Постанова

від 24.09.2018 по справі 910/933/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2018 р. Справа№ 910/933/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача - Очеретяний М.І., довіреність № 1008/03-1 від 04.12.2017;

від першого відповідача - представник не прибув;

від другого відповідача - Білічак Х.В., адвокат, ордер №702581 від 21.09.2018;

від третьої особи - Сидоренко Ю.А., адвокат, довіреність № 27-18996/18 від 21.09.2018,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/933/16 (суддя Плотницька Н.Б., м. Київ, повний текст складено - 11.06.2018) за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" та товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про застосування наслідків недійсності нікчемних договорів та визнання недійсними договорів.

Встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Національні інвестиції" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" та товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, укладених між позивачем та відповідачем-1, а саме: договорів відступлення права вимоги від 30.10.2014 №№ 31-13/817/14-Ф, 389-13/14-Ф, 306-10/14-Ф, зобов'язання відповідача-1 повернути позивачу документи, отримані згідно актів приймання-передачі документації від 30.10.2014, а саме: оригінал кредитного договору № 31-13/817 від 05.02.2013, оригінали додаткових угод № 1- 9 до кредитного договору № 31-13/817 від 05.02.2013, балансові виписки по рахунках № 220355103070, 220805103070, оригінал кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 1 від 30.12.2013 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 2 від 11.03.2014 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 3 від 30.04.2014 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2013, оригінал договору іпотеки № 1041 від 30.04.2014, балансові виписки по рахунках № 220275140896, 220835140896, оригінал кредитного договору № 306-10 від 29.07.2010, оригінал додаткових угод № 1-№ 16 до кредитного договору № 306-10 від 29.07.2010, балансові виписки по рахунках №220265073070, 220825073070; визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) від 17.07.2015, укладених між позивачем та відповідачами 1, 2: № 31-13/817/14-Ф, № 389-13/14-Ф, № 306-10/14-Ф.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" Волощука Ігоря Григоровича задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 910/933/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За результатом нового розгляду Господарським судом міста Києва 31.05.2018 прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" повернути позивачу документи, отримані згідно актів приймання-передачі документації від 30.10.2014, а саме: оригінал кредитного договору № 31-13/817 від 05.02.2013, оригінали додаткових угод № 1- 9 до кредитного договору № 31-13/817 від 05.02.2013, балансові виписки по рахунках № 220355103070, 220805103070, оригінал кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 1 від 30.12.2013 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 2 від 11.03.2014 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2014, оригінал додаткової угоди № 3 від 30.04.2014 до кредитного договору № 389-13 від 11.12.2013, оригінал договору іпотеки № 1041 від 30.04.2014, балансові виписки по рахунках № 220275140896, 220835140896, оригінал кредитного договору № 306-10 від 29.07.2010, оригінал додаткових угод № 1-№ 16 до кредитного договору № 306-10 від 29.07.2010, балансові виписки по рахунках № 220265073070, 220825073070; визнано недійсними договори про переведення боргу (заміни боржника у зобов'язанні) від 17.07.2015, укладені між позивачем та відповідачами 1, 2: № 31-13/817/14-Ф, № 389-13/14-Ф, № 306-10/14-Ф.

Приймаючи дане рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договори відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14-Ф, № 389-13/14-Ф від 30.10.2014 підпадають під критерії нікчемності, визначені пунктами 1 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", перший відповідач повинен повернути позивачу все отримане ним за такими правочинами.

Визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) № 31-13/817/14-Ф від 17.07.2015, № 389-13/14-Ф від 17.07.2015, № 306-10/14-Ф від 17.07.2015, укладених між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції", товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг", мотивовано судом тим, що вказаними договорами про переведення боргу регулюються відносини, пов'язані із заміною сторони у зобов'язаннях, що виникли із нікчемних правочинів - договорів відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014, № 389-13/14-Ф від 30.10.2014, № 306-10/14-Ф від 30.10.2014.

Не погодившись з прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/933/16 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що спірні договори відступлення права вимоги не підпадають під критерії нікчемності, визначені пунктами 1 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім цього, апелянт зазначає про неправомірність неврахування судом першої інстанції обставин, встановлених постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 826/2339/16.

Представник апелянта - другого відповідача у справі в судовому засіданні надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представники позивача та третьої особи заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги.

Перший відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвали суду відправлялися за належними адресами.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від першого відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення першого відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" (новий кредитор) 30.10.2014 було укладено договір відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф (далі - договір-1).

Згідно з пунктом 1.2 договору-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_6 (боржник), а саме кредитним договором № 31-13/817 від 05.02.2013 з лімітом кредитування у розмірі 50 580 000 грн. 00 коп. Загальна сума заборгованості станом на день укладення цього договору складає 40 597 282 грн. 00 коп. основної суми кредиту, 4 048 602 грн. 69 коп.

Відповідно до пункту 1.3 договору-1, за цим договором до нового кредитора переходить право вимоги вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в розмірі 40 597 282 грн. 00 коп., залишок отриманого боржником кредиту згідно з договором, укладеним між первісним кредитором та боржником кредитного договору; повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 4 048 602 грн. 69 коп. станом на дату підписання цього договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору-1 загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги за цим договором складає 44 199 425 грн. 85 коп.

Права вимоги, що передаються за цим договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору (пункт 1.5. договору-1).

Відповідно до пункту 2.1 договору-1, новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору після набрання чинності цього договору, в строк до 15.01.2015 відшкодування за відступлення права вимоги за договором в сумі 44 199 425 грн. 85 коп. на рахунок № 373958006 в АТ "Банк "Національні інвестиції".

Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками первісного кредитора та нового кредитора (пункт 2.2.1 договору-1).

Пунктом 4.1 договору-1 сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

За змістом пунктом 4.2 договору-1, у випадку, якщо новий кредитор не здійснить переказ грошових коштів в порядку, на умовах і у строки, передбачені пунктом 2.1.1 цього договору, право вимоги за кредитним договором, що було відступлене за цим договором, до нового кредитора не переходить та безумовно залишається у первісного кредитора. В такому випадку цей договір припиняється в день, наступний за датою, визначеною в пункті 2.1.1, коли новий кредитор повинен був здійснити остаточний розрахунок з первісним кредитором.

Відповідно до акту приймання-передачі документації від 30.10.2014 позивач у відповідності до договору відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014 передав, а відповідач-1 прийняв такі документи: кредитний договір №31-13/817 від 05.02.2013, додаткові угоди до кредитного договору №№ 1-9, балансова виписка по рахунку № 220355103070, балансова виписка по рахунку №220805103070. Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем-1 та скріплений їх печатками.

Угодою № 1 про внесення змін та доповнень до договору відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014 позивачем та відповідачем-1 погоджено викласти пункт 2.1. договору-1 в новій редакції, а саме: новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредиторові після набрання чинності цього договору, в строк до 14.01.2016 відшкодування відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 44 199 425 грн. 85 коп.

При цьому, вказана угода № 1 датована 15.01.2014. Щодо дати угоди № 1 - 15.01.2014, то відповідач-2 у засіданні суду першої інстанції 09.02.2016 надав письмові пояснення, що у вказаній угоді має місце помилка в даті, насправді датою її підписання була 15.01.2015. В свою чергу, позивач заперечував проти доводів відповідача 2 щодо описки в році укладення такої угоди № 1 через те, що дата договору є його істотною умовою, а також з тих підстав, що сторони не були позбавлені укласти додаткову угоду про виправлення дати укладення угоди № 1.

З урахуванням того, що датою укладення основного договору (договору відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф) було 30.10.2014, відтак угода, якою до такого договору вносяться зміни, не може бути укладена раніше дати укладення основного договору, а тому, керуючись принципом розумності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що фактично датою укладення Угоди №1 про внесення змін та доповнень до договору відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014 було 15.01.2015. При цьому, заперечень щодо дня і місяця укладення угоди № 1 позивачем зазначено не було.

Також, 30.10.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф (далі - договір-2).

