Постанова

від 09.01.2019 по справі 906/639/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року Справа № 906/639/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

за участю представників сторін:

секретар судового засідання Полюхович І.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: Філімончук Г.М., на підставі наказу №175-ОД від 28.12.2018,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення господарського суду Житомирської області ухваленого 25.09.18р. (повне рішення складено 27.09.18р. суддею Н.А. Сікорська)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 487 442,73 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" звернулось з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" 457985,98 грн. - основного боргу; 2377,19 грн. - 3% річних; 27079,56 грн. - пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Сікорська Н.А.) від 25 вересня 2018 року у справі №906/639/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд. 1, код ЄДРПОУ 07620094) на користь Товариства обмеженою відповідальністю" Спецстальінвест" (49000, м.Дніпро, вул. Березинська, будинок 80, офіс 220, код ЄДРПОУ 39902457) 457985,98 грн. заборгованості, 26737,39 грн. пені, 2347,00 грн. 3% річних, 7306,06 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що матеріалами справи, а саме видатковими накладними підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 457985,98 грн. Факт поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару. Однак відповідач, всупереч умов договору, отриманий від позивача товар у строк встановлений у специфікації не оплатив. Таким чином у відповідача, як станом на день звернення позивача до суду так і на момент розгляду справи, існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 457985,98 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2018 року у справі №906/639/18 повністю і прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на те, що судом не враховані всі обставини справи, які мають істотне значення. Зокрема, апелянт зазначає, що 13 березня 2018 року на виконання пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 4.1 та 5.2 Договору сторонами укладено специфікацію №1, якою окрім іншого визначено вид, кількість та ціна продукції. Загальна сума продукції, яку постачальник зобов'язувався поставити становить 555432,05 грн. Термін поставки: 2-3 робочих дня з моменту підписання специфікації. Умови оплати: 100% - відтермінування оплати протягом 30-45 календарних днів з дня поставки продукції на склад покупця. Датою поставки продукції на склад покупця вважається дата видаткової накладної. В період часу з 14 березня 2018 року по 16 квітня 2018 року постачальник здійснив поставку продукції, що визначена сторонами у специфікації №1, на загальну суму 457985,98 грн. Враховуючи, що постачальником не виконано зобов'язання з поставки продукції по договору в повному обсязі (на суму 555432,05 грн.) та порушено строки визначені сторонами у специфікації №1 (до 16 березня 2018 року включно), оплата за частково виконане зобов'язання покупцем не проводилась до моменту повного виконання постачальником зобов'язання з поставки продукції.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що з аналізу змісту норм статей 538, 712 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо постачальником не здійснено поставку продукції по специфікації в строки та в повному обсязі, покупець має право зупинити виконання свого обов'язку, що і зроблено ДП "Житомирський бронетанковий завод". Зазначені вище обставини справи встановлені в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, також досліджено документи та перевірено доводи, на підставі яких сторони обґрунтовували свою позицію, але не вірно визначено момент, з якого покупець зобов'язаний провести оплату.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2018 року у справі №906/639/18 апеляційну скаргу ДП "Житомирський бронетанковий завод" на рішення господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2018 року залишено без руху. Зобов'язано ДП "Житомирський бронетанковий завод" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати докази на підтвердження повноважень ОСОБА_2 на підписання апеляційної скарги ДП "Житомирський бронетанковий завод".

19 листопада 2018 року на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. №4959/18 від 19 листопада 2018 року) від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", до якого долучено копію Наказу № 105-К та Виписка з ЄДР.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2018 року у справі №906/639/18 відкрито апеляційне провадження, справу №906/639/18 призначено до розгляду на "09" січня 2019 року об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 в залі судових засідань № 2; зупинено дію рішення господарського суду Житомирської області від 25 вересня 2018 року у справі №906/639/18.

