Рішення

від 25.09.2018 по справі 906/639/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/639/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника відповідача: ОСОБА_1- довіреність № 01-26/27 від 17.08.18.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Спецстальінвест"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 487 442,73 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю" Спецстальінвест" звернулось з позовом до суду про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 457985,98 грн. - основного боргу; 2377,19 грн. - 3% річних; 27079,56 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду від 03.08.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 22.08.2018.

Ухвалою від 22.08.2018 відкладено розгляд справи по суті на 25.09.2018.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. У клопотанні від 22.08.2018 просив розглянути справу без участі представника позивача та вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 140218 від 14.02.2018 щодо оплати отриманого товару.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача у порядку п. 7.2 договору 27079,56 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 2377,19 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні в усному порядку заперечив проти позову, вважаючи, що строк оплати за договором не настав, оскільки позивачем було поставлено лише частину обумовленого в договорі товару.

Письмового відзиву в порядку ст. 165 ГПК України відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2018 між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Спецстальінвест" (продавець, позивач) укладено договір № 140218 (а.с. 12-16).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "Продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Згідно п. 1.2 договору, постачальник гарантує, що Продукція є новою, придатною для використання за призначенням або не нижче 2 категорії, стосовно неї відсутні права третіх осіб, пов'язаних з її наймом, знаходженням у власності, заставі, користуванні, а також з інтелектуальною власністю тощо. Постачальник не є виробником продукції, що постачається по договору.

За умовами п. 2.1. договору, кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору .

За умовами п. 3.1 договору , поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки продукції ( партії продукції) та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки (п. 3.2 договору).

Приписами п. 3.3. договору визначено, що право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

У пункті 4.1 сторони погодили, що поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов'язані з поставкою продукції.

Загальна сума договору складається із сум Специфікацій до Договору (п. 4.2 договору).

Згідно п. 5.1 сторони домовились, що оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній специфікації.

У пункті 6. 3 договору зазначено, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.2 договору, у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день невиконання зобов'язань.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії Договору.

13.03.2018 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 140218 від 14.02.2018 (а.с. 17) , в якій сторони погодили, що термін поставки становить 2-3 робочих дня з моменту підписання специфікації.

Сторонами погоджено умови оплати, а саме - 100% відтермінування оплати протягом 30-45 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця. Датою поставки товару на склад покупця вважається дата видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 457985,98 грн., що підтверджується видатковими накладними № 21 від 14.03..2018 на суму 15662,40 грн., № 22 від 16.03.2018 на суму 36155,59 грн., № 23 від 20.03.2018 на суму 2858,76 грн., № 30 від 05.04.2018 на суму 250272,40 грн., № 31 від 11.04.2018 на суму 50698,73 грн., № 32 від 16.04.2018 на суму 102338,10 грн. (а.с. 18-23) та довіреностями на отримання товару. (а.с. 24-26).

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 457985,98 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги позивач, в порядку п. 7.2 договору, нарахував відповідачу 27079,56 грн. пені.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу до стягнення 2377,19 грн. 3 % річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, надавши правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 140218 від 14.02.2018, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, матеріалами справи, а саме видатковими накладними, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 457985,98 грн.

Факт поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У підписаній сторонами специфікації № 1 від 13.03.2018 до договору поставки № 140 сторони погодили, що поставлений товар оплачується на умовах 100% відтермінування протягом 30-45 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця. Датою поставки сторони погодили вважати дату видаткової накладної.

Таким чином у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий від позивача товар:

- за видатковою накладною № 21 від 14.03.2018 на суму 15662,40 грн. до 01.05.2018:

- за видатковою накладною № 22 від 16.03.2018 на суму 36155,59 грн. до 01.05.2018;

- за видатковою накладною № 23 від 20.03.2018 на суму 2858,76 грн. до 05.05.2018;

- за видатковою накладною № 30 від 05.04.2018 на суму 250272,40 грн. до 22.05.018;

- за видатковою накладною № 31 від 11.04.2018 на суму 50698,73 грн. до 30.05.2018;

- за видатковою накладною № 32 від 16.04.2018 на суму 102338,10 грн. до 01.06.2018.

Однак відповідач, всупереч умов договору, отриманий від позивача товар у строк встановлений у специфікації не оплатив.

