Постанова

від 24.09.2018 по справі 816/780/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/780/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника відповідача Бурби К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2018, суддя Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 14.06.18 по справі № 816/780/18

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, ДФС України), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 18.12.2017 № 437215/2855921421 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 31.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ФОП ОСОБА_2;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 31.10.2017, подану ФОП ОСОБА_2

В обґрунтування позову позивач зазначила, що рішенням ДФС України від 18.12.2017 № 437215/2855921421 протиправно відмовлено ФОП ОСОБА_2 у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки, за доводами позивача, нею було надано всі документи на підтвердження реальності господарської операції.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, від 18.12.2017 № 437215/2855921421. Зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.10.2017 №5, складену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій він, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.6 наказу Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) та ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема, зазначає, що відповідачем ні у спірному рішенні, ні при розгляді справи в першій інстанції, ні в апеляційній скарзі не наведено жодного аргументу на підтвердження правомірності рішення Державної фіскальної служби України від 18.12.2017 № 437215/2855921421 про відмову у реєстрації податкової накладної № 5 від 31.10.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.11.2017 позивачем направлено до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 31.10.2017 № 5.

Відповідачем 15.11.2017 прийнято документ та зазначено, що реєстрація вказаної накладної зупинена. Виявленні помилки: відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена; ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567; за результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 01.61; запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

11.12.2017 позивачем направлено до відповідача повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено №1. Так, позивачем надані пояснення, у яких, зокрема зазначено, що позивач надає послуги комбайну з обмолоту кукурудзи СТОВ "Ніка" згідно з рахунком № СФ-0000005 від 31.10.2017, акта наданих послуг № ОУ-0000007 від 31.10.2017 на суму 175740,00 грн, у тому числі ПДВ 29290,00 грн, у зв'язку з чим була складена податкова накладна № 5 від 31.10.2017; послуги комбайна надавалися на умовах договору підряду № 10/1017/322 від 12.10.2017. Зазначено, що також додаються до акту виконаних робіт №ОУ-0000007 від 31.10.2017 акт про приймання-передачу матеріалів та акт про використання матеріалів від 31.10.2017. Оплата за надані послуги відбулась 07.11.2017 у повному обсязі згідно з банківською випискою по р/р за листопад 2017 року та банківської виписки за 07.11.2017, наданої "Кременчуцьке регіональне управління ПАТ "Полтава-банк". У цьому повідомленні позивач просив розблокувати податкову накладну №5 від 31.10.2017 СТОВ "Ніка" (код ЄДРПОУ 32469673) для ведення подальшої господарської діяльності.

Крім того, позивачем до відповідача 11.12.2017 направлено такі документи: рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 31.10.2017; акт ОУ-0000007 від 31.10.2017; договір підряду №10/1017/322; акт виконаних робіт передачі матеріалів; банківська виписка за 07.11.2017; банківська виписка за листопад 2017; технічний паспорт на комбайн; видаткова накладна від 12.08.2016 № 301; копія договору купівлі-продажу від 04.08.2016 № А-04/08/16-1.

Згідно з квитанцією №1 від 11.12.2017 повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК збережено на центральному рівні 11.12.2017 14:18:42.

18.12.2017 рішенням комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 437215/2855921421 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та /або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

22.12.2017 позивачем подано до ДФС України скаргу на рішення Комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, № 437215/2855921421 від 18.12.2017.

15.01.2018 рішенням Комісії з питань розгляду скарг № 5646/2855921421 залишено скаргу позивача без задоволення та рішення Комісії ДФС без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішенням комісії ДФС України від 18.12.2017 № 437215/2855921421, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено, а тому є таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, колегія суддів зазначає, що за приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3 статті 74 ПК України).

Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010 (далі - порядок № 1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Так, п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Колегія суддів зазначає, що аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74цього Кодексу.

Згідно з п.п.1,2 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - Наказ № 567) оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування цим Критеріям (далі - Моніторинг).

Моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації, поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС).

Відповідно до п. 6 Наказу № 567, моніторинг податкової накладної/ розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/ розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної/розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна/ розрахунок коригування відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Також, відповідно до пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, згідно з повідомленням відповідача від 15.11.2017 реєстрацію податкової накладної № 5 від 31.10.2017 зупинено у зв'язку з виявленням невідповідності обсягів постачання обсягам придбання товарів (а.с. 12 зворот).

З матеріалів справи вбачається, що 12.10.2017 між СТОВ "Ніка" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір підряду № 10/1017/322.

Згідно з пунктом 1 указаного договору замовник (СТОВ "Ніка") доручає, а підрядник (ФОП ОСОБА_2) бере на себе зобов'язання за завданням замовника власними силами виконати роботи по збиранню врожаю кукурудзи 2017 року, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити підряднику виконану роботу на умовах цього договору; роботи виконуються підрядником наступною сільськогосподарською технікою: зернозбиральним (и) комбайном (ами) John Decre 9770, жатка Capello QUASAR F 8 (8*0,7 м); відповідно до пункту 1.4 роботи по збиранню кукурудзи виконуються підрядником частково з матеріалів замовника; з метою належного та своєчасного виконання робіт, замовник передає підряднику актом приймання-передачі паливно-мастильні матеріали (дизпаливо) згідно з пунктом 1.4.2 цього договору (а.с. 13-15).

31.10.2017 між СТОВ "Ніка" та ФОП ОСОБА_2 складені та підписані акт приймання-передачі матеріалів (а.с.16), акт № ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 17), акт про використання матеріалів № ОУ0000007 (а.с. 19).

Також на підтвердження реальності господарської операції надано рахунок-фактуру № СФ-0000005 від 31.10.2017 на суму 175740,00 грн (а.с. 20).

Згідно з інформацією, указаною у виписці по особовому рахунку за період з 01.11.2017 по 30.11.2017, на рахунок позивача 07.11.2017 зараховано кошти від СТОВ "Ніка" згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000005 від 31.10.2017 на суму 175740,00 грн (а.с. 21).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи зазначене, податкова накладна складається окремо на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

З огляду на викладене, позивач за принципом першої з подій мав обов'язок скласти податкову накладну від 31.10.2017 №5, оскільки саме з цього моменту у нього виникли податкові зобов'язання.

Водночас, не зважаючи на надані пояснення та документи, Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, протиправно прийнято рішення від 18.12.2017 № 437215/2855921421 про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" № 190 від 29.03.2017 (далі - Постанова № 190) (чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Також абзацом 2 Постанови № 190 передбачено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Тобто, рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, а саме (у даному випадку): або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування" або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування".

Проте в оскаржуваному рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Отже, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, тому не відповідає критеріям обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже, є протиправним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про належне проведення господарської операції між позивачем та СТОВ "Ніка", та враховуючи те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної № 5 від 31.10.2017.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 18.12.2017 № 437215/2855921421, яким відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної від 31.10.2017 № 5, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 31.10.2017, подану ФОП ОСОБА_2, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктами 19, 20 Порядку № 1246 (у редакції, чинній станом на дату прийняття судом рішення) передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Так, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" N 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну № 5 від 31.10.2017, подану ФОП ОСОБА_2, у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2018 по справі № 816/780/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін Повний текст постанови складено 26.09.2018.