Від позивача - ТОВ "Спецстальінвест" надійшов відзив №168 від 29 грудня 2018 року на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

08 січня 2019 року від позивача - ТОВ "Спецстальінвест" надійшло клопотання про проведення судового засідання, яке відбудеться 09 січня 2019 р. об 10:00 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2019 року у справі №906/639/18 відмовлено ТОВ "Спецстальінвест" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, яке відбудеться 09 січня 2018 р. у режимі відеоконференції по справі №906/639/18.

Безпосередньо в судовому засіданні 09 січня 2019 року представник відповідача повністю підтримав вимоги і доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 лютого 2018 року між Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" (продавець) укладено договір №140218 /а.с. 12-16/.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "Продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Згідно пункту 1.2 договору, постачальник гарантує, що Продукція є новою, придатною для використання за призначенням або не нижче 2 категорії, стосовно неї відсутні права третіх осіб, пов'язаних з її наймом, знаходженням у власності, заставі, користуванні, а також з інтелектуальною власністю тощо. Постачальник не є виробником продукції, що постачається по договору.

За умовами пункту 2.1. договору, кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі виявлення недоліків під час приймання Продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам Договору Постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування Покупця (за письмовою згодою Покупця) протягом 15 календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідної вимоги.

За умовами пункту 3.1 договору, поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки продукції ( партії продукції) та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки (пункт 3.2 договору).

Приписами пункту 3.3. договору визначено, що право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

У пункті 4.1 сторони погодили, що поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації і включають всі податки, збори й інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов'язані з поставкою продукції.

Загальна сума договору складається із сум Специфікацій до Договору (пункт 4.2 договору).

Згідно пункту 5.1 сторони домовились, що покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється сторонами в відповідній специфікації.

У пункті 6.3 договору зазначено, що право власності на продукцію переходить до покупця після підписання видаткової накладної.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у випадку порушення строку проведення остаточного розрахунку з оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожний день невиконання зобов'язань.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії Договору.

13 березня 2018 року сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки №140218 від 14 лютого 2018 року /а.с. 17/ , в якій сторони погодили, що термін поставки становить 2-3 робочих дня з моменту підписання специфікації.

Сторонами погоджено умови оплати, а саме - 100% відтермінування оплати протягом 30-45 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця. Датою поставки товару на склад покупця вважається дата видаткової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 457985,98 грн., що підтверджується видатковими накладними №21 від 14 березня 2018 року на суму 15662,40 грн., №22 від 16 березня 2018 року на суму 36155,59 грн., №23 від 20 березня 2018 року на суму 2858,76 грн., №30 від 05 квітня 2018 року на суму 250272,40 грн., №31 від 11 квітня 2018 року на суму 50698,73 грн., №32 від 16 квітня 2018 року на суму 102338,10 грн. /а.с. 18-23/ та довіреностями на отримання товару. /а.с. 24-26/.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 457985,98 грн.

За несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги позивач, в порядку пункту 7.2 договору, нарахував відповідачу 27079,56 грн. пені.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано відповідачу до стягнення 2377,19 грн. 3% річних.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №140218 від 14 лютого 2018 року, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, а саме видатковими накладними, долученими до матеріалів справи, підтверджується факт поставки відповідачу товару на загальну суму 457985,98 грн.

Факт поставки товару вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У підписаній сторонами специфікації №1 від 13 березня 2018 року до договору поставки №140218 сторони погодили, що поставлений товар оплачується на умовах 100% відтермінування протягом 30-45 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця. Датою поставки сторони погодили вважати дату видаткової накладної.

З дослідженого судом апеляційної інстанції вбачається, що у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий від позивача товар:

- за видатковою накладною №21 від 14 березня 2018 року на суму 15662,40 грн. до 02 травня 2018 року (28 квітня 2018 року - 45 календарний день, вихідний; 02 травня 2018 року - перший робочий день);

- за видатковою накладною №22 від 16 березня 2018 року на суму 36155,59 грн. до 02 травня 2018 року (30 квітня 2018 року - 45 календарний день, вихідний; 02 травня 2018 року - перший робочий день);

- за видатковою накладною №23 від 20 березня 2018 року на суму 2858,76 грн. до 04 травня 2018 року (45 календарний день);