Згідно з пунктом 1.2 договору-2 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_7 (боржник), а саме кредитним договором № 389-13 від 11.12.2013 з лімітом кредитування у розмірі 25 000 000 грн. 00 коп. Загальна сума заборгованості станом на день укладення цього договору складає 23 590 886 грн. 44 коп. основної суми кредиту, 260 614 грн. 06 коп.

Відповідно до пункту 1.3 договору-2, за цим договором до нового кредитора переходить право вимоги вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в розмірі 23 590 886 грн. 44 коп., залишок отриманого боржником кредиту згідно з договором, укладеним між первісним кредитором та боржником кредитного договору; повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 260 614 грн. 06 коп. станом на дату підписання цього договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору-2 загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги за цим договором складає 23 612 985 грн. 50 коп.

Права вимоги, що передаються за цим договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору (пункт 1.5. договору-2).

Відповідно до пункту 2.1 договору-2, новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору після набрання чинності цього договору, в строк до 15.01.2015 відшкодування за відступлення права вимоги за договором в сумі 23 612 985 грн. 50 коп. на рахунок № 373958006 в АТ "Банк "Національні інвестиції".

Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками первісного кредитора та нового кредитора (пункт 2.2.1 договору-2).

Пунктом 4.1 договору-2 сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

За змістом пункту 4.2 договору-2, у випадку, якщо новий кредитор не здійснить переказ грошових коштів в порядку, на умовах і у строки, передбачені пунктом 2.1.1 цього договору, право вимоги за кредитним договором, що було відступлене за цим договором, до нового кредитора не переходить та безумовно залишається у первісного кредитора. В такому випадку цей договір припиняється в день, наступний за датою, визначеною в пункті 2.1.1, коли новий кредитор повинен був здійснити остаточний розрахунок з первісним кредитором.

Відповідно до акту приймання-передачі документації від 30.10.2014 позивач у відповідності до договору відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф передав, а відповідач - 1 прийняв такі документи: кредитний договір № 389-13 від 11.12.2013, додаткові угоди до кредитного договору №№ 1-3, договір іпотеки № 1041 від 30.04.2014, балансова виписка по рахунку № 220275140896, балансова виписка по рахунку № 220835140896. Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем 1 та скріплений їх печатками.

Угодою № 1 від 15.01.2015 про внесення змін та доповнень до договору відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф від 30.10.2014 позивачем та відповідачем-1 погоджено викласти пункт 2.1 договору-2 в новій редакції, а саме: новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредиторові після набрання чинності цього договору, в строк до 14.01.2016 відшкодування відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 23 612 985 грн. 50 коп.

Окрім наведеного, 30.10.2014 між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф (далі - договір-3).

Згідно з пунктом 1.2 договору-3 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор передає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за договором, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_6 (боржник), а саме кредитним договором № 306-10 від 29.07.2010 з лімітом кредитування у розмірі 32 400 000 грн. 00 коп. Загальна сума заборгованості станом на день укладення цього договору складає 32 400 000 грн. 00 коп. основної суми кредиту, 181 993 грн. 29 коп.

Відповідно до пункту 1.3 договору-3, за цим договором до нового кредитора переходить право вимоги вимагати замість первісного кредитора від боржника належного та реального виконання наступної частини обов'язків: повернення грошового зобов'язання в розмірі 32 400 000 грн. 00 коп., залишок отриманого боржником кредиту згідно з договором, укладеним між первісним кредитором та боржником кредитного договору; повернення нарахованих відсотків на суму кредиту у розмірі 181 993 грн. 29 коп. станом на дату підписання цього договору.

Згідно з пунктом 1.4 договору-3 загальна сума відшкодування за відступлення права вимоги за цим договором складає 32 256 173 грн. 36 коп.

Права вимоги, що передаються за цим договором, переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання цього договору (пункт 1.5 договору-3).

Відповідно до пункту 2.1 договору-3, новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредитору після набрання чинності цього договору, в строк до 15.01.2015 відшкодування за відступлення права вимоги за договором в сумі 32 256 173 грн. 36 коп. на рахунок № 373958006 в АТ "Банк "Національні інвестиції".

