Постанова

від 19.09.2018 по справі 692/278/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 692/278/16-ц

провадження № 61-5293св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс ,

третя особа - відділ Держгеокадастру у Драбівському районі Черкаської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Міщенка С. В., Демченка В. А., Ювшина В. І.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс (далі - СГТОВ Агрофірма Агромакс ) про розірвання договору оренди землі від 10 вересня 2006 року та додаткової угоди до нього від 01 вересня 2011 року, укладених між ОСОБА_2 та СГТОВ Агрофірма Агромакс .

Позовну заяву мотивовано тим, що земельна ділянка площею 3,01 га, розташована в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області, належала її батьку - ОСОБА_2 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 30 березня 2001 року серії НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, ОСОБА_1 успадкувала спірну земельну ділянку.

Згідно з договором оренди землі від 10 вересня 2006 року та додатковою угодою від 01 вересня 2011 року, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Драбівському районі Черкаської області 28 грудня 2012 року, ОСОБА_2 передав належну йому земельну ділянку в оренду СГТОВ Агрофірма Агромакс .

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі, з урахуванням додаткової угоди, договір оренди сторонами укладено на 10 років - з 10 вересня 2011 року до 10 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 9 договору оренди землі (в редакції додаткової угоди до нього) відповідач зобов'язувався виплачувати щорічну орендну плату в грошовій формі в розмірі 4,5 % від грошової оцінки землі.

Згідно з пунктом 10 договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю повинно здійснюватися з урахуванням індексів інфляції автоматично, без укладення додаткової угоди. Із наданої відповідачем довідки вбачається, що у 2014 році при зміні індексу інфляції порівняно з 2013 роком перерахунок орендної плати відповідач не здійснив, що є істотним порушенням договору та частини третьої статті 21 Закону України Про оренду землі .

Крім того, позивач зазначає, що їй стало відомо, що належна їй земельна ділянка перебуває у межах земельного масиву, який обробляє Приватне підприємство Росток (далі - ПП Росток ). Це також є грубим порушенням умов договору оренди землі, оскільки орендодавець згоди на це не давав.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд: розірвати договір оренди землі від 10 вересня 2006 року та додаткову угоду до нього від 01 вересня 2011 року, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Драбівському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року за № 712060004005176, укладені між ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та СГТОВ Агрофірма Агромакс ; зобов'язати СГТОВ Агрофірма Агромакс повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,0 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що передання СГТОВ Агрофірма Агромакс орендованої земельної ділянки третій особі - ПП Росток без погодження з орендодавцем не вказує на порушення відповідачем умов договору. Також з матеріалів справи відомо, що виплата орендної плати проводилась щороку, в строки, передбачені умовами договору оренди землі, з урахуванням індексів інфляції.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 06 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до СГТОВ Агрофірма Агромакс задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 10 вересня 2006 року та додаткову угоду до нього від 01 вересня 2011 року, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Драбівському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 грудня 2012 року за № 712060004005176 укладені між ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та СГТОВ Агрофірма Агромакс .

Зобов'язано СГТОВ Агрофірма Агромакс повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 3,0 га (кадастровий номер НОМЕР_1), яка знаходиться в адміністративних межах Великохутірської сільської ради Драбівського району Черкаської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідач як орендар спірної земельної ділянки, передавши земельну ділянку третій особі без згоди позивачки, яка є її власником, порушив умови договору оренди землі від 10 вересня 2006 року та додаткової угоди до нього від 01 вересня 2011 року, а тому в силу вимог статті 32 Закону України Про оренду землі вважав наявними підстави для їх розірвання.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, СГТОВ Агрофірма Агромакс , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року та направити справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що, задовольняючи позов, апеляційний суд фактично указав на наявність правовідносин між СГТОВ Агрофірма Агромакс та ПП Росток , які виникли на підставі суборенди спірної земельної ділянки, проте положення статті 8 Закону України Про оренду землі , які регулюють підстави передання земельної ділянки або її частини у суборенду, суд не застосував. Таким чином, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 32 Закону України Про оренду землі , що передбачає можливість дострокового розірвання договору в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 та 24 указаного закону.

Також суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 24 Закону України Про оренду землі . Беручи до уваги довідку ПП Росток про використання ним спірної ділянки, апеляційний суд не перевірив існування та встановлення меж належної позивачу земельної ділянки в натурі, а також позицію вказаного підприємства щодо дійсного поточного використання земельної ділянки. Враховуючи, що вирішення цього спору безпосередньо впливає на права та обов'язки ПП Росток , воно відповідно до вимог частини другої статті 35 ЦПК України 2004 року мало бути залучене апеляційним судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих до суду у листопаді 2016 року, ОСОБА_1 зазначила, що залучення третіх осіб до обробітку землі з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до СГТОВ Агрофірма Агромакс , третя особа - відділ Держгеокадастру у Драбівському районі Черкаської області, про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до нього призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 10 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та СГТОВ Агрофірма Агромакс укладено договір оренди земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку від 30 березня 2001 року серії НОМЕР_2, кадастровий номер НОМЕР_1.

01 вересня 2011 року між сторонами було укладено додаткову угоду, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Драбівському районі Черкаської області 28 грудня 2012 року (а. с. 8-9).

Згідно з пунктом 8 договору оренди землі, в редакції додаткової угоди договір оренди укладений на 10 років, з 10 вересня 2011 року до 10 вересня 2021 року. Пунктом 25 вказаного договору визначено, що орендар має право передавати земельну ділянку в суборенду за згодою орендодавця.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 січня 2015 року у спадковій справі № 38/2013, що зареєстрована в реєстрі за № 43, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, успадкувала 1/2 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_2 (а. с. 6).

З договору про поділ спадкового майна від 21 січня 2015 року, що зареєстрований в реєстрі за № 51, вбачається, що у власність ОСОБА_1 перейшла земельна ділянка площею 3,0098 га, місце розташування якої: Черкаська область, Драбівський район, Великохутірська сільська рада (за межами населеного пункту), яка належала померлому ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Великохутірською сільською радою 30 березня 2001 року і зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 1237, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 7).

02 вересня 2015 року, 23 грудня 2015 року та 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 зверталася із письмовими заявами на адресу СГТОВ Агрофірма Агромакс про розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін та про здійснення перерахунку орендної плати, однак відповіді не отримала (а. с. 10-12).

Відповідно до листа-відповіді ПП Росток від 11 березня 2016 року № 43 земельна ділянка площею 3,01 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1, знаходиться в користуванні та обробляється ПП Росток (а. с. 17).

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (частина перша статті 25 Закону України Про оренду землі ), а орендодавець відповідно до частини першої статті 24 цього Закону має право вимагати від орендаря безпосереднього використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди та своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першої статті 32 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 24 та 25 Закону України Про оренду землі залучення орендарем третіх осіб до обробітку землі та сплати орендної плати орендодавцю з припиненням орендарем господарської діяльності з безпосереднього цільового використання орендованої земельної ділянки виходить за межі діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, та є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки за статтею 32 цього Закону.

Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16 квітня 2014 року у справі

№ 6-14цс14).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що СГТОВ Агрофірма Агромакс порушило умови договору оренди земельної ділянки, яка належить позивачу, оскільки фактичне використання цієї землі здійснюється третьою особою - ПП Росток , про що було відомо відповідачу.

Аргументи заявника щодо відсутності меж земельної ділянки з їх винесенням в натурі висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки не вказують на неможливість відповідача ідентифікувати земельну ділянку.

Указаний факт не заважав СГТОВ Агрофірма Агромакс також укласти зі ОСОБА_2 додаткову угоду до договору оренди землі від 10 вересня 2006 року.

Посилання заявника на необхідність залучення до участі у справі ПП Росток як третьої особи, на думку колегії суддів, також є необґрунтованими, оскільки вказаний спір виник між сторонами на підставі договірних правовідносин, які були порушені однією зі сторін. З огляду на те, що оспорюваним правочином ПП Росток жодними правами та обов'язками не наділялось, указане підприємство не є стороною договору, підстави вважати, що оскаржуваним рішенням порушено його права, відсутні.

Таким чином, доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не спростовують правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, виконавши вимоги статей 212-214 ЦПК України 2004 року, повно та всебічно з'ясував обставини справи, а тому ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з положеннями статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Агромакс залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк