Постанова

від 20.09.2018 по справі 136/872/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/872/18

Провадження № 22-ц/772/1916/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Денишенко Т. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 рокуСправа № 136/872/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Денишенко Т.О.,

суддів Берегового О.Ю., Матківської М.В.,

за участі секретаря судового засідання Сніжко О.А., представника скаржника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Рапсодія адвоката Дуд-чика О.М., представника відповідача ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6, розгля-нувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Рапсодія до ОСОБА_5

Івановича про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору орен-

ди землі,

за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальніс-тю Рапсодія адвоката ОСОБА_7 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року, ухвалене у примі-щенні суду в м. Липовці Вінницької області за головування судді Кривенка Д.Т., повний текст якого складений 02 липня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Рапсодія звернулося у Липовецький районний суд Вінницької області з позо-вом до ОСОБА_5 про визнання недійсною угоди щодо розірвання договору про оренду землі. Позов мотивований тим, що 02 жовтня 2015 року між сторонами у справі був укладений договір № 2015/11 оренди земельної ділянки площею 2,9229 га на території Щасливської сільської ради Липовецького району Він-ницької області, кадастровий номер НОМЕР_1, належної відпові-дачу на праві власності на підставі Державного акта серії ВН № 020409 від 29 вересня 2004 року. З урахуванням додаткової угоди від 01 серпня 2016 року строк дії договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою сторін був ви-значений до 14 серпня 2030 року. Завдяки Державному реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про укладення з відповідачем угоди що-до розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2015 року № 2015/11. Наголошуючи на використанні земельної ділянки відповідача за цільо-вим призначенням по даний час, позивач зазначає, що 10 жовтня 2017 року від-булися зміни у складі засновників та виконавчого органу ТОВ Рапсодія . Уго-да від 30 серпня 2017 року про розірвання договору оренди землі від 02 жовтня 2015 року вчинена внаслідок зловмисної домовленості представника ТОВ Рап-содія , учасника та директора товариства ОСОБА_8 з відповідачем. ОСОБА_8 та його дружина ОСОБА_9, обоє будучи засновниками ТОВ Рапсо-дія , мали намір та в подальшому 09 жовтня 2017 року відступили свої частки у статутному капіталі товариства на користь третього його учасника ОСОБА_10, після чого створили Фермерське господарство Гоан-17 , керівником яко-го є ОСОБА_8 Оскаржувана угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2015 року № 2015/11 була надана для проведення дер-жавної реєстрації припинення права ТОВ Рапсодія оренди земельної ділянки відповідача, сама ділянка передана в оренду ФГ Гоан-17 , відомості про що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. На підставі частини першої статті 232, статті 203, частини першої статті 215 ЦК України позивач просив суд його вимоги задоволити ( а. с. 2-3 ).

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року у задоволенні позову ТОВ Рапсодія до ОСОБА_5 про визнання пра-вочину недійсним відмовлено ( а. с. 27-31 ).

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, представ-ник ТОВ Рапсодія адвокат ОСОБА_7 оскаржує його в апеляційному по-рядку, просить скасувати дане судове рішення, ухвалити нове рішення про за-доволення позовних вимог.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здій-снюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

На задоволення клопотання скаржника ухвалою апеляційного суду від 23 серпня 2018 року поновлений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеля-ційну скаргу представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апе-ляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задо-воленню не підлягає.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, воно є законним та обгрунтованим.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами у справі, що 02 жовтня 2015 року між ОСОБА_5 та ТОВ Рапсодія для ведення товарного сільсько-господарського виробництва був укладений договір оренди землі № 2015/11. Строк закінчення права оренди з урахуванням додаткової угоди № 1 до цього договору був визначений 14 серпня 2030 року. 30 серпня 2017 року між тими самими сторонами правочину укладена угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2015 року № 2015/11. Усі правочини від імені ТОВ Рапсодія підписані директором товариства ОСОБА_8, який у відпо-відності з нормами статті 62 Закону України Про господарські товариства ( в редакції на момент їх підписання ) був виконавчим органом ТОВ Рапсодія .

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ Рапсодія ,суд першої інстанції зазначив, що згідно з частиною другою статті 3, частиною першою статті 4 За-кону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно, їх обтяження, що підлягають дер-жавній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєс-трації. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. У Дер-жавному реєстрі прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію будь-яких прав або їх припинення на підставі договору оренди землі, додатко-вої угоди та угоди про розірвання договору оренди землі за ТОВ Рапсодія , доказів протилежного суду у встановленому порядку представлено не було.

Крім цього норми статті 232 ЦК України, на яку як на підставу позовних ви-мог посилається представник ТОВ Рапсодія , не можуть застосовуватися до правовідносин, що виникли та мають місце між сторонами у справі, враховую-чи вчинення правочину від імені юридичної особи її виконавчим органом. В об-грунтування такого висновку суд послався на роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 29 травня 2013 року № 11 Про деякі питання визнання правочинів недійсними , де у підпункті 3.10 зазначено, що представником не може вважатися орган юридичної особи, у то-му числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи. Пред-ставництво визначається за правилами Глави 17 Розділу IV ЦК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного су-ду повністю погоджується, оскільки вони є вірними, зроблені з урахуванням усіх фактичних обставин справи; суд правильно застосував до спірних право-відносин норми матеріального права, що їх регулюють, не порушив вимог про-цесуального законодавства.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інте-ресів.

Викладаючи доводи щодо незаконності, на думку скаржника, рішення суду першої інстанції від 26 червня 2018 року, представник товариства виклав фак-тичні обставини справи, котрі ніким не оспорюються. Далі вказав, що з відо-мостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про укладення 30 серпня 2017 року сторонами у справі угоди щодо ро-зірвання договору оренди землі від 02 жовтня 2015 року № 2015/11, хоча доте-пер ТОВ Рапсодія продовжує користуватися тією ж земельною ділянкою, сплачуючи власнику визначену оренду плату. Скаржник наголошує на зловмис-ній домовленості представника товариства з відповідачем щодо розірвання до-говору оренди землі, посилаючись на ведення переговорів станом на 30 серпня 2017 року між трьома учасниками товариства з приводу відступлення ОСОБА_11 та його дружиною ОСОБА_9 належних їм часток у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_10, що й було реалізовано 09 жовтня 2017 року

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана угода від 30 серпня 2017 року про розірвання договору оренди землі від 02 жовтня 2015 року заре-єстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вона перебу-ває в оренді Фермерського господарства Гоан-17 , створеного ОСОБА_8 та ОСОБА_9, де керівником є ОСОБА_8

Скаржник стверджує про відсутність волевиявлення ТОВ Рапсодія на ро-зірвання договору оренди землі з відповідачем, між сторонами угоди від 30 серпня 2017 року не досягнуто згоди щодо строку розірвання договору оренди землі, оскаржувана угода укладена внаслідок зловмисної домовленості її сторін.

Доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, не є достатніми, таки-ми, що тягнуть скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про за-доволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що твердження представника скаржника стосовно відсутності волевиявлення ТОВ Рапсодія на розірвання договору оренди землі із ОСОБА_5 не відповідає дійсним обставинам справи, а така підстава для розірвання угоди як зловмисна домовленість представника од-нієї сторони з другою стороною у даному випадку взагалі не має місця.

Частиною першою статті 232 ЦК України передбачено, правочин, який вчи-нено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторона-ми ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільс-тва; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної діє-здатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, він має бути спрямований на реальне настання обумовлених ним правових на-слідків, правочин, що вчиняється батьками ( усиновлювачами ) не може супере-чити правам та інтересам іхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних ді-тей.

Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчи-нення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчи-нення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигід-них для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. Наслід-ком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків.

Для застосування норм статті 232 ЦК України необхідно довести наступні умови: 1) укладання правочину через представника, 2) існування відносин доб-ровільного представництва, 3) наявність зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною правочину, 4) представник однієї сторони та друга сторона правочину діяли на свою користь, а отже на шкоду довірителю.

У даному випадку неодноразово наголошувалося, що керівник товариства ОСОБА_8 діяв під час укладення з ОСОБА_5 оспорюваної угоди не як пред-ставник юридичної особи. Представництво виникає та здійснюється за правила-ми Глави 17 ЦК України. Частиною третьою статті 237 цього Кодексу визначе-но, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юри-дичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодав-ства.

Директор юридичної особи, а саме в такій якості ОСОБА_8 укладав 30 серпня 2017 року від імені ТОВ Рапсодія угоду з відповідачем у справі, не підпадає під поняття представника, оскільки він діяв на підставі трудового до-говору виключно як орган управління з метою виконання своїх безпосередніх обов'язків, як одноособово наділений повноваженнями органу управління това-риства. В силу статті 62 Закону України Про господарські товарис-тва ( чинної на момент укладання оспорюваної угоди ) директор товариства являвся його виконавчим органом. Вказані обставини виключають можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 232 ЦК України.

Стосовно недосягнення згоди сторонами угоди від 30 серпня 2017 року та-кої істотної умови якстрок розірвання договору оренди землі, то слід мати на увазі, що нормами статті 653 ЦК України визначені правові наслідки зміни або розірвання договору, момент настання таких юридичних фактів, визначене по-няття розірвання договору. Розірвання договору відповідно до положень цієї статті визнається правомірним способом припинення зобов'язання та припиняє ті зобов'язання, що були невиконані до моменту розірвання договору, тобто достроково припиняє дію зобов'язань, строк виконання яких не настав.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законності рішення суду пер-шої інстанції, не дають підстав визнати його ухваленим з порушенням норм ма-теріального та процесуального права, як стверджує скаржник.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права.

Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляцій-ний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Рапсодія адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, о-днак вона може бути оскаржена касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 вересня 2018 року.

Суддя-доповідач: Т.О. Денишенко

Судді: О.Ю. Береговий

М.В. Матківська