112, т.1).

На виконання умов даного договору, ОСОБА_3 вносила в касу підприємства поворотну фінансову допомогу. Також, засновником вносились в касу підприємства грошові кошти як поповнення статутного фонду. Такі грошові кошти оприбутковувались в касі підприємства, після чого вносились на рахунок позивача в банку.

Всі операції (як поповнення статутного капіталу, так і надання засновником поворотної фінансової операції) знайшли відображення в касових документах (а.с.132-143, т.1).

Так, підприємством виписувались прибуткові та видаткові ордери, із зазначенням кореспондуючих рахунків (а. с. 113-.131 т.1).

Поповнення ОСОБА_5 статутного капіталу відображалось такими бухгалтерськими проведеннями: Дт 301 - Кт 46 Дт 311-Дт 301 (а.с.145, т.1).

Надання ОСОБА_5 для позивача поворотної фінансової допомоги підприємству відображалось такими бухгалтерськими проведеннями: Дт 301 - Кт 6851 Дт 311 - Кт 301 (а.с.144, т.1).

На підставі прибуткових та видаткових касових ордерів, позивачем заповнювалась касова книга.

Під час перевірки, контролюючому органу надавались всі касові документи за перевіряємий період, та головна книга.

Проте, як вбачається із акту перевірки, контролюючим органом не було взято до уваги та не знайшла відображення у акті перевірки інформація, що міститься в первинних документах, її систематизація на рахунках бухгалтерського обліку, та відповідне її відображення в аналітичному та синтетичному обліку підприємства.

З врахуванням викладеного, твердження відповідача про внесення засновником ОСОБА_3 безповоротної фінансової допомоги в розмірі 1378647грн. є хибним, як і висновок про заниження позивачем доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2017 рік в сумі 1378647грн. Отже, підстав для збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 222966грн. основного платежу та застосування штрафних санкцій на суму 55741грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо безнадійної заборгованості по ПП Фламінго-Тойс .

Як слідує із акту перевірки, на підставі наданих платником податків оборотних відомостей по рахунках 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями та рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними поставщиками , актів звірки, посадовими особами контролюючого органу встановлено кредиторську заборгованість на 31.12.2017 по контрагенту ПП Фламінго-Тойс , а саме: - по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями в сумі 56185,65грн. за договором №47 від 02.03.2015, відповідно до видаткової накладної №85 від 25.07.2016 продаж товарів (плата музична, вісь металева Байк), - по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними поставщиками в сумі 340636,22грн., із них: за договором про надання послуг №1-П, а саме навантажувальні роботи, комплектація товару в сумі 77681,23грн. по видатковій накладній №107 від 31.12.2015 за договором №1/16 від 14.06.2016 в сумі 262954,99грн. по видатковій накладній №37 від 12.06.2016 придбано дитячі іграшки.

Відповідач вказує, що постановою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2017 по справі №918/86/17 ПП Фламінго-Тойс визнаний банкрутом. А так як під час перевірки, на запит контролюючого органу від 20.0.3.2018 та до заперечення платник податків не надав документів, що стосувалися пред'явлення вимоги про стягнення заборгованості позивача перед ПП Фламінго-Тойс , то у позивача були всі підстави для визнання кредиторської заборгованості позивача перед підприємством банкрутом ПП Фламінго-Тойс як безнадійної. Також відповідач зазначив, що наявність вимоги про сплату боргу, яка датована 15.06.2018, не є безумовним свідченням відсутності у позивача обов'язку щодо кваліфікації заборгованості за 2017 рік як безнадійної, оскільки саме 06.03.2017 року ПП Фламінго Тойс визнаний банкрутом.

Суд не погоджується із зазначеними доводами відповідача, з огляду на наступне.

Так, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток визначений статтею 134 ПКУ, згідно якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ (підприємства, у яких річний дохід від будь-якої діяльності за останній річний звітний період не перевищує двадцяти мільйонів гривень мають право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату).

За змістом підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується як заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (підпункт а), або прострочена заборгованість (підпункт ґ), або заборгованість, стягнення якої неможливо за інших обставин.