- за видатковою накладною №30 від 05 квітня 2018 року на суму 250272,40 грн. до 21 травня 2018 року (20 травня 2018 року - 45 календарний день, вихідний; 21 травня 2018 року - наступний робочий день);

- за видатковою накладною №31 від 11 квітня 2018 року на суму 50698,73 грн. до 29 травня 2018 року (26 травня 2018 року - 45 календарний день, вихідний; 29 травня 2018 року - наступний робочий день);

- за видатковою накладною №32 від 16 квітня 2018 року на суму 102338,10 грн. до 31 травня 2018 року (45 календарний день).

Однак відповідач, всупереч умов договору, отриманий від позивача товар у строк встановлений у специфікації не оплатив.

Таким чином у відповідача, як станом на день звернення позивача до суду так і на момент розгляду справи, існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на загальну суму 457985,98 грн.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно, зокрема, до закону, інших правових актів, договору, а також відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача в сумі 457985,98 грн.

Щодо вимоги про стягнення з ДП "Житомирський бронетанковий завод" 27079,56 грн. пені грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору, сторони у пункті 7.2 погодили, що у випадку порушення строку оплати послуг за даним договором, замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З розрахунку ТОВ "Спецстальінвест" /а.с. 11/ вбачається, що пеню заявлено:

- за видатковою накладною №21 від 14 березня 2018 року за період з 30 квітня 2018 року по 23 липня 2018 року на суму простроченої заборгованості 15662,40 грн., яка склала 1244,84 грн.;

- за видатковою накладною №22 від 16 березня 2018 року за період з 01 травня 2018 року по 23 липня 2018 року на суму простроченої заборгованості 36155,59 грн., яка склала 2839,95 грн.;

- за видатковою накладною №23 від 20 березня 2018 року за період з 07 травня 2018 року по 23 липня 2018 року на суму простроченої заборгованості 2858,76 грн., яка склала 208,57 грн.;

- за видатковою накладною №30 від 05 квітня 2018 року за період з 21 травня 2018 року по 23 липня 2018 року на суму простроченої заборгованості 250272,40 грн., яка склала 14995,77 грн.;

- за видатковою накладною №31 від 11 квітня 2018 року за період з 28 травня 2018 року по 23 липня 2018 року на суму простроченої заборгованості 50698,73 грн., яка склала 2707,18 грн.;

- за видатковою накладною №32 від 16 квітня 2018 року за період з 01 червня 2018 року по 23 липня 2018 року на суму простроченої заборгованості 102338,10 грн., яка склала 5083,26 грн.

Загальний розмір пені за розрахунком позивача складає 27079,56 грн.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем при розрахунку допущено помилки, а саме згідно видаткових накладних №21 від 14 березня 2018 року, №30 від 05 квітня 2018 року та №31 від 11 квітня 2018 року позивачем через неврахування вихідних днів, на які припадав 45 день відведений для проведення розрахунків за отриманий товар, невірно визначено початкову дату, з якої заборгованість відповідача є простроченою.

В свою чергу, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок, колегія суддів встановила, що позивачем дійсно не враховано вихідні дні, на які припадав 45 день відведений для проведення розрахунків, однак така помилка допущена по видаткових накладних №21 від 14 березня 2018 року, №22 від 16 березня 2018 року, №30 від 05 квітня 2018 року та №31 від 11 квітня 2018 року. Як вбачається апеляційним судом, судом першої інстанції було враховано вихідні дні за 2017 рік, в той час як правовідносини сторін стосуються 2018 року.

За вказаних обставин, колегією суддів з врахуванням вихідних даних позивача та умов договору щодо строку оплати поставленого товару здійснено власний розрахунок пені, за яким пеня становить 26640,84 грн.

Відтак вимога про стягнення пені є правомірною та такою, що заявлена у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору та підлягає задоволенню в сумі 26640,84 грн.

В частині стягнення 438,72 грн. пені суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Розглядаючи вимоги про стягнення з відповідача 2377,19 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача /а.с.10/ 3% річних нараховано на прострочену заборгованість за кожною видатковою накладною за аналогічні періоди, що й нараховано пеню, які склали 2377,19 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, колегією суддів встановлено, що при розрахунку 3% річних позивачем та місцевим судом допущено аналогічні помилки, що й при нарахуванні пені.

За вказаних обставин апеляційний суд здійснив власний розрахунок 3% річних, які склали 2338,49 грн.

Вимога про стягнення з відповідача 3% річних є правомірною і підлягає задоволенню в сумі 2338,49 грн.

В частині стягнення 38,7 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Безпідставними є доводи апелянта про те, що постачальником не виконано зобов'язання з поставки продукції по договору в повному обсязі (на суму 555432,05 грн.) та порушено строки визначені сторонами у специфікації №1 (до 16 березня 2018 року включно), оплата за частково виконане зобов'язання покупцем не проводилась до моменту повного виконання постачальником зобов'язання з поставки продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка продукції ТОВ "Спецстальінвест" здійснювалась партіями і її асортимент відповідав продукції, визначеній у специфікації, що відповідає умовам пункту 3.2 договору.

У специфікації сторони визначили, що оплата товару здійснюється протягом 30-45 календарних днів з дня поставки товару на склад покупця. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної.

Тобто строк оплати слід відраховувати з дня поставки партії товару на склад, який відповідає даті кожної окремої видаткової накладної, за якою відповідач отримував товар від позивача.

Разом з тим, договір не містить умов щодо звільнення покупця від оплати товару, отриманого партіями, до моменту поставки всієї кількості товару, обумовленої в специфікації договорі.

Крім того, пунктом 2.5 договору передбачено, що у разі виявлення недоліків під час приймання Продукції по якості, номенклатурі, комплектності, умовам Договору Постачальник усуває виявлені недоліки, доукомплектовує продукцію за місцем розташування Покупця (за письмовою згодою Покупця) протягом 15 календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідної вимоги.

Матеріали справи свідчать про те, що товар отриманий відповідачем без зауважень, відсутні жодні вимоги про поставку товару не в повному обсязі.

З урахуванням викладеного не приймаються до уваги посилання апелянта на норми статей 538, 712 Цивільного кодексу України з яких вбачається, що якщо постачальником не здійснено поставку продукції по специфікації в строки та в повному обсязі, покупець має право зупинити виконання свого обов'язку, що і зроблено ДП "Житомирський бронетанковий завод", оскільки договором №140218 від 14 лютого 2018 року на відповідача не покладено обов'язок щодо оплати за отриманий товар лише після поставки усієї продукції яка зазначена в специфікації №1 від 14 лютого 2018 року.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 486965,31 грн. з яких: 457985,98 грн. - основний борг, 26640,84 грн. - пеня та 2338,49 грн. - 3% річних.

В частині стягнення 438,72 грн. пені та 38,7 грн. 3% річних суд відмовляє в позові за безпідставністю.

Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог статей 74, 76, 77 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Разом з тим, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, розглядаючи позовну вимогу позивача щодо стягнення пені та 3% річних помилково при розрахунку врахував вихідні дні за 2017 рік, в той час як поставка продукції відбувалась у 2018 році.

Згідно частин 1, 4 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Згідно частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення господарського суду у справі №906/639/18 в частині стягнення 26737,39 грн. пені та 2347,00 грн. 3% річних, та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 26640,84 пені та 2338,49 3% річних.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно статті 129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.18р. по справі № 906/639/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.18 р. по справі №906/639/18 змінити в частині нарахування пені, річних та судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

У зв'язку з чим викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ДП "Житомирський бронетанковий завод" (вул. Дружби Народів, 1, смт.Новогуйвинське, Житомирська область, 12441) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецстальінвест" (вул. Березинська, 80, офіс, 220, м. Дніпро, 49000) 457985,98 грн. заборгованості, 26640,84 грн. пені, 2338,49 грн. 3% річних, 7304,48 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/639/18 повернути господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" січня 2019 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.