Рішення

від 17.09.2018 по справі 821/938/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/938/18 08 год. 59 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фірма "Івітос" до Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області про визнання протиправним та скасування рішення № 214 від 12.12.2012 р.,

встановив:

Приватне підприємство "Фірма "Івітос" (далі - ПП "Фірма "Івітос", позивач) просить визнати протиправним та скасувати рішення Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області (далі - сільська рада, відповідач):

- рішення 24 сесії шостого скликання № 214 від 12 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради";

- рішення 28 сесії шостого скликання № 249 від 22 березня 2013 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12 грудня 2012 року № 214". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач орендує земельну ділянку під птахоферму за договором, укладеним з Дар'ївською сільською радою. Позивач вказує , що в порушення ст. 34 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" відповідачем не було проведено аналізу регуляторного впливу проекту рішення сільради 24 сесії шостого скликання № 214 від 12 грудня 2012 року, цей факт підтверджується і сільською радою. Позивач також вказує на те, що проект рішення не був оприлюднений в засобах масової інформації всупереч вимогам ст.9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Про існування рішень дізнався тільки в 2018 році.

Ухвалою від 23 травня 2018 року провадження у справі відкрито. Справа розглядалась в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 10.08.2018 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи на 05.09.2018.

У судове засідання 05.09.18 з'явився тільки представник позивача, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на лікарняному, підтверджене копією лікарняного листа, тому розгляд справи був відкладений на 14.09.2018.

Представник позивача прибув в судове засідання 14.09.2018, просить задовольнити позов. Представник відповідача не прибув в судове засідання, подав заяву про перенесення судового засідання у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні.

Згідно ч.1, 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Суд вважає, що хвороба представника сільської ради ОСОБА_2 не є перепоною для розгляду справи по суті, приймаючи до уваги неодноразову неявку, можливість з урахуванням часу забезпечити явку іншого представника, а також закінчення передбачених Кодексом адміністративного судочинства строків розгляду справи.

Письмового відзиву на позовну заяву відповідач не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив, що рішенням Дар'ївської сільської ради №42 від 12 вересня 2002 року надано дозвіл приватному підприємству "Івітос" на оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 3,499 га під птахоферму. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 19 грудня 2002 року, укладеному між Дар'ївською сільською радою (орендодавець) та приватним малим підприємством "Івітос" (орендар), в оренду передається ділянка площею 3,499 га. Відповідно до п. 2.2. Договору, він укладається терміном на 49 років.

За п. 1 договору, грошова оцінка земельної ділянки складає 138080,44 грн., згідно довідки Білозерського відділу земельних ресурсів №287 від 23.08.2002. Відповідно до п. 2.3 договору, розмір орендної плати складає 136 грн. за 1 га в рік.

Позивач зазначає в позові, що в 2018 році йому стало відомо про те, що Дар'ївською сільською радою рішенням 24 сесії шостого скликання № 214 від 12 грудня 2012 року прийнято рішення "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради". Цим рішенням сільська рада затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області, розроблену ДП "Херсонським науково-дослідним та проектним інститутом землеустрою", ввела в дію нормативну грошову оцінку земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області з 01 січня 2013 року з подальшим урахуванням коефіцієнту індексації.

Рішенням 28 сесії шостого скликання №249 від 22 березня 2013 року "Про внесення змін до рішення 24 сесії сільської ради шостого скликання від 12 грудня 2012 року N"214" внесено зміни до п.2 рішення сільської ради від 12.12.2012 №214, введено в дію нормативну грошову оцінку земель села Дар'ївка з 01 січня 2014 року, а також вирішено оприлюднити рішення сільської ради в засобах масової інформації до 15 липня 2013 року.

Позивачем наданий лист-відповідь Дар'ївської сільської ради від 28.03.2018 № 02-21/153, відповідно до якого повідомлено позивача про те, що повідомлення про рішення сесії № 214 від 12.12.2012 та рішення № 249 від 22.03.2013 опубліковано в районній газеті "Придніпровська зірка" № 21 від 24.05.2013, проекти рішень в засобах масової інформації не оприлюднювався, у 2012-2013 роках законодавством не передбачалось проведення аналізу регуляторного впливу, питання про затвердження технічної документації розглянуто на сесії після обговорення депутатами без висновків депутатських комісій.

Представник позивача заперечує факт отримання листів від Дар'ївської сільської ради від 04.02.2014 № 02-23/87 , від 01.12.2015 № 02-23/791 про перегляд розміру орендної плати за земельну ділянку у зв'язку з невідповідністю його приписам Податкового кодексу України, копії яких були надані суду відповідачем.

Позивач не погоджується з рішеннями Дар'ївської сільської ради 24 сесії шостого скликання №214 від 12 грудня 2012 року "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Дар'ївка Дар'ївської сільської ради", 28 сесії шостого скликання №249 від 22 березня 2013 року, вважає, що Дарївська сільська рада порушила процедуру прийняття рішень, які є регуляторними актами, тому звернувся до суду.