Факт передачі первісним кредитором новому кредитору документів засвідчується складанням акту прийому-передачі, який підписується повноважними представниками первісного кредитора та нового кредитора (пункту 2.2.1. договору-3).

Пунктом 4.1 договору-3 сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

За змістом пункту 4.2 договору-3, у випадку, якщо новий кредитор не здійснить переказ грошових коштів в порядку, на умовах і у строки, передбачені пунктом 2.1.1 цього договору, право вимоги за кредитним договором, що було відступлене за цим договором, до нового кредитора не переходить та безумовно залишається у первісного кредитора. В такому випадку цей договір припиняється в день, наступний за датою, визначеною в пункті 2.1.1, коли новий кредитор повинен був здійснити остаточний розрахунок з первісним кредитором.

Відповідно до акту приймання-передачі документації від 30.10.2014 позивач у відповідності до договору відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф передав, а відповідач-1 прийняв такі документи: кредитний договір № 306-10 від 29.07.2010, додаткові угоди до кредитного договору №№ 1-16, балансову виписку по рахунку № 220265073070, балансова виписка по рахунку № 220825073070. Вказаний акт підписаний позивачем та відповідачем-1 та скріплений їх печатками.

Угодою № 1 від 15.01.2015 про внесення змін та доповнень до договору відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф від 30.10.2014 позивачем та відповідачем-1 погоджено викласти пункт 2.1 договору-3 в новій редакції, а саме: новий кредитор зобов'язаний переказати первісному кредиторові після набрання чинності цього договору, в строк до 14.01.2016 відшкодування відступлення права вимоги за кредитним договором в сумі 32 256 173 грн. 36 коп.

В подальшому між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договори про переведення боргу, за якими замінено первісного боржника (відповідача-1) у зобов'язаннях, що виникли з договорів відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014, № 389-13/14-Ф від 30.10.2014 та № 306-10/14-Ф від 30.10.2014.

Так, 17.07.2015 між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) № 31-13/817/14-Ф (далі - договір-4).

Відповідно до пункту 1 договору-4, цим договором регулюються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014, укладеним між первісним боржником та кредитором.

Згідно з пунктом 2 договору-4 первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги, а новий боржник приймає на себе зобов'язання за договором відступлення права вимоги.

Також, 17.07.2015 між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) № 389-13/14-Ф (далі - договір-5).

Відповідно до пункту 1 договору-5, цим договором регулюються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф від 30.10.2014, укладеним між первісним боржником та кредитором.

Згідно з пунктом 2 договору-5 первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги, а новий боржник приймає на себе зобов'язання за договором відступлення права вимоги.

Крім цього, 17.07.2015 між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" (первісний боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" (новий боржник) було укладено договір про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) № 306-10/14-Ф (далі - договір-6).

Відповідно до пункту 1 договору-6, цим договором регулюються відносини, пов'язані з заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф від 30.10.2014, укладеним між первісним боржником та кредитором.

Згідно з пунктом 2 договору-6 первісний боржник переводить борг за договором відступлення права вимоги, а новий боржник приймає на себе зобов'язання за договором відступлення права вимоги.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 613 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 172 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням у публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно (копія рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 172 від 17.09.2015 долучена позивачем до позову).

Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" Волощука І.Г. № 51-ос від 16.10.2015 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та протоколу від 16.10.2015 Комісії з перевірки правочинів (інших договорів), укладених публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" за період з 18.09.2014 по 18.09.2015, створеною згідно з наказом № 32 від 22.09.2015, визнано нікчемними правочини (договори) відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі, укладеними між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт", а саме: договір відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014 щодо передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" права вимоги за кредитним договором від 05.02.2013 № 31-13/817, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та ОСОБА_6; договір відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф від 30.10.2014 щодо передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" права вимоги за кредитним договором від 11.12.2013 № 389-13, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та ОСОБА_7; договір відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф від 30.10.2014 щодо передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" права вимоги за кредитним договором від 29.07.2010 №306-10, укладеним між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції" та ОСОБА_6

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" Волощуком І.Г. було складено повідомлення про нікчемність правочинів, адресоване товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт", відповідно до якого повідомляється про нікчемність договору відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014, договору відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф від 30.10.2014, а також договору відступлення права вимоги № 306-10/14-Ф від 30.10.2014 з тих підстав, що банк за наведеними договорами безоплатно здійснив відчуження майна, банк взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, факторинг) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", банк уклав правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Вказаним повідомленням про нікчемність правочинів позивач просив повернути протягом десяти днів всі отримані згідно з умовами нікчемних договорів оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи).

Відповідно до постанови Правління НБУ від 01 грудня 2015 року № 853 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015 року №214, "Про початок процедури ліквідації АТ "Банк "Національні інвестиції" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції", визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку Ігорю Григоровичу на два роки з 03 грудня 2015 року до 02 грудня 2017 року включно.

Спір у даній справі виник з підстав визнання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" Волощуком І.Г. в порядку здійснення перевірки правочинів, вчинених протягом року до введення в публічному акціонерному товаристві "Банк "Національні інвестиції" тимчасової адміністрації, відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", спірних договорів відступлення права вимоги нікчемним, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності таких правочинів.

Колегія суддів погоджується з тим, що договори відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14-Ф, № 389-13/14-Ф, підпадають під критерії нікчемності, визначені пунктами 1 та 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними зокрема, з таких підстав (пункти 1,7):

- банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Повідомлення вих. № 3929/03 про нікчемність договорів відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14-Ф, № 389-13/14-Ф та отримано першим відповідачем 28.10.2015, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У вказаному повідомленні Уповноважена особа вимагала також повернути всі отримані відповідачем згідно договорів відступлення оригінали документів.

Перший відповідач оригінали документів не повернув, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з даним позовом.

Стосовно посилань позивача на наявність правових підстав для віднесення вказаних договорів відступлення права вимоги до нікчемних на підставі п. п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", слід зазначити наступне.

Так, договори відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14-Ф, № 389-13/14-Ф від 30.10.2014 містять умови щодо відшкодування новим кредитором - товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" первісному кредитору - публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" грошових коштів за відступлення права вимоги.

Проте, операцій з перерахунку коштів за відступлення права вимоги за договорами не здійснювалося.

При цьому, як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 03.08.2016 у даній справі, сама лише наявність умови у договорах щодо подальшої оплати не дає підстави вважати правочин оплатним.

Отже, позивач не отримав реальних грошових надходжень за відступлення майнових вимог, при цьому перший відповідач набув права вимоги на активи банку - майнові права кредитора.

Таким чином, банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника на користь першого відповідача, передавши право вимоги та позбавивши себе цього права, безоплатно, оскільки кошти за відступлене право вимоги банком не отримано.

Апелянт, в обґрунтування своєї позиції про оплатність договорів про відступлення права вимоги, зазначає про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" на виконання умов Договору про переведення боргу № 389-13/14-Ф від 17.07.2015 сплатило суму у розмірі 23 612 985,50 грн.

Стосовно вказаного колегія суддів зазначає, що виконання умов Договору про переведення боргу № 389-13/14-Ф від 17.07.2015 не свідчить про оплатність договорів відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14-Ф, № 389-13/14-Ф від 30.10.2014, адже обставини зі здійснення оплат за ними апелянтом не доведені.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що договори відступлення є нікчемними згідно п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк відмовився від власних майнових вимог до позичальника на користь першого відповідача, передавши право вимоги та позбавивши себе цього права, безоплатно, оскільки кошти за відступлене право вимоги банком не отримано.

Стосовно нікчемності договорів відступлення в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, операція з перерахунку коштів за відступлення права вимоги по договору № 389-13/14-Ф здійснювалась 10.08.2015 з рахунку № 2650430121865 (поточний рахунок нового боржника), відкритого у банку. Так, станом на дату оплати ціни відступлення за договором відступлення права вимоги № 389-13/14-Ф на рахунку нового боржника в банку не обліковувались кошти, достатні для здійснення оплати. На ранок 10.08.2015 вхідний залишок коштів на рахунку № 2650430121865 складав лише 82 510 грн. 24 коп.

В той же час (10.08.2015), з метою надання переваг одним кредиторам над іншими, банком з відповідачем-2 та іншими кредиторами здійснено ряд штучних транзакцій, в результаті яких реального надходження коштів на рахунок банку не відбулося, а відбулося коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов'язань.

Так, на рахунок нового боржника з рахунку ОСОБА_7 № НОМЕР_1, право вимоги до якого відступалось згідно договору № 389-13/14-Ф, здійснено транзакції з зарахування коштів. Станом на ранок 10.08.2015, вхідний залишок на рахунку ОСОБА_7 становив 0,65 грн. Надходження по рахунку за цей день склали 34 937 792 грн. 00 коп. та були отримані за рахунок платежів інших фізичних осіб. Тобто, оплата за вказаним договором про відступлення права вимоги було здійснено відповідачем-2 за рахунок коштів клієнтів банку, що були його кредиторами (мали залишки на поточних або депозитних рахунках).

За наведених обставин, проведенням штучних банківських транзакцій щодо зарахування коштів на рахунок відповідача-2 надано окремим кредиторам переваги (пільги), прямо не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Отже, спірні договори відступлення є нікчемними також в силу п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, слід зазначити, що укладення договорів відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф, № 306-10/14- Ф, № 389-13/14-Ф, які містять ознаки нікчемності згідно з пунктами 1, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відбулося 30.10.2014, тобто в межах строку, встановленого частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а саме, які вчинені (укладені) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку (тимчасова адміністрація була запроваджена в банку з 17.09.2015), тобто зазначені договори с нікчемними з моменту їх укладення.

Стосовно доводів апелянта про встановлення постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 826/2339/16 незаконності Наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волощука Ігоря Григоровича від 16 жовтня 2015 року №51-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" щодо спірних договорів, слід зазначити наступне.

Так, правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ.

Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків, тому не може вважатись одностороннім правочином, адже він не є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків ані у банку, ані у іншої сторони правочину, віднесеного наказом до нікчемних. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку як суб'єкта господарювання, виданим керівником банку в межах своїх повноважень. Накази (рішення) про нікчемність правочинів не можуть встановлювати обов'язки для третіх осіб, зокрема контрагентів банку, тому сам факт видання наказу про нікчемність правочину не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

З огляду на викладене, обставини встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва при розгляді справи № 826/2339/16 не можуть бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені статтею 216 ЦК України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів шляхом зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" повернути публічному акціонерному товариству "Банк "Національні інвестиції" документи, отримані згідно актів приймання-передачі документації від 30.10.2014 обґрунтовано задоволена судом першої інстанції.

Крім цього, колегія суддів погоджується із задоволенням позовних вимог про визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) № 31-13/817/14-Ф від 17.07.2015, № 389-13/14-Ф від 17.07.2015, № 306-10/14-Ф від 17.07.2015, укладених між публічним акціонерним товариством "Банк "Національні інвестиції", товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" та товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг", з огляду на наступне.

Положення ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи встановлення в судовому порядку обставин нікчемності договорів відступлення права вимоги № 31-13/817/14-Ф від 30.10.2014, № 389-13/14-Ф від 30.10.2014, № 306-10/14-Ф від 30.10.2014, на підставі яких перший відповідач набув права вимоги до боржників за кредитними договорами № 31-13/817 від 05.02.2013, № 389-13 від 11.12.2014, № 306-10 від 29.07.2010 та прийняв, в свою чергу, на себе зобов'язання з оплати Банку коштів за відступлення, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцепт" у зв'язку з цим не мало законних правомочностей на передачу своїх зобов'язань (що виникли на підставі нікчемних правочинів) іншій особі - товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг".

За наведених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції позовних вимог про визнання недійсними договорів про переведення боргу (заміну боржника у зобов'язанні) № 31-13/817/14-Ф від 17.07.2015, № 389-13/14-Ф від 17.07.2015, № 306-10/14-Ф від 17.07.2015.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на другого відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Факторинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2018 у справі №910/933/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - другого відповідача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 27.09.2018 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко