Ухвала

від 13.09.2018 по справі 910/22492/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13.09.2018Справа № 910/22492/15

За скаргоюУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича; на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; За позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича; до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт солю шен"; простягнення 100 692 086,66 грн. Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від стягувача: Баженов А.В., довіреність від 31.08.2018 № 174; Від боржника: не з'явився; Від ДВС:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2015 у справі № 910/22492/15 було задоволено позовні вимоги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит", а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Солюшен" на користь банку 56 828 822,59 грн. боргу, 998 022,55 грн. 3 % річних, 18 173 785,30 грн. інфляційної складової боргу, 14 491 456,23 грн. пені, 10 200 000,00 грн. штрафу. Судові витрати стягнуто в дохід Державного бюджету України.

На виконання вищевказаного рішення 07.12.2015 видано відповідні накази.

У липні 2018 року позивач у справі звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просив:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.08.2016;

- зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу № 52640763 від 21.06.2018;

- зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. вжити передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішення, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 910/22492/15 від 07.12.2015.

Ухвалою від 23.07.2018 вказану скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.09.2018.

13.09.2018 від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження з виконання наказу у справі № 910/22492/15.

11.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 13.09.2018.

12.09.2018 позивач (стягувач за наказом) подав до суду уточнення до скарги, в яких просить суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні № 52640763 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015, котрі виразилися у винесенні постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену в рамках виконавчого провадження № 52640763 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015;

- визнати недійсною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 21.06.2018, винесену в рамках виконавчого провадження № 51772886 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015;

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015;

- зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. або іншу посадову особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника), шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

В судове засідання, призначене на 13.09.2018 для розгляду скарги позивача, орган примусового виконання рішень уповноваженого представника не направив. Зважаючи на те, що чинним процесуальним законодавством прибуття в судове засідання представника органу виконання судових рішень не вимагається, суд вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Банк Національний кредит" підтримав скаргу, яку просив задовольнити з урахуванням поданих уточнень.

Як слідує з пояснень представника та змісту скарги, заявлені вимоги мотивовані бездіяльністю органу виконання судових рішень при виконанні наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15 від 07.12.2015, безпідставним винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, порушенням майнових інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 13.10.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52640763 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі № 910/22492/15. Також, 15.10.2016 було винесено постанову про арешт майна боржника.

01.12.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

За скаргою стягувача, поданою до Господарського суду міста Києва постанова від 01.12.2016 була визнана незаконною, у зв'язку з чим 28.09.2017 начальником відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанову про повернення виконавчого документу від 01.12.2016 було скасовано.

23.10.2017 виконавцем отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

25.10.2017 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складено запити про надання інформації про наявність у боржника будь-якого майна до Головного управління Держпраці у Київській області та м. Києві, Головне управління Держгеокадастру у м. Києва, Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Державної служби безпеки на транспорті.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що на описані запити відповіді надійшли від Головного управління Держпраці у Київській області та м. Києві, Головне управління Держгеокадастру у м. Києва, Регіонального сервісного центру МВС України у м. Києві, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

26.10.2017, 22.01.2018, 19.04.2018 та 04.06.2018 до матеріалів виконавчого провадження надійшли відповіді від Державної фіскальної служби України про відсутність інформації про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах України боржником.

19.02.2018 виконавцем зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна постанову про арешт майна боржника від 13.10.2016.

21.06.2018 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 52640763. Постанова мотивована відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Суд погоджується з правовою позицією стягувача щодо неналежного виконання органом виконання судових рішень покладених на нього законодавством зобов'язань у виконавчому провадженні ВП № 52640763, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (тут і надалі Закон в редакції, що була чинна на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

До основних засад виконавчого провадження згідно зі ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" відноситься розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

До заходів примусового виконання рішень ст. 10 названого Закону віднесено, серед іншого, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На переконання суду, орган виконання судових рішень не вчинив всіх можливих дій, спрямованих на пошук активів боржника, який має значний борг перед фінансовою установою, щодо якої вживаються заходи по виведенню з ринку через неплатоспроможність та наповнення ліквідаційної маси якої має велике як суспільне (щодо вкладників банку), так і економічне значення (щодо економіки країни в цілому).

Так, матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не отримав відповідей від усіх органів за запитом від 25.10.2017, а повторні запити не направлялися; не вчинялися дії, спрямовані на виявлення дебіторської заборгованості боржника, які входять до повноважень ДВС згідно зі ст. 54 Закону (ДВС не був позбавлений можливості звернутися до органу доходів і зборів за місцезнаходженням боржника для отримання відомостей щодо його звітності, яка б дозволила оцінити його фінансовий стан, а також про факт відкриття рахунків у банківських установах з метою направлення подальших запитів до них; не було отримано фінансових звітів від органів статистики для з'ясування наявних активів та пасивів підприємства; не вживалися заходи для виявлення готівкових коштів, про які йдеться мова у ч. 3 ст. 48 Закону (вихід за місцезнаходженням підприємства для перевірки залишку готівки у касі у матеріалах справи не відображено); не перевірено наявність філій та/або представництв та не перевірено їх фінансовий стан, що відповідало б ч. 2, ч. 5 ст. 52 Закону); не вчинено дій, спрямованих на виявлення наявності чи відсутності у боржника майна, яке потребує спеціальної реєстрації як-то повітряні, водні судна (заходи), об'єкти права інтелектуальної власності тощо.

Тобто, висновки органу виконання судових рішень про відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення є передчасними через допущену бездіяльність, у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає визнанню недійсною.

Так, ст. 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

У Роз'ясненнях Президії Вищого Господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказується, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Отже, з викладеного слідує недотримання при виконанні наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15 наведених вище вимог законодавства щодо засад виконавчого провадження, обов'язків виконавця у зв'язку з чим суд вважає доводи скаржника обґрунтованими і правомірними, а подану скаргу такою, що підлягає задоволенню у передбачений законодавством спосіб шляхом визнання неправомірною бездіяльності органу виконання судових рішень, недійсною постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві та неправомірними дії щодо її винесення.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 73-80, 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні № 52640763 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015, а саме: у винесенні постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21.06.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 21.06.2018, винесену в рамках виконавчого провадження № 51772886 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015.

4. Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. у виконавчому провадженні № 51772886 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі № 910/22492/15, виданого 07.12.2015.

5. У задоволенні іншої частини скарги відмовити.

Суддя О.В. Мандриченко