Дослідивши матеріали справи та пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбула до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначає, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ст.4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування в Україні здійснюється, серед інших, на принципі законності.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно ч. 12 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Не кожний нормативний акт, що приймається органом місцевого самоврядування, є регуляторним актом, багато процедурних питань розробки, розгляду та прийняття нормативних актів регулюються іншими актами законодавства.

Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст. 12 ЗК України, згідно з яким до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: д) організація землеустрою; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Складові, зміст, порядок розроблення та затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки (далі - НГО) визначаються законодавчими актами, що забезпечує формування державної політики у сфері землеустрою.

Статтею 26 Закону "Про землеустрій" від 22.05.2003 №858-IV встановлювалось, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі; розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою, та фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Закон "Про оцінку земель" від 11.12.2003 № 1378-IV (в редакції станом на час прийняття оспорюваних рішень) (далі - Закон № 1378) термін "нормативна грошова оцінка земельних ділянок" визначався, як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами. Стаття 4 Закону № 1378 передбачала, що оцінка земель проводиться на основі принципів: законності, додержання законів України, інших нормативно-правових актів у сфері оцінки земель; єдності методологічного та інформаційного простору у сфері оцінки земель; безперервності процесу оцінки земель; доступності використання даних з оцінки земель; рівності перед законом суб'єктів оціночної діяльності у сфері оцінки земель. Ст. 5 Закону № 1378 передбачала, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 15 Закону № 1378 було визначено, що підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Суду не надано ні рішення , ні договору, на підставі яких проводилась нормативна грошова оцінка, але зі змісту наданої позивачем технічної документації вбачається посилання на договір № 350 від 09.08.2012, укладений між замовником (Дар'ївською сільською радою) та суб'єктом оціночної діяльності - ДП "Херсонський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" ( арк. справи 25).

Відповідно до положень статті 18 Закону № 1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності, та проводиться не рідше один раз для земельних ділянок: розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення на 5 - 7 років; несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація (ст. 20 Закону № 1378).

Залежно від місцезнаходження земель та їх функціонального призначення законодавством закріплені різні правила проведення нормативної грошової оцінки. Так, для земель населених пунктів у спірному періоді існувала Методика нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджена постановою КМУ від 23.03.95 р. № 213, та Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11.

Відповідно до Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок підлягає обов'язковій державній експертизі, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.(ч.1 ст. 23 Закону № 1378).

Пунктом 271.2 ст. 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, що подається платником податку до контролюючого органу за місцезнаходженням та місцем розташування земельної ділянки разом із декларацією такого платника податку.

Таким чином, процедура встановлення нормативної грошової оцінки включає ряд стадій, передбачених чинним законодавством України, зокрема, це прийняття уповноваженим органом влади рішення про проведення нормативної грошової оцінки земель, розробка технічної документації з нормативної грошової оцінки спеціалізованою установою, погодження технічної документації органами влади, прийняття відповідною радою рішення про затвердження технічної документації.

Позивач посилається на те, що відповідачем по справі порушено процедуру прийняття регуляторних актів, яка передбачена Законом "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а саме - не було проведено аналізу регуляторного впливу проектів рішень, та не було оприлюднення проектів рішень сільської ради.

Згідно ст. 1 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" "аналіз регуляторного впливу" - це документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики; Тобто основним завданням його підготовки є визначення ефекту від упровадження різних варіантів розв'язання проблеми та вибрати з них найоптимальніший.

Статтею 8 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань не пізніше п'яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта. Строк приймання зауважень та пропозицій не може бути меншим ніж один місяць та більшим ніж три місяці з дня оприлюднення проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу. Усі зауваження і пропозиції щодо проекту регуляторного акта та відповідного аналізу регуляторного впливу, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов'язковому розгляду розробником цього проекту. За результатами цього розгляду розробник проекту регуляторного акта повністю чи частково враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє (ст. 9 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" ).

Наведені норми Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дозволяють стверджувати, що йдеться про оприлюднення проектів рішень саме з метою їх обговорення у порядку, передбаченому чинними актами законодавства. При цьому оприлюднення такого проекту є необхідним для надання пропозицій та зауважень, що само по собі передбачає можливі зміни оприлюдненого раніше проекту та його розгляд вже з врахованими зауваженнями та пропозиціями, оскільки основною метою регуляторної політики є недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів. Так, згідно з преамбулою Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. В свою чергу, відповідно до приписів ст. 1 вказаного нормативно-правового акта державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлені критерії віднесення тих чи інших нормативно-правових актів до регуляторних актів, порядок їх розробки, обговорення та прийняття. Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 № 1160-IV (станом на час прийняття оспорюваних рішень) "регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом,

Під поняттям "розробник проекту регуляторного акта" законодавець розуміє регуляторний орган або інший орган, установа, організація, особа чи група осіб, що уповноважені розроблювати або організовувати, спрямовувати та координувати діяльність з розроблення проекту регуляторного акта.

Отже, законодавчо закріплено, що регуляторним актом може визнаватися як нормативно-правовий акт, так і інший офіційно письмовий документ, який відповідає певним ознакам.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямований на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи (має не персоніфікований характер, розрахований на багаторазове застосування і дія не вичерпується одноразовим виконанням).

З наведених визначень регуляторного акту випливає, що для визнання нормативно-правового акта регуляторним необхідно, щоб такий акт або окремі його положення були спрямовані на правове регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Згідно ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Адміністративні відносини - це суспільні відносини в сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права, це відносини між регуляторним органом та суб'єктом господарювання; відносини між іншим органом державної влади та суб'єктом господарювання.

Суд вважає, що прийняті сільською радою рішення не є регуляторними актами, що виключає необхідність застосування згаданих в Законі "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" процедур проведення аналізу регуляторного впливу проектів цих рішень та оприлюднення проектів рішень. процедур, з огляду на наступне.

Системний аналіз наведених вище норм Закону свідчить, що обов'язковими ознаками регуляторного акта виступають: 1) спрямованість акта на вдосконалення правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання; 2) встановлення, зміна чи скасування таким актом норм права, які застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб.

При цьому встановлення, зміна чи скасування регуляторним актом норм права у визначеній сфері має визначати принципово новий спосіб правового регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами та суб'єктами господарювання, впроваджувати, змінювати або скасовувати певні механізми впливу на ведення господарської діяльності шляхом використання окремих економічних та правових засобів регулювання (впровадження необхідності проведення обов'язкових погоджень, аналізів, експертиз, обстежень, випробувань тощо за допомогою третіх осіб, встановлення порядку проходження відповідних адміністративно-господарських процедур тощо). Наведене випливає, зокрема, із ст. 3 вищезазначеного Закону.

Саме в цьому полягає сама суть державної регуляторної політики у сфері господарських відносин, з використанням якої держава в особі своїх органів покликана забезпечити ефективний вплив (вчинення певних активних зважених дій чи прийняття рішень) на економічні й соціальні процеси, оптимізацію адміністративно-правового регулювання економічних відносин. Вплив державного регулювання здійснюється на основі встановлення і дії таких принципів, за яких процес створення нового регуляторного акта максимально відповідав би потребам суспільства і підтримувався адекватними заходами державного забезпечення, при цьому не створював би невиправданого процедурного навантаження на суб'єкт господарювання. Фактично йдеться про забезпечення балансу між інтересами окремих суб'єктів господарювання, що здебільшого полягає в отриманні прибутку, та суспільними інтересами, в тому числі інтересами держави в цілому та окремих споживачів результатів господарської діяльності.

Технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земель не може апріорі встановлювати ніяких нових правил здійснення господарської діяльності. Суд дійшов висновку про те, що затвердження НГО виходячи з положень Податкового кодексу України, Земельного кодексу, Законів "Про землеустрій", "Про оцінку земель" має мету державного регулювання плати за землю, при цьому встановлення НГО не стосується змін регулювання податків, зборів та їх елементів, не є базою оподаткування плати за землю, а є грошовим виразом, вартісним показником бази оподаткування, що само по собі само по собі не може розглядатись як регулювання господарської діяльності та виключає регуляторний характер відповідного акта міської ради про затвердження документації з НГО.

Затвердження технічної документації з НГО спрямоване на об'єкт, яким є територія населеного пункту, а не на суб'єкти, до яких віднесено суб'єктів господарювання, або правові відносини у сфері господарської діяльності, а сама НГО населеного пункту не передбачає удосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання шляхом встановлення нових правил здійснення тієї чи іншої господарської діяльності. Отже, оспорювані рішення не містять обов'язкового критерію віднесення акта до категорії регуляторних - правове регулювання господарських відносин або адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

До того ж, законодавець передбачив чітке розмежування порядків розробки нормативно-правових актів регуляторного характеру та нормативно-правових актів у сфері землеустрою. Більш того, для розроблення та затвердження технічної документації з НГО законодавцем передбачено більш складну порівняно із прийняттям регуляторних актів процедуру, яка передбачає особливі механізми врахування державних та громадських інтересів.

Органи місцевого самоврядування виступають лише замовниками робіт з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та на пленарних засіданнях лише затверджують технічну документацію з нормативної грошової оцінки землі, розроблену у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того, рішення Дар'ївської сільської ради, які оспорюються, не містять норм щодо встановлення базової вартості 1 кв. м. землі в грошовому еквіваленті.

Позивач у позові не наводить жодних правових обґрунтувань, з яких він виходить, вважаючи оскаржувані акти регуляторними, та не вказує, які саме їх положення мають ознаки регуляторного акта. Доводи позивача про не проведення аналізу рішень сільської ради, не оприлюднення проектів регуляторного акту, не пояснюють яким чином ці обставини порушили його права та інтереси, як орендатора земельної ділянки. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є, окрім невідповідності його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення ради є такими, що прийняті в межах компетенції відповідача і не порушують права та охоронювані законом інтереси позивача. В задоволені позову суд відмовляє.

Судові витрати відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив :

Відмовити Приватному підприємству "Фірма "Івітос" в задоволенні позову про визнання проти правними та скасування рішень Дар'ївської сільської ради: 24 сесії шостого скликання № 214 від 12.12.2012, 28 сесії шостого скликання № 249 від 22.03.2013.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27 вересня 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 6.3