Згідно з пунктом 3 ОСОБА_4 положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 Загальні вимоги, до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868, зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід визначено, що доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) І бухгалтерського обліку №11 Зобов'язання , затвердженому наказом Міністерства фінансів І України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 1 1.02.2000 за І №85/4306 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО №11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Отже, для бухгалтерського та податкового обліку важливо, коли кредиторська заборгованість набуває статусу безнадійної. В той же час, для бухгалтерського обліку вагомим є саме впевненість у непогашенні боргу.

Відповідно до ст.205 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Згідно із вимогами ст.609 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача станом на 31.12.2017 була кредиторська заборгованість по контрагенту ПП Фламінго-Тойс в сумі 56185,65грн. за договором №47 від 02.03.2015 відповідно до видаткової накладної №85 від 25.07.2016 продаж товарів (плата музична, вісь металева Байк) та в сумі 340636,22грн., із них: за договором про надання послуг №1-П, а саме навантажувальні роботи, комплектація товару в сумі 77681,23грн. по видатковій накладній №107 від 31.12.2015, за договором №1/16 від 14.06.2016 в сумі 262954,99грн. по видатковій накладній №37 від 12.06.2016 придбання дитячих іграшок.

Постановою Господарського суду Рівненської області від 06.03.2017 по справі №918/86/17 ПП Фламінго-Тойс визнане банкрутом.

Разом з тим, судом також встановлено, що 25.05.2018 через аукціон, ТОВ Велнат придбано у ТОВ Фламінго-Тойс , згідно з договором купівлі-продажу, цілісний майновий комплекс, а також право вимоги по дебіторській заборгованості згідно таблиці №2. (а.с.73-104, т.1).

04.06.2018 ТОВ Велнат повідомило позивача про вказані вище обставини, а 15.06.2018 звернулося із вимогою до позивача про сплату суми боргу.

Позаяк, суд зауважує, що станом на час розгляду справи, в зв'язку із наведеними вище доказами, підстави для визнання кредиторської заборгованості по ПП Фламінго-Тойс безнадійною, відсутні, тобто вказана кредиторська заборгованість не є безнадійною і така заборгованість має бути сплачена новому кредитору, який має на неї право вимоги в силу закону.

Також, на думку суду, збільшивши дохід на вказану кредиторську заборгованість, яка не є безнадійною, відбудеться подвоєння доходу платника податків. Однак, доходи не повинні подвоюватися.

Таким чином, з метою запобігання подвійного обліку під час визначення об'єкта оподаткування, суд уважає за необхідне скасувати визначену контролюючим органом суму основного платежу з податку на прибуток в розмірі 71428грн. та застосованої штрафної санкції на суму 17857грн.

Окрім того, як встановлено судом, наслідком визнання кредиторської заборгованості безнадійною, стало зменшення відповідачем суми від'ємного значення по ПДВ в розмірі 56773грн.

Випадки, коли платник ПДВ може коригувати суми податкового кредиту, передбачені пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу, за змістом якого, податковий кредит платника ПДВ підлягає коригуванню в ситуаціях, якщо після постачання товарів/послуг здійснюються: зміна суми компенсації вартості товарів/послуг (у т.ч. наступний за постачанням перегляд цін); повернення товарів/послуг особі, котра їх надала; повернення постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг.

Отже, списання безнадійної кредиторської заборгованості в такому переліку випадків немає.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Суд наголошує, що оскільки кредиторська заборгованість позивача по ПП Фламінго-Тойс в розмірі 396821,87грн. не є безнадійною, то, відповідно, така заборгованість не може впливати не тільки на визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, а й на ПДВ, а відтак, відсутні підстави для зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача щодо встановлених порушень, оскаржених у даній справі є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Підсумовуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову відшкодовується йому в повному обсязі.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 13 квітня 2018 року №0003461401, №0003471401 в повному обсязі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в розмірі 10469,67грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-ТОЙС" (35304, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Корнин, вул. Тракторна, 2, код ЄДРПОУ 39081836);

2) відповідач - Головне управління ДФС у Рівненській області (33023, м. Рівне, вул. Відінська, 12, код ЄДРПОУ 39394217).

Повний текст рішення складений 24 вересня 2018 року.

Суддя Комшелюк Т.О.