Таким чином у відповідача, як станом на день звернення позивача до суду так і на момент розгляду справи, існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 457985,98 грн.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 457985,98 грн. обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 27079,56 грн. пені грн. пені, суд зазначає про наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони у п. 7.2 погодили, що у випадку порушення строку оплати послуг за даним договором, замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З розрахунку позивача (а.с. 11) вбачається, що пеню заявлено:

- за видатковою накладною № 21 від 14.03.2018 за період з 30.04.2018 по 23.07.18 на суму простроченої заборгованості 15662,40 грн. , яка склала 1244,84 грн.;

- за видатковою накладною № 22 від 16.03.2018 за період з 01.05.2018 по 23.07.18 на суму простроченої заборгованості 36155,59 грн., яка склала 2839,95 грн. ;

- за видатковою накладною № 23 від 20.03.2018 за період з 07.05.2018 по 23.07.18 на суму простроченої заборгованості 2858,76 грн., яка склала 208,57 грн.;

- за видатковою накладною № 30 від 05.04.2018 за період з 21.05.2018 по 23.07.2018 на суму простроченої заборгованості 250272,40 грн., яка склала 14995,77 грн.;

- за видатковою накладною № 31 від 11.04.2018 за період з 28.05.2018 по 23.07.2018 на суму простроченої заборгованості 50698,73 грн., яка склала 2707,18 грн.;

- за видатковою накладною № 32 від 16.04.2018 за період з 01.06.2018 по 23.07.2018 на суму простроченої заборгованості 102338,10 грн., яка склала 5083,26 грн.

Загальний розмір пені за розрахунком позивача склав 27079,56 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем при розрахунку допущено помилки, а саме згідно видаткових накладних № 21 від 14.03.2018, № 30 від 05.04.2018 та № 31 від 11.04.2018 позивачем через неврахування вихідних днів, на які припадав 45 день відведений для проведення розрахунків за отриманий товар, невірно визначено початкову дату, з якої заборгованість відповідача є простроченою.

За вказаних обставин, суд враховуючи вихідні дані позивача та умови договору щодо строку оплати поставленого товару здійснив власний розрахунок пені, за яким пеня становить 26737,39 грн.

Відтак вимога про стягнення пені є правомірною та такою, що заявлена у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору та підлягає задоволенню в сумі 26737,39 грн.

В частині стягнення 342,17 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 2377,19 грн. 3 % річних суд зазначає про наступне.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.10) 3% річних нараховано на прострочену заборгованість за кожною видатковою накладною за аналогічні періоди, що й нараховано пеню, які склали 2377,19 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд встановив, що при розрахунку 3% річних позивачем допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

За вказаних обставин суд здійснив власний розрахунок 3% річних, які склали 2347,00 грн.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних є правомірною і підлягає задоволенню в сумі 2347,00 грн.

В частині стягнення 30,19 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Водночас, суд вважає безпідставними заперечення представника відповідача, надані в усному порядку в судовому засіданні, які грунтуються на тому, що строк оплати отриманого товару не настав, оскільки, позивачем поставлено товар не у повному обсязі, передбаному специфікацією.

Матеріали справи вказують, що поставка продукції позивачем здійснювалась партіями і її асортимент відповідав продукції, визначеній у специфікації, що відповідає умовам п. 3.2 договору.

У специфікації сторони визначили, що оплата товару здійснюється протягом 30-45 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної.

Тобто строк оплати слід відраховувати з дня поставки партії товару на склад, який відповідає даті кожної окремої видаткової накладної, за якою відповідач отримував товар від позивача.

Разом з тим, договір не містить умов щодо звільнення покупця від оплати товару, отриманого партіями, до моменту поставки всієї кількості товару, обумовленої в специфікації договорі.

До того суд зауважує, що відповідач в порядку ст. 165 ГПК України відзиву не подав та будь-яких письмових заперечень щодо обставин на яких ґрунтуються позовні вимоги не навів.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 487070,37 грн., з яких: 457985,98 грн. - основний борг, 26737,39 грн. - пеня, 2347,00 грн. - 3 % річних.

В частині стягнення 342,17 грн. пені та 30,19 грн. 3 % річних суд відмовляє в позові за безпідставністю.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства"Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд. 1, код ЄДРПОУ 07620094)

на користь Товариства обмеженою відповідальністю" Спецстальінвест" (49000, м.Дніпро, вул. Березинська, будинок 80, офіс 220, код ЄДРПОУ 39902457)

- 457985,98 грн. заборгованості;

- 26737,39 грн. пені;

- 2347,00 грн. 3% річних;

- 7306,06 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.09